Рішення

від 11.03.2014 по справі 904/595/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.14р. Справа № 904/595/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ІНТЕРПАП", м. Київ

до Відповідача-1: Приватного підприємства "КОЛО", м. Дрогобич, Львівська область

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Беріл", м. Дніпропетровськ

про стягнення 32 022,81 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача: Кузьменко Н.О., дов. №8 від 08.01.2014р.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить:

- стягнути солідарно з Приватного підприємства "Коло" та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового Дому "Беріл" 1 000,00 грн. основного боргу відповідно до умов договору поруки б/н від 04.03.2013р.

- стягнути з Приватного підприємства "Коло" суми основного боргу в розмірі 26 754,88 грн., пені - 366,07 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами - 1 126,37 грн., штрафу - 2 775,49 грн. за неналежне виконання останнім своїх обов'язків по договору купівлі-продажу № 845/Л від 01.03.2013р. в частині своєчасної оплати поставленого товару;

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач-1 відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечили, про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.02.2014р. (а.с. 73-74).

Вцідповідач-2 до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву, у якій позовні вимоги визнає у повному обсязі то просить розглянути справу без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників відповідачів -1 та -2, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, про що свідчить підпис представників відповідачів в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 64,67,68,69,70,72).

Розгляд справи відкладався з 18.02.2014р. до 11.03.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

В судовому засіданні 11.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (далі - продавець, позивач) та Приватним підприємством "Коло" (далі - покупець, відповідач-1) був укладений договір купівлі-продажу №845/Л (далі - договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію (надалі іменується - товар), що зазначена в рахунку-фактурі або специфікації та видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна на товар є договірною. Кількість та ціна, згідно письмової або усної заявки покупця, вказані у рахунку - фактурі або специфікації, які є невід'ємною частиною цього договору. Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури або специфікації. Ціна на товар залежить від курсу національної валюти (гривні) до євро (EUR) за договором за даними Міжнародної валютної біржі.

Продавець поставляє товар згідно з правилами Інкотермс 2000. Строк та умови поставки кожної партії товару вказуються у рахунку-фактури або специфікації (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору разом з передачею товару перевізнику чи покупцю, покупець надає наступні документи:

- Рахунок-фактура або специфікація - 2 прим. (один для повернення продавцю після підписання),

- Видаткова накладна - 2 прим. (один для повернення продавцю після підписання),

- Товарно-транспортна накладна (ТТН) - 3 прим. (два - для повернення продавцю після підписання або перевізнику),

- Податкова накладна - 1 прим. В разі необхідності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно ст. 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна надається покупцю після її реєстрації (впродовж строку, передбаченого чинним законодавством).

Позивачем умови договору виконано у повному обсязі, поставлено відповідачу -1 товар на загальну суму 27 754,88 грн. згідно видаткових накладних: № 3170/2 від 28.11.2013р. на суму 10 312,35 грн. (а.с. 28), № 3383/2 від 25.12.2013р. на суму 17 442,53 грн. (а.с.31). Отримання товару по вказаним видатковим накладним підтверджується підписом повноважного представника та відтиском печатки підприємства відповідача -1.

Розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок покупця у повному обсязі, або частками протягом 10 календарних днів з дня передачі товару. Продавець має право змінити строк оплати товару, виставивши вимогу про його негайну оплату, якщо курс продажу євро (EUR) по відношенню до гривні за даними Міжбанківської валютної біржі з дати поставки товару зросте більше ніж на 1% (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 12.2. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та незадоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань.

Позивач на оплату поставленого товару Відповідачу -1 виставив рахунки-фактури: № 3170/2 від 28.11.2013р. на суму 10 312,35 грн. (27), № 3383/2 від 24.12.2013р. на суму 17 442,53 грн. (а.с. 30), які містять підпис та печатку підприємства відповідача-1.

Відповідач-1 за поставлений товар не розрахувався.

Як наслідок, за відповідачем-1 утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 27 754,88 грн.

Враховуючи не оплату відповідачем -1 отриманого по Договору товару, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України)

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача -1 основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з Відповідача -1 пеню у розмірі 366,07 грн. за період з 09.12.2013р. по 31.01.2014р., 1 126,37 грн. - 40% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 09.12.2013р. по 31.01.2014р. та 10% штрафу - 2 775,49 грн.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення оплати понад двадцять п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.22012 та постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені встановив, що розмір пені за період прострочення з 09.12.2013р. по 31.01.2014р. складає 366,07 грн.

Нарахування 10% штрафу здійснено позивачем відповідно до п. 9.2. Договору та складає 2 775,49 грн.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40% річних від суми заборгованості.

Відповідач сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40% річних від суми заборгованості. (п. 4.5. договору).

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, зі змісту статей 625, 692 ЦК України випливає, що договором може бути встановлений інший розмір процентів річних і за своєю правовою природою проценти річних є платою за користування чужими грошовим коштами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування відсотків за користування коштами в розмірі 40% річних, встановив, що розмір 40% річних складає 1 126,37 грн.

Враховуючи викладене до стягнення підлягає сума основного боргу - 27 754,88 грн., пеня - 366,07 грн., 40% річних -1 126,37 грн. та 10% штрафу - 2 775,49 грн.

На забезпечення виконання відповідачем-1 його зобов'язань по договору купівлі-продажу №845/Л від 01.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговою групою "Інтерпап" (далі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговийдім "Беріл" (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки від 04.03.2013р. (далі - договір поруки).

Відповідно з даним договором поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Приватним підприємством "Коло" (код ЄДРПОУ 30444919, в подальшому іменується боржник) по договору купівлі-продажу №845/Л від 01.03.2013р., укладеному між кредитором та божником (в подальшому іменується "основний договір") (п.1.1. Договору поруки).

Згідно п. 2.1. Договору поруки підставою зобов'язання, забезпеченоє порукою за цим договором, є основний договір.

Предметом вищезазначеного основного договору є: купівля - продаж продукції (п. 2.2. Договору поруки).

Відповідно до п. 2.3. Договору поруки строк виконання зобов'язання, забезпеченого даним договором, настає протягом 3 календарних днів з моменту отримання поручителем відповідної вимоги.

Згідно до п. 3.1. Договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає:

- зобов'язання оплатити суму боргу за основним договором (основне зобов'язання);

- зобов'язання відшкодувати кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання (зобов'язання з відшкодування шкоди);

- зобов'язання сплатити кредитору неустойку за порушення основного зобов'язання боржником (зобов'язання зі сплати неустойки);

- зобов'язання сплатити кредитору проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання основного зобов'язання (зобов'язання зі сплати процентів за прострочення виконання).

Відповідальність поручителя перед кредитором у випадках передбачених п. 3.1. обмежується сплатою поручителем кредитору грошових коштів у розмірі 1 000, 00 грн. (п. 3.2. Договору поруки).

Згідно до п. 4.1. Договору поруки поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та строки, що визначені в основному договорі.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення дії основного договору, а також у випадках зміни обставин зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п. 7.1. Договору поруки).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частина 1 статті 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем на адресу відповідача-2 направлена вимога від 13.01.2014р., в якій позивач вимагає сплатити протягом 3 календарних днів з моменту отримання даної вимоги в рахунок часткового погашення боргу 1 000,00 грн.

Вищезазначена вимога була отримана особисто директором ТОВ ТД "Беріл" Драганчук О.Л. 13.01.2014р. про що свідчить напис на вимозі засвідчений печаткою відповідача-2 (а.с. 33).

Відповідач-2 відповіді на вимогу не надав, суму боргу в розмірі, визначеному Договором поруки не сплатив.

Заявою від 14.02.2014р. Відповідач-2 повністю визнав позовні вимоги ТОВ ТГ "Ітерпап" (а.с.38).

Враховуючи, що Договором поруки (п.3.1) передбачено обов'язок поручителя (Відповідача-2) сплатити за зобов'язаннями боржника (ПП "Коло" - Відповідача-1) суму основного боргу за основним договором, слід стягнути солідарно суму основного боргу у розмірі 1 000,00 грн., якою обмежено відповідальність поручителя перед кредитором (п.3.2. Договору поруки).

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідачами позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростовано, заборгованість не сплачена.

Таким чином позовні вимоги Позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають повному задоволенню зі стягненням:

- з Приватного підприємства "Коло" - суми основного боргу в розмірі 26 754,88 грн., пені - 366,07 грн., 10% штрафу - 2 775,49 грн. та 40% річних за користування чужими коштами - 1 126,37 грн.;

- солідарно з Приватного підприємства "Коло" та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового Дому "Беріл" - суму основного боргу в розмірі 1 000, 00 грн.

Позивач також просить стягнути солідарно з відповідача -1 та відповідача - 2 витрати по сплаті судового збору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з даною нормою солідарний обов'язок може виникати лише в двох випадках: перше - коли солідарний обов'язок прямо передбачений законом; друге - коли передбачений договором.

Солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом та між сторонами відсутній договір щодо солідарної сплати судових витрат.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, протягом розгляду справи ні Відповідач-1, ні Відповідач -2 не виконали своїх обов'язків щодо погашення боргу, у зв'язку з чим суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки вина, як Відповідача-1 так і Відповідача -2 матеріалами справи підтверджена, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів у рівних частинах по 50% від загальної суми судового збору, а саме на Відповідача-1 - 913,50 грн., і на Відповідача -2 - 913,50 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 553, 610, 611, 625, 655, 663 Цивільним кодексом України, ст.ст. 193, 230-232 Господарським кодексом України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Коло" (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 9, кв. 62, код ЄДРПОУ 30444919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8 А, оф. 291, код ЄДРПОУ 35137937) суму основного боргу у розмірі 26 754,88 грн. (двадцять шість тисяч сімсот п'ятдесят чотири грн. 88 коп.), пеню - 366,07 грн. (триста шістдесят шість грн. 07 коп.), 10% штрафу - 2 775,49 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят п'ять грн. 49 коп.), 40% річних за користування чужими коштами - 1 126,37 грн . (одна тисяча сто двадцять шість грн. 37 коп.) , витрати по сплаті судового збору - 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.), про що видати наказ.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Коло" (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 9, кв. 62, код ЄДРПОУ 30444919) та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Беріл" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, 10-б, код ЄДРПОУ 32931083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8 А, оф. 291, код ЄДРПОУ 35137937) Суму основного боргу у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Беріл" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, 10-б, код ЄДРПОУ 32931083) на користь Товаритсва з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8 А, оф. 291, код ЄДРПОУ 35137937) витрати по сплаті судового збору - 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 12.03.2014р.