Постанова

від 11.03.2014 по справі 902/1130/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"11" березня 2014 р. Справа № 902/1130/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Сініцина Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватно-орендного підприємства "Поліс"

на рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2013р.

у справі №902/1130/13 (суддя Грабик В.В.)

за позовом в.о. прокурора Оратівського району в інтересах держави в особі Оратівської районної державної адміністрації

до відповідача Приватно-орендного підприємства "Поліс"

про визнання недійсним договору оренди №1 від 21.01.2010р., повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від прокурора: Гіліс І.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.10.2013 р. у справі №902/1130/13 позов в.о. прокурора Оратівського району в інтересах держави в особі Оратівської районної державної адміністрації до Приватно-орендного підприємства "Поліс" про визнання недійсним договору оренди № 1 від 21.01.2010 р., повернення земельної ділянки задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди №1 від 21.01.2010р. земельної ділянки № 153-1 загальною площею 1,6578 га, кадастровий номер 0523186300:07:002:0176, укладений між Оратівською районною державною адміністрацією та приватно-орендним підприємством "Поліс" та зобов'язано приватно-орендне підприємство "Поліс" повернути земельну ділянку №153-1 загальною площею 1,6578 га Оратівській районній державній адміністрації. В задоволенні позову в частині повернення земельної ділянки №153-1 загальною площею 1,6578 га в розпорядження Оратівській районній державній адміністрації відмовлено.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Розпорядженням Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області № 372 від 19.10.2009 р. надано в оренду приватно-орендному підприємству "Поліс" землі нерозподілених (витребуваних) земельних ділянок Чагівської сільської ради за межами с. Мервин загальною площею 53,5579 га. 21.01.2010 р. між Оратівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_2 з одного боку та приватно-орендним підприємством "Поліс" в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі № 1.

Досліджуючи матеріали справи, судом першої інстанції було встановлено, що перевіркою договорів встановлено, що ОСОБА_2, яка вказана в договорах представником Оратівської РДА на момент їх укладення головою РДА не була, на цю посаду була призначена лише в липні 2010 р., крім того, відсутні акти прийому-передачі земельних ділянок.

Місцевий господарський суд з урахуванням тієї обставини, що позовна заява, яка зареєстрована в господарському суді Вінницької області 09.08.2013 р., була подана прокурором в межах строку позовної давності, з дотриманням положень ст. 257, ст. 261 ЦК України, зазначив, що заява прокурора про відновлення строку позовної давності не підлягає задоволенню.

З приводу заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції зауважив, що початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізналися про наявність порушеного права, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано окремі положення Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ЦК України, а також роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору недійсним підлягають до задоволення. В обґрунтування своїх висновків зазначив, що вказаний у позові договір оренди земельної ділянки пройшов державну реєстрацію, у зв'язку з чим останній відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації, а отже - оспорюваним. Також наголосив на тому, що відповідно до змісту розпорядження Оратівської РДА № 372 від 19.10.2009 р. земельна ділянка передавалася в оренду строком на один рік, а не на п'ять років, як зазначено в договорі оренди. Таким чином, судом встановлено відсутність згоди орендодавця на передачу земельної ділянки орендарю на строк, який вказано в договорі оренди. Саме у розпорядженні РДА визначається строк, на який передається в оренду земельна ділянка і саме на підставі та у відповідності з розпорядженням укладається договір оренди земельної ділянки.

Місцевий господарський суд вказав на те, що наведені вище порушення чинного законодавства, які мали місце при укладенні договору оренди земельної ділянки, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є підставами для визнання недійсним оспорюваного договору.

Стосовно позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення земельної ділянки в розпорядження Оратівської РДА, то суд першої інстанції дійшов висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.

З тих мотивів, що існують підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції зазначив, що згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України орендар - ПОП "Поліс" зобов'язаний повернути Оратівській РДА відповідну земельну ділянку, про що й заявлено вимогу прокурором. Також зауважив, що відповідач та суд, за відсутності передбачених чинним законодавством повноважень, не вправі встановлювати режим використання вказаної земельної ділянки та передавати її саме в розпорядження Оратівській РДА, що є підставою для часткового задоволення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Приватно-орендне підприємства "Поліс" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2013 р. у справі № 902/1130/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

В позовній заяві в.о. прокурор Оратівського району зазначив, що подальше користування земельною ділянкою завдає істотної шкоди державі, однак, не обґрунтував яка саме шкода та не вказав в чому полягає порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту.

Також, скаржник зважає на те, що інтереси держави спрямовані на збереження робочих місць, надходження платежів до бюджету та розвиток підприємництва в Україні, тому прокуратура не має права представляти інтереси Оратівської районної державної адміністрації, які, в даному випадку, суперечать інтересам держави.

Лише у 2012 році ПОП «Поліс» сплачено орендної плати за не витребувані земельні частки (паї) 23 422 грн. 61 коп., на даний час в ПОП «Поліс» працює 9 працівників.

Поряд з тим, скаржник звертає увагу на те, що в позовній заяві в.о. прокурора Оратівського району не вказано ціни позову, а тому з урахуванням положень, наведених у п. 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р., господарський суд Вінницької області повинен був повернути позовну заяву в.о. прокурора Оратівського району.

Як зазначає скаржник, в.о. прокурор Оратівського району в позовній заяві оскаржує договір оренди від 21.01.2010 р., при цьому, позовна заява направлена до суду 26.07.2013 р. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що прокурор без поважних причин пропустив строк позовної давності, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Також, відповідач зважає на положення, наведені у п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 р., відповідно до якого початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках, питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволення апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, прокурор вказує наступне.

Прокурором надано розширене обґрунтування того факту, у чому саме полягає порушення інтересів держави оспорюваним договором, оскільки даний договір укладено строком не на 1 рік, як зазначено в розпорядженні голови Оратівської районної державної адміністрації, а строком на 5 років, що приводить до неправомірного розпорядження земельною ділянкою неуповноваженою на те особою та позбавляє державу в особі уповноваженого органу можливості розпоряджатися в інтересах держави даною земельною ділянкою. Крім того, договір укладено з численним порушенням норм чинного законодавства, а саме вимог ст.. ст.. 15, 17 Закону України «Про оренду землі». Вказане також підтверджується висновками про проведену перевірку дотримання земельного законодавства, складених Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області від 10.01.2013 р. та 17.05.2013 р.

Також прокурор зазначає, що посилання відповідача на те, що позовна заява господарським судом Вінницької області підлягала поверненню у зв'язку із не зазначенням ціни позову або вартості спірного майна є безпідставними. Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 54 ГПК України ціна позову зазначається тоді, коли позов підлягає грошовій оцінці (позови про стягнення коштів, про витребування майна та ін.), або якщо наявні суми договору (у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів).

З приводу тверджень скаржника в тій частині, що прокурором при поданні позовної заяви пропущено строк позовної давності, то прокурор наголошує на тому, що про порушення норм чинного законодавства при укладенні договору оренди земельної ділянки № 1 від 21.01.2010 р. прокуратурі Оратівського району стало відомо після проведення в Оратівській районній державній адміністрації перевірки 14.11.2012 р. щодо дотримання вимог земельного законодавства, тоді як позивачу стало відомо - лише після заявлення прокуратурою позову до суду, оскільки договір підписувався неуповноваженою на те особою, яка не мала права підпису. Крім того, з огляду на той факт, що державну реєстрацію договору було здійснено лише 27.10.2010 р., то відповідно прокурор наголошує на тому, що строк позовної давності пропущено не було.

З урахуванням наведеного вище, прокурор стверджує, що суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про часткове задоволення позову, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Позивач не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

11 березня 2014 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду прокурор заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представники позивача - Оратівської районної державної адміністрації та відповідача -Приватно-орендного підприємства "Поліс" в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони та прокурор були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені учасникам судового процесу (а.с.138-141,144-146,151-153,212-215), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.

Cудом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області № 372 від 19.10.2009 р. надано в оренду приватно-орендному підприємству "Поліс" с. Мервин землі нерозподілених (витребуваних) земельних ділянок Чагівської сільської ради за межами с. Мервин загальною площею 53,5579га, в тому числі: ділянки № 27 - 2,4984 га, № 47 - 3,7009 га, № 48- 3,4675 га, № 245 - 2,0812 га, № 261 -2,0811 га, № 107/1 - 1,1620 га, № 107/2 - 1,3399 га, № 211 - 1,8856 га, № 76 - 2,5183 га, № 143-2,4983 га, № 238-2,0811 га, № 132/1-0,8134 га, №132/2- 1,6877 га, № 153/1 - 1,6578 га, № 153/2 - 0,5686 га, № 306 - 2,1476 га, № 221 - 2,0006 га, №44-3,9345 га, № 39-2,5019 га, № 14-2,4983 га, № 231/1 - 1,1360 га, №231/2-0,9452 га, № 93 - 2,4984 га, № 233-2,0811 га, № 326-1,8863 га, № 330-1,8862 га терміном на 1 рік для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.1); встановлено орендну плату в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі становить 343,02 грн. за 1 га в рік. Орендну плату сплачувати щомісячно (п.2) (а.с.17).

Розпорядженням Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області №457 від 21.12.2009р. внесено зміни в п.1 розпорядження голови райдержадміністрації від 19 жовтня 2009 року №372 "Про надання в оренду земель нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) Чагівської сільської ради за межами с. Мервин", а саме вилучити земельні ділянки №107/1-1, 3399 га, №107/2-1, 1620 га (п.1); в зв'язку з вилученням земельних ділянок загальну площу переданих в оренду нерозподілених земельних ділянок (паїв) читати як " 51,056 га" (п.2) (а.с. 18).

21.01.2010 р. між Оратівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_2 з одного боку та приватно-орендним підприємством "Поліс" в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №1. Договором передбачено наступне: орендодавець надає, а орендар приймає на основі розпорядження голови Оратівської райдержадміністрації №372 від 19 жовтня 2009 р., №457 від 21 грудня 2010 року в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чагівської сільської ради за межами с. Мервин Оратівського району Вінницької області (п.1.); в оренду передається земельна ділянка № 153-1 загальною площею 1,6578 га (п.2.); нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28695 гривень (п.5); договір укладено на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8.); орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі в розмірі 342 грн. за 1 га в рік (п.9.); земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції (п.15); цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід'ємними частинами договору є: кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт приймання-передачі об'єкта оренди (п.43). Договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП "ЦДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 жовтня 2010 р. за № 041001700797 (а.с. 20-22).

Згідно кадастрового плану земельна ділянка № 153/1 площею 1,6578 га, яка розташована на території Чагівської сільської ради (с. Мервин) Оратівського району Вінницької області має кадастровий номер 0523186300:07:002:0176 (а.с.23). Що також підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0501504342014 від 28.01.2014р. (а.с.263)

Актом від 2010 р. встановлено в натурі межі земельної ділянки площею 1,6578 га (а.с.24).

Згідно з розпорядженням Оратівської РДА Вінницької області №28-к від 06.07.2010 р. ОСОБА_2 приступила до виконання обов'язків голови Оратівської РДА з 6 липня 2010 року (а.с.19).

31.01.2013р. за вх. №65/108 вх-в до прокуратури Оратівського району на вих. №67/834 вих-12 від 12.12.2012р. надійшов лист Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області наступного змісту. Відповідно до розпоряджень голови Оратівської РДА №372 від 19.10.2009р. та № 457 від 21.12.2009 р. між Оратівською РДА та ПОП "Поліс" 21.01.2010 р. укладено 16 договорів оренди землі, які пройшли державну реєстрацію у Вінницькій регіональній філії ДП "ЦДЗК". Перевіркою договорів встановлено, що ОСОБА_2, яка вказана в договорах представником Оратівської РДА на момент їх укладення головою РДА не була, на цю посаду була призначена лише в липні 2010 року. Відсутні акти прийому-передачі земельних ділянок (а.с.14).

Листом Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області №10-02/1474/13 від 17.05.2013 р., адресованим ст. слідчому СВ Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенанту міліції Фурману Ю.Ю., повідомлено, що договори оренди землі укладені терміном на 5 років, що суперечить п. 1 розпорядження Оратівської РДА №372 від 19.10.2009 року, в якому термін оренди встановлено 1 рік, тобто договора оренди землі укладені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню (а.с.15-16).

Відповідно до листа Чагівської сільської ради №280 від 25.07.2013 р. земельні ділянки не витребуваних часток (паїв) загальною площею 37,7782 га, які згідно з договорами, укладеними 21.01.2010 між Оратівською РДА та ПОП "Поліс" с. Мервин на даний час дійсно використовуються ПОП "Поліс" (а.с.25).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства та наявні в матеріалах спарви докази.

Відповідно до норм ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст.167, 170, 324, 374 Цивільного кодексу України, ст. ст.2, 8, 148, Господарського кодексу України, ст. ст.80, 84, 122, 124 Земельного кодексу України, ст. ст.3, 4 Закону України «Про оренду землі» земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватно-правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Своїм розпорядженням від 19.10.2009р. №372 Оратівська райдержадміністрація розпорядилася надати в оренду приватно-орендному підприємству «Поліс», с. Мервин землі нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) на території Чагівської сільської ради за межами с. Мервин, в тому числі земельна ділянка №153/1 площею 1,6578 га, терміном на 1 рік для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відповідає нормам ч.3 ст.122, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст..13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в редакції, чинній на момент прийняття вказаного розпорядження.

Як було встановлено вище судом апеляційної інстанції, на підставі зазначеного вище розпорядження та розпорядження від 21.12.2009р. №457, яким Оратівською РДА внесено зміни до розпорядження №372 від 19.10.2009р. в частині загальної площі переданих в оренду земельних ділянок, що підписані головою РДА Покорнюком П.Ф., сторонами у справі було укладено спірний договір оренди землі від 21.01.2010р. №1.

Вказаний договір зареєстровано, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 27.10.2010р. за №041001700797. З урахуванням даної обставини, у відповідності зі ст.18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону, що діяла на момент реєстрації) Договір №1 від 21.01.2010р. є укладеним з моменту його державної реєстрації, а отже й є оспорюваним.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Законом України "Про оренду землі" (в редакції Закону, що діяла на момент укладення спірного Договору), передбачено, що: орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст.6); відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст.15);передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ч. 1 ст.17); строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст.19).

Відповідно до статті 4 вказаного Закону (у редакції чинній на момент укладення договору оренди) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 3 статті 122 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент укладення договору оренди) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 06.02.2013 року № 6-169цс12 викладена правова позиція щодо можливості землекористування лише на підставі акту органу місцевого самоврядування, прийнятого у суворій відповідності з нормами чинного законодавства.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору оренди землі №1 від 21.01.2010р., з якого вбачається, що орендодавець надає, а орендар приймає на підставі розпорядження голови Оратівської райдержадміністрації №372 від 19.10.2009р., №457 від 21.12.2009р. в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення № 153-1 загальною площею 1,6578 га, яка знаходиться на території Чагівської сільської ради за межами с. Мервин, Оратівського району, Вінницької області строком на 5 років. Проте, згідно з розпорядженням Оратівської райдержадміністрації № 372 від 19.10.2009 р., яке підписане головою РДА Покорнюком П.Ф., земельна ділянка №153-1 надавалась в оренду ПОП «Поліс» терміном на 1 рік.

Таким чином, Оратівська райдержадміністрація виступаючи в даному випадку як суб'єкт господарських правовідносин, який виконує делеговані повноваження по розпорядженню земельною ділянкою, своїм розпорядженням визначився з своїм волевиявленням стосовно строку договору оренди з відповідачем на 1 рік.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що у договорі оренди землі №1 від 21.01.2010р. зазначено, що договір укладає орендодавець, Оратівська районна державна адміністрація, в особі голови ОСОБА_2

Проте, в матеріалах даної справи міститься розпорядження Оратівської райдержадміністрації №28-к від 06.07.2010р. з якого вбачається, що розпорядженням Президента України від 02.07.2010р. №967/2010-рп «Про призначення ОСОБА_2 головою Оратівської райдержадміністрації Вінницької області», остання приступила до виконання обов`язків голови Оратівської райдержадміністрації з 06.07.2010 р.

Слід зазначити, Оратівська райдержадміністрація заперечує факт підписання спірного договору ОСОБА_2.

Із постанови ст. слідчого СВ Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області від 31.10.2013р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №420130250000003 (згідно ст.101 ГПК України приймається до уваги), вбачається, що підпис у спірному договорі оренди земельної ділянки від 21.01.2010р. від орендодавця поставлено першим заступником голови Оратівської РДА Поліщуком В.І., який цю посаду займав як станом на 21.01.2010р. (дата договору), так і станом на 17.10.2010р. (а.с.269).

Факт підписання договору першим заступником Оратівської РДА сторонами не спростовано.

Разом з тим, судова колегія суду апеляційної інстанції зважає на той факт, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що перший заступник голови Оратівської РДА був уповноважений головою райдержадміністрації на укладання спірного договору. В той же час, відсутні й докази на підтвердження тієї обставини, що на момент укладення договору голова Оратівської РДА була відсутньою, з огляду на норми п. 2 ч. 1, 3 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Також, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наступного схвалення договору оренди землі від 21.01.2010 р. (ст..241 ЦК України).

Отже, вказані обставини свідчать про те, що договір з боку орендодавця укладено неуповноваженою на те особою.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» підставою для визнання недійсним договору відповідно до закону є, зокрема, порушення ст. 19 цього Закону, яка передбачає визначення строку дії договору оренди землі за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до абз. 5 п. 2.10, п. 3.3 вказаної постанови, у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову). У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Як було зазначено вище, Оратівська райдержадміністрація виступаючи в даному випадку як суб'єкт господарських правовідносин, який виконує делеговані повноваження по розпорядженню земельною ділянкою, своїм розпорядженням визначився з своїм волевиявленням стосовно строку договору оренди з відповідачем на 1 рік.

Ураховуючи той факт, що всупереч розпорядженню голови Оратівської райдержадміністрації від 19.10.2009 р. № 372, яким строк дії спірного договору визначено один рік, договір оренди землі від 21.01.2010 р. № 1 було укладено неуповноваженою на те особою строком на 5 років, що вказує на порушенням ст. 19 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на вказане вище, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання договору оренди недійсним як таким, що узгоджується із встановленими обставинами у даній справі та не суперечить вимогам закону.

Стосовно твердження прокурора про порушення при укладенні договору оренди ст. 17 Закону України «Про оренду землі» у зв`язку з відсутністю акта приймання - передачі об`єкта оренди, що є підставою для визнання спірного договору недійсним, колегія суддів зазначає, що такі твердження є безпідставними з огляду на наступне.

Уматеріалах справи наявний акт визначення меж земельної ділянки (паю) в натурі від 2010р., підписаний сторонами за договором, який відповідає кадастровому плану, та у якому зазначено про погодження меж та, що орендар приступає до користування земельною ділянкою після встановлення меж земельної ділянки в натурі та реєстрації договору оренди на земельну ділянку, в сукупності з листом Чагівської сільської ради від 25.07.2013 р. № 280 підтверджують, що приймання-передача орендованої земельної ділянки відбулася і відповідач її використовував та використовує.

Також, прокурор необгрунтовано наводить таку підставу для визнання недійсним спірного договору як відсутність в останньому відомостей про вид угідь. Адже, у п.1 вказаного договору такі відомості зазначені.

З'ясовуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині повернення відповідачем орендованої земельної ділянки у розпорядження позивача, судова колегія зважає на таке.

Факт недійсності договору оренди № 1 від 21.01.2010р. доведений та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно, в силу приписів ст. 216 ЦК України, такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а отже орендодавець позбавлений будь-яких прав на спірну земельну ділянку. Таким чином, орендована земельна ділянка не може перебувати у володінні та користуванні відповідача.

З огляду на вказане, судова колегія дійшла висновку, що орендовану відповідачем згідно з договором № 1 від 21.01.2010р. земельну ділянку слід повернути позивачу.

Отже, позов прокурора в інтересах держави, яка згідно з Конституцією України, забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, зокрема, й права власності невитребуваних земельних паїв, в частині повернення орендарем (відповідачем у даній справі) земельної ділянки орендодавцю (позивачу у справі), підлягає до задоволення.

За наведених підстав, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині спонукання відповідача повернути позивачу орендовану земельну ділянку, отриману за недійсним договором оренди.

Також, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції в частині відмови у поверненні орендованої земельної ділянки Оратівській райдержадміністрації у розпорядження з огляду на те, що повноваження щодо розпорядження земельними ділянками визначаються законом.

З приводу доводів апеляційної скарги, що прокурором пропущено строк позовної давності при зверненні до суду, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як зазначено у договорі, датою його державної реєстрації є « 27» жовтня 2010 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за №041001700797. Отже, з урахуванням приписів ст. 210 ЦК України правочин вчинено 27.10.2010 р., а позовна заява прокурора зареєстрована місцевим господарським судом 09.08.2013р. за вх. №1163/13, що вбачається зі штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Таким чином, 09.08.2013р. прокурор звернувся до суду пекршої інстанції з позовом про визнання недійсним договору оренди від 21.01.2010р. та про повернення об`єкта оренди у межах 3-річного строку позовної давності, тобто з дотриманням норм ст. ст.257, 261 ЦК України.

Крім того, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи відповідача про незазначення прокурором у позовній заяві ціни позову, з якого обчислюється судовий збір, та про процесуальне порушення, допущене судом першої інстанції, оскільки, на думку скаржника, позовна заява прокурора підлягала поверненню без розгляду.

Так, відповідно до п. 3 ч.2 ст. 54 ГПК України ціна позову зазначається у разі, якщо позов підлягає грошовій оцінці або якщо наявні суми договору (у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів), тоді як прокурором заявлено позов про визнання недійсним договору та повернення орендованої земельної ділянки.

Крім того, вирішивши спір по суті, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 2867, 50 грн., у зв`язку із задоволенням позовної вимоги немайнового характеру (визнання недійсним договору) та вимоги майнового характеру (про повернення земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої згідно договору складає 28695, 00грн.).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2013р. у справі № 902/1130/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного орендного підприємства "Поліс" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2013р. у справі №902/1130/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного орендного підприємства "Поліс"- без задоволення.

2. Справу №902/1130/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Сініцина Л.М.