Рішення

від 06.03.2014 по справі 910/10/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10/14 06.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС МК»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія

«Палладіум»

Про стягнення 61 645,32 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - адвокат

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС МК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати за Договором купівлі-продажу товару № 10/07/1 від 10.07.13. в розмірі 61 175,78 грн. (60 240,00 грн. - сума попередньої оплати; 574,34 грн. - 3% річних; 361,44 грн. - збитки від інфляції). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу товару № 10/07/1 від 10.07.13., у останнього перед позивачем виникла заборгованість по поверненню суми попередньої оплати в розмірі 60 240,00 грн., що зумовило нарахування 3% річних, збитків від інфляції та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.14. порушено провадження у справі № 910/10/14; розгляд справи призначено на 28.01.14. о 09-50.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.14. подав на підставі ст. 22 ГПК України заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 61 645,32 грн. (60 240,00 грн. - сума попередньої оплати; 742,68 грн. - 3% річних; 662,64 грн. - збитки від інфляції).

Приписами пункту 3.10. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 13.02.14. о 11-20.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.14. подав заяву про долучення документів до матеріалів справи.

За результатами розгляду справи 13.02.14. на підставі ст. 65 ГПК України, судом було витребувано додаткові докази від сторін, які мають значення для вірного вирішення спору по суті, та на підставі ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 06.03.14. о 10-20.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.14. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.14. вкотре не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/10/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №396734 від 05.02.14.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/10/14.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.13. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТС МК» (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу товару № 10-07/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар найменування, асортимент, кількість і вартість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами спірного Договору, а Покупець зобов'язується своєчасно оплачувати і приймати зазначений товар на умовах даного Договору.

Кількість товару, що підлягає поставці вказується в специфікаціях, поставляється товар окремими партіями. Під партією товару в даному Договорі необхідно розуміти товар, який поставляється Постачальником Покупцеві одночасно та на єдиних умовах поставки і платежів. Кількість поставленого товару в одній партії товару визначається на підставі залізничних або товаро-транспортних накладних (п. 2.1. Договору).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Постачальник поставляє товар Покупцеві окремими партіями, обсяг і термін поставки, визначається сторонами в рамках Специфікації, на підставі заявок покупця (п. 4.2. Договору).

У відповідності до Специфікації № 1 до Договору купівлі-продажу № 10-07/1 від 10.07.13. (далі - Специфікація), Постачальник зобов'язаний поставити Покупцеві щебень фр. 5-20 мм, кількістю 10 000,00 т, загальною вартістю 1 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 200 000,00 грн.

У відповідності до пункту 5 Специфікації визначено умови оплати (100 % попередня оплата) визначається в рахунку-фактури партії товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «АТС МК» на оплату рахунок № 48 від 10.07.13. на загальну суму 124 200,00 грн.

Приписами п. 5.7. Договору визначено, що у платіжному дорученні на перерахування коштів Покупець зобов'язаний у призначенні платежу вказувати дату і номер договору, а також номер рахунка, отриманого від Постачальника (якщо поставка здійснюється на умовах 100% попередньої оплати).

В свою чергу, позивач 12.07.13. на підставі платіжного доручення № 578 перерахував відповідачу 124 200,00 грн. з призначенням платежу «зг. рах. 48 від 10.07.13.», та підтверджується наданою до матеріалів справи випискою банку по поточному рахунку позивача від 12.07.13.

Згідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 6.7. Договору, товар, що поставляється за Договором, повинен супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною, рахунком-фактурою.

З матеріалів справи, вбачається, що відповідачем на підставі видаткових накладних: № КП-000010 від 07.08.13., № КП-000014 від 14.08.13. поставлено товар позивачу на загальну суму 48 960,00 грн.

Спір виник у даній справі в зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» не виконало свого зобов'язання за законом та Договором купівлі-продажу товару № 10-07/1 від 10.07.13., щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 60 240,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву та контррозрахунку ціни позову не скористався.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Листом № 32/07-13 від 21.08.13. позивач звернувся до відповідача, в якому просив останнього здійснити повернення грошових коштів у розмір 75 240,00 грн. за не поставлений товар, згідно спірного Договору.

Далі, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТС МК» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» претензію № 40 від 25.10.13., в якій просило відповідача протягом п'яти днів, з дня отримання даної претензії, перерахувати на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 75 240,00 грн., які були сплачені згідно спірного договору. Дана претензія була отримана відповідачем 05.11.13., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 04073 10085580.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» листом № 7 від 12.11.13. повідомило позивача про те, що 07.10.13. та 08.10.13. на рахунок позивача була частково перерахована сума попередньої оплати за спірним договором в розмірі 10 000,00 грн.

З матеріалів справи, вбачається що відповідачем на рахунок позивача була перерахована сума попередньої оплати в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку № 26005210300991.980 за 07.10.13., 08.10.13. та 15.11.13.

27.11.13. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 1/27-11, в якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС МК» заборгованість по сплаті попередньої оплати в розмірі 60 240,00 грн.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по поверненню попередньої оплати за Договором купівлі-продажу № 10-07/1 від 10.07.13. не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 60 240,00 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення 60 240,00 грн. заборгованості по поверненню попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 742,68 грн. - 3% річних та 662,64 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 737,73 грн. В іншій частині 4,95 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Здійснивши перерахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що його розмір вірно вирахувано позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 662,64 грн. збитків від інфляції.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу, суд встановив наступне.

24.10.13. між Адвокатським бюро «Адвокатська фірма «Довжук та партнери» (далі - Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТС МК» (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги № 13/4/13, відповідно до умов якого (п. 1.1) Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання по наданню правової допомоги щодо ведення справи в Господарському судді м. Києва.

Крім того, пунктом 1.2. Договору визначено, що Адвокатське бюро надає правову допомогу Клієнту по господарському спору, що пов'язаний з порушенням договірних зобов'язань по Договору купівлі-продажу товару № 10-07/1 від 10.07.13., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТС МК».

24.10.13. між Адвокатським бюро «Адвокатська фірма «Довжук та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТСМК» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 13-4/13, відповідно до умов якої (п. 1.1.) сторони домовились про виплату Адвокатському бюро гонорару за надання правової допомоги позивачу у розмірі 5 000,00 грн.

Гонорар зазначений в п. 1.1.1 Додаткової годи сплачується наступним чином: перша частина в розмірі 2 500,00 грн. сплачується протягом семи банківських днів з дня підписання вищевказаного Договору та додаткової угоди; друга частина в розмірі 2 500,00 грн. сплачується за вибором позивача в будь-який день, але не пізніше дня подання позовної заяви до Господарського суду м. Києва (п.п. 1.2., 1.2.1., 1.2.2. Додаткової угоди).

У відповідності до платіжних доручень № 108 від 24.10.13. та № 190 від 29.11.13. Товариство з обмеженою відповідальністю «АТС МК» перераховало грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. на рахунок Адвокатського бюро «Адвокатська фірма «Довжук та партнери» з призначенням платежу «згідно Договору про надання правової допомоги № 13-4/13 від 24.10.13.»

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС МК» під час розгляду даної судової справи здійснював адвокат ОСОБА_1, який згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 29.05.08. має право на заняття адвокатської діяльністю.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 13-4/13 від 28.01.14., відповідно до якого Адвокатське бюро надало, а Клієнт отримав послуги з надання правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 13-4/13 від 24.10.13., а саме: надання консультацій Клієнту; складання та подання до суду позовної заяви, складання та подання заяв, претензій, клопотань, та інших документів; участь адвоката в судовому процесі, що пов'язаний з предметом Договору, оформлення та відправлення поштової кореспонденції та підготовка іншої документації. При цьому, сторонами визначено, що загальна вартість послуг складає 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру» .

Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону , в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено на тому, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК . Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, в матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що Адвокатським бюро були наданні послуги Клієнту у відповідності до Договору про надання правової допомоги № 13/4/13 від 24.10.13. на загальну суму 5 000,00 грн.

Суд відзначає, Договором про надання правової допомоги 13-4/13 від 24.10.13. адвокатське бюро надавало правову допомогу по господарському спору, який пов'язаний з порушенням договірних зобов'язань по Договору купівлі-продажу товару № 10-07/1 від 10.07.13.

Таким чином, Господарський суд міста Києва покладає на відповідача витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС МК» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Палладіум» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31; ідентифікаційний код 37101609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС МК» (04073, м. Київ, пр-кт. Московський 11; ідентифікаційний код 38358157) 60 240 (шістдесят тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. - заборгованості по сплаті суми попередньої оплати, 737 (сімсот тридцять сім) грн. 73 коп. - 3% річних, 662 (шістсот шістдесят дві) грн. 64 коп. - збитків від інфляції, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат по оплаті послуг адвоката, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 36 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.14.

Суддя Т.М. Ващенко