Постанова

від 28.02.2014 по справі 804/399/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 р. Справа № 804/399/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Снітко Г.Л. Колупаєва О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Промтехніка» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Промтехніка» звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0004292205.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість закритого акціонерного товариства «Промтехніка» за червень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.08.2013 року №14/22-04/24235877, висновками якого встановлено порушення п.201.10 ст.201, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податку на додану вартість, віднесену до складу податкового кредиту, у розмірі 13 333,33 грн.

22.08.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004292205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 666,66 грн.

В порядку адміністративного оскарження висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між закритим акціонерним товариством «Промтехніка» (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (продавець) укладено договір №21 від 22.05.2013 року, згідно умов якого продавець продає, а покупець придбає трактор Т70 СМ у кількості двох штук.

На виконання укладеного договору платіжним дорученням №272 від 30.05.2013 року у сумі 80 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 13 333,33 грн. позивач здійснив часткову передоплату товару ФОП ОСОБА_5 Товар було отримано ЗАТ «Промтехніка», що підтверджується накладною №1 від 03.06.2013 року.

18.07.2013 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року, до якої додано Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», Додаток 8 «Заява про відмову надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)».

Судом встановлено, що податкова накладна, яка повинна була бути виписана позивачу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на виконання умов договору №21 від 22.05.2013 року, не була надана закритому акціонерному товариству «Промтехніка» у встановлений строк, у зв'язку з чим ним при формуванні податкового кредиту за травень 2013 року не включено суму, яка була сплачена контрагенту, у склад податкового кредиту.

Податкова накладна №12 від 30.05.2013 року від ФОП ОСОБА_5 отримана позивачем у червні 2013 року, у зв'язку з чим у реєстр виданих і отриманих податкових накладних за червень 2013 року і в податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2013 року суму податку на додану вартість за податковою накладною №12 від 30.05.2013 року у розмірі 13 333,33 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що у разі порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право включити таку накладну лише у звітному податковому періоді, в якому виникло право на податковий кредит, з огляду на наступне.

Абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна повинна бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації позбавляє покупця права на податковий кредит, однак не скасовує податкового обов'язку платника податку на включення сум ПДВ до складу податкових зобов'язань.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Таким чином, позивачем при поданні вказаної податкової декларації дотримано вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно задекларовано у червні 2013 року податковий кредит по податковій накладній, виписаній у травні 2013 року та отриманій у червні 2013 року.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1827,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Промтехніка» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.08.2013 року №0004292205.

Присудити з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Промтехніка» судові витрати у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 березня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко