Постанова

від 27.02.2014 по справі 812/9817/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.1.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9817/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 17 542,53 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 01.09.2009 та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області з 02.09.2009.

Заборгованість відповідача з податку на додану вартість складає 16010,18 грн., що підтверджується податковими деклараціями. Також відповідачу нараховано пеню в сумі 78,65 грн.

З метою погашення податкового боргу відповідача податковим органом направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» податкову вимогу №58-15 від 03.09.2013

Таким чином, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Підприємство Червонопартизанської виправної колонії Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 16088,83 грн.

11.02.2014 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» заборгованість з податку на додану вартість в сумі 17542,53 грн. (а.с. 94-95).

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненому позові, та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити у задоволенні позову повністю. Додатково зазначив, що податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за жовтень-грудень 2013 року були сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. Нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на підставі уточнюючого розрахунку № 9082771060 від 20.12.2013 у сумі 1327 грн. було помилково подано підприємстом, та яке було в подальшому скореговано на підставі уточнюючого розрахунку № 9086515681 від 10.01.2014 на суму 1327 грн.. Таким чином, вказана сума - 1327 грн. була помилково двічі заявлена підприємством, та не була своєчасно скорегована податковим органом, що потягло безпідставне її визначення позивачем на підставі уточнюючого розрахунку № 9082771060 від 20.12.2013 у сумі 1327 грн.

Також, представник відповідача зазначив, що сплачені за цільовим призначенням суми податкового зобов'язання за жовтень-грудень 2013 року необґрунтовано було зараховано податковим органом на погашення податкових зобов'язань за податковим повідомленням - рішенням № 0000 242201, оскільки на час вчинення позивачем таких дій у підприємства була переплата з податку на прибуток у сумі 6113 грн. на підставі платіжного доручення № 1339 від 23.08.2013 та у сумі 24172 грн. на підставі платіжного доручення № 1340 від 23.08.2013. У зв'язку з помилковою сплатою податку на прибуток, 27.08.2013 та 13.09.2013 підприємством було направлено листи до податкової інспекції про зарахування на розрахунковий рахунок або перезарахування коштів з розрахункового рахунку (податок на прибуток) на розрахунковий рахунок (податок на додану вартість), але відповіддю позивача від 13.09.2013 підприємству було відмовлено, у зв'язку із наявністю несплаченої пені по ПДВ станом на 13.09.2013 у сумі 16010, 18 грн. Таким чином, на думку відповідача, у зв'язку із залишення звернення підприємства від 27.08.2013 та 13.09.2013 без задоволення, як наслідок потягло за собою виникнення податкового боргу, який було погашено за рахунок сплачених сум податкового зобов'язання за жовтень-грудень 2013 року.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг-це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п.57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У судовому засіданні було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 01.09.2009 за №1 382 102 0000 016556 (арк. справи 8).

Відповідача взято на облік платника податків в Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області з 02.09.2009 за №54774 (арк. справи 7).

На виконання вимог пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» подало до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість від 20.11.2013 за жовтень 2013 року, з визначенням податку на додану вартість в сумі 10338, 00 грн.; податкової декларації з ПДВ від 10.01.2014 за листопад 2013 року, з визначенням податку на додану вартість в сумі 2378, 00 грн.; податкової декларації з ПДВ від 18.01.2014 за грудень 2013 року, з визначенням податку на додану вартість в сумі 6100, 00 грн.; уточнюючий розрахунок від 20.12.2013, з визначенням податкового зобов'язання у розмірі 1327 грн. за липень 2013 року; уточнюючий розрахунок від 10.01.2014, з визначенням податкового зобов'язання у розмірі 1327 грн. за липень 2013 року (а.с. 115-118, 153-164).

На підставі податкового повідомлення-рішення № 0000092202 від 22.01.2014 відповідачу нараховано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн. На час розгляду справи, вказане рішення відповідачем не оскаржено.

Таким чином, сума податкового боргу з податку на додану вартість, яку відповідач самостійно визначив у поданих податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках з ПДВ та, яка підлягає стягненню складає 16522, 53 грн. Також відповідачем не було оскаржено нараховану штрафну санкцію у розмірі 1020 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000092202 від 22.01.2014, яка вважається узгодженою та підлягає сплаті відповідачем. Тобто, станом на час розгляду даної справи заборгованість відповідача перед бюджетом складає сума в розмірі 17542, 53 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на підставі поданих податкових декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2013 року було сплачено податок на додану вартість за період: жовтень 2013 року - грудень 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1512 від 28.11.2013 та обліковою карткою платника податку (а.с. 74, 165-167, 177-178).

Як встановлено у судовому засіданні, перераховані кошти відповідачем за платіжними дорученнями за жовтень-грудень 2013 року були зараховані позивачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, що підтверджується обліковою карткою платника податку (а.с. 165-178).

Відповідно до п. 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що дії податкового органу щодо зарахування коштів, сплачених позивачем, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, цілком узгоджуються з наведеними положеннями ст.87 Податкового кодексу України, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 17542,53 грн. є обґрунтованими та доведеними під час розгляду справи.

Посилання відповідача на платіжні доручення, у яких визначено призначення платежу та, які підтверджують своєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов'язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період жотень-грудень 2013 року, суд не приймає до уваги, оскільки сплачені позивачем суми за наведеними платіжними дорученнями були правомірно направлені податковим органом відповідно до вимог п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у порядку календарної черговості на погашення податкового боргу, наявність якого на час здійснення зазначених платежів підтверджується карткою особового рахунку платника. Суд зазначає, що ані Податковим кодексом України, ані іншим законом або нормативним актом, діючим на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду та вирішення адміністративної справи, не передбачено будь-яких виключень або обмежень щодо реалізації передбаченого п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України обов'язку податкового органу здійснити зарахування коштів в рахунок погашення боргу згідно черговості його виникнення.

Щодо посилання відповідача на те, що сплачені за цільовим призначенням суми податкового зобов'язання за жовтень-грудень 2013 року безпідставно були зараховані податковим органом на погашення податкових зобов'язань за податковим повідомленням -рішенням № 0000 242201, оскільки на час вчинення позивачем таких дій у підприємства була переплата з податку на прибуток у сумі 6113 грн. на підставі платіжного доручення № 1339 від 23.08.2013 та у сумі 24172 грн. на підставі платіжного доручення № 1340 від 23.08.2013, та податковим органом було залишено по заувагою листи від 27.08.2013 та від 13.09.2013 про зарахування на розрахунковий рахунок або перезарахування коштів з розрахункового рахунку (податок на прибуток) на розрахунковий рахунок (податок на додану вартість) суд зазначає наступне.

Згідно п. 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п. 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно п. 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Як встановлено у судовому засіданні, 15.08.2014 позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242201 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 180 371 грн. за основним платежем та у сумі 1144, 75 за штрафними санкціями та податкове повідомлення - рішення № 0000252201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 71 357 грн. (а.с. 123-124).

Також, 03.09.2013 на підставі податкової вимоги № 58-15 відповідачу було визначено пеню за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань у сумі 34 788, 43 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по сплаті податку на додану вартість склала 216304, 20 грн. та по сплаті податку на прибуток - 71357 грн.

Згідно поданого представником відповідача розрахунку поетапного погашення податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, вбачається, що підприємство станом на серпень 2013 року мало недоїмку з податку на додану вартість у сумі 15 501, 68 грн. та переплату за зобов'язаннями з податку на прибуток у сумі 43 673 грн. (а.с. 178а).

27.08.2013 відповідач звернувся до податкового органу із заявою про перерахування грошових коштів, помилково сплачених за платіжним дорученням № 1340 від 23.08.2013 у сумі 24172 грн. в рахунок погашення податку на прибуток на розрахунковий рахунок 2600805173, МФО 304706 в АТ СП Банк м. Луганськ (а.с. 150).

Також, 13.09.2013 відповідач спрямував до позивача лист про зарахування грошових коштів, сплачених на підставі платіжного доручення № 1339 від 23.08.2013 та № 1340 від 23.08.2013 на розрахунковий рахунок підприємства або перезарахування грошових коштів з розрахункового рахунку (податок на прибуток) на розрахунковий рахунок (податок на додану вартість) (а.с. 127).

13.09.2013 позивачем було спрямовано відповідь на звернення відповідача, в якій зазначено, що перерахувати помилково сплачені грошові кошти по податку на прибуток в сумі 30285, 00 грн. на банківські реквізити ТОВ «ВКФ Лідер Строй Панель» не вбачається можливим, оскільки станом на 12.09.2013 за підприємством лічиться несплачена пеня по ПДВ у сумі 16010, 18 грн. (а.с. 151).

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що на момент звернення відповідача із заявами про повернення помилково сплачених коштів по податку на прибуток на підставі платіжного доручення № 1339 від 23.08.2013 та № 1340 від 23.08.2013, за підприємством обліковувалася несплачена пеня по податку на додану вартість у сумі 16010, 18 грн., у зв'язку з чим позивачем було правомірно відмовлено у повернені помилково сплачених сим з податку на прибуток.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем безпідставно двічі визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на підставі уточнюючого розрахунку № 9082771060 від 20.12.2013 у сумі 1327 грн. та уточнюючого розрахунку № 9086515681 від 10.01.2014 на суму 1327 грн., оскільки зобов'язання на підставі уточнюючого розрахунку № 9082771060 від 20.12.2013 помилково було подано до податкової інспекції у грудні 2013 року, а тому повинно було бути скореговано позивачем шляхом видалення даної інформації з бази даних, суд до уваги не приймає, оскільки представником відповідача не надано суду жодного письмового доказу на підтвердження вказаної обставини або іншого належного доказу, який би свідчив про те, що відповідач письмово звертався із даним питанням до позивача, яке було безпідставно залишено без задоволення.

У відповідності до вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України 03.09.2013 податковим органом винесено податкову вимогу №58-15, яку отримано уповноваженим представником відповідача, що підтверджується його особистим підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк. справи 10).

Згідно п. 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 60.2 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Пунктами 60.3, 60.4,.60.5 статті 60 ПК України передбачені випадки відкликання податкової вимоги контролюючим органом.

Таким чином, нормами податкового законодавство визначено, що податкова вимога є письмовою вимогою податкового боргу державної податкової служби до платника податків, яка визначає суми податкового боргу, та у разі зміни податкового боргу без повного його погашення, додаткове винесення та направлення вимоги платнику податку не вимагається.

Враховуючи встановлені обставини судом, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 17 542,53 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 17 542,53 грн. задовольнити.

Стягнути кошти в сумі 17542,53 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок дві гривні 53 копійок) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лідер строй-панель» (91007, м. Луганськ, вул. Лутугинська, 22; код ЄДРПОУ 36638181) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість (код платежу 14010100, р/р 31110029700003, отримувач УДКСУ у м. Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, код отримувача 24046582, банк ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013) з наявних розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови склдено та підписано 03 березня 2014 року.

Суддя Н.В. Кравцова