Рішення

від 05.03.2014 по справі 901/4235/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.2014 Справа № 901/4235/13 За позовом Сакської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі Сакського міжрайонного водного господарства

до Приватного підприємства «Тєхнопроект»

про стягнення 1 790 639,71 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від прокуратури - Обер Г.О., прокурор відділу прокуратури м. Сімферополя, посвідчення

№ 020806 від 01.10.2013

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - Скочилова О.М., представник, довіреність від 24.01.2014

СУТЬ СПОРУ: Сакська міжрайонна прокуратура в інтересах держави в особі Сакського міжрайонного водного господарства звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Приватного підприємства «Тєхнопроект» про стягнення 1 790 639,71 грн., у тому числі 1 618 135,81 грн. заборгованості за договором, 59 234,40 грн. та 113 269,50 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов договору № 115 від 08.05.2012 про надання послуг з подачі дніпровської води в частині оплати наданих відповідачу послуг та обґрунтовані посиланням на статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу та статтю 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2013 позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

В процесі розгляду справи прокурор зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1 348 135,81 грн. заборгованості, 59 234,40 грн. пені та 113 269,50 грн. штрафу.

Відповідач позов визнав в частині вимог про стягнення 1 348 135,81 грн. заборгованості за договором, в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій просив відмовити, з огляду на скрутне фінансове становище, в якому опинилось підприємство, що відбулось внаслідок надзвичайної сили природного характеру, масової засухи та загибелі посівів.

Також, відповідач просив надати розстрочку виконання рішення суду шляхом сплати суми боргу в наступному порядку: до 01.10.2014 - 8 135,81 грн., з 01.10.2014 до 01.09.2015 по 111 666,67 грн. щомісячно.

В судовому засіданні 05.03.2014 прокурор заперечував проти доводів відповідача про скрутне фінансове становище та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, до суду надійшли пояснення, в яких позивач просив позов задовольнити в повному обсязі, а також повідомив про те, що Сакське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною організацією до повноважень якої не входить здійснення перерахунків заборгованості бюджету. Крім того, позивач просив позов розглянути у його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.03.2014 надав суду заяву, в якій просив надати відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців з моменту набрання рішенням законної сили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, а також прокурора, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2013 між Сакським міжрайонним управлінням водного господарства (постачальник) та Приватним підприємством «Технопроект» (замовник) укладено Договір № 115 про надання послуг з подачі дніпровської води (а.с. 12).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник взяв на себе зобов'язання забезпечити подачу води з точок водовиділу на міжгосподарській меліоративній мережі у внутрішньогосподарську меліоративну мережу замовника для поливу сільськогосподарських культур на умовах цього договору у випадках відсутності заборгованості за послуги з подачі води та використаної електроенергії за минули роки. Замовник зобов'язується здійснювати оплату вартості послуг з подачі отриманих обсягів води та використаної електроенергії на умовах цього договору.

Факт надання послуг, згідно з пунктом 3.4 Договору, підтверджується актом подачі-прийому обсягів поданої води та звірки обсягів використаної електроенергії по насосній станції № 285, 459, який складається постачальником і надається замовнику. Акти мають бути підписані замовником та по одному примірнику повернуті постачальнику в п'ятиденний строк з моменту отримання. У разі неповернення актів або заперечень на них у вказаний термін, послуги вважаються виконаними, а обсяги за актом - узгодженими.

Згідно з пунктом 4.1 Договору оплата вартості послуг з подачі води на полив зрошуваних земель здійснюється за договірною ціною подачі 1 куб. м. з 50% передплатою за послуги з подачі води та 100% передплатою за електроенергію на її подачу в поле.

Відповідно до пункту 4.3 Договору розрахунок за надані послуги за договором здійснюється щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. По закінченню зазначеного терміну замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 4.4 Договору підставою для розрахунку за фактично подані замовнику обсяги води на полив зрошуваних земель є виставлений постачальником рахунок на оплату за послуги з подачі води та використану електроенергію на її подачу, акт подачі-прийому обсягів води, акт звірки обсягів використаної електричної енергії по насосній станції № 285, 459, відповідно до діючого на період розрахунку тарифу за 1 кВт. годину електроенергії, до встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) порядку.

Згідно з протоколом погодження цін на комплекс робіт, пов'язаних з подачею води на полив, підписаного сторонами 08.05.2013, договірна ціна на подачу 1 куб.м води для планового водокористування складає - 0,3 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 13).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем подано 4972,0 тис. м.куб. дніпровської води, а також подано електроенергію, що підтверджується відповідними актами подачі-прийому води, які складені на підставі щоденних записів у диспетчерському журналі та погоджені у відповідності з пунктом 3.4 Договору (а.с. 13-21).

За твердженням позивача, замовнику за Договором надано послуг на загальну суму 3 517 101,16 грн., вартість яких відповідачем оплачена частково, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість, розмір якої становить 1 348 135,81 грн.

28.08.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити заборгованість (а.с. 23).

Оскільки оплата наданих позивачем послуг відповідачем не здійснена, Сакська міжрайонна прокуратура Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сакського міжрайонного управління водного господарства звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі склалися правовідносини з надання послуг, які регулюються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України, з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Послуги відповідачем отримані, що підтверджується підписами його уповноважених представників в актах подачі-прийому води, складених відповідно до умов Договору № 115.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 1 348 135,81 грн. відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим, сума боргу підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, суд також приймає до уваги той факт, що наявність заборгованості перед позивачем у зазначеній сумі, визнана відповідачем.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 113 269,50 грн. штрафу та 59 234,40 грн. пені.

Суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, при цьому судом прийнято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 14.08.2013 відповідач, листом № 118 повідомив позивача про те, що підприємство постраждало від надзвичайної ситуації природного характеру та визнано постраждалим від обставин непереборної сили у 2013 році (а.с. 111).

На підставі постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1319-6/13 від 21.06.2013 «Про затвердження Переліку сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали від обставин непереборної сили (надзвичайних ситуацій природного характеру) у 2013 році (а.с. 122), Приватне підприємство «Тєхнопроект» увійшло до Переліку сільськогосподарських виробників, що постраждали від обставин непереборної сили (надзвичайних ситуацій природного характеру), що мали місце на території Автономної Республіки Крим (а.с. 127) у вигляді комплексу несприятливих погодно-кліматичних умов (відсутність осадків), що призвело до недобору врожаю зернових, технічних, кормових культур.

Так, у 2013 році відповідач поніс збитки прямих витрат у розмірі 3 069 217,00 грн., що також вбачається з Переліку сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали від обставин непереборної сили (надзвичайних ситуацій природного характеру) у 2013 році, затвердженим постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1319-6/13 від 21.06.2013, Актами обстеження посівів озимої пшениці, озимого ячменя, ярового ячменя та гірчиці у зв'язку з масовою засухою та загибеллю посівів, внаслідок засухи у 2013 році (а.с. 118-121), а також Протоколом № 8 засідання Регіональної комісії з питань техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 (а.с. 114-115), а також Переліком сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали від обставин непереборної сили (надзвичайних ситуацій природного характеру) у 2013 році, затвердженого Міністром аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим (а.с. 115 зворот-117).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у 2012 році Приватне підприємство «Тєхнопроект» також визнано постраждалим від надзвичайної ситуації природного характеру, про що, зокрема, свідчить висновок Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 2587 від 05.11.2012 (а.с. 126), з якого вбачається, що згідно з протоколом засідання комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 05.03.2012 № 5, погодні умови, що мали місце у лютому 2012 року визнані форс-мажорними та Приватне підприємство «Тєхнопроект» включено до переліку сільськогосподарських підприємства, що постраждали від надзвичайного стану.

Крім того, з Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва - Приватного підприємства «Тєхнопроект» за 2013 рік вбачається, що чисті збитки підприємства становлять - 3 043,00 тис. грн. (а.с. 112-113).

З огляду на наведене, відповідач просить відмовити позивачу в позовних вимогах щодо стягнення штрафу та пені.

Суд погоджується з доводами відповідача та вважає, що порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг відбулось з обставин, що не залежали від відповідача, при цьому судом, прийнято до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Так, Протоколом № 8 засідання Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Автономної Республіки Крим від 19.06.2013, затвердженого головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, затверджено перелік постраждалих сільськогосподарських підприємств Автономної Республіки Крим у зв'язку з надзвичайною ситуацією природного характеру (обставин непереборної сили), в якій також увійшло Приватне підприємство «Тєхнопроект», розмір збитків прямих втрат склав 30692175 тис. грн. сума збитків, а сума збитків від пошкоджень незібраної продукції склала 2593,454 тис. грн.

Листом № 118 від 13.08.2013 відповідач звертався до відповідача з повідомленням про те, що підприємство постраждало від надзвичайної ситуації природного характеру, що мало місце на території Сакського району в квітні-травні 2013 року та визнано постраждалим від обставин непереборної сили у 2013 році постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1319-6/13 від 21.06.2013, у зв'язку з чим просив продовжити строк погашення кредиторської заборгованості за подану воду для зрощування до листопада 2013 року (а.с. 111).

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що невиконання зобов'язання за Договором відбулось внаслідок обставин непереборної сили, у зв'язку з чим, враховуючи положення частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 113 269,50 грн. штрафу та 59 234,40 грн. пені.

Одночасно, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та надати йому відстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців, з огляду на наступне.

Як вбачається з вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України задоволення заяви про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до пункту 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови).

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до Розділу 8, укладеного між сторонами Договору, форс-мажорні обставини - наслідки непереборної сили, яка виникла після підписання договору внаслідок надзвичайних ситуацій, яка не могла передбачити та попередити жодна із сторін (пожежі, землетруси, паводки, зміна рівню води в ріках та інших водних об'єктах, екологічні катастрофи та аварії), якщо ці наслідки безпосередньо вплинули на виконання договору.

Настання форс-мажорних обставин викликає відстрочку виконання зобов'язань, передбачених договором, на період дії цих обставин. Якщо дія форс-мажорних обставин продовжуються більш ніж шість місяців, то одна із сторін має право розірвати договір. При цьому, жодна із сторін не має права вимагати відшкодування шкоди, пов'язаної з розірванням Договору.

Як вже зазначалось вище, порушення відповідачем зобов'язань за Договором відбулось внаслідок обставин непереборної сили, наявність яких після укладення Договору належним чином підтверджено.

Крім того, суд враховує той факт, що після виникнення заборгованості перед позивачем, відповідач частково погашав заборгованість, а також визнає суму боргу та зобов'язується в подальшому погашати.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що вказані обставини ускладнюють виконання рішення суду у даній справі, а надання відстрочки його виконання забезпечить стабільність діяльності відповідача, надасть йому можливість акумулювання грошових коштів від своєї діяльності та віднайти матеріальні ресурси для майбутнього розрахунку із позивачем, а тому суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача і про відстрочення виконання рішення суду у даній справі на дванадцять місяців.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку суду, заявником надані обґрунтовані доводі та належні докази, які є підставою для надання відстрочки виконання рішення.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні 05.03.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 11.03.2014.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Тєхнопроект» (вул. Турецька, 23, м. Сімферополь, АР Крим, 95011, ЄДРПОУ 30692175) на користь Сакського міжрайонного управління водного господарства (вул. Промислова, 11-А, м. Саки, АР Крим, 96500, р\р 31259272210624 в Сакському відділенні Держказначейства УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу Сакське МУВГ 2407050/25010100, ЄДРПОУ 01039576) 1 348 135,81 грн. заборгованості.

3. Надати Приватному підприємству «Тєхнопроект» відстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2014 у справі № 901/4235/13 строком на 12 місяців до 05.03.2015.

4. В решті частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас