Постанова

від 05.03.2014 по справі 5011-11/15869-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа№ 5011-11/15869-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Зубець Л.П.

Чорної Л.В.

при секретарі: Підченко О.Ю.

за участю представників:

від прокуратури: Ткаченко Т.М. за посвідченням;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: Єрмоленко О.О., довіреність б/н від 04.02.2014;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2013

у справі №5011-11/15869-2012 (головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді Любченко М.О., Мандичев Д.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,

2. Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки"

про розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач 1), Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" (далі - відповідач, ТОВ "Парк Нивки") про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу "Парк "Нивки", укладеного між позивачами та відповідачем 01.06.2005, та зобов'язання відповідача повернути цілісний майновий комплекс "Парк "Нивки" Управлінню культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу "Парк Нивки", укладений 01.06.2005 між Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та ТОВ "Парк Нивки" та додаткову угоду до договору оренди, яка є його невід'ємною частиною, укладену 01.06.2011 між Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та ТОВ "Парк Нивки"; зобов'язано ТОВ "Парк Нивки" повернути цілісний майновий комплекс "Парк Нивки" Управлінню культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 колегією суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л. прийнято вказану апеляційну скаргу, порушено апеляційне провадження у справі №5011-11/15869-2012 розгляд справи призначено на 07.11.2013.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, для розгляду справи №5011-11/15869-2012 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 колегією суддів у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів АвдеєваП.В., Яковлєва М.Л. прийнято справу №5011-11/15869-2012 до провадження, розгляд справи призначено на 04.12.2013.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. на лікарняному, для розгляду справи №5011-11/15869-2012 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Самсіна Р.І., Яковлєва М.Л.

Через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 розгляд справи відкладено на 24.12.2013.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 у зв'язку з перебуванням судді ЯковлєваМ.Л. у відпустці, для розгляду справи №5011-11/15869-2012 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Власова Ю.Л. та Самсіна Р.І.

В судовому засіданні 24.12.2013 оголошено перерву до 25.12.2013.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 розгляд справи відкладено на 15.01.2014.

Через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 розгляд справи відкладено на 04.02.2014.

В судовому засіданні 04.02.2014 оголошено перерву до 19.02.2014.

19.02.2014 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 продовжено строк розгляду спору у справі №5011-11/15869-2012.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Шаптали Є.Ю. у відпустці та участю суддів Власова Ю.Л., Самсіна Р.І. у розгляд інших справ, для розгляду справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Зубець Л.П. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 справу №5011-11/15869-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Зубець Л.П. та Чорної Л.В.

В судове засідання 05.03.2014 з'явились представники прокуратури та відповідача. Належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору представники позивачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивачі не скористались своїми правами, передбаченими статтями 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивачів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник прокуратури заперечив, проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.06.2005 між Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та ТОВ «Парк Нивки» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу «Парк Нивки» (далі - Договір).

Предметом договору є оренда цілісного майнового комплексу комунального паркового господарства «Нивки».

Відповідно до п. 10.1 Договору він укладений строком на 25 років і діє з 30.06.1994 по 30.06.2019 включно.

Згідно з додатком до Договору - відомість основних засобів цілісного майнового комплексу «Парк Нивки», в оренду передаються, зокрема приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, пр-кт Перемоги, 82.

01.06.2011 між Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління) та відповідачем укладено додаткову угоду до Договору, згідно з умовами якої права та обов'язки орендодавця перейшли до Управління. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п. 10.5 Договору на вимогу однієї із сторін він може бути достроково розірваний за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про розірвання вищезазначеного договору оренди у зв'язку з тим, що відповідачем без погодження з орендодавцем укладені договори суборенди та всупереч вимог чинного законодавства відповідачем не була перерахована різниця між орендною платою до бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» плата за суборенду майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду. Різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що плата за суборенду майна не повинна перевищувати орендної плати орендаря. Нарахування орендної плати за суборенду здійснюється орендарем. У разі, якщо плата за суборенду (у зв'язку зі зміною профілю використання нерухомого майна за умовами суборенди) перевищує розмір орендної плати, різниця між ними перераховується власнику майна.

В свою чергу першим заступником генерального директора відповідача ОСОБА_9. не було здійснено перерахування вказаної різниці до відповідного бюджету, що підтверджується вироком Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2610/21534/2012 від 02.10.2012, яким визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, першого заступника генерального директора ТОВ «Парк Нивки» ОСОБА_9 Цей вирок суду набрав законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішеннями Господарського суду міста Києва, постановленими за позовами прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві до ТОВ «Парк Нивки» та суборендарів визнані недійсними наступні договори: договір суборенди, укладений 01.09.2011 між ТОВ «Парк Нивки» та ФОП ОСОБА_8. (рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 у справі №5011-30/8679-2012); договір суборенди, укладений 01.04.2012 між ТОВ «Парк Нивки» та ПП «Парус» (рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі №5011-18/8701-2012); договір суборенди №21, укладений 01.04.2012 між ТОВ «Парк Нивки» та ТОВ «АльфаМегаГруп» (рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2012 у справі №5011-4/8889-2012); договір суборенди, укладений 01.04.2012 між ТОВ «Парк Нивки» та ТОВ «РСК «Максимус» (рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2012 у справі №5011-4/8891-2012); договір суборенди, укладений 27.04.2012 між ТОВ «Парк Нивки» та ТОВ «Юридично-фінансова компанія «Альтернатива» (рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі №5011-18/8702-2012).

Підставами для прийняття зазначених судових рішень стало, зокрема те, що відповідачем наведені вище договори суборенди не були погоджені з орендодавцем.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що наведена обставина є безпосередньою підставою для розірвання договору оренди у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги.

З даним висновком апеляційний господарський суд погодитися не може з огляду на наступне.

Положеннями ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, законодавець визначив, що змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до ч. 2 даної статті може бути 1) істотне порушення договору другою стороною та 2) інші випадки, встановлені договором або законом.

Отже, якщо проаналізувати положення вищенаведених норм, можна дійти висновку про наявність безпосередньої залежності між істотним порушенням договору стороною та існуванням такого порушення на момент виникнення у іншої сторони права на розірвання договору.

Частиною першою ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором для захисту та відновлення прав позивачів був обраний спосіб захисту права визначений пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України, а саме - визнання правочину недійсним. У зв'язку з цим прокурор звернувся до суду з позовами про визнання недійсними договорів суборенди, які були укладені без погодження з орендодавцем. Господарським судом міста Києва були визнані недійсними укладені без погодження з орендодавцем договори суборенди.

Приписами ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. України.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність на час розгляду даної справи підстав для розірвання договору оренди.

Таким чином на момент звернення з позовом до суду з метою розірвання договору оренди у відповідності до положень ст. 651 ЦК України підстави для застосування зазначеної правової норми припинили своє існування, а отже можливості для розірвання договору не вбачається у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" та скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 у справі №5011-11/15869-2012 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 у справі №5011-11/15869-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4. Стягнути з Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24, ідентифікаційний код 37405111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк "Нивки" (03113, м. Київ, пр-кт Перемоги,82, ідентифікаційний код 02221308) 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, м.Київ, бул. Тараса Шевченка, 26/4, ідентифікаційний код 37470133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк "Нивки" (03113, м.Київ, пр-кт Перемоги,82, ідентифікаційний код 02221308) 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

7. Матеріали справи №5011-11/15869-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.П. Зубець

Л.В. Чорна