Постанова

від 05.03.2014 по справі 805/17748/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 р. Справа №805/17748/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Лищук І.В. - довір. від 17.12.2013 року б/н, Нестеров Ю.О. - довір. від

07.02.2014 року б/н

від відповідачів:

1. Східна митниця - Чернишова О.О. - довір. від 18.09.2013 року № 03-1/01-1-06/4714

2. ГУ ДКС України у Донецькій області - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою

відповідальністю «Трейд хауз «АКС»

до відповідачів:

1. Східної митниці Міндоходів

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

третя особа Управління Державної казначейської служби України у Калінінському

районі м. Донецька

про повернення переплаченої до бюджету суми грошового забезпечення

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд хауз «АКС» звернулось до

Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східної митниці

Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у

Донецькій області про зобов'язання повернути грошову суму в розмірі 120176 грн. 37

коп. шляхом перерахування на рахунок № 260050600009068 у ДРУ КБ «Приватбанк» м.

Донецьк МФО 335496.

В С Т А Н О В И В:

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, відповідач 1, відмовляючи у поверненні фінансової гарантії в сумі 120176 грн. 37 коп., діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки рішення про коригування митної вартості від 01.11.2013 року, на підставі якого перерахована сума фінансової гарантії, скасоване у судовому порядку, судове рішення набрало законної сили.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

31.01.2014 року позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив зобов'язати відповідача 2 повернути грошову суму в розмірі 120176 грн. 37 коп. на депозитний рахунок відповідача 1 та зобов'язати відповідача 1 грошову суму у розмірі 120176 грн. 37 коп. повернути позивачу шляхом перерахування на рахунок № 260050600009068 у ДРУ КБ «Приватбанк» м. Донецьк МФО 335496.

Доводи заяви обґрунтовує тим, що сума фінансової гарантії, перерахована позивачем, повинна була находитись, як визначено статтею 55 Митного кодексу України, протягом 90 календарних днів, тобто, до 17.10.2013 року, на рахунку митниці, якщо до суду не надійшла відповідна заява про оскарження рішення про коригування митної вартості.

Зазначає, що, оскільки рішення про коригування митної вартості було оскаржене у судовому порядку, сума грошового зобов'язання, як вважає позивач, є неузгодженою, тому митниця не мала права перераховувати ці суми до бюджету.

У додаткових поясненнях, доданих до матеріалів справи, позивач наполягає на тому, що відсутність регламенту повернення грошових сум фінансової гарантії після скасування судами рішення про коригування митної вартості, не може бути підставою для відмови платнику у поверненні цих сум.

Ухвалою від 20.12.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучене Управління Державної казначейської служби України у Калінінському районі м. Донецька.

В запереченнях на позовну заяву відповідач 1 вказав на її безпідставність та зазначив, що строк дії гарантії у вигляді грошової застави не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Наполягає на тому, що діючим митним законодавством не передбачений обов'язок органу доходів і зборів повернути суму грошової застави у зв'язку із скасуванням рішення про коригування митної вартості товару у судовому порядку після закінчення строку дії гарантійних зобов'язань.

Вказує на помилковість висновків позивача щодо того, що кошти у розмірі 120176 грн. 37 коп. є грошовою заставою, оскільки виходячи з положень ст. 55, ст. 313 Митного кодексу України кошти у розмірі 120176 грн. 37 коп. після їх перерахування до Державного бюджету не мають статусу фінансової гарантії.

Зазначає, що у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання, забезпеченого фінансовою гарантією та враховуючи закінчення строку дії гарантійних зобов'язань, митницею реалізована грошова застава відповідно до приписів Митного кодексу України.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Відповідач 2 надав заперечення, в яких зазначив, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 «Про порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» орган Державної казначейської служби має право вживати заходи щодо повернення коштів після одержання від податкового органу висновку про обсяги сум бюджетного відшкодування.

Вказує на те, що відповідний висновок на його адресу не надходив.

Враховуючи наведене, вважає, що органом Державного казначейства права позивача не порушені, тому просить відмовити в задоволені позовної заяви у повному обсязі, розгляд справи провести без участі його представника.

Представники позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував, просив в задоволені позовної заяви відмовити з підстав, викладених в запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ТОВ «Трейд хауз «АКС» зареєстроване в якості юридичної особи рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 32804896), місцезнаходження юридичної особи: 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, б. 81-А (а.с. 45).

09.07.2013 року ТОВ «Трейд хауз АКС» надана митна декларація № 700130000/2013/012267, у якій за першим методом згідно до Митного кодексу України позивачем визначено митну вартість товарів у сумі 33633,16 USD (269069 грн. 64 коп.).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем наданий наступний пакет документів: зовнішньоекономічний контракт від 20.03.2013 року № 200313; рахунок-фактура (інвойс) від 16.05.2013 року № В20130516; платіжний документ щодо сплати товару за ціною договору від 20.03.2013 року; міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 3507 від 06.07.2013 року; коносамент від 30.05.2013 року № OOLU2534641050; пакувальний лист від 16.05.2013 року В20130516; доповнення до договору від 20.03.2013 року № 1; сертифікат походження товару форми А від 22.05.2013 року G 13470ZC44393602; копія митної декларації країни відправлення 681120130113524015 від 22.05.2013 року.

12.07.2013 року Східна митниця відмовила ТОВ «Трейд хауз АКС» в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що видано картку відмови № 700000002/2013/00169.

12.07.2013 року митним органом прийняте рішення № 700000002/2013/000081/2 про коригування митної вартості товарів, яким збільшена визначена позивачем митна вартість вантажу, заявлена до митного оформлення із застосуванням другорядного 2г (резервного) методу визначення митної вартості, встановивши ціну на товар на рівні 108839,17 USD (869951 грн. 49 коп.), виходячи із розрахунку: 5,0160 USD за одиницю товару.

16.07.2013 року ТОВ «Трейд хауз «АКС» звернулось до Східної митниці Міндоходів з митною декларацією № 700130000/2013/012687 для випуску у вільний обіг товару з наданням відповідних гарантій, згідно якої - сума митного зобов'язання з податку на додану вартість, визначена ТОВ «Трейд хауз «АКС», складає 53813 грн. 93 коп., сума митного зобов'язання зі сплати податку на додану вартість визначена Східною митницею Міндоходів, складає 173903 грн. 30 коп. Різниця у сумах податку на додану вартість складає 120176 грн. 37 коп. (а.с. 10-11).

16.07.2013 року ТОВ «Трейд хауз «АКС» перерахувало на рахунок Східної митниці Міндоходів суму передоплати за митне оформлення у розмірі 175000 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 16.07.2013 року № 3290 (а.с. 12).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 805/11134/13-а, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2013 року залишена без змін, задоволений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд хауз АКС» до Східної митниці Міндоходів, рішення Східної митниці про коригування митної вартості від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000081/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Східної митниці від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/00169 скасовані (а.с. 14-22).

05.11.2013 року ТОВ «Трейд хауз «АКС» звернулось до Східної митниці Міндоходів з листом щодо повернення фінансової гарантії шляхом зарахування її в рахунок майбутніх платежів або переведенням грошових коштів на рахунок ТОВ «Трейд хауз «АКС» (а.с. 23).

Листом від 18.11.2013 року № 03-1/08-2-09/1759 Східна митниця Міндоходів відмовила у поверненні фінансової гарантії в сумі 120176 грн. 37 коп. шляхом зарахування її у рахунок майбутніх платежів або переведенням грошових коштів на рахунок ТОВ «Трейд хауз «АКС», зазначивши, що відсутні правові підстави для здійснення такого повернення (а.с. 26-27).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача 2 повернути грошову суму в розмірі 120176 грн. 37 коп. на депозитний рахунок відповідача 1, зобов'язати відповідача 1 грошову суму у розмірі 120176 грн. 37 коп. повернути шляхом перерахування на рахунок № 260050600009068 у ДРУ КБ «Приватбанк» м. Донецьк МФО 335496.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 як юридична особа публічного права утворений територіальний орган Міністерства доходів і зборів Східна митниця Міндоходів. Східну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Східної митниці Міндоходів, яка визначена правонаступником Східної митниці.

Таким чином, відповідач 1 у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері митних взаємовідносин.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі, операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Пунктом 5 частини 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 460/2011, визначені

функції відділення Державного казначейства, до яких, зокрема, віднесене повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Тобто, відповідач 2 у справі - орган державного управління, на якого чинним законодавством України покладені функції щодо обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу та регулюються Митним кодексом України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 09.07.2013 року декларантом позивача надані відповідачу документи з метою митного оформлення товарів та 12.07.2013 року митницею відмовлено у проведенні митного оформлення та прийняте рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Як зазначалось раніше 16.07.2013 року позивачем випущений товар у вільний обіг з наданням гарантій у формі грошової застави в сумі 175000 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 16.07.2013 року № 3290.

Згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як зазначалось раніше, Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 805/11134/13-а, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2013 року залишена без змін, задоволений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд хауз АКС» до Східної митниці Міндоходів, рішення Східної митниці про коригування митної вартості від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000081/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Східної митниці від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/00169 скасовані.

Оскільки рішення та картка відмови, у зв'язку з прийняттям яких позивачем сплачена спірна сума грошового забезпечення, скасовані, суд вважає, що у позивача виникле право на повернення зайво сплаченої суми грошової гарантії.

Наряду з викладеним, як вбачається з позовної заяви, вона містить вимоги про зобов'язати відповідача 2 повернути грошову суму в розмірі 120176 грн. 37 коп. на депозитний рахунок відповідача 1 та зобов'язати відповідача 1 грошову суму у розмірі 120176 грн. 37 коп. повернути позивачу.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 313 Митного кодексу України при виконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню особі, яка внесла цю заставу, або уповноваженій нею особі не пізніше трьох банківських днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 313 Митного кодексу України повернення грошової застави може здійснюватися у будь-якому органі доходів і зборів, навіть якщо вона вносилася на рахунок іншого органу доходів і зборів.

Згідно ч. 6 ст. 313 Митного кодексу України за письмовою заявою особи, яка внесла грошову заставу, або уповноваженої нею особи кошти, внесені як грошова застава, можуть бути використані для сплати митних платежів або для забезпечення сплати митних платежів за іншим зобов'язанням зазначеної особи перед органами доходів і зборів.

Відповідно до ч. 7 ст. 313 Митного кодексу України кошти, внесені як грошова застава, що перебувають на рахунку органу доходів і зборів без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, у 30-денний строк підлягають поверненню особі, яка вносила ці кошти, або уповноваженій нею особі, а у разі неможливості такого повернення підлягають перерахуванню до державного бюджету.

Умови помилково (надміру) сплачених податків і зборів визначені статтею 43 Податкового кодексу України, частиною 1 якої визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Частиною 3 статті 301 Митного кодексу України визначено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Повернення сум митних платежів здійснюється за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 Податкового кодексу України Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364, затвердженний Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

За загальними правилами, визначеними Митним кодексом України та Порядком № 618, для повернення цих коштів платником податків подається до митного органу заява про повернення коштів.

Як зазначалось раніше, 05.11.2013 року позивачем надана відповідна заява відповідачу.

Згідно приписів Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем надана позивачу відповідь, в якій фактично відмовлено в поверненні надміру сплачених сум.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Право на оскарження закріплене статтею 24 Митного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Згідно ч. 2 ст. 24 Митного кодексу України предметом оскарження, зокрема, є рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивач наданим йому правом оскаржити у встановлений спосіб відповідну відмову відповідача не скористався.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з заявою про зобов'язання повернути такі кошти.

Крім того, суд вважає, що звертаючись з адміністративним позовом, який містить вимогу про зобов'язання відповідача 1 повернути надміру сплачені кошти, позивач невірно вибрав спосіб захисту порушеного права, оскільки норми Митного кодексу України та Порядку № 618 не містять положень про зобов'язання повернути надміру сплачені кошти у разі прийняття судами рішень про скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості товару після того, як сплинув 90-денний термін та кошти перераховані до Державного бюджету України, та, крім того, чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а саме, Податковий кодекс України та Митний кодекс України містять положення про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань, а не зобов'язання контролюючий орган здійснити таке повернення, та, приймаючи рішення про таке зобов'язання, суд взяв би на себе повноваження та функції такого органу.

Щодо зобов'язання відповідача 2 повернути кошти на рахунок відповідача 1, суд враховує, що жодний нормативно правовий акт України не містить обов'язку органу Державного казначейства України щодо повернення зайво сплачених коштів на рахунок органу державної влади.

Згідно ст. 27 Митного кодексу України якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України та п. 5 ч. 4 Указу Президента України «Про Положення про Державну казначейську службу України» від 13.04.2011 року № 460/2011 Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що, звертаючись до суду з позовною заявою, яка містить вимоги про зобов'язання відповідача 2 повернути кошти на рахунок відповідача 1 та зобов'язання відповідача 1 повернути кошти на рахунок товариства, позивач вибрав невірний спосіб захисту порушеного права, тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому суд звертає увагу позивача, що відмова в задоволені адміністративного позову з зазначених підстав не позбавляє його права звернутись до суду з позовною заявою про повернення надміру сплачених коштів в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України «Про судовий збір», ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд хауз «АКС» до Східної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Калінінському районі м. Донецька про зобов'язання відповідача 2 повернути грошову суму в розмірі 120176 грн. 37 коп. на депозитний рахунок відповідача 1 та зобов'язання відповідача 1 грошову суму у розмірі 120176 грн. 37 коп. повернути позивачу шляхом перерахування на рахунок № 260050600009068 у ДРУ КБ «Приватбанк» м. Донецьк МФО 335496 - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд хауз «АКС» (ЄДРПОУ 32804896, місцезнаходження юридичної особи: 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, б. 81-А) на користь Державного бюджету України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 2163 грн. 18 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 05.03.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 07.03.2014 року.

Суддя Давиденко Т.В.