Ухвала

від 06.03.2014 по справі 2а/0570/1048/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 березня 2014 року м. Київ В/800/917/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Горбатюка С.А., Голяшкіна О.В., Маслія В.І., Мороз Л.Л., розглянувши заяву колективного підприємства «Ясинуватський ринок» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом колективного підприємства "Ясинуватський ринок" до Ясинуватської міської ради, Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, третя особа - Ясинуватська міжрайонна прокуратура про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення Ясинуватської міської ради від 25 листопада 2011 року № 12/451 "Про припинення права постійного користування землею Ясинуватському міському ринку". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року касаційну скаргу Ясинуватської міської ради Донецької області задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду касаційної інстанції, колективне підприємство «Ясинуватський ринок» звернулося до Вищого адміністративного суду України із заявою про допуск до перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду від 14 січня 2014 року.

У заяві заявник порушує питання про її скасування з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що, на його думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві зазначає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року у справі № К/9991/41382/12, К/9991/42482/12 прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права ніж в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2013 року, 19 листопада 2013 року та 13 жовтня 2010 року.

На думку колективного підприємства «Ясинуватський ринок», застосовуючи одні і ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах, суд ухвалив різні за змістом судові рішення.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року, про перегляд якої подана ця заява, суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову. Такий висновок ґрунтується на тому, що приймаючи рішення № 12\451 від 25.11.2011 міська рада діяла відповідно до приписів пункту " в" статті 141 Земельного кодексу, яка передбачає, що однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2010 року залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову. Суди виходили з того, що приймаючи рішення № 47 від 20.12.2002 про припинення права постійного користування землею, відповідачем не було враховано порядок та підстави припинення юридичної особи, які регулювались на момент прийняття спірного рішення статтями 37, 38 ЦК УРСР.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2013 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі постанову суду першої інстанції про задоволення позову. Такий висновок обґрунтовано тим, що приймаючи рішення про відміну рішення щодо надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування, відповідачем не вказано будь-якої підстави для припинення особою землекористування, визначені у статті 141 Земельного кодексу України.

З ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2013 року вбачається, що предметом спору у цій справі на відміну від попередніх є рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у постійне користування.

З урахуванням описаного у даному випадку відсутнє неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

у х в а л и в :

У допуску до перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року у справі за позовом колективного підприємства "Ясинуватський ринок" до Ясинуватської міської ради, Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, третя особа - Ясинуватська міжрайонна прокуратура про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання протиправними дій - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Сорока М.О. Горбатюк С.А. Голяшкін О.В. Маслій В.І. Мороз Л.Л.