Постанова

від 24.02.2014 по справі 827/109/14-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2014 року Справа № 827/109/14-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_5, директор,

Борисов Олег Вікторович, довіреність б/н від 04.02.2014,

відповідача - Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 618/9/10.1-04 від 23.09.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі: № 0000870220 від 23.08.2013 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5363,00 грн.; № 0000880220 від 23.08.2013 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5631,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковою інспекцією з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" зареєстровано в якості юридичної особи 30.08.2002 Нахімовською районною державною адміністрацією міста Севастополя. Згідно з довідкою Управління статистики у місті Севастополі від 19.03.2013 видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверест" за період з 01.09.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 1428/10/27-03-22-18/32100789/48 від 13.08.2013.

Під час перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" вимог чинного законодавства, а саме: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 4290,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року у сумі 2040,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 2250,00 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 4505,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на висновках актів перевірок Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва № 630/22-205/35982256 від 18.12.2012 та № 413/22-1-36/35982256 від 11.02.2013 про результати документальних позапланових невиїзних перевірок контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверест", з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за вересень 2012 року та з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, згідно з якими Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверест" безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг), усі операції купівлі-продажу з вказаною юридичною особою не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до вигодонабувача.

Також, в акті перевірки позивача № 1428/10/27-03-22-18/32100789/48 від 13.08.2013 зазначено, що ремонт техніки проводився раніше, ніж були отримані матеріали та запасні частини, необхідні для ремонту техніки Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек".

На підставі акту перевірки № 1428/10/27-03-22-18/32100789/48 від 13.08.2013 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів в місті Севастополі прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000870220 від 23.08.2013 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5363,00 грн., з яких: 4290,00 грн. - за основним платежем, 1073,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000880220 від 23.08.2013 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5631,00 грн., з яких: 4505,00 грн. - за основним платежем, 1126,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Міністерства доходів і зборів України від 18.12.2013 № 17721/6/9999-10 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" залишено без задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 185 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 01.09.2012 від Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" у телефонному режимі на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" надійшла заявка на ремонт повнокольорової розмножувальної системи "Konika Minolta Bizhub C220". За фактом заявки 03.09.2013 був здійснений виїзд майстра позивача, яким при огляді техніки було зроблено висновок про необхідність заміни блоку фотоциліндру.

У зв'язку з відсутністю у постійних постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" даного блоку, ним було здійснено пошук постачальника через мережу сеті Інтернет. Постачальником вказаного блоку фотоциліндру, після перевірки бухгалтером підприємства позивача достовірності існування даного підприємства як платника податків, стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Інверест".

Доставка товару здійснювалась за допомогою Приватного підприємства "Нічний експрес".

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано: акт здачі, приймання виконаних робіт, послуг № 688 від 03.09.2012; видаткову накладну № 32 від 04.09.2012; податкову накладну № 32 від 04.09.2012; банківські виписки та акт-реєстр наданих послуг за вересень 2012 року № 90089.

Також, на виконання усного договору, укладеного між Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт", 10.10.2012 був здійснений виїзд майстра позивача для вилучення блоків проявлення апарату і доставки їх до офісу для заміни блоків проявлення. Виїзд майстра стався після того, як позивачем було погоджено у телефонному режимі наявність та доставку блоків від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверест".

Блоки проявлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" було отримано 11.10.2012 на складі Приватного підприємства "Нічний експрес", після чого було здійснено заміну блоків проявлення.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: акт здачі, приймання виконаних робіт, послуг № 807 від 03.10.2012; видаткову накладну № 236 від 11.10.2012; податкову накладну № 236 від 11.10.2012; банківські виписки та акт-реєстр наданих послуг № 101014 за жовтень 2012 року.

Також під час розгляду справи встановлено, що акти виконаних робіт складені раніше, ніж роботи були фактично виконані з тих підстав, що Державне підприємство України "Міжнародний дитячий центр "Артек" є бюджетним підприємством та може здійснити оплату за договором тільки у день підписання акту виконаних робіт. Оскільки комплектуючі для установки є дорогим та специфічним товаром, який не підлягає поверненню, а оплата його є гарантією від необґрунтованої відмови, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" знімає необхідне для заміни та обслуговування обладнання, отримує оплату та підписує акт виконаних робіт, після чого оплачує необхідний для заміни товар та встановлює у зняте обладнання.

Отже, зазначене свідчить про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та встановленими у судовому засіданні обставинами.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту на акти про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверест" від 18.12.2012 та 11.02.2013, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6, 7 якого встановлюють, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Проте, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів (виконання робіт у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, не пов'язаність витрат, понесених на отримання послуг, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником/виробником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару/виконавцем робіт від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, згідно з матеріалами справи, постановою Нахімовського районного суду міста Севастополя від 24.09.2013 у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4, головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт", щодо обставин, встановлених в акті перевірки від 13.08.2013 № 1428/10/27-03-22-18/32100789/48, провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю у її діяннях події та складу адміністративного правопорушення, встановленого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, постановою Апеляційного суду міста Севастополя від 25.11.2013 у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_5, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт", щодо порушення справи ведення податкової звітності, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4290,00 грн. та податку на прибуток підприємств на загальну суму 4505,00 грн., провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд зазначає, що позивачем надані достатні докази, які свідчать про обґрунтованість його позовних вимог.

Доводи позивача не спростовані відповідачем, як того прямо вимагає частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі № 0000870220 від 23.08.2013 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" грошового зобов'язання з податку на додану вартість їз вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5363,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі № 0000880220 від 23.08.2013 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5631,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Копір-Контракт" (99001, місто Севастополь, вул.Героїв Севастополя, 16, кв.3, ідентифікаційний код 32100789) витрати по сплаті судового збору у розмірі 365,40 грн. (триста шістдесят п'ять гривень сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 03 березня 2014 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук