Постанова

від 04.03.2014 по справі 804/1237/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р. Справа № 804/1237/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Осаволюк Р.В.

представник відповідача - Курпай Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогою щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 16 грудня 2013р. № 0003362202 Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки №1203/04-07-22-02/38657824 від 26.11.2013 року на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки №1203/04-07-22-02/38657824 від 26.11.2013 року - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» (далі за текстом - ТОВ «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» або позивач) зареєстровано від 01.04.2013р. за №12081020000000692 Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.06.2013р. серія АБ №099793. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 38657824. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 53265, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, селище Південне, вул. Шевченка, буд. 17/2. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.04.2013р. за №04071358137, станом на момент перевірки перебуває на обліку в Нікопольській ОДПІ Дніпропетровської області ДПС. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.07.2013р. №200128699, серії НБ№319491, виданого Нікопольською ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 386578204076.

Так, судом встановлено, що фахівцем Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі за текстом - Нікопольська ОДПІ або відповідач) на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу Нікопольської ОДПІ «Про проведення позапланової перевірки» №485 від 11.11.2013р., направлення від 12.11.2013р. №178/21 проведено документальну позапланову перевірку з питання достовірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року (вхідний від 16.10.2013 №9065048381) у розмірі 265311 грн., який виник за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні, серпні 2013 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

- в порушення п. 198.6 ст.198, 201 Податкового кодексу України ТОВ «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) на суму 149126,5 грн., в т. ч. по періодам;

- в порушення п. 198.6 ст.198, 201 Податкового кодексу України ТОВ «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за вересень 2013 року у сумі 169893,03 грн.

За результатами вказаної перевірки складено Акт 1203/04-07-22-02/38657824 від 26.11.2013 року.

Листом Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.12.2013 року № 13469/10/04-07-22-02-30 було повідомлено позивача про винесення податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 16.12.2013р. № 0003362202, яким донараховано позивачу до сплати розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 319 019,5 грн. вказаний лист отримано 23.12.2013 року.

Суд вважає, що висновки зазначені в Акті перевірки є передчасними, та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну… .

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Сум встановлено, що Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області було проведено перевірку правовідносин Товариства з наступними контрагентами: ТОВ «Константа-Агро» (ЄДРПОУ 30947526), ТОВ «Інвет УА» (ЄДРПОУ 37033670), ТОВ «Альфа БЕТ» (ЄДРПУ37616771), ФОП ОСОБА_8 (ЄДРПОУ НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_3), ТОВ «Ветфактор» (ЄДРПОУ 35251859), ФОП ОСОБА_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_4),ТОВ «Транссервіс+» (ЄДРПОУ 31576388), ФОП ОСОБА_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_5).

Так, між ТОВ «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» та ТОВ «Константа-Агро» було укладено договір з виробництва та відвантаження продукції № 13/30 від 12.06.2013р., за умовами якого, ТОВ «Константа-Агро» як безпосередній Виконавець, зобов'язується виготовити повнораціонний комбікорм (в асортименті) та передати його у власність Замовнику у кількості та вартості вказаній у специфікаціях до даного договору, а позивач, як безпосередній Замовник, зобов'язується прийняти вказану продукцію у власність та сплатити його вартість в порядку визначеному умовами договору та відповідно до кількості та вартості, зазначених у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, загальна сума вказаного договору складає - 1 000 000,0 (один мільйон гривень).

На підтвердження виконання вищезазначеного договору, позивачем було надано до перевірки: договір, специфікації до нього, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

В акті перевірки, (стор. 9) вказано, як недолік, що у товарно-транспортних накладних пунктом навантаження зазначено «Константинівка», хоча згідно до Специфікацій № 2 від 11.07.2013р., № 3 від 01.08.2013р., № 4 від 03.09.2013р. та № 5 від 13.09.2013р., продукція поставляється автомобільним транспортом на умовах EXW (Інкотермс 2010) Донецька обл., Константинівський р-н., с. Бересток, Україна.

Проте, суд вважає, що ця обставина не може свідчити про порушення податкового законодавства, тому що відвантаження продукції здійснювалось за місцем фактичного здійснення господарської діяльності позивача, яке було вказане як у зазначених Специфікаціях до даного договору так і тварно-транспортних накладних № 222971 від 29.08.2013р., № 223351 від 08.09.2013р., № 223325 від 21.09.2013р., 223265 від 29.09.2013р, № 223020 від 26.09.2013р., № 223037 від 28.09.2013р., та ін., оригінали яких надавались уповноваженим особам в ході проведення перевірки.

Також, в Акті зазначено, що в товарно-транспортних накладних на вказану продукцію та в інших документах не було зазначено інших відомостей про умови транспортування продукції, що в свою чергу може свідчити про невідповідність первинних документів документам податкової звітності, що свідчить про порушення податкового законодавства України.

Виходячи з наведеного необхідно вказати, що при укладенні договорів поставки товару, сторони узгоджують істотні умови та вказують їх у договорі, в порядку, визначеному чинними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Якщо сторони дійшли згоди стосовно строків поставки товару, умов його поставки, кількості, якості та ціни договору, і вказаний договір не суперечить нормам чинного законодавства України то такі правовідносини є дійсними, так як внаслідок виконання сторонами умов вказаного договору, було досягнуто економічної вигоди, що і було засвідчено позивачем у податковій звітності за певний податковий період.

Стосовно правовідносин ТОВ «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» з ТОВ «Інвет УА» - перевіркою встановлено, що між вказаними підприємствами було укладено Договір купівлі-продажу № 11062013 від 11.06.2013р., за умовами якого ТОВ «Інвет У А», як Продавець, зобов'язувалось передати Покупцю у власність товар у кількості та вартості, визначених умовами договору, а ТОВ «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ», як Покупець, зобов'язувалось прийняти товар у власність та сплатити його вартість відповідно до кількості поставленого товару та вартості, визначеній умовами договору.

Так, у вересні 2013 року позивачем було перераховано ТОВ «Інвет УА» оплату за поставлений товар у розмірі - 31 980,0 грн. та отримано товару (вакцини) на цю суму.

Проте, всупереч наведеним обставинам, державним інспектором ДПІ було зазначено, що позивачем не було надано доказів факту отримання товару та факту здійснення перевезень вантажу, що не відповідає дійсності та суперечить нормам чинного законодавства України.

Суд звертає увагу на те, що усі первинні документи які засвідчили дійсність вказаної господарської операції були надані уповноваженим особам в рамках позапланової невиїзної перевірки, включаючи товарно-транспортні накладні разом з документами фінансової та бухгалтерської звітності, які були засвідчені у Додатку № 2 до даного Акту перевірки.

В ході здійснення перевірки правовідносин ТОВ «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» та інших контрагентів, а саме: ТОВ «Альфа БЕТ» (ЄДРПУ 37616771),ФОП ОСОБА_8 (ЄДРПОУ НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_3), ТОВ «Ветфактор» (ЄДРПОУ 35251859), ФОП ОСОБА_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_4), ТОВ «Транссервіс+» (ЄДРПОУ 31576388), ФОП ОСОБА_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_5) державним інспектором ОДПІ також, було поставлено під сумнів факт передачі товару з посиланням на відсутність доказів факту передачі та отримання товару його перевезення до місяця відвантаження або невідповідності документів, які були надані державному інспектору в ході перевірки.

Проте, в супереч викладеним доводам у Акті перевірки Нікопольської ОДПІ, державний інспектор неодноразово посилається на надані документи, що засвідчують перевезення товару та його отримання Покупцем, (товарно-транспортні накладні та ін.), які були також перелічені у Додатках до Акту перевірки.

Також, на підтвердження виконання договорів з вищезазначеними контрагентами, позивачем було надано до матеріалів справи: договори, специфікації, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Крім того, під час проведення перевірки відповідачем, всупереч чинним нормам ПК України, не було надано позивачу письмового переліку документів, які надаються під час позапланової невиїзної перевірки.

Вказані доводи мотивуються посиланням на норми ст. ст. 188, 193, 198, 201 ПК України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Проте, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що було відображено у податковій і фінансовій звітності.

У відповідності до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітніст в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому у відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв 'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, висновки відповідача про те, що суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Агро» не можуть включатися нашим підприємством до податкового кредиту з огляду на те, що деякі товарно-транспортні накладні містять неточності та помилки, є абсолютно безпідставними, враховуючи наявність фактичних господарських операцій щодо придбання у ТОВ «Константа-Агро» комбікормів, які фактично були поставлені підприємству позивача та фактично використовувались в процесі господарювання, що підтверджується окрім інших документів відомостями витрат кормів (копії додано до матеріалів справи).

Доводи відповідача про те, що йому начебто не було надано при проведенні перевірки договори, в зв'язку із чим відповідач і зменшив позивачу суму податкового кредиту, не відповідає дійсності.

В процесі перевірки, яку проводив відповідач в період з 13.11.2013 року до 19.11.2013 року, останньому були надані всі документи первинного бухгалтерського обліку, що стосувалися взаємовідносин з контрагентами, господарські операції з якими досліджувалися, в тому числі й договори.

На даному факті представники підприємства позивача наголошували в запереченнях на Акт пеервірки, проте зазначені доводи були залишені без уваги.

Доводи відповідача про начебто ненадання позивачем доказів отримання товару від постачальника по взаємовідносинах з ТОВ «Інвет УА», ТОВ «Альфа Вет», ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Ветфактор» не відповідають дійсності з огляду на те, що всі первинні документи в тому числі й видаткові накладні, підписані сторонами та скріплені їх печатками, були надані відповідачу під час перевірки та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства -контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення п. 198.6 ст.198, 201 Податкового кодексу України, завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) на суму 149126,5 грн., в т. ч. по періодам; та порушення п. 198.6 ст.198, 201 Податкового кодексу України щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за вересень 2013 року у сумі 169893,03 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0003362202 від 16 грудня 2013р. прийняте Нікопорльскою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «В4» № 0003362202 від 16 грудня 2013р., винесене у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА «КРИЛА ТАВРІЇ».

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 07.03.2014р.

Суддя Е.О. Юрков