Постанова

від 11.03.2014 по справі 816/338/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року м. Полтава Справа № 816/338/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дрижирук М.І.,

представника позивача - Голобородька О.П.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крембітпостач" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання наказу та дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крембітпостач" (далі - ТОВ "Крембітпостач", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними наказу Кременчуцької ОДПІ №345 від 30.07.2013 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крембітпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012" та дій Кременчуцької ОДПІ з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крембітпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.11.2012, наслідки якої оформлені актом перевірки №1046/16-03-22-12/34987494 від 12.08.2013, скасування податкового повідомлення-рішення №0005562202 від 30.08.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказ Кременчуцької ОДПІ про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Крембітпостач" та дії відповідача, що виявились у проведенні вказаної перевірки та складенні за її результатами акту перевірки №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013, у якому відображено висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Радіалгруп", є протиправними, а прийняте на підставі вказаного акту податкове повідомлення-рішення №0005562202 від 30.08.2013 підлягає скасуванню. Позиція Кременчуцької ОДПІ про безтоварність господарських операцій між ТОВ "Крембітпостач" та ТОВ "Радіалгруп" не підкріплена належними доказами, оскільки на перевірку позивачем надавались первинні документи, що підтверджують реальність спірних господарських операцій. Крім того, позивач вказував на те, що у акті перевірки маються посилання на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з мотивацією, що перевірка проводилася у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ. Однак, така підстава для проведення позапланової перевірки, як неповне надання пояснення та документального підтвердження, не передбачена Податковим кодексом України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях №521 від 26.02.2014 (том 1 а.с. 190-191).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Крембітпостач" (ідентифікаційний код 34987494) 01.03.2007 зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 15851020000005342 (том 1 а.с. 47-51). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 52).

Згідно довідки АБ №784954 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.63 Оптова торгівля машинами й установками для добувної промисловості та будівництва; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (том 1 а.с. 53-54).

30.07.2013, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 23.01.2013 №1973/10/22.1-14 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, начальником Кременчуцької ОДПІ видано наказ №345 про проведення у період з 30.07.2013 по 05.08.2013 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крембітпостач" з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 (том 1 а.с. 192).

За результатами перевірки контролюючим органом 12.08.2013 складено акт №1046/16-03-22-02-12/34987494 (том 1 а.с. 14-37), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 665772,00 грн, в тому числі: за березень 2012 року в сумі 91960,00 грн, за квітень 2012 року в сумі 35818,00 грн, за травень 2012 року в сумі 103953,00 грн, за червень 2012 року в сумі 30333,00 грн, за серпень 2012 року в сумі 312273,00 грн, за вересень 2012 року в сумі 91435,00 грн.

На підставі акта перевірки №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0005562202 від 30.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 832215,00 грн, в тому числі 665772,00 грн за основним платежем та 166443,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 38).

Позивач, не погоджуючись з наказом Кременчуцької ОДПІ про проведення позапланової документальної виїзної перевірки, діями відповідача, що виявились у проведенні вказаної перевірки та складенні за її результатами акту перевірки №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013, а також з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0005562202 від 30.08.2013, звернувся до суду з вимогами про визнання наказу та дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним наказу Кременчуцької ОДПІ №345 від 30.07.2013 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час направлення письмового запиту та прийняття оскаржуваного наказу) органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, визначено перелік обставин, за наявності хоча б однієї з якої здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктами 78.4, 78.5 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документі: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 та статті 73 Податкового кодексу України на адресу ТОВ "Крембітпостач" було направлено письмовий запит №1973/10/22.1-14 від 23.01.2013 про надання останнім в десятиденний термін з дня отримання запиту пояснення та документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Радіалгруп" (код 37238075) у період з 01.03.2012 по 30.09.2012 (том 3 а.с. 22).

У відповідь на вказаний запит ТОВ "Крембітпостач" надано до Кременчуцької ОДПІ пояснення за вих.№2 від 04.02.2013 та документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Радіалгруп" за період з 01.03.2012 по 30.09.2012 (том 3 а.с. 23).

30.07.2013, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 23.01.2013 №1973/10/22.1-14, начальником Кременчуцької ОДПІ видано наказ №345 про проведення у період з 30.07.2013 по 05.08.2013 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крембітпостач" з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 (том 1 а.с. 192).

Представник позивача в обґрунтування вимог про скасування даного наказу посилався на те, що запит Кременчуцької ОДПІ не відповідав встановленим до нього статтею 73 Податкового кодексу України вимогам, а така підстава для проведення позапланової перевірки, як неповне надання пояснення та документального підтвердження, взагалі не передбачена Податковим кодексом України.

Відповідно до абзацу 11 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Крембітпостач" було прийнято до виконання запит Кременчуцької ОДПІ від 23.01.2013 №1973/10/22.1-14 та надано на нього відповідь без зауважень щодо його невідповідності вимогам закону, а тому такі доводи не можуть бути прийняті судом як підстава для скасування наказу про проведення перевірки.

Як слідує зі змісту акту перевірки №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013 та не заперечувалось представником позивача в ході судового розгляду справи, у відповідності до вимог податкового законодавства направлення на позапланову виїзну документальну перевірку для ознайомлення за №№382/000382, 383/000383 від 30.07.2013 та копію наказу Кременчуцької ОДПІ від 30.07.2013 за №345 було вручено під розписку директору ТОВ "Крембітпостач" Решетніку О.В. 30.07.2013 о 17 год. 00 хв.

У відповідності до положень Податкового кодексу України платник податків мав право не допустити посадових осіб Кременчуцької ОДПІ до проведення відносно нього документальної позапланової виїзної перевірки з підстав, зазначених в пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Крембітпостач" не скористалося своїм правом щодо не допуску посадових осіб Кременчуцької ОДПІ до проведення перевірки та допустило останніх до проведення перевірки, внаслідок чого було складено відповідний акт та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

На думку суду, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Той факт, що за наслідками перевірки було складено акт №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005562202 від 30.08.2013 свідчить про те, що на день розгляду даної справи позапланову документальну виїзну перевірку контролюючим органом фактично проведено, перевіряючі були допущені позивачем до її проведення, а відтак наказ щодо проведення відносно позивача перевірки є реалізованим і вичерпав свою дію.

Таким чином, оскільки позивач не використав свого права недопуску посадових осіб Кременчуцької ОДПІ до проведення перевірки та допустив перевіряючих до проведення перевірки, а також з огляду на те, що спірний наказ щодо проведення перевірки фактично є реалізованим і вичерпав свою дію, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Крембітпостач" про визнання протиправним наказу Кременчуцької ОДПІ №345 від 30.07.2013 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крембітпостач" як такого, що не може призвести до захисту прав позивача.

При прийнятті рішення про відмову у задоволенні вказаної частини позовних вимог судом враховано правові позиції Вищого адміністративного суду України /постанова ВАСУ від 05.12.2013 К/800/30337/13 та від 10.12.2012 К/9991/51532/12/ в аналогійній категорії адміністративних справ (том 3 а.с. 5-11).

Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправними дій Кременчуцької ОДПІ по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крембітпостач", наслідки якої оформлені актом перевірки №1046/16-03-22-12/34987494 від 12.08.2013, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу частини 2 статті 2, пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд вважає, що акти ревізій, документальних перевірок, висновки посадових осіб контролюючих органів, викладені в актах перевірок, інші дії, вчинені у процесі перевірки, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Таким чином, як акт перевірки не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, позаяк такий акт є лише носієм доказової інформації та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, так і діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків зі збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства. Тобто, дії посадових осіб контролюючого органу з проведення перевірки, складання акту перевірки та відображення у ньому посадовими особами податкового органу певних висновків, не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання, не змінюють стану його суб'єктивних прав.

Відтак, в даній частині позов задоволенню також не підлягає.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акта перевірки №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013, заперечень №521 від 26.02.2014 та письмових пояснень №561 від 11.03.2014 (том 3 а.с. 1), висновок про порушення ТОВ "Крембітпостач" вимог податкового законодавства Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує висновками акту ДПІ у м. Полтаві №4824/22-2/37238075 від 28.12.2012 "Про результати позапланової перевірки ТОВ "Радіалгруп" (код 37238075) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.08.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 12.08.2010 по 30.09.2012", згідно яких в ході проведення перевірки ТОВ "Радіалгруп" не встановлено факту транспортування товару від продавця до покупця, в зв'язку з наданням для перевірки первинних документів, а саме, товарно-транспортних накладних, які не відповідають формі ТТН, передбаченій Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Крім того, не надані для перевірки документи, що підтверджують факт транспортування товару від постачальника (ТОВ "Радіалгруп") до покупців: подорожні листи, паспорти якості на отримані та відвантажені нафтопродукти, сертифікати відповідності. Отже, ТОВ "Радіалгруп" надавалися видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Перевіряючі в акті перевірки №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013 посилаються також на те, що перевіркою "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (Інтегрована автоматизована інформаційна система ДПС Система "Податковий блок") встановлено відхилення між сумою податкового зобов'язання контрагента ТОВ "Радіалгруп" та сумою податкового кредиту платника ТОВ "Крембітпостач" всього у сумі 665772,19 грн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм слідує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як слідує з матеріалів справи, 14.03.2012 між ТОВ "Крембітпостач" (покупець) та ТОВ "Радіалгруп" (продавець) укладено договір продажу нафтопродуктів №03/12 (том 1 а.с. 55-57). Для здійснення поставки товару за цим договором сторони перед кожною поставкою узгоджують у порядку, передбаченому пунктом 2.2-.2.9 даного договору, такі умови: найменування, кількість, якість товару, вид транспорту, яким повинно бути проведене відвантаження, ціну товару. Сторони мають право обумовлювати інші істотні умови при укладанні угод на поставку товару.

В межах виконання вказаного договору ТОВ "Крембітпостач" у березні-вересні 2012 року придбавало в ТОВ "Радіалгруп" бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені: рахунки, видаткові накладні та податкові накладні, з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 23.05.2012 №59 (том 1 а.с. 58-59, 62, 64, 66, 69-70, 73, 75, 77-78, 81-82, 85-86, 89-90, 93-94, 96-97, 100-101, 104-105, 108-109, 112-113, 116-117, 120-121, 124-125, 128-129, 132-133, 136-137, 140-161).

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "Радіалгруп" на користь ТОВ "Крембітпостач" в результаті здійснення вказаних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.

За результатами здійснення господарських операцій з придбання в спірних періодах у ТОВ "Радіалгруп" бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001, ТОВ "Крембітпостач" віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 665772,19 грн.

Розрахунки з ТОВ "Радіалгруп" за придбані товари проведено позивачем в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується перевіряючими у акті перевірки №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013 (том 1 а.с. 162-180). Станом на 31.12.2012 кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ "Радіалгруп" складає 0 грн.

Також не заперечується в акті перевірки надання позивачем паспортів з датою виготовлення та сертифікату відповідності на бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001, виданих ПАТ "Укртатнафта" на кожну партію, які наявні у матеріалах справи.

Із наданих в ході розгляду справи представником позивача пояснень судом встановлено, що придбані ТОВ "Крембітпостач" у ТОВ "Радіалгруп" товарно-матеріальні цінності транспортувались за рахунок позивача шляхом залучення останнім до транспортування суб'єктів господарювання-перевізників ТОВ "ТОП-Трансбуд", ТОВ "Сінтайл" та ПП "Партнер-транс", на підтвердження чого останнім до матеріалів справи долучені:

- товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 61, 63, 65, 68, 72, 76, 80, 84, 88, 92, 95, 99, 103, 107, 111, 115, 119, 123, 127, 131, 135, 138);

- договір №16 на виконання транспортних послуг від 15.04.2011, укладений між ТОВ "Крембітпостач" та ТОВ "ТОП-Трансбуд" (том 3 а.с. 26);

- договір №36 про надання транспортних послуг від 01.08.2012, укладений між ТОВ "Крембітпостач" та ТОВ "Сінтайл" (том 3 а.с. 28-30);

- договір №1/11-тр про надання транспортних послуг від 01.02.2011, укладений між ТОВ "Крембітпостач" та ПП "Партнер-транс" (том 3 а.с. 32-34);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 3 а.с. 27, 31, 44-62);

- банківські виписки, що підтверджують сплату позивачем вартості транспортних послуг на користь ТОВ "ТОП-Трансбуд", ТОВ "Сінтайл" та ПП "Партнер-транс" (том 3 а.с. 63-139).

До товарно-транспортних накладних додані також видані ПАТ "Укртатнафта" квитанції важення з визначенням часу відвантаження, найменування покупця, транспортного засобу та ваги паливно-мастильних матеріалів (том 1 а.с. 60, 67, 71, 74, 79, 83, 87, 91, 98, 102, 106, 110, 114, 118, 122, 126, 130, 134, 139).

Посилання Кременчуцької ОДПІ на невідповідність форми товарно-транспортних накладних щодо транспортування бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 по спірним господарським операціям формі товарно-транспортної накладної для перевезення нафтопродуктів, встановленій Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі - Інструкція №281/171/578/155), судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Так, в Інструкції №281/171/578/155 жодним чином не згадується, що саме бітум дорожній БНД 60/90, який придбавався позивачем з метою його подальшої реалізації на користь інших суб'єктів господарювання, має перевозитись за правилами, що визначені в Інструкції.

Згідно з пунктом 1 Інструкції №281/171/578/155 дія поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти га типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Взагалі дана Інструкція регламентує питання відпуску, зберігання та перевезення нафтопродуктів, які перебувають у рідкому стані і які класифікуються у відповідності з ДСТУ, зокрема, за масовою часткою сірки, для суб'єктів господарювання, які здійснюють оптовий та роздрібний продаж нафтопродуктів і зобов'язані вести їх облік у відповідності з вимогами чинного законодавства України (нафтопереробні підприємства, АЗС, тощо). До таких нафтопродуктів належать: бензин, дизельне пальне, гас та оливи різноманітних марок та видів. Якщо ж взяти, паспорт на бітум дорожній БНД 60/90, то ніде в ньому не вказано, що відповідність його густини під час відвантаження або використання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900, який взагалі не стосується бітуму, а є російським державним стандартом, що розроблений для визначення густини нафти та нафтопродуктів.

На думку суду, посилання контролюючого органу взагалі не стосуються суті спору, оскільки по-перше, дана Інструкція не містить відомостей, що бітум дорожній БНД 60/90 підлягає відпуску та перевезенню за правилами, що вказані у вищевказаній Інструкції, по-друге, відповідальність за порядок перевезення товару, в даному випадку бітуму, несе перевізник, який у випадку, передбаченому чинним законодавством України, зобов'язаний брати в органах ДАІ дозвіл на перевезення небезпечного вантажу, який є формою обов'язкового дозвільного документа, що необхідний перевізникові, а не отримувачу товару, під час транспортування небезпечного вантажу, а по-третє, порушення порядку перевезення в даному випадку є недоведеним і взагалі не має ніякого відношення до отримувача товару, тобто ТОВ "Крембітпостач", оскільки останнє безпосередньо не здійснювало перевезення бітуму по спірних господарських операціях, не впливає на реальність фінансово-господарських операцій та не підтверджено документально на підставі, наприклад, протоколу про адміністративне правопорушення, складеного співробітниками ДАІ, тощо.

Такі висновки підтверджуються і Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", яким встановлено, що до документів дозвільного характеру відносяться дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів, які видаються підрозділами Державтоінспекції МВС України. Для отримання документів дозвільного характеру перевізник або уповноважена ним особа реєструється в дозвільному центрі, заповнює відповідну заявку на отримання погодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи) щодо отримання погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Товарно-транспортні накладні відповідають за формою та змістом заповнення вимогам "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 та наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 №488/346, в них відображено відомості про вантаж, пункти відвантаження, ПІБ водія, який здійснював перевезення, марку автомобіля, державний номер автомобіля та причепа (за наявності), печатки вантажовідправника, автоперевізника та вантажоотримувача, а детальна інформація про час відвантаження ТМЦ та вагу паливно-мастильних матеріалів відображена у квитанціях важення, виданих ПАТ "Укртатнафта".

Аналогічна правова позиція щодо оформлення товарно-транспортних накладних та умов перевезення бітуму дорожнього викладена у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі №2а-1670/7369/12.

Крім цього, суд вважає за доцільне зауважити, що Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку витрат операційної діяльності та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між ТОВ "Крембітпостач" та ТОВ "Радіалгруп" є видаткові та податкові накладні.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Як слідує зі змісту наданих в ході судового розгляду представником ТОВ "Крембітпостач" пояснень, товарно-матеріальні цінності придбавалися позивачем у ТОВ "Радіалгруп" з метою використання у своїй господарській діяльності шляхом їх реалізації в день придбання на користь інших суб'єктів господарської діяльності, а саме - ТОВ "Артемсіль-Регіон-Чернігів", Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Личагівського району", ПП "Дорлідер", ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", ТДВ "ШРБУ №65", ПП "Дорстрой", ТОВ "Дергачівське заводоуправління", ТОВ "Шляхове будівельне управління №35", ТОВ "Уманьдоррембуд", ТОВ "Баланс", ТОВ "Будівельно-монтажна компанія Експертдорбуд", КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, ДП "Закарпатський Облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", ТОВ "Румата", ТОВ "Леон-Ш", ТОВ "Станіславська торгова компанія", ТОВ "Інтех-груп".

Вказане підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи: видатковими накладними; довіреностями на отримання ТМЦ; товарно-транспортними накладними; паспортами якості на бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90; актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю; податковими накладними; актами звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Крембітпостач" та його покупцями; генеральними договорами на поставку нафтопродуктів, договорами поставки та договором про закупівлю товарів за державні кошти (том 2 а.с. 6-200, том 3 а.с. 18-21).

Як доказ отримання позивачем економічної вигоди в результаті здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Радіалгруп" бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 згідно договору продажу нафтопродуктів від 14.03.2012 №03/12, до матеріалів справи долучено бухгалтерську довідку щодо отримання економічної вигоди (том 2 а.с. 223). Згідно даної довідки економічна вигода ТОВ "Крембітпостач" в результаті здійснення спірних господарських операцій склала 222492,92 грн. Вказана довідка підписана директором ТОВ "Крембітпостач" Решетніком О.В. та скріплена печаткою даного підприємства.

Окрім цього, зі змісту акту перевірки №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013 слідує, що перевіряючі прийшли до висновку про неправомірне включення позивачем суми ПДВ у загальному розмірі 665772,19 грн до складу податкового кредиту відповідних періодів по взаємовідносинах з ТОВ "Радіалгруп" в результаті проведення співставлення та виявлення відхилення між сумою податкового кредиту ТОВ "Крембітпостач" та сумою податкового зобов'язання ТОВ "Радіалгруп".

Проте, із такою позицією контролюючого органу суд погодитися не може, оскільки ставлячи право сумлінного платника податків у залежність від того, яким чином його контрагент звітується перед відповідним органом державної податкової служби по своїм зобов'язанням з бюджетом, контролюючий орган перекладає на платника податків власні повноваження (взагалі повноваження органу доходів і зборів) щодо контролю за повнотою та своєчасністю виконання обов'язку по сплаті податків та зборів, що є виключно компетенцією Міністерства доходів і зборів України.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Податковий кодекс України не ставить в залежність право платника податку (покупця) на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Крембітпостач" та ТОВ "Радіалгруп" з придбання у березні-вересні 2012 року бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту відповідних періодів суму податку на додану вартість в загальному розмірі 665772,19 грн.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Крембітпостач" чи посадових осіб його контрагента - ТОВ "Радіалгруп", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність в діях ТОВ "Крембітпостач" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №1046/16-03-22-02-12/34987494 від 12.08.2013, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005562202 від 30.08.2013.

Відповідач в ході судового розгляду справи правомірності спірного податкового повідомлення-рішення не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Крембітпостач" в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0005562202 від 30.08.2013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, а саме, визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0005562202 від 30.08.2013.

Згідно зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №2 від 13.01.2014, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом (в частині позовних вимог майнового характеру про скасування податкового повідомлення-рішення) ТОВ "Крембітпостач" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 487,20 грн.

Підпунктом 3 частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Крембітпостач" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крембітпостач" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30.08.2013 №0005562202.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними наказу Кременчуцької ОДПІ №345 від 30.07.2013 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крембітпостач", дій з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крембітпостач" - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крембітпостач" (ідентифікаційний код 34987494) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 березня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава