Постанова

від 13.11.2013 по справі 801/6539/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2013 р. (16:10) Справа №801/6539/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устінової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

представники сторін:

від позивача - Герасименко Н.А., паспорт НОМЕР_1;

від відповідача - Петришак М.Я., довіреність №5/10-04 від 20.09.2013 року;

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби із вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000391504 від 19.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35210,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 30628,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 4582,00 гривень, №0003261501 (№0003331501) від 19.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 38199,68 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 35655,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 2544,68 гривень, №0004171501 від 25.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2333,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1867,00 гривень та за штрафними санкціями 466,75 гривень, №0000721504 від 25.03.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 590,00 гривень, №000711504 від 25.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1130,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 904,00 гривень та за штрафними санкціями 226,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Визит Торг» (код за ЄДРПОУ 37081939) за періоди: листопад 2011 року-січень 2012 року, з ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656) за періоди червень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року-лютий 2011 року, квітень 2011 року - вересень 2011 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 35655,00 гривень, та податку на додану вартість на загальну суму 30628,00 гривень внаслідок здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Також відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за періоди: лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2010 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1867,00 гривень та податку на додану вартість на загальну суму 904,00 гривень внаслідок здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» є юридичною особою зареєстрованою, 07.08.2004 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №431040 (т.1, а.с.241).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля фармацевтичними товарами (т.1, а.с.245).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 27.08.2004 року, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00790161 (т.1,а.с.244).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у періоді з 19.02.2013 року по 25.02.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Визит Торг» (код за ЄДРПОУ 37081939) за періоди: листопад 2011 року-січень 2012 року, з ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656) за періоди червень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року-лютий 2011 року, квітень 2011 року - вересень 2011 року.

Результати вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» знайшли своє відображення у Акті № 1346/15.4/33117950 від 28.02.2013 року (т.1 а.с.23-46).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9, пп.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.1, п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35655,00 гривень,, у тому числі по періодах: 2 квартал 2010 року в сумі 267,00 гривень, 3 квартал 2010 року в сумі 408,00 гривень, 4 квартал 2010 року в сумі 5609,00 гривень, 1 квартал 2011 року в сумі 1914,00 гривень, 2 квартал 2011 року в сумі 12389,00 гривень, 3 квартал 2011 року в сумі 10743,00 гривень, 4 квартал 2011 року в сумі 1967,00 гривень, 1 квартал 2012 року в сумі 2358,00 гривень;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30628,00 гривень, у тому числі за червень 2010 року в сумі 214,00 гривень, липень 2010 року в сумі 112,00 гривень, вересень 2010 року в сумі 214,00 гривень, жовтень 2010 року в сумі 329,00 гривень, листопад 2010 року в сумі 1235,00 гривень, грудень 2010 року в сумі 2923,00 гривень, січень 2011 року в сумі 614,00 гривень, лютий 2011 року в сумі 917,00 гривень, квітень 2011 року в сумі 3277,00 гривень, травень 2011 року в сумі 3929,00 гривень, червень 2011 року в сумі 3567,00 гривень, липень 2011 року в сумі 3852,00 гривень, серпень 2011 року в сумі 2439,00 гривень, вересень 2011 року в сумі 3050,00 гривень, листопад 2011 року в сумі 892,00 гривень, грудень 2011 року в сумі 819,00 гривень, січень 2012 року в сумі 2245,00 гривень.

Зазначені порушення були встановлені внаслідок не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з зазначеними контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій із зазначеними суб'єктами господарювання не підтверджена з посиланням на акти від 06.04.012 року про неможливість проведення зустрічних звірок з ПП «Візіт Торг» та ПП «Ротонда Торг» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Також судом встановлено, що з 27.02.2013 року по 05.03.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за періоди : лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2011 року.

Результати вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» знайшли своє відображення у Акті №1444/15.4/33117950 від 04.03.2013 року (т.1, а.с.47-66).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9, пп.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1867,00 гривень, у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року в сумі 905,00 гривень, 2 квартал 2010 року в сумі 737,00 гривень, з квартал 2010 року в сумі 225,00 гривень;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 904,00 гривень, в тому числі за лютий 2010 року в суму 534,00 гривень, березень 2010 року в суму 190,00 гривень, липень 2010 року в сумі 180,00 гривень. Зменшення рядка 18.2 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду» за квітень 2010 року в сумі 590,00 гривень.

Зазначені порушення були встановлені внаслідок не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з зазначеними контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій із зазначеними суб'єктами господарювання не підтверджена з посиланням на акти від 11.04.012 року про неможливість проведення зустрічних звірок з БВП «Строитель-Плюс» та з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набув чинності Податковий кодекс України (надалі -ПК), що діє з 01.01.2011 року.

Згідно зі статтею 14 ПК України: 14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується такий вид юридичної відповідальності як фінансова (п.111.1 ст.111 ПК). Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2ст.111 ПК).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі висновків актів перевірки №1346/15.4/33117950 від 28.02.2013 року та №1444/15.4/33117950 від 04.03.2013 року Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- №0000391504 від 19.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35210,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 30628,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 4582,00 гривень (т.1, а.с.17);

- №0003261501 (№0003331501) від 19.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 38199,68 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 35655,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 2544,68 гривень (т.1, а.с.19);

- №0004171501 від 25.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2333,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1867,00 гривень та за штрафними санкціями 466,75 гривень (т.1, а.с.20);

- №0000721504 від 25.03.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 590,00 гривень (т.1, а.с.21);

- №000711504 від 25.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1130,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 904,00 гривень та за штрафними санкціями 226,00 гривень (т.1, а.с.22).

Таким чином, як вбачається з актів перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки фіктивності.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» у ПП «Ротонда Торг» та ПП «Визит Торг» придбало товарів та послуг на загальну суму 183768,00, у тому числі ПДВ 30628,00 гривень.

На підтвердження придбання товарів та послуг у ПП «Ротонда Торг» та ПП «Визит Торг» позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- податкова накладна №1197 від 21.06.2010 року на суму 1284,00 гривень, у тому числі ПДВ 214,00 гривень; видаткова накладна №1197 від 21.06.2010 року на суму 1284,00 гривень, у тому числі ПДВ 214,00 гривень; податкова накладна №1609 від 15.07.2010 року на суму 674,56 гривень, у тому числі ПДВ 112,43 гривень; видаткова накладна №1609 від 15.07.2010 року на суму 674,56 гривень, у тому числі ПДВ 112,43 гривень; податкова накладна №2927 від 17.09.2010 року на суму 1284,00 гривень, у тому числі ПДВ 214,00 гривень; видаткова накладна №2927 від 17.09.2010 року на суму 1284,00 гривень, у тому числі ПДВ 214,00 гривень; податкова накладна №3187 від 01.10.2010 року на суму 4186,80 гривень, у тому числі ПДВ 697,80 гривень; видаткова накладна №3187 від 01.10.2010 року на суму 4186,80 гривень, у тому числі ПДВ 697,80 гривень; податкова накладна №3592 від 10.11.2010 року на суму 5193,16 гривень, у тому числі ПДВ 865,53 гривень; видаткова накладна №3592 від 10.11.2010 року на суму 5193,16 гривень, у тому числі ПДВ 865,53 гривень; податкова накладна №3688 від 07.12.2010 року на суму 17539,32 гривень, у тому числі ПДВ 2923,22 гривень; видаткова накладна №3688 від 07.12.2010 року на суму 17539,32 гривень, у тому числі ПДВ 2923,22 гривень; податкова накладна №176 від 14.01.2011 року на суму 3683,60 гривень, у тому числі ПДВ 613,93 гривень; видаткова накладна №176 від 14.01.2011 року на суму 3683,60 гривень, у тому числі ПДВ 613,93 гривень; податкова накладна №377 від 17.02.2011 року на суму 1704,00 гривень, у тому числі ПДВ 284,00 гривень; акт здачі-приймання робіт №377 від 17.02.2010 року на суму 1704,00 гривень, у тому числі ПДВ 284,00 гривень; податкова накладна №375 від 18.02.2011 року на суму 3800,52 гривень, у тому числі ПДВ 633,42 гривень; видаткова накладна №375 від 18.02.2011 року на суму 3800,52 гривень, у тому числі ПДВ 633,42 гривень; податкова накладна №60 від 07.04.2011 року на суму 15147,00 гривень, у тому числі ПДВ 2524,50 гривень; видаткова накладна №736 від 07.04.2011 року на суму 15147,00 гривень, у тому числі ПДВ 2524,50 гривень; податкова накладна №190 від 25.05.2011 року на суму 6642,00 гривень, у тому числі ПДВ 1107,00 гривень; акт здачі-прийняття робіт від 25.05.2011 року на суму 6642,00 гривень, у тому числі ПДВ 1107,00 гривень; податкова накладна №76 від 08.06.2011 року на суму 10701,60 гривень, у тому числі ПДВ 1783,60 гривень; видаткова накладна №978 від 08.06.2011 року на суму 10701,60 гривень, у тому числі ПДВ 1783,60 гривень; податкова накладна №158 від 17.06.2011 року на суму 2652,00 гривень, у тому числі ПДВ 442,00 гривень; акт здачі-прийняття робіт №б/н від 17.06.2011 року на суму 2652,00 гривень, у тому числі ПДВ 442,00 гривень; податкова накладна №292 від 29.07.2011 року на суму 3052,00 гривень, у тому числі ПДВ 342,00 гривень; акт здачі-прийняття робіт №б/н від 29.07.2011 року на суму 3052,00 гривень, у тому числі ПДВ 342,00 гривень; податкова накладна №26 від 02.08.2011 року на суму 12860,76 гривень, у тому числі ПДВ 2143,46 гривень; видаткова накладна №1628 від 02.08.2011 року на суму 12860,76 гривень, у тому числі ПДВ 2143,46 гривень; податкова накладна №251 від 26.08.2011 року на суму 1776,00 гривень, у тому числі ПДВ 296,00 гривень; акт здачі-прийняття робіт №б/н від 26.08.2011 року на суму 1776,00 гривень, у тому числі ПДВ 296,00 гривень; податкова накладна №202 від 26.09.2011 року на суму 3298,20 гривень, у тому числі ПДВ 549,70 гривень; видаткова накладна №2030 від 26.09.2011 року на суму 3298,20 гривень, у тому числі ПДВ 549,70 гривень; податкова накладна №244 від 30.09.2011 року на суму 15000,00 гривень, у тому числі ПДВ 2500,00 гривень; акт надання послуг №2079 від 30.09.2011 року на суму 15000,00 гривень, у тому числі ПДВ 2500,00 гривень, податкова накладна №200 від 17.11.2011 року на суму 9854,14 гривень, у тому числі ПДВ 1642,36 гривень,видаткова накладна №1442 від 17.11.2011 року на суму 9854,14 гривень, у тому числі ПДВ 1642,36 гривень, податкова накладна №136 від 09.12.2011 року на суму 416,64 гривень, у тому числі ПДВ 69,44 гривень, видаткова накладна №1578 від 09.12.2011 року на суму 416,64 гривень, у тому числі ПДВ 69,44 гривень, податкова накладна №17.01.2012 року на суму 10983,00 гривень, у тому числі ПДВ 1830,50 гривень, видаткова накладна №107 від 17.01.2012 року на суму 10983,00 гривень, у тому числі ПДВ 1830,50 гривень, податкова накладна №256 від 31.01.2012 року на суму 2484,00 гривень, у тому числі ПДВ 414,00 гривень, акт надання послуг №41 від 31.01.2012 року на суму 2484,00 гривень, у тому числі ПДВ 414,00 гривень.

Придбані товари та роботи (послуги) були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг» що підтверджується виписками банку (т.1,а.с.67-75).

Використання придбаних товарів у ПП «Ротонда Торг» та ПП «Визит Торг» у своєї господарської діяльності, а саме їх реалізація для отримання прибутку, підтверджується укладеними угодами між позивачем та покупцями та документами податкової і бухгалтерської звітності, а саме:

- договір поставки №010410 від 01.04.2010 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» (Постачальник) та ТОВ Фірма «Вербена» (Покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити хімічну продукцію, виконання умов вказаного договору підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності, а саме: видаткова накладна №РН-0000014 від 22.06.2010 року та податкова накладна №19 від 22.06.2010 року на суму 1350,00 гривень, у тому числі ПДВ 225,00 гривень, видаткова накладна №РН-0000020 від 20.09.2010 року на суму 1350 гривень, у тому числі ПДВ 225,00 гривень, податкова накладна №30 від 20.09.2010 року на суму 1350,00 гривень, у тому числі ПДВ 225,00 гривень, видаткова накладна №РН-0000024 від 01.10.2010 року на суму 1350,00 гривень, у тому числі ПДВ 225,00 гривень, податковою накладною №33 від 01.10.2010 року на суму 1350,00 гривень, у тому числі ПДВ 225,00 гривень ; видаткова накладна №Р-0024-1 від 26.10.2010 року на суму 3048,00 гривень, у тому числі ПДВ 508,00 гривень, податкова накладна №35 від 26.10.2010 року на суму 3048,00 гривень, у тому числі ПДВ 508,00 гривень,податкова накладна №3 від 21.01.2011 року на суму 375,00 гривень, у тому числі ПДВ 62,50 гривень, видаткова накладна №РН-0000003 від 21.01.2011 року на суму 375,00 гривень, у тому числі ПДВ 62,50 гривень;

- договір поставки №42/2/150710 від 15.07.2010 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» (Постачальник) та ЗАТ «СВХ» (Покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити хімічну продукцію, виконання умов вказаного договору підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності, а саме: видаткова накладна №РН-0000016 від 19.07.2010 року на суму 694,84 гривень, у тому числі ПДІ 115,81 гривень, податкова накладна №24 від 19.07.2010 року на суму 694,84 гривень, у тому числі ПДІ 115,81 гривень, видаткова накладна №РН-0000029 від 24.11.2010 року на суму 871,48 гривень, у тому числі ПДВ 145,25 гривень, податкова накладна №40 від 24.11.2011 року на суму 871,48 гривень, у тому числі ПДВ 145,25 гривень;

- договір поставки №010410 від 01.04.2010 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» (Постачальник) та ПП «Сервіс-Пак» (покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити хімічну продукцію, виконання умов вказаного договору підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності, а саме: видаткова накладна № РН-0000027 від 17.11.2010 року на суму 7539,84 гривень, у тому числі ПДВ 1256,64 гривень, податкова накладна №38 від 17.11.2010 року на суму ,84 гривень, у тому числі ПДВ 1256,64 гривень, податкова накладна №4 від 23.03.2011 року на суму 766,66 гривень, у тому числі ПДВ 127,78 гривень,податкова накладна №1 від 07.07.2011 року на суму 1000,00 гривень, у тому числі ПДВ 166,67 гривень, податкова накладна №6 від 29.07.2011 року на суму 6423,48 гривень, у тому числі ПДВ 1403,81 гривень;

- договір поставки №270111 від 27.01.2011 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» (Постачальник) та ТОВ «Феникс-СД» (покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити хімічну продукцію, виконання умов вказаного договору підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності, а саме: видаткова накладна №РН-0000028 від 18.11.2010 року на суму 1663,20 гривень, у тому числі ПДВ 277,20 гривень, податкова накладна № 39 від 18.11.2010 року на суму 1663,20 гривень, у тому числі ПДВ 277,20 гривень, видаткова накладна №РН-0000031 від 09.12.2010 року на суму 2275,68 гривень, у тому числі ПДВ 379,28 гривень, податкова накладна №43 від 09.12.2010 року на суму 2275,68 гривень, у тому числі ПДВ 379,28 гривень, видаткова накладна №РН-00000004 від 27.01.2011 року на суму 1584,00 гривень, у тому числі ПДВ 264,00 гривень, податкова накладна №4 від 27.01.2011 року на суму 1584,00 гривень, у тому числі ПДВ 264,00 гривень;

- договір поставки №15 від 02.12.2010 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» (Постачальник) та ПАТ БВК «Крим» (покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити харчові добавки, виконання умов вказаного договору підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності, а саме : видаткова накладна №РН-0000033 від 13.12.2010 року на суму 16142,40 гривень, у тому числі ПДВ 2690,40 гривень, податкова накладна №45 від 13.12.2010 року на суму 16142,40 гривень, у тому числі ПДВ 2690,40 гривень, видаткова накладна №РН-0000009 від 24.02.2011 року на суму 8672,40 гривень, у тому числі ПДВ 1445,40 гривень, податкова накладна №4 від 24.02.2011 року на суму 8672,40 гривень, у тому числі ПДВ 1445,40 гривень, видаткова накладна № РН-0000012 від 07.04.2011 року на суму 15899,40 гривень, у тому числі ПДВ 2649,90 гривень, податкова накладна №1 від 07.04.2011 року на суму 15899,40 гривень, у тому числі ПДВ 2649,90 гривень, видаткова накладна №РН-0000023 від 16.06.2011 року на суму 9360,00 гривень, у тому числі ПДВ 1560,00 гривень, податкова накладна №2 від 16.06.2011 року на суму 9360,00 гривень, у тому числі ПДВ 1560,00 гривень, видаткова накладна №РН-0000024 від 17.06.2011 року на суму 16476,00 гривень, у тому числі ПДВ 2746,00 гривень, податкова накладна №3 від 17.06.2011 року на суму 16476,00 гривень, у тому числі ПДВ 2746,00 гривень, податкова накладна №6 від 29.06.2011 року на суму 1450,20 гривень, у тому числі ПДВ 241,70 гривень, видаткова накладна №РН-0000027 від 29.06.2011 року на суму 1450,20 гривень, у тому числі ПДВ 241,70 гривень, податкова накладна №2 від 14.07.2011 року на суму 19771,20 гривень, у тому числі ПДВ 3295,20 гривень, податкова накладна №3 від 15.08.2011 року на суму 13180,80 гривень, у тому числі ПДВ 2196,80 гривень, видаткова накладна № РН-0000035 від 15.08.2011 року на суму 13180,80 гривень, у тому числі ПДВ 2196,80 гривень,податкова накладна №3 від30.09.2011 року на суму 18174,00 гривень, у тому числі ПДВ 3029,00 гривень, рахунок-фактура №СФ-0000048 від 14.11.2011 року на суму 9885,60 гривень, у тому числі ПДВ 1647,60 гривень, видаткова накладна №РН-0000048 від 22.11.2011 року на суму 9885,60 гривень, у тому числі ПДВ 1647,60 гривень,податкова накладна №4 від 22.11.2011 року на суму 9885,60 гривень, у тому числі ПДВ 1647,60 гривень, видаткова накладна №РН-0000001 від 18.01.2012 року на суму 11533,20 гривень, у тому числі ПДВ 1922,20 гривень, податкова накладна №2 від 18.12.2012 року на суму 11533,20 гривень, у тому числі ПДВ 1922,20 гривень;

- договір поставки №030111 від 03.01.2011 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» (Постачальник) та ТОВ «Адонис-Дон» (покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити харчові добавки, виконання умов вказаного договору підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності, а саме : видаткова накладна №РН-0000002 від 18.01.2011 року на суму 4437,48 гривень, у тому числі ПДВ 739,58 гривень,податкова накладна №2 від 18.01.2010 року на суму 4437,48 гривень, утому числі ПДВ 739,58 гривень.

Відповідно до матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» було придбано транспортних послуг у БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму 8964,00 гривень, у тому числі ПДВ 1494,00 гривень.

На підтвердження придбання транспортних послуг у БВП «Строитель-Плюс» позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- податкова накладна №457 від 26.02.2010 року на суму 3204,00 гривень, у тому числі ПДВ 534,00 гривень,акт здачі-прийняття робіт №457 від 26.02.2010 року на суму 3204,00 гривень, у тому числі ПДВ 534,00 гривень, податкова накладна №1267 від 31.03.2010 року на суму 1140,00 гривень, у тому числі ПДВ 190,00 гривень, акт здачі-прийняття робіт №б/н від 31.03.2010 року на суму 1140,00 гривень, у тому числі ПДВ 190,00 гривень, податкова накладна №3056 від 23.07.2010 року на суму 1080,00 гривень, у тому числі ПДВ 180,00 гривень, акт здачі-прийняття робіт від 23.07.2010 року на суму 1080,00 гривень, у тому числі ПДВ 180,00 гривень, податкова накладна №1654/1 від 30.04.2010 року на суму 3540,00 гривень, у тому числі ПДВ 590,00 гривень, акт здачі-прийняття робіт №1654/1 від 30.04.2010 року на суму 3540,00 гривень, у тому числі ПДВ 590,00 гривень.

Придбані роботи (послуги) були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь БВП «Строитель-Плюс» що підтверджується виписками банку (т.1,а.с.67-75).

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Стосовно висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та контрагентами ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг» та ТОВ «БВП «Строитель Плюс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п.7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг» та ТОВ «БВП «Строитель Плюс» товарів, послуг (робіт), використання цих товарів, послуг(робіт) в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих послуг(робіт) до валових.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг» та ТОВ «БВП «Строитель-Плюс» послуг (робіт), та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» та його контрагентами, є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача з іншими контрагентами.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та податку на прибуток.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес» АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Стосовно посилання відповідача на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 року, яким визначено винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України - ОСОБА_4, яка була засновником БВП "Строитель-Плюс" - контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб», суд зазначає наступне. Даним вироком дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво, тобто створення та придбання ОПД з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене повторно.

Як свідчать матеріали справи, за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» дійсно мало взаємовідносини з БВП "Строитель-Плюс", а саме: придбані транспортні (роботи) послуги, на загальну суму 8964,00 гривень, у тому числі ПДВ 1494,00 гривень, також платником позивачем включено до податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинам з БВП "Строитель-Плюс", які підписані іншими особами.

Разом з тим, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 року ОСОБА_4 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, проте у вказаному вироку нічого не зазначено щодо здійснення фіктивних правочинів БВП "Строитель-Плюс саме з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб».

Таким чином, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 19.03.2013 року №0000391504 та №0003261501 (№0003331501) та податкові повідомлення рішення від 25.03.2013 року №0004171501, №0000721504 та №000711504 не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 13.11.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 18.11.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 19.03.2013 року №0000391504, прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35210 (тридцять п'ять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 19.03.2013 року №0003261501 (№0003331501), прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 38199 (тридцять вісім тисяч сто дев'яносто дев'ять) гривень 68 копійок.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 25.03.2013 року №0004171501, прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2333 (дві тисячі триста тридцять три) гривень75 копійок.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 25.03.2013 року 0000721504, прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб», про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 590 (п'ятсот дев'яносто) гривень 00 копійок.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 25.03.2013 року 000711504, прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1130(одна тисяча сто тридцять) гривень 00 копійок.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлаб» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 798 (сімсот дев'яносто вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.