Рішення

від 17.02.2014 по справі 916/13/1977

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 916/13/1977 17.02.14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про стягнення 8 807,47 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Кошман А.С. - представник за довіреністю № 15 від 05.02.2014 року.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до товариства з обмеженою відповідальністю "МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД" про стягнення 8 807,47 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.03.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, що знаходиться на балансі державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговий порт», а саме: нежитлове приміщення №4, загальною площею 30,4 кв.м, розташоване на 1-му поверсі двоповерхової будівлі літ. 54 (інв. № 33) за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся в суд про стягнення з останнього плати за оренду приміщення в розмірі 8 200,15 грн. за період з березня 2012 року по жовтень 2013 року. Також, просив стягнути з відповідача пеню в сумі 406,02 грн., 3% річних в розмірі 201,30 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.12.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.01.2014 року.

28.01.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну позовних вимог, документи на виконання вимог ухвали суду від 30.12.2013 року.

В судове засідання 28.01.2014 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від 30.12.2013 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 27520131, № 01030 27520077 відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2014 року розгляд справи відкладено на 17.02.2014 року.

В судове засідання 17.02.2014 року представники позивача та відповідача не з'явилися, вимоги ухвали суду від 30.12.2013 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 17.02.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі та заяву про розгляд справи без участі представника.

28.01.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача ,крім заборгованості за договором оренди від 15.03.2012 року, заборгованість за договором відшкодування в сумі 8 123,96 грн., пеню в сумі 264,43 грн. та 3% річних в розмірі 61,38 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається з поданою заяви про зміну (уточнення) позовних вимог позивачем заявлена нова вимоги, а тому дана заява до розгляду судом не приймається.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.03.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майно, що належить до держаної власності.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нєжитлеве приміщення №4, яке розташоване на першому поверсі двоповерхової будівлі літ. 54 (інв. №33 (реєстровий номер 01125689.5.ПКПИЧС1231), загальною площею 30,4 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, шо перебував на балансі ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПМП «ЕКС» на 20 вересня 2011 р. і становить 78 258 грн.

Згідно з п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою: розміщення офісного приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 15.03.2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передало об'єкт оренди товариству з обмеженою відповідальністю "МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД". Даний акт був погоджений балансоутримувачем.

Відповідно до п.2.5 договору, орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) на становить без ПДВ за базовий місяць оренди (січень 2012р.) - 1 179,75 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2012р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці I цього пункту на індекси інфляції за лютий 2012р. та березень 2012р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Згідно ч.1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, який здійснюється платіж (п.3.5 договору).

Частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 8 200,15 грн.:

- № 548 від 31.10.2013 року на суму 586,30 грн.;

- № 508 від 30.09.2013 року на суму 583,97 грн.;

- № 455 від 31.08.2013 року на суму 583,97 грн.;

- № 423 від 31.07.2013 року на суму 588,08 грн.;

- № 316 від 07.06.2013 року на суму 235,71 грн.;

- № 305 від 31.05.2013 року на суму 588,68 грн.;

- № 216 від 30.04.2012 року на суму 592,83 грн.;

- № 276 від 31.05.2012 року на суму 591,05 грн.;

- № 192 від 31.03.2012 року на суму 325,10 грн.;

- № 382 від 30.06.2012 року на суму 589,28 грн.;

- № 405 від 31.07.2012 року на суму 588,10 грн.;

- № 496 від 31.08.2012 року на суму 586,33 грн.;

- № 621 від 31.10.2012 року на суму 586,92 грн.;

- № 687 від 30.11.2012 року на суму 586,33 грн.;

- № 735 від 31.12.2012 року на суму 587,50 грн.

Згідно з п.5.3 договору, орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надано відповідачу претензію № 1367 від 02.07.2013 року.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 8 200,15 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до п.3.6 договору пеню в розмірі 406,02 грн. та три проценти річних у розмірі 201,30 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.3.6 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношення відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 406,02 грн. за період зазначений в розрахунку та наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 201,30 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 201,30 грн. нарахованих за період зазначений в розрахунку, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД" (03143, м. Київ, вулиця Заболотного Академіка, будинок 152-А, ідентифікаційний код 35383662) на користь державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, ідентифікаційний код 01125689) заборгованість в розмірі 8 200 (вісім тисяч двісті) грн. 15 коп., пеню в розмірі 406 (чотириста шість) грн. 02 коп., три проценти річних в розмірі 201 (двісті одна) грн. 30 коп., а також 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 13.03.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий