Постанова

від 04.03.2014 по справі 807/4400/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2014 рокум. Ужгород№ 807/4400/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Приходько Т.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач - не з'явився;

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - Сабадош А.Ю., Борсенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, яким просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004072202 від 02.12.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в період з 07.11.2013 року по 15.11.2013 року Головним управлінням Міндоходів у Закарпатській області була проведена перевірка у позивача, за результатами якої було складено Акт фактичної перевірки №000036 від 15.11.2013 року. На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004072202 від 02.12.2013 року, яким застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 12640,75 грн., та яке являється предметом розгляду справи.

Представник позивача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0004072202 від 02.12.2013 року винесене з порушенням норм чинного законодавства і є таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, перед початком перевірки податковим органом було проведено контрольну розрахункову операцію в ході якої було придбано жіночу курточку зимову «Соlunbia» артикул SL 7077-100 ХS вартістю 1799,00 грн., та жіночі брюки «Соlumbiа» артикул SL 8018-676 ХS вартістю 999,00 грн. з врахуванням знижки, загальна вартість проданого товару складає 2525,15 грн. Як зазначено в акті, при отриманні готівкових коштів за реалізований товар підприємцем ОСОБА_5 було видано розрахунковий документ не встановленого зразка, а саме на паперовому аркуші зазначено артикули товарів, їхня вартість, сума отриманих коштів, власне підпис фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, дата продажу товару, особиста печатка фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 який реалізував товар та отримував кошти. Також в ході проведення перевірки до перевірки було представлено книгу обліку доходів ФОП ОСОБА_5 яка зареєстрована в ДПІ м. Ужгороді і в представленій книзі обліку доходів станом на 08.11.2013 року сума доходу від реалізації 06.11.2013 року зазначеного товару на загальну суму 2528,15 грн. не відображено.

В ході проведення перевірки було надано договір відповідального зберігання від 01.01.2013 року №23 між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «МС 6» (код ЄДРПОУ 33685092) щодо приймання на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей. Так як зазначив позивач у своїй позовній заяві, на думку перевіряючих, готівкові кошти в сумі 2528,15 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять вісім гривен 15) є не оприбуткованими.

Позивач вважає, що висновок податкового органу зафіксований в акті перевірки суперечить документам Позивача, які надавалися для перевірки, не узгоджуються з приписами Положення про ведення касових операцій в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі Положення), Податкового кодексу України, а тому позивач зазначив у своїй позовній заяві, що не вважаються продажем (реалізацією) операції здійснені ФОП ОСОБА_5 в межах договорів відповідального зберігання та доручення. До ФОП ОСОБА_5 право власності на торгово - матеріальні цінності та грошові кошти не переходить, отримані кошти не використовуються для здійснення підприємницької діяльності, а відтак не є його доходом і до книги обліку доходів і витрат не вносяться.

З врахуванням наведених обставин, представник позивача позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив та просив суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідно до п.п.2.6. п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженою постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р.№627 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п.п.296.1.1 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Крім цього, відповідач також зазначив в ході судового засідання і те, що позивач дотримується позиції, що не вважаються продажем (реалізації) операцій здійснені ФОП ОСОБА_5 в межах договорів відповідального зберігання та доручення є хибним, так як відповідно до ст.936 ЦК України (яку сам вказує позивач) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності. Дана стаття не передбачає реалізацію товару від імені другої сторони.

Крім цього, ст.1011 ЦКУ передбачає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Даний договір комісії укладений не був. Відтак уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Враховуючи вищенаведене податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні, а тому представник Державної податкової інспекції у м.Ужгороді просить відмовити у задоволенні даного адміністративного позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, 06.11.2013 року було проведено контрольно розрахункову операцію в ході якої було придбано жіночу куртку зимову «Columbia» артикул SL 7077-100 XS вартістю 1799,00 грн. та жіночі брюки «Columbia» артикул SL 8018-676 XS вартістю 999,00 грн., загальна вартість придбаного товару становить 2525,15 грн.

При отриманні готівкових коштів за реалізований товар підприємцем ОСОБА_5 було видано розрахунковий документ не встановленого зразка, а саме на паперовому аркуші зазначено артикули товарів, їхня вартість, сума отриманих коштів, власне підпис фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, дата продажу товару, особиста печатка фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, який реалізував товар та отримував кошти.

Вказані обставини підтверджуються актом перевірки від 15.11.2013 року та не заперечуються позивачем.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами підприємцями) регулюється „Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженим Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 N 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320.

Відповідно до п.1.2. вказаного Положення нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків , а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат , книзі обліку розрахункових операцій;

книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

Відповідно до п.2.6. Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Таким, чином, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.04р. №637 зобов'язує підприємця всю готівку за продані товари (послуги) у день її надходження оприбутковувати. У фізичних осіб - підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, під оприбуткуванням слід розуміти запис про отримані доходи у відповідній Книзі обліку доходів.

Суд відхиляє доводи позивача з приводу відсутності в нього обов'язку оприбуткування готівки, з посилань на приписи Податкового кодексу України, оскільки останній не регулює порядок ведення касових операцій, а норми на які посилається позивач регулюють засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Суд також не бере до уваги доводи позивача, про те, що останній здійснюючи продаж куртки зимової «Columbia» артикул SL 7077-100 XS вартістю 1799,00 грн. та жіночі брюки «Columbia» артикул SL 8018-676 XS вартістю 999,00 грн., діяв від імені та в інтересах ТОВ „МС-6" згідно договору відповідального зберігання № 23 та від 01.01.2013 року та довіреності від 01.01.2013 р., оскільки вказані доводи суперечать фактиним обставинам справи.

Так як вбачається з наданої копії договору відповідального зберігання № 23 та від 01.01.2013 р. Депонет (ТОВ „МС-6") передає, а Зберігач (ОСОБА_5.) приймає товарно матеріальні цінності, в подальшому майно для відповідального зберігання та організації експозиції. Також п. 2.3. передбачено право зберігача передати майно третім особам. В довіреності від 01.01.2013 року також передбачено право приймати від „кінцевих споживачів" „залогові кошти" отримані при передачі третім особам товарно матеріальних цінностей.

Тобто як вбачається з положень вищенаведеного договору та довіреності ТОВ „МС-6" не уповноважував ФОП ОСОБА_5 здійснювати продаж (реалізацію, роздрібну торгівлю), що також підтверджує позивач в письмових поясненнях від 07.02.2014 року, зазначаючи, що в нього відсутнє право власності на товарно-матеріальні цінності та нормативно регульоване право продажу (реалізації) товарно-матеріальних цінностей ТОВ „МС-6".

Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені , а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Таким чином позивач здійснюючи продаж товарно-матеріальних цінностей ввірених йому в відповідальне зберігання, діяв з перевищенням повноважень, діяв від власного імені, видавав розрахунковий документ від власного імені, та відповідно не може вважатись особою, яка діяла як представник ТОВ „МС-6" на підставі договору доручення.

Крім того Наказом Міністерства фінансів України 15.12.2011 N 1637 затверджено „Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за N 1534/20272.

Відповідно до п. 6 вказаного порядку 6. Платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:

6.1. У графі 1 зазначається дата запису.

6.2. У графах 2-7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу ( 2755-17 ):

6.2.1. У графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги.

6.2.2. У графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати.

6.2.3. У графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3.

Тобто навіть у тому разі якби позивач, отримав готівкові кошти, які відповідно до вимог ст. 292 Податкового кодексу України не являються доходом платника єдиного податку, останій не позбавлений можливості скоригувати суму доходу шляхом внесення відповідних записів до граф 3, 4 Книги обліку доходів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податковий орган довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення, так як таке прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, а тому в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до Закону України «Про судовий збір», а також з врахуванням того, що позивачем під час подання адміністративного позову майнового характеру було сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 172,05 грн., суд присуджує стягнути решту суми судового збору з позивача в розмірі 1548,25 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004072202 від 02.12.2013 року - відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Державного (відповідного місцевого) бюджету України судовий збір у розмірі 1548,25 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім гривень сорок п'ять копійок) зарахувавши ці кошти до спеціального фонду (отримувач - УК у м. Ужгород, код ЄДРПОУ отримувача - 38015610, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016, рахунок № 31210206784002, код класифікації доходів 22030001, Код ЄДРПОУ суду 35231455).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя C.А. Гебеш