Ухвала

від 28.02.2014 по справі 2а-1517/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 р. Справа № 135135/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року у справі № 2а-1517/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВМ-Україна» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

21.02.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВМ-Україна» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082320/678 від 10.01.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 122, 91 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 30,73 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року в позовні вимоги ТзОВ «ІВМ-Україна» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова № 0000082320/678 від 10.01.2012 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Личаківському районі м.Львова оскаржила її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити ТзОВ «ІВМ-Україна» в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Сторони будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, а тому спір вирішено відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга ДПІ у Личаківському районі м.Львова не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова з 29.11.2011 року по 06.12.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ІВМ-Україна» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації по ПДВ за вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 757/23-2/32970562 від 12.12.2011 року., на підставі якого ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення - рішення від 10.01.2012р. № 0000082320/678, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 153 грн. 64 коп.,з них: за основним платежем - 122 грн. 91 коп. та за штрафними санкціями - 30 грн. 73 коп.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 203, ст.215, ст.228 ЦК України, пп. 185.1, 186.1, 187.1, 188.1 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні податкового зобов'язання всього на 75866,8 грн., в т.ч. на суму 58050 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Орісниця», на суму 1200 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Спецкомсервіс», на суму 3316,8 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Оліяр», на суму ПДВ 2500 грн. по взаєморозрахунках з ДП «Сервіс Карпат»; - ст. 203, ст.215 ст. 228 ЦК України, пп.198.1, 198,2 198.3 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 75989,71 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Ньюмодуль2011»; ст. 203, ст..215, ст.228 ЦК України, пп. 185.1, 186.1. 187.1, 188.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у вересні в сумі 122,91 грн.

Податковий орган стверджує, що позивачем у ТзОВ «Ньюмодуль 2011» товар не придбавався, а відповідно і не реалізовувався ТзОВ «Орісниця», ПП «Оліяр», ДП «Сервіс Карпат», ТзОВ «Спецкомсервіс».

Матеріалами справи підтверджується факт укладення 05.09.2011року між ТзОВ «ІВМ-Україна» і ТзОВ «Ньюмодуль 2011» договору купівлі продажу товарів, предметом якого є купівля товару згідно накладних.

Згідно з умовами вказаного договору ТзОВ «ІВМ-Україна» придбав у ТзОВ «Ньюмодуль 2011» товар в асортименті на загальну суму 455938,24 грн., що підтверджується видатковою та податковою накладними.

Оплата та доставка придбаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною, договором оренди автомобіля,банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у подальшому придбаний товар позивачем реалізовано згідно укладених договорів та накладних контрагентам - ТзОВ «Орісниця», ТзОВ «Спецкомсервіс», ТзОВ «Експрес Медіа», ПП «Оліяр», ТзОВ «Яблуневий дар», Курчаба, ДП «Савсервіс Карпати», ТзОВ «Еврика».

Положення п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначають податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП «Ньюмодуль 2011»укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зібраними у справі доказами підтверджуються господарські відносини позивача з ТзОВ «Орісниця», ПП «Оліяр», ДП «Савсервіс Карпати», ТзОВ «Спецкомсервіс», що спростовує викладені у акті перевірки висновки відповідача про неправомірне відображення позивачем податкових зобов'язань по господарських операціях із вказаними контрагентами.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку договору між ТзОВ «ІВМ-Україна» і ТзОВ «Ньюмодуль 2011» та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовується висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім цього, в матеріалах справи також відсутні і докази визнання у встановленому законом порядку правочинів вчинених позивачем з ТзОВ «Орісниця», ПП «Оліяр», ДП «Савсервіс Карпати», ТзОВ «Спецкомсервіс».

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про доведеність позивачем реальності господарських операцій належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції щодо підставності та обґрунтованості позовних вимог ТзОВ «ІВМ-Україна», а відтак податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова № 0000082320/678 від 10.01.2012 року визнано протиправним та скасовано правомірно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року у справі № 2а-1517/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський