Ухвала

від 04.03.2014 по справі 2а-11757/12/0170/31

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11757/12/0170/31

04.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 21.11.13 у справі № 2а-11757/12/0170/31

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін рей" (бульвар І.Франко, буд.30,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін рей" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0004522204 від 15.10.2012 р., № 0004532204 від 15.10.2012 р. та № 0004542204 від 15.10.2012 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін рей" (95034, бульвар Франко, 30, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код 31367825) судові витрати в розмірі 22191,10 грн. (двадцять дві тисячі сто дев'яносто одна гривня десять копійок).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 24.09.2012 р. по 28.09.2012 р. проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Грін Рей" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Ротонда Торг" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складений акт № 6758/22-8/31367825 від 03.10.2012, яким виявлені порушення позивачем:

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшене залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 74279 грн., у тому числі за червень 2012 року у сумі 74279 грн. та донараховано податку на додану вартість у сумі 137544 грн., у тому числі:

- липень 2011 року у сумі 10 649 грн.,

- серпень 2011 року у сумі 56 516 грн.,

- вересень 2011 року у сумі 70 379 грн.

- п.44.1 ст.44 розд.2, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розд.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ТОВ "Грін Рей", в результаті чого донараховано податку на прибуток всього у сумі 243 597 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року у сумі 67 234 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 166 588 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 9 775 грн.

Враховуючи матеріали акта № 33/22/36165656 від 06.04.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Ротонда Торг", а також інформації автоматизованих систем, податкова інспекція дійшла висновку щодо неможливості підтвердження факту здійснення операцій по формуванню податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін рей".

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС в акті про результати перевірки зазначено, що у зв'язку з не підтвердженням у ПП "Ротонда торг" об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів від постачальників, то відсутні і об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів.

Крім того, в акті зазначено, що первинна документація контрагента позивача не відповідає вимогам законів України, оскільки складена і підписана особами, не уповноваженими на це.

15.10.2012 р. на підставі акту № 33/22/36165656 від 06.04.2012 р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004522204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 171930 грн., у тому числі: 137544 грн. за основним платежем та 34386 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0004532204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 243597 грн., у тому числі за основним платежем 243597 грн.

- № 0004542204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 р. у розмірі 74729 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2011 р. між ПП "Ротонда Торг" (продавець) та позивачем укладено договір купівлі-продажу № 1/46, предметом якого є придбання продуктів харчування, які відповідно до п. 4.1 договору мають бути передані покупцю протягом трьох днів від дня підписання договору.

За період з травня по жовтень 2011 року, на виконання умов договору купівлі-продажу № 1/46 від 01.03.2011 р. позивачу було поставлено товар (продукти харчування) на суму без ПДВ - 1 059 117,03 грн., ПДВ - 211 823,40 грн., всього з ПДВ - 1 270 940,42 грн., у тому числі по періодах:

- 2 квартал 2011 року на суму без ПДВ - 292 320,64 грн., ПДВ - 58 464,13 грн., всього з ПДВ - 350 784,76 грн.;

- 3 квартал 2011 року на суму без ПДВ - 724 297,49 грн., ПДВ - 144 859,49 грн., всього з ПДВ - 869 156,98 грн.;

- 4 квартал 2011 року на суму без ПДВ - 42 498,90 грн., ПДВ - 8 499,78 грн., всього з ПДВ - 50 998,68 грн.

На підтвердження виконання договору (отримання товару чи отримання коштів за товар) ПП "Ротонда Торг" були виписані податкові накладні на суму без ПДВ - 1 059 117,03 грн., сума ПДВ - 211823,40 грн., сума з ПДВ - 1270940,42 грн., у тому числі:

- у травні 2011 року у сумі 914,27 грн.,

- у червні 2011 року у сумі 57 549,86 грн.,

- у липні 2011 року у сумі 50 896,41 грн.,

- у серпні 2011 року у сумі 61 574,68 грн.,

- у вересні 2011 року у сумі 32 388,40 грн.,

- у жовтні 2011 року у сумі 8 499,78 грн.

Зазначені податкові накладні були отримані позивачем, згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а сума коштів за цими накладними була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються висновком проведеного в рамках цієї справи експертного дослідження.

Суми сплаченого ПДВ у розмірі 211823,41 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту травня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2011 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані періоди.

Крім того, вартість придбаних товарів у сумі 1059117,03 грн. включена позивачем до складу валових витрат 2, 3 та 4 кварталів 2011 р.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарської операції позивача з ПП "Ротонда Торг", не підтвердження її первинними документами.

З такими висновками податкового органу не погоджується судова колегія з урахуванням наступного.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач при проведені господарських операцій із контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ПП "Ротонда Торг" та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як встановлено п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі інформації автоматизованих систем та отриманого акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Ротонда торг".

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до довідки Головного управління статистики АР Крим від 11.01.2006 р., основним видом діяльності ТОВ "Грін Рей" є 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

З експертного висновку судової економічної експертизи № 277-22/11 вбачається, що згідно з договором оренди землі від 31.10.2007 р., укладеним між Малореченським сільською радою та ТОВ "Грін Рей", позивач є орендарем земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за рахунок земель Алуштинської Держсільгоспу - 0,6603 га та земель піонертабору "Алые Паруса" - 3,1863 га, розташованої в с. Сонячногірське, 18 км Судакського шосе, балка "Сатера", вул. Прибережна, 1.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Грін Рей", відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, належить на праві приватної власності нерухоме майно загальною площею 3863,50 кв.м - нежитлові будівлі, житлові будівлі і споруди, 18 км Судакского шосе, балка "Сатера" м. Алушта с. Сонячногірське, вул. Прибережна буд.1.

Експертним дослідженням також встановлено, що на балансі ТОВ "Грін Рей" враховується пансіонат "Алые Паруса", у складі якого є 24 корпусу, бесідки, їдальня з верандою, котельні пральні, гуртожиток для кухарів тощо.

Отримані від ПП "Ротонда Торг" за договором купівлі-продажу № 1/46 від 01.03.2011 р. продукти харчування були використані в процесі приготування їжі, про що свідчать щоденні звіти про рух продуктів харчування по складу, накладні на відпуск продуктів зі складу та меню-розкладки за червень-жовтень 2011 року, відомість щодо дослідження яких, серед іншого, відображена у додатках № 3, № 4, та № 5 до висновку експертизи.

Таким чином, рухом активів встановлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ПП "Ротонда торг", його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегією суддів встановлено, що на момент взаємовідносин позивача з контрагентом ПП "Ротонда Торг", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало.

При цьому, факти непричетності керівництва до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, встановлені під час кримінального провадження та відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, судова колегія не приймає у якості належних та допустимих доказів неправомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано відомостей щодо стану таких справ (прийняття судом вироку або виправдувального вироку), що в свою чергу вказує на непідтвердженість зазначених обставин.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентом правочину на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 6758/22-8/31367825 від 03.10.2012 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.10.2012 № 0004522204, № 0004532204, № 0004542204.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.13 у справі № 2а-11757/12/0170/31 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва