Рішення

від 12.03.2014 по справі 910/25823/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25823/13 12.03.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція»

про стягнення 240681,71 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Ларькін В.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Завод» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» (далі - Відповідач) заборгованості та штрафних санкцій за Договором поставки № 7/02/2012 від 07.02.2012 всього в сумі 240681,71 грн., з яких: 232260,02 грн. основного боргу, 6856,32 грн. пені та 1565,37 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, всупереч умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства, не повністю оплатив поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість та були нараховані санкції.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення. Ухвала суду від 10.02.2014 надсилалася на адресу його місцезнаходження, яка міститься в матеріалах справи та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та була отримана Відповідачем 17.02.2014, про що міститься відмітка на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судове засідання покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2012 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №7/02/2012 (далі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого Позивач зобов'язується в обумовлений строк передати Відповідачу металопрокат (далі - Товар), а Відповідач зобов'язаний його прийняти та оплатити.

У відповідності до пунктів 3.3-3.5 Договору, місце поставки є склад Позивача за наведеною у цьому договорі адресою, на якому Відповідач отримує Товар, та зобов'язання Позивача щодо поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцеві товаророзпорядчих документів.

Відповідно до п. 5.2. Договору, оплата вартості кожної партії товару, здійснюється Відповідачем шляхом переказу коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок Позивача протягом 5 робочих днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи видаткових накладних, які по суті є передбаченими п. 3.4 Договору товаророзпорядчими документами, а також довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, поставив Відповідачу Товар на загальну суму 1462227,38 грн. (з ПДВ) за накладними:

- від 30.03.2012 № БФЗ-000074 на суму 27456,05 грн. з ПДВ;

- від 30.03.2012 № БФЗ-000065 на суму 1266504,60 грн. з ПДВ;

- від 04.04.2012 № 82 на суму 15475,94 грн. з ПДВ;

- від 10.09.2012 № 225 на суму 53680,82 грн. з ПДВ;

- від 11.09.2012 № 226 на суму 58889,47 грн. з ПДВ;

- від 03.10.2012 № 251 на суму 40220,50 грн. з ПДВ.

Відповідач погасив частину заборгованості за Договором шляхом перерахування коштів загальною сумою 347600 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками, а також право вимоги частини боргу в розмірі 882367,36 грн. Позивачем було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БФ Завод» у відповідності до договору про відступлення права вимоги №1-20/03-13 від 20.03.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до Додаткової угоди № 1 від 29.03.2013 до Договору, Відповідачем визнано суму заборгованості перед Позивачем в розмірі 232260,02 грн., яка існує станом на 29.02.2013, та Позивач свою чергу гарантував, що не буде вимагати погашення цієї суми заборгованості до 15.09.2013, а Відповідач зобов'язався починаючи з 16.09.2013 виконати зобов'язання по сплаті цієї заборгованості у терміни, визначені п. 5.2 Договору.

Матеріали справи не містять доказів, що Позивачем було порушено умови Додаткової угоди № 1 від 29.03.2013 до Договору, та що Позивач передчасно звернувся до Відповідача про погашення визнаної ним заборгованості.

Натомість Відповідач у встановлені Додатковою угодою № 1 від 29.03.2013 до Договору строки заборгованість в розмірі 232260,02 грн. не погасив. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

А відтак, позовна вимога про стягнення 232260,02 грн. основного боргу є законною та обґрунтованою, і тому підлягає задоволенню.

Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2. Договору, у випадку невиконання зобов'язань у розмірі, порядку та строки передбачені п. 5.2 Договору, Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі 0,5 % від суми грошового зобов'язання (заборгованості) за кожен день прострочення

При цьому, розмір пені що підлягає стягненню, обмежено в силу закону, зокрема відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, ч. 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений Позивачем у позові розрахунок пені, суд дійшов висновку, що його виконано з врахуванням наведених вище положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини 6 статті 232 ГК України, та період нарахування пені не протирічить закону, проте у самому розрахунку Позивачем допущено арифметичні помилки, тому суд робить власний розрахунок пені за наведений Позивачем період нарахування наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 232260.02 22.09.2013 - 12.12.2013 82 6.5000 % 0.036 %* 6783.27

Таким чином, правильною за обрахунком суду є пеня в розмірі 6783,27 грн., тоді як Позивач заявляє до стягнення більшу суму пені - 6856,32 грн., а відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в обрахованому судом розмірі - 6783,27 грн.

Також, відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання і у випадку його прострочення на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений Позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість за наведені в ньому періоди нарахування, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу нарахованих 1565,37 грн. - 3% річних на період 22.09.2013 - 12.12.2013, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення зазначеної суми 3% річних.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у вищенаведених в рішенні розмірах.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» (м. Київ, вул. Чигоріна, 18; ідентифікаційний код 37044682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Завод» (08343, Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вул. Бориспільська, 27; ідентифікаційний код 35512066) 232260 (двісті тридцять дві тисячі двісті шістдесят) грн. 02 коп. основного боргу, 6783 (шість тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 27 коп. пені та 1565 (одну тисячу п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 37 коп. 3% річних та 4812 (чотири тисячі вісімсот дванадцять) грн. 17 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.03.2014

Суддя Сташків Р.Б.