Рішення

від 06.03.2014 по справі 911/1583/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Справа № 911/1583/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соєва Фабрика Агропрод»

про стягнення 45262,88 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Гуменна Л.С., довір. б/н від 03.02.2014 р.

Дорогань С.Г., довір. б/н від 05.06.2013 р.

від відповідача : Семенцов О.І. - керівник (паспорт)

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого акціонерного товариства «Агропрод» (далі - відповідач) про стягнення 47680,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 159Ч на споживання теплової енергії від 15.10.2005 р., укладеним між КП «Києво-Святошинська тепломережа» та ЗАТ НВАТ «Агропрод», відповідно до умов якого розрахунки за теплову енергію повинні були здійснюватись згідно з тарифами, розрахованими теплопостачальною організацією в залежності від теплового навантаження відповідача. Проте, ЗАТ НВАТ «Агропрод» свого обов'язку в частині оплати за теплову енергію належним чином не виконало, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 44346,46 грн. основного боргу, 3334,22 грн. пені, а також 1720,50 грн. судового збору.

ЗАТ НВАТ «Агропрод» до господарського суду Київської області було подано відзив № 13/5 від 13.05.2013 р. та пояснення № 07/06-1 від 07.06.2013 р., відповідно з якими товариство заперечувало проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що КП «Києво-Святошинська тепломережа» порушує права відповідача як споживача та відмовляється від укладення договору «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» за формою та змістом Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., внаслідок чого порушує права ЗАТ НВАТ «Агропрод» щодо перерахування рахунків за спожиту теплову енергію для відповідача за 2008-2012 рр. відповідно до нормативів споживання за 1 кв.м, як це вимагає зазначений вище типовий договір згідно діючих тарифів на комунальні послуги. Водночас, як зазначає ЗАТ НВАТ «Агропрод», нарахування КП «Києво-Святошинська тепломережа» за 2010-2012 рр. і реально спожита теплова енергія (за показниками лічильника) відрізняються більш ніж в 10 разів, у зв'язку з чим відповідач не підписував акти здачі-прийняття робіт за договором № 159Ч на споживання теплової енергії від 15.10.2005 р. та не сплачував рахунки за 2010-2012 рр., виставлені позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2013 р. було зупинено провадження у даній справі № 911/1583/13 до вирішення справи господарського суду Київської області № 911/2177/13 про визнання недійсним договору № 159Ч на споживання теплової енергії від 15.10.2005 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2014 р. було поновлено провадження у справі № 911/1583/13, розгляд справи призначено на 06.02.2014 р., зобов'язано сторони надати суду письмові пояснення щодо позовних вимог у даній справі станом на час її розгляду.

Розгляд справи відкладався.

05.02.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Соєва Фабрика Агропрод» було подано пояснення № 05/02-1 від 05.02.2014 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради порушує права відповідача, як споживача, оскільки ухиляється від обов'язку забезпечувати підрахунок реально спожитих кількісних показників житлово-комунальних послуг, визначення вартості кожної складової частини розрахунків відповідно до порядку формування нарахувань із забезпеченням прозорості усіх його складових, і, на основі цього позивач нараховує завищені суми наданих послуг, незаконно обмежує право споживача на визначення порядку вимірювання обсягів спожитого тепла.

Крім того, відповідач, посилаючись на приписи ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, оскільки в ньому визначено не вірний період виникнення заборгованості.

У свою чергу, відповідач, за його твердженням, не ухилявся від оплати, проте листами № 05/03-1 від 05.03.2010 р., № 08/04-1 від 08.04.2010 р., № 02/06-2 від 02.06.2010 р., № 29/09-1 від 29.09.2011 р. звертався до позивача з проханням провести перерахунок за спожиті послуги з теплопостачання.

Також відповідач зазначив, що погоджується оплатити борг, який буде відповідати реальним розрахункам за спожиту теплову енергію.

06.02.2014 р. до господарського суду Київської області КП «Києво-Святошинська тепломережа» було подано пояснення № 89 від 05.02.2014 р., відповідно до яких позивач зазначив, що розрахунки за теплову енергію, згідно з п. 3.1 договору на споживання теплової енергії № 159-4 від 15.10.2005 р., здійснюються згідно тарифів, розрахованих теплопостачальною організацією.

Позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, поставляючи відповідачу теплову енергію в межах договірних величин, що підтверджується актами-рахунками виконаних робіт за відповідний період.

За твердженням позивача, відповідач, в свою чергу, обов'язки за договором в частині оплати за надану теплову енергію не виконав, і заборгованість станом на 01.02.2014 р. становить 44562,88 грн.

06.02.2014 р. до господарського суду Київської області КП «Києво-Святошинська тепломережа» було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі на 15 днів понад строк, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2014 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

25.02.2014 р. до господарського суду Київської області КП «Києво-Святошинська тепломережа» було подано заяву про уточнення позовних вимог № 106 від 18.02.2014 р., відповідно до якої позивач збільшує позовні вимоги в частині основного боргу і просить суд стягнути 45262,88 грн. заборгованості і зменшує позовні вимоги в частині стягнення 3334,22 грн. пені.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог № 106 від 18.02.2014 р. містить збільшення розміру позовних вимог в частині основного боргу (з 44346,46 грн. до 45262,88 грн.) та відмову від позовних вимог в частині стягнення пені.

З огляду на викладене, заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості (з урахуванням вказаної заяви № 106 від 18.02.2014 р.) становить 45262,88 грн., що фактично є зменшенням розміру позовних вимог.

25.02.2014 р. до господарського суду Київської області КП «Києво-Святошинська тепломережа» було подано пояснення № 107 від 18.02.2014 р., відповідно до яких позивач зазначив, що розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться КП «Києво-Святошинська тепломережа» на підставі «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, відповідно до розрахункових навантажень.

Крім того, 25.02.2014 р. до господарського суду Київської області КП «Києво-Святошинська тепломережа» було подано пояснення щодо заяви відповідача про застосування позовної давності № 108 від 18.02.2014 р., відповідно до якої позивач зазначив, що ст. 264 ЦК України передбачає переривання перебігу позовної давності, зокрема, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

На думку позивача, факт сплати грошових коштів на рахунок позивача в період виникнення заборгованості свідчить про визнання відповідачем боргу, у зв'язку з чим позивач вважає, що в даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності.

26.02.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Соєва Фабрика Агропрод» було подано заперечення щодо заяви про уточнення позовних вимог № 26/02-1 від 26.02.2014 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що сума боргу не повинна включати нарахування за січень 2010 р. в сумі 4816,90 грн., лютий 2010 р. в сумі 3612,00 грн. і березень 2010 р. в сумі 3453,31 грн., тобто за спливом строку позовної давності, і повинна бути зменшена на 11882,21 грн. нарахувань січня-березня 2010 року.

Крім того, за твердженням відповідача, позивач невірно врахував оплату, здійснену відповідачем, оскільки у розрахунку заборгованості не вказана оплата в сумі 4000,00 грн. (банківська виписка №599 від 12.10.2010 р.) та оплата в сумі 3247,27 грн. (банківська виписка № 857 від 18.02.2011 р.), як і оплата за грудень 2013 року в розмірі 916,42 грн., яка була здійснена 04.02.2014 р.

У судовому засіданні 26.02.2014 р. відповідачем було подано письмові пояснення та копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Соєва Фабрика Агропрод», відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Соєва Фабрика Агропрод» є правонаступником Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого акціонерного товариства «Агропрод».

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2014 р. було замінено відповідача - Закрите акціонерне товариство Науково-виробниче акціонерне товариство «Агропрод» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Соєва Фабрика Агропрод».

03.03.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Соєва Фабрика Агропрод» було подано пояснення № 03/03-1 від 03.03.2014 р., відповідно до яких відповідач зазначив наступне.

Згідно з п. 39 Правил користування тепловою енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 споживач теплової енергії має право: отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу теплової енергії; вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про методики і нормативи розрахунку теплоспоживання. Згідно з п. 36 Правил теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві інформацію про обсяги, методики і нормативи розрахунку теплової енергії, а згідно з п. 38 Правил теплопостачальна організація несе відповідальність за достовірність наданої інформації.

На переконання відповідача, саме завищений показник максимальної погодинної витрати теплоти на опалення приміщення (навантаження на опалення) призвів до суттєвого завищення нарахувань на спожиту теплову енергію.

На запит щодо правильності розрахунку кількості теплоти на опалення ТОВ «Соєва Фабрика Агропрод» було отримано відповідь № 1 від 28.02.2014 р. від ФОП ОСОБА_1, компетентного, за твердженням відповідача, у сфері розрахунків за опалення, що має відповідну ліцензію, яким підтверджено, що розрахунки позивачем були виконані невірно.

Також відповідач просив суд долучити до справи довідку ВУЖКГ смт. Чабани про висоту до стелі офісного приміщення ТОВ «Соєва Фабрика Агропрод», оскільки в розрахунках позивача вказана інша висота до стелі (409 см замість 336 см), у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити позивачу у позові, визнати нарахований борг недійсним та зобов'язати позивача перерахувати послуги за реально спожиту теплову енергію.

05.03.2014 р. до господарського суду Київської області КП «Києво-Святошинська тепломережа» було подано пояснення № 117 від 03.03.2014 р., відповідно до яких позивач зазначив, що переривання позовної давності відбувалося у зв'язку з поданням 04.05.2011 р. КП «Києво-Святошинська тепломережа» до господарського суду Київської області позову до ЗАТ НВАТ «Агропрод» про стягнення заборгованості.

Крім того, позивач зазначив, що здійснена відповідачем оплата в сумі 4000,00 грн. була зарахована як часткова оплата заборгованості за 2009 рік за теплопостачання згідно з договором відповідно до призначення платежу. У свою чергу, зазначена відповідачем оплата в сумі 3247,27 грн. була включена позивачем в рахунок заборгованості лише в сумі 2366,46 грн., а різниця в розмірі 880,81 грн. була внесена в рахунок погашення заборгованості за минулий період.

З урахуванням викладеного, позивач зазначив, що фактична заборгованість відповідача перед КП «Києво-Святошинська тепломережа» становить 44101,18 грн.

У судовому засіданні 06.03.2014 р. представники позивача позовні вимоги підтримали; представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 06.03.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

15.10.2005 р. між Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (теплопостачальна організація) та Закритим акціонерним товариством Науково-виробничого акціонерного товариства «Агропрод» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Соєва Фабрика Агропрод») (споживач) було укладено договір № 159-Ч на споживання теплової енергії, відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація зобов'язалась надавати споживачу послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з п. 3.1 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, розрахованих теплопостачальною організацією по фактичних витратах на вироблену Гкал.

Споживач щомісячно розраховується за надані послуги по планових тарифах з послідуючим щоквартальним перерахунком по цінах, згідно фактичних затрат на вироблену Гкал. Планова ціна однієї Гкал протягом опалювального сезону складає 204,79 грн. При зміні тарифів на теплову енергію нові тарифи є обов'язковими для сторін по договору з моменту введення їх в дію (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору всі розрахунки по даному договору проводяться на основі платіжних вимог, що виписуються теплопостачальною організацією споживачу для оплати шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку споживача. Термін розрахунків: за першу половину місяця (з 1 по 15 число включно) оплата проводиться до 20 числа попереднього місяця, за другу половину місяця (з 16 по 30 число включно) - до 5 числа поточного місяця. Споживач сплачує до 20 числа аванс у розмірі 50% очікуваного теплоспоживання і проводить повний розрахунок до 5 числа наступного місяця.

Цей договір укладається строком на один рік і діє з жовтня 2005 року до жовтня 2006 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання цього договору (п.п. 5, 6 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили, що послуги з постачання теплової енергії надаються за адресою: смт. Чабани, Одеське шосе, котельня № 11, загальною площею 137,4 м 2 , теплове навантаження - 0,0109 Гкал/год, потреба Гкал на рік - 22,479.

Як з'ясовано судом, укладений між сторонами договір № 159-Ч на споживання теплової енергії від 15.10.2005 р. на час розгляду справи не розірваний, дію не припинив і є чинним.

На виконання умов договору № 159-Ч на споживання теплової енергії від 15.10.2005 р. позивачем за період з січня 2010 року до грудня 2013 року було поставлено відповідачу теплову енергію, що підтверджується, зокрема, актами здачі-прийняття послуг, у тому числі - від 29.01.2010 р. на суму 4816,90 грн., від 28.02.2010 р. на суму 3612,00 грн., від 31.03.2010 р. на суму 3453,31 грн., від 30.04.2010 р. на суму 773,68 грн., від 31.10.2010 р. на суму 1668,41 грн., від 30.11.2010 р. на суму 1531,22 грн., від 30.12.2010 р. на суму 3663,76 грн., 31.01.2011 р. на суму 3247,27 грн., від 28.02.2011 р. на суму 3534,78 грн., від 31.03.2011 р. на суму 3031,22 грн., від 31.10.2011 р. на суму 1550,77 грн., від 30.11.2012 р. на суму 3531,76 грн., від 30.12.2011 р. на суму 3649,19 грн., від 31.01.2012 р. на суму 4939,85 грн., від 29.02.2012 р. на суму 6036,26 грн., від 31.03.2012 р. на суму 3330,91 грн., від 25.04.2012 р. на суму 907,63 грн., від 31.12.2012 р. на суму 365,47 грн., від 31.01.2013 р. на суму 447,78 грн., від 28.02.2013 р. на суму 578,39 грн., від 31.03.2013 р. на суму 479,60 грн., а також відповідними рахунками-фактурами, виставленими теплопостачальною організацією споживачу.

Товариством було частково оплачено поставлену теплову енергію, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, у тому числі - від 26.03.2009 р. на суму 7008,84 грн., від 21.04.2009 р. на суму 2998,79 грн., від 27.05.2009 р. на суму 375,64 грн., від 18.11.2009 р. на суму 762,02 грн., від 14.01.2010 р. на суму 2409,79 грн., від 25.01.2010 р. на суму 3762,61 грн., від 11.10.2010 р. на суму 4000,00 грн., від 16.02.2011 р. на суму 3247,27 грн., від 23.03.2011 р. на суму 3534,78 грн., від 11.04.2011 р. на суму 3031,22 грн., від 20.05.2011 р. на суму 803,40 грн., від 17.01.2013 р. на суму 365,47 грн., від 21.02.2013 р. на суму 447,78 грн., від 19.03.2013 р. на суму 578,39 грн., від 12.04.2013 р. на суму 479,60 грн., від 03.02.2014 р. на суму 916,42 грн. Крім того, позивач зазначив, що сума 3247,27 грн. згідно зазначеної вище виписки з банківського рахунку позивача від 16.02.2011 р. була включена позивачем в рахунок заборгованості лише в сумі 2366,46 грн., а різниця в розмірі 880,81 грн. була внесена в рахунок погашення заборгованості за минулий період.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за отримані послуги за договором № 159-Ч на споживання теплової енергії від 15.10.2005 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.п. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зокрема, зазначав про сплив позовної давності щодо заборгованості, яка виникла за січень 2010 р. в сумі 4816,90 грн., лютий 2010 р. в сумі 3612,00 грн. і березень 2010 р. в сумі 3453,31 грн., оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом лише 24.04.2013 р.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).

КП «Києво-Святошинська тепломережа» згідно з поданими до суду поясненнями зазначало про переривання позовної давності шляхом подання 04.05.2011 р. КП «Києво-Святошинська тепломережа» до господарського суду Київської області позову до ЗАТ НВАТ «Агропрод» про стягнення заборгованості.

Всупереч твердженню позивача, у даному випадку переривання строку позовної давності не відбувалося, з огляду на приписи ч. 1 ст. 265 ЦК України, згідно з якою залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Між тим, як встановлено судом, позовну заяву КП «Києво-Святошинська тепломережа» до ЗАТ НВАТ «Агропрод» про стягнення 29679,35 грн. було залишено без розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2011 р. у справі № 7/061-11.

Водночас судом відхиляється і посилання позивача на переривання перебігу позовної давності шляхом вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання останнім боргу, оскільки позивачем на надано доказів здійснення відповідачем часткових оплат саме сум, нарахованих споживачеві за січень - березень 2010 року, або ж визнання їх в якості заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 11882,21 грн., у тому числі - за січень 2010 р. в сумі 4816,90 грн., лютий 2010 р. в сумі 3612,00 грн. і березень 2010 р. в сумі 3453,31 грн., задоволенню не підлягають.

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача стосовно того, що КП «Києво-Святошинська тепломережа» порушує права відповідача, як споживача, оскільки ухиляється від обов'язку забезпечувати підрахунок реально спожитих кількісних показників житлово-комунальних послуг, визначення вартості кожної складової частини розрахунків відповідно до порядку формування нарахувань з забезпеченням «прозорості» усіх його складових, і, відповідно, нараховує завищені суми наданих послуг, незаконно обмежує право споживача на визначення порядку вимірювання обсягів, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться позивачем на підставі «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, відповідно до розрахункових навантажень, за спеціальною формулою.

Згідно з ч. 2 п. 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактичної спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Для розрахунку необхідної кількості теплової енергії на опалення за рік використовуються наступні дані: фактична температура зовнішнього повітря за останні 5 років; тривалість опалювального періоду (використовуються дані щодо середньостатистичної тривалості опалювального періоду по місцевості за останні 5 років); температура усередині приміщення згідно БНіП; навантаження на опалення.

Відповідно до Додатку № 1, укладеного між сторонами до договору № 159-Ч на споживання теплової енергії від 15.10.2005 р., теплове навантаження відповідачу на рік становить 22,4792 Гкал.

Поряд з цим, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, розрахованих теплопостачальною організацією та затверджених місцевим органом виконавчої влади відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 5 п. 3.2 договору при заміні тарифів на теплову енергію нові тарифи є обов'язковими для сторін за договором з моменту введення їх в дію.

У свою чергу, п. 3.4 договору передбачено, що незгода споживача з вказаною в рахунку сумою вартості теплової енергії не є підставою для затримання оплати.

Наведені вище умови договору, у тому числі - Додатку № 1 до договору, є чинними, у судовому порядку не визнані недійсними, договір у передбаченому законодавством порядку не розірваний, у зв'язку з чим посилання відповідача на необгрунтованість розрахунків, здійснених позивачем, залишаються судом поза увагою.

Поряд з цим, судом відхилено вимогу відповідача щодо визнання нарахованого боргу недійсним та зобов'язання позивача перерахувати послуги за реально спожиту теплову енергію, з огляду на наступне.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості «визнання боргу недійсним» за клопотанням відповідача у справі про стягнення з останнього заборгованості.

У свою чергу, стосовно вимоги відповідача щодо зобов'язання позивача перерахувати послуги за реально спожиту теплову енергію, суд зазначає, що приписами господарського процесуального законодавства не передбачено права відповідача на висунення зустрічних вимог до позивача під час розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість в сумі 32218,97 грн. (44101,18 грн. фактичної заборгованості на час розгляду справи - 11882,21 грн. заборгованості, щодо вимог за якою сплив строк позовної давності).

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соєва Фабрика Агропрод» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Одеське шосе, 1, код 24885762) на користь Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08152, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, код 23576122) - 32218 (тридцять дві тисячі двісті вісімнадцять) грн. 97 коп. заборгованості, 1224 (одну тисячу чотириста вісімдесят чотири) грн. 68 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 11.03.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна