Рішення

від 27.02.2014 по справі 910/24249/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24249/13 27.02.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОРІЯ ПРАЙМ СЕРВІС";

про стягнення 24 275,84 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Тарапон С. С., представник, довіреність № 196-18/КР від 08.01.2014р.;

Від відповідача: Шептун І. О., директор, виписка ААВ № 889358.

Цімох В.М., представник, довіреність № 01/08 від 01.08.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 19 832,45 грн. основного боргу, 1 108,21 грн. пені, 362,29 грн. трьох відсотків річних, 2 972,89 грн. 15% штрафу, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. порушено провадження у справі №910/24249/13, розгляд справи призначено на 21.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р. відкладено розгляд справи до 13.02.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. термін вирішення спору продовжено на 15 днів.

У справі 13.02.2014 року та 20.02.2014 року оголошувалися перерви.

У судовому засіданні 27.02.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити повністю.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (позивачем) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОРІЯ ПРАЙМ СЕРВІС" (відповідачем) 27.07.2012 року було укладено договір № 480/12 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону та п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів , що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Типових правил право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами є платним. Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а отримані кошти спрямовуються робочим органом до міського бюджету.

Так, на підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 837 від 21.05.2012 року відповідачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами №28023-11 та № 29393-12.

Відповідно до вимог законодавства про рекламу між позивачем та відповідачем було підписано адресні програми до договору, згідно яких відповідачу надано право на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів строком за дозволами: № 28023-11 строком дії з 21.05.2012 р. по 21.05.2017; 29393-12 строком дії з 21.05.2012 по 21.05.2017 р.

Відповідно до п. 3.2. договору, адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які розповсюджувачу (відповідачу) надано дозволи на розміщення рекламного засобу.

Згідно п. 3.6. договору, адресні програми є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.1 договору, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу надано право тимчасового користування для розміщення рекламних засобів на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

В свою чергу, відповідач зобов'язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах договору.

Пунктом 6.2. договору зазначено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог - умов цього договору.

Плата за право тимчасового користування нараховується підприємством та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт не отримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати за право тимчасового користування (п. 6.8. договору).

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесенням відповідачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3. договору).

Таким чином, твердження відповідача щодо неотримання відповідачем рахунків-фактур від позивача для здійснення оплати не може бути прийнято судом, у зв'язку із тим, що неотримання рахунків-фактур не звільняє відповідача від обов'язка здійснювати плату за право тимчасового користування.

Матеріалами справи встановлено, що в порушення умов договору відповідач не здійснив з позивачем розрахунку за договором в період з липня 2012 р. по листопад 2013 р., згідно довідки про стан розрахунків на загальну на суму 19 832,45 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Між сторонами було укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, який за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 6.8. договору, плата за право тимчасового користування нараховується підприємством та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках.Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 6.8. договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця, сплачувати рахунки за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати не виконав, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість по оплаті за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу в розмірі 19 832,45 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Матеріалами справи підтверджується факт тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за період з липня 2012р. по листопад 2013р. за договором № 480/12, відповідно до рахунків-фактур, які містяться в матеріалах справи у сумі 19 832,45грн. позивачем належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 19 832,45 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п.7.2. договору, розповсюджувач за несвоєчасне або неповне внесення плати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення , а також 3% річних від простроченої суми.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.2.3. договору № 480/12 від 27.07.2012р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 1 108,21 грн., відповідно до розрахунку позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.7.3. за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що за прострочення внесення платежів, що складає більше одного місяця, позивач має право нараховувати штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Тому, за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ, відповідач повинен додатково сплатити штраф у розмірі 15 відсотків від простроченої суми, у розмірі 2 972,89 грн., відповідно до розрахунку позивача з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 362,29 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОРІЯ ПРАЙМ СЕРВІС" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 55/57, код ЄДРПОУ 36137393) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) 19 832 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 45 коп. основної заборгованості, 1 108 (одну тисячу сто вісім) грн. 21 коп. пені, штраф в розмірі 2 972 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 89 коп., 362 (триста шістдесят дві) грн. 29 коп. - 3 % річних, а також 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 11.03.2014 р.