Рішення

від 13.03.2014 по справі 914/174/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 р. Справа № 914/174/14

За позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Підбуж, Дрогобицький район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Павер Джі Ес Ай», м.Трускавець, Львівська область

про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 81 416, 31 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - паспортні дані: серія НОМЕР_2, виданий Дрогобицьким РВ УМВС у Львівській області 18.08.1995 р.;

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Павер Джі Ес Ай» про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 81 416, 31 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.01.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 10.02.2014р.

В судовому засідання 10.02.2014р. позивач подав витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо позивача та щодо відповідача.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 10.02.2014р. розгляд справи відкладено на 24.02.2014р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні 13.03.2014р. позивач подав клопотання про зміну назви відповідача, позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю.

В судове засідання відповідач 13.03.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористався.

Суд зазначає, що станом на час укладення Договору, зобов'язання з якого є підставою позовних вимог, найменуванням відповідача було: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквілон Енерго», ідентифікаційний код: 37831311, юридична адреса: 82200, Львівська обл., м.Трускавець, вул.Роксоляни, 22Б. Проте, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців серії АВ №№392689 станом на 30.09.2013р., та витягу серії АГ №916343 станом на 12.03.2014р. відповідачем змінено найменування з «Аквілон Енерго» на «Вінд Павер Джі Ес Ай». При чому, організаційно-правова форма, ідентифікаційний код та юридична адреса не змінились. Наведене вказує про те, що особа відповідача не змінилась, а відтак, відсутні правові підстави до здійснення процесуального правонаступництва в порядку ст.25 ГПК України, чи наслідків, передбачених ст.24 ГП України. З даного приводу суд закож зазначає, що, як вказано у п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями станом на час вирішення спору), господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Наведене визнав і відповідач, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи подане клопотання ТзОВ «Вінд Павер Джі Ес Ай» у справі № 914/174/14 про відкладення розгляду справи та довіреність на здійснення представництва, видана на ім'я представника ТзОВ «Вінд Павер Джі Ес Ай».

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

15.09.2011р. відповідач (Замовник) та позивач (Виконавець) уклали договір №32 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати топографічне знімання масштабу 1:2000 на території Яворівського району.

Згідно з п.2.1. Договору, вартість робіт є договірною і становить суму з розрахунку 200грн. за 1га топозйомки; наведене також підтверджується Додатком №1.2 до Договору (протокол погодження договірної ціни).

Приписами п.4.2. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до остаточного, належного виконання сторонами взаємних зобов'язань по даному Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що кінцева прийомка виконаних робіт і передача їх Замовнику проводиться після підписання Актів здачі-приймання готової продукції між Замовником та Виконавцем у п'ятиденний термін.

Відповідно до п.6.1. Договору, у випадку виявлення недоліків у результатах робіт, Виконавець за власний кошт у 15-денний термін зобов'язаний усунути, виправити виявлені Замовником недоліки.

На виконання умов Договору сторонами було підписано та скріплено печатками без жодних застережень Акти здачі-приймання виконаних робіт, а саме: Акт№1 від 25.09.2011р. на суму 2 800,00 грн.; Акт № 2 від 28.09.2011р. на суму 4 800,00грн.; Акт № 3 від 03.10.2011р. на суму 6 400,00 грн.; Акт №4 від 06.10.2011р. на суму 10 400,00 грн.; Акт № 5 від 07.10.2011р. на суму 19 400,00 грн.; Акт № 6 від 10.10.2011р. на суму 38 200,06 грн.; Акт № 7 від 18.10.2011р. на суму 9 540,00 грн.; Акт № 8 від 19.10.2011р. на суму 5 660,00 грн.; Акт №9 від 21.10.2011р. на суму 5 600,00 грн. та Акт № 10 від 28.10.2011р. на суму 7 000,00 грн., виконано топографічне знімання масштабу 1:2000 на території Яворівського району (Замовник претензій та зауважень щодо обсягів та якості робіт немає (п.п.3 Актів), що підтверджується підписами та скріпленими печатками на зазначених Актах здачі-приймання. Всього згідно Договору виконано робіт на загальну суму 109 800,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору, оплата робіт здійснюється Замовником відповідно до наданих актів здачі-приймання виконаних робіт по факту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за виконані роботи згідно Актів здачі-приймання здійснив часткову оплату в сумі 29 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Позивачем 19.04.2013р. скеровано відповідачу вимогу №1 від 16.04.2013р. про сплату заборгованості за Договором в сумі 80 800,00грн., яка отримана відповідачем 23.05.2013р. (докази надіслання та отримання в матеріалах справи). Однак дана вимога відповідачем була залишена без розгляду.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо виконаних робіт за Договором в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 80 800,00 грн.

Доказів повної оплати за виконанні роботи згідно актів відповідачем не надано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати в загальній сумі 616,31 грн.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що кінцева прийомка виконаних робіт і передача їх Замовнику проводиться після підписання Актів здачі-приймання готової продукції між Замовником та Виконавцем у п'ятиденний термін.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що, вбачається з Актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних сторонами та скріплених печатками без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості виконаних робіт підтверджений не був. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 80 800,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за Договором в сумі 80 800,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних прийшов до висновку,що 3% річних в сумі 131,51 грн. нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Внаслідок перевірки розрахунку інфляційних нарахувань судом встановлено, що, інфляційні нарахування позивач розраховує за період - травень 2013р., при цьому зазначаючи, що індекс інфляції травня 2013р. склав 100,6%.

Однак,відповідно до даних Державної служби статистики України (газета «Урядовий кур'єр» №102 від 08.06.2013р.), індекс інфляції у травні 2013р. становив 100,1%. Крім того, початок прострочення сплати основного боргу позивач зазначає з 31.05.2013р. (з врахуванням дати отримання відповідачем листа-вимоги та ст.530 ЦК України).

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З чого вбачається, що в травні 2013р. протермінування сплати боргу відповідача перед позивачем становило 1 день; в червні ж 2013р. індекс інфляції відповідно до даних Державної служби статистики України (газета «Урядовий кур'єр» № 121 від 10.07.2013р.) склав 100,0%.

Враховуючи вищенаведене, суд здійснюючи перерахунок інфляційних втрат за період з 31.05.2013р. по 19.06.2013р., встановив відсутність інфляційних втрат.

Відповідно, в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 484,80 грн. слід відмовити.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 610-612, 625, 626, 629, Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Павер Джі Ес Ай» (82200, м. Трускавець, Львівська область, вул. Роксоляни, 22Б,; ідентифікаційний код 37831311) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1» (АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_1) 80 800,00 грн. - основного боргу, 131,51 грн. - 3% річних та 1 710,26 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.