Рішення

від 11.02.2014 по справі 911/27/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 911/27/14

за позовом ОСОБА_1, смт. Макарів;

до Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд», смт. Макарів;

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н, від 18.01.2014 року);

від відповідача: Магдажинова О.В. (довіреність б/н, від 31.12.2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області подано позов акціонера ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» (відповідач) про визнання недійсними рішень загальних зборів від 11.12.2012 року (оформлене протоколом № 2/12 від 11.12.2012 року), яким припинено участь позивача в товаристві; № 3/12 від 12.12.2012 року про накладення дисциплінарної відповідальності на директора та № 1/2013 від 15.01.2013 року про звільнення директора з посади.

Провадження у справі № 911/27/14 порушено ухвалою від 09.01.2014 року та призначено розгляд справи на 21.01.2014 року о 10 год. 45 хв. Також, ухвалою від 09.01.2014 року витребувано в Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції для долучення до матеріалів справи № 911/27/14 копію реєстраційної справи Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» в строк до дати призначеного судового засідання на 21.01.2014 року.

В судовому засіданні 21.01.2014 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував. Також, в судове засідання 21.01.2014 року Реєстраційною службою Макарівського районного управління юстиції надано для долучення до матеріалів справи № 911/27/14 копію реєстраційної справи Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд».

У зв'язку з необхідністю дослідження наданих в судовому засіданні 21.01.2014 року доказів та пояснень, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 04.02.2014 року на 14год.30 хв.

В судовому засіданні 04.02.2014 року позивач надав додаткові пояснення по суті спору та повідомив про скасування частини оскаржуваних рішень.

У зв'язку з необхідністю дослідження наданих позивачем пояснень та доказів, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 11.02.2014 року на 9 год.45 хв.

В судовому засіданні 11.02.2014 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить крім визнання недійсними заявлених в позові рішень загальних зборів від 11.12.2012 року (оформлене протоколом № 2/12 від 11.12.2012 року), № 3/12 від 12.12.2012 року та № 1/2013 від 15.01.2013 року, також визнати недійсними рішення загальних зборів відповідача від 02.09.2010 року, від 16.11.2010 року, від 17.11.2010 року, від 17.12.2010 року, від 24.01.2013 року, від 21.05.2013 року та від 31.10.2013 року. Також, позивач подав клопотання про залучення до участі у справі Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції в якості третьої особи та витребувати у неї копію реєстраційної справи Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» до моменту його припинення.

Дослідивши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що позивач фактично доповнив заявлені в позові предмет і підстави позовних вимог щодо визнання недійсними рішень загальних зборів від 11.12.2012 року (оформлене протоколом № 2/12 від 11.12.2012 року), № 3/12 від 12.12.2012 року та № 1/2013 від 15.01.2013 року, також новими предметами та відповідно, підставами, щодо визнання недійсними рішень загальних зборів відповідача від 02.09.2010 року, від 16.11.2010 року, від 17.11.2010 року, від 17.12.2010 року, від 24.01.2013 року, від 21.05.2013 року та від 31.10.2013 року.

Як передбачено п. 3.11.Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Згідно з п. 3.12. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Таким чином, враховуючи, що розгляд справи по суті було розпочато в судовому засіданні 21.01.2014 року, заява позивача про збільшення позовних вимог, яка фактично є заявою про доповнення позову новими предметами та підставами, не приймається судом до розгляду.

Суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції в якості третьої особи, оскільки згідно з п. 1.6. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. При з'ясуванні наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Таким чином, клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Реєстраційну службу Макарівського районного управління юстиції не підлягає задоволенню, оскільки внесення певних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підставі судового рішення є функцією реєстраційної служби, і судове рішення, яке безпосередньо не пов'язане з діяльністю реєстраційної служби, жодним чином не впливає на її права та обов'язки.

Щодо клопотання позивача про витребування у Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції копії реєстраційної справи Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» до моменту його припинення, суд зазначає, що під час порушення провадження у справі судом було витребувано у Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції для долучення до матеріалів справи № 911/27/14 копію реєстраційної справи Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» і на виконання вимог суду в судове засідання 21.01.2014 року Реєстраційною службою Макарівського районного управління юстиції надано копію реєстраційної справи Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд», в якій містяться всі необхідні для розгляду справи документи, які в тому числі стосуються і Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод». Оскільки, обставини припинення Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» не є предметом розгляду у справі, суд не вбачає підстав для витребування документів, які безпосередньо не стосуються предмету доказування.

В судовому засіданні 11.02.2014 року відповідачем надано клопотання до відзиву, в якому позивач доповнив та уточнив свої заперечення проти позову. Також, відповідач подав до суду клопотання про винесення в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України окремої ухвали-повідомлення за фактом перетворення ВАТ «Макарівський льонозавод» у ТДВ «Макарівський льонозавод».

Дослідивши наведене клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення у зв'язку з необґрунтованістю та невідповідністю процесуальним засобам. Зокрема, як визначено в п. 5. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», застосовуючи положення статті 90 ГПК, господарський суд повинен враховувати, що окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації). В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

На відміну від окремої ухвали повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (частина четверта статті 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем в клопотанні лише процитовано ст. 90 Господарського процесуального кодексу України і не зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення, не зазначено навіть переліку конкретних порушень законності та дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонером Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Санленд» ОСОБА_1, подано позов про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» від 11.12.2012 року (оформлене протоколом № 2/12 від 11.12.2012 року), яким припинено участь позивача в товаристві; № 3/12 від 12.12.2012 року про накладення дисциплінарної відповідальності на директора та № 1/2013 від 15.01.2013 року про звільнення директора з посади.

Як вбачається з наданих позивачем документів, ОСОБА_1 є власником акцій Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» в кількості 2000 шт., що підтверджується Сертифікатом серії НОМЕР_1 (код випуску цінного папера UA1012621009) від 26.02.2004 року, що складає 0,056% акцій товариства.

Товариство з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» згідно з рішенням загальних зборів від 17.12.2010 року (протокол №2) та Статутом в редакції від 22.12.2010 року і в подальшому згідно з рішенням загальних зборів від 21.05.2013 року перейменоване у Товариство з додатковою відповідальністю «Санленд», що підтверджується матеріалами реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Санленд», наданої на вимогу суду Реєстраційною службою Макарівського районного управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що в середині грудня 2012 року отримала від Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» лист від 12.12.2012 року вих. № 315 «Повідомлення про рішення загальних зборів учасників ТДВ «Макарівський льонозавод» від 11.12.2012 року» в якому було зазначено, що з урахуванням особливостей, передбачених ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» та згідно ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» у зв'язку з невідповідністю кількості учасників Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» (552 акціонери) обмеженням максимальної кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю 100 особами, з метою приведення діяльності товариства у відповідність до вимог чинного законодавства, загальні збори прийняли рішення про припинення участі акціонерів (зокрема, позивача) в товаристві з додатковою відповідальністю.

Також, позивачка зазначила, що дане повідомлення підписане генеральним директором Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» ОСОБА_5, однак, підпис належить не ОСОБА_5, про що останнім надано пояснення від 19.12.2013 року та факт відмови від підписання тексту спірного рішення та його виконання, про що також свідчить рішення загальних зборів від 12.12.2012 року про оголошення догани та від 15.01.2013 року про подальше звільнення ОСОБА_5 з посади генерального директора (згідно наказу від 17.01.2013 року).

Позивачка зазначила, що жодних дій чи розпоряджень на відчуження чи відмову від належних їй акцій Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» вона не здійснювала і спірним рішенням загальних зборів від 11.12.2012 року її протиправно позбавили права власності на цінні папери - акції.

Крім того, всі оскаржувані рішення прийняті без повідомлення позивача про їх проведення, чим позбавлено позивача права участі в управлінні товариством.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» від 17.11.2010 року було припинено Відкрите акціонерне товариство «Макарівський льонозавод» шляхом реорганізації через перетворення у Товариство з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Макарівський льонозавод».

08.12.2010 року була проведена державна реєстрація перетворення та зареєстровано нову редакцію Статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод», згідно з якою учасниками Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Текмаш» з часткою 76,165886% та Товариство з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» з часткою 23,834114%.

Як вбачається з наданих відповідачем пояснень, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на норми Закону України «Про господарські товариства», зокрема, ч. 5 ст. 53, яка стосується придбання частки учасника самим товариством, і неврахування придбаних часток при голосуванні.

Однак, відповідач не надав жодного доказу придбання ним належної позивачу частки Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» чи звернення до позивача з відповідною пропозицією, позивачка заперечувала факт відчуження своєї частки.

Оскільки, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» від 17.11.2010 року, яким припинено Відкрите акціонерне товариство «Макарівський льонозавод» шляхом реорганізації через перетворення у Товариство з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод», передбачено повне правонаступництво всіх прав та обов'язків ВАТ «Макарівський льонозавод», що також зафіксовано в Статуті Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» в редакції від 17.12.2010 року, Товариство з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод», є правонаступником прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» в тому числі щодо належних учасникам часток в статутному капіталі.

Згідно з рішенням загальних зборів Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» від 21.05.2013 року змінено назву Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» на Товариство з додатковою відповідальністю «САНЛЕНД», щодо якого не припинені в установленому чинним законодавством порядку права та обов'язки Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод», зокрема, щодо належних учасникам часток в статутному капіталі, які зберігають силу.

Як передбачено п. 1.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Як передбачено умовами ст. 80 Закону України «Про акціонерні товариства» акції товариства, що перетворюється, конвертуються в частки (паї) підприємницького товариства-правонаступника та розподіляються серед його учасників.

Емісійні цінні папери (крім акцій) акціонерних товариств, що беруть участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, повинні надавати своїм власникам обсяг прав не менший, ніж той, що надавався ними до злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення. Зменшення обсягу прав власників таких цінних паперів не допускається.

На зборах учасників підприємницького товариства-правонаступника кожний учасник отримує кількість голосів, що надаватимуться йому акціями (частками, паями) підприємницького товариства-правонаступника, власником яких він може стати внаслідок злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення акціонерного товариства.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про акціонерні товариства» перетворенням акціонерного товариства визнається зміна організаційно-правової форми акціонерного товариства з його припиненням та передачею всього майна, прав і обов'язків підприємницькому товариству - правонаступнику згідно з передавальним актом.

Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив.

Розподіл часток (паїв) підприємницького товариства - правонаступника відбувається із збереженням співвідношення кількості акцій, що було між акціонерами у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворилося.

Не підлягають обміну акції товариства, що перетворюється, викуплені цим товариством, які на дату прийняття рішення про припинення товариства шляхом перетворення не продані та/або не анульовані відповідно до цього Закону. Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Як встановлено судом, жодних правочинів щодо викупу чи іншого переходу права власності на акції акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод», зокрема, позивача, в установленому чинним законодавством порядку не відбувалось.

Частиною 3 ст. 66 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що правочини щодо переходу права власності на викуплені товариством акції, вчинені з порушенням вимог цієї частини, є нікчемними.

Таким чином, матеріалами справи спростовано посилання відповідача на факт викупу товариством акцій акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод», зокрема, позивача.

Як вбачається зі спірного рішення від 11.12.2012 року (оформлене протоколом № 2/12) збори проведені за участю ТОВ «Науково-виробнича фірма Текмаш» з часткою 76165886%, яка відповідачем прирівняна до 100% голосів з посиланням на ч. 5 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», оскільки решта частки в розмірі 23,834114% належить за твердженням відповідача Товариству з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» і не приймає участі в голосуванні відповідно до ч. 5 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства».

На спірних загальних зборах розглядалось питання та прийнято рішення щодо неможливості подальшої участі акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» в товаристві відповідача, при цьому самі акціонери на загальні збори не запрошувались і в голосуванні не приймали участі.

На зазначених загальних зборах від 11.12.2012 року прийнято рішення про неможливість подальшої участі акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» в складі Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» і таке рішення фактично прийнято одноособово Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Текмаш», що суперечить вимогам чинного законодавства і порушує право власності позивача на акції та права позивача на участь в управлінні товариством.

Статтею 65 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52 - 64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

Таким чином, при створенні товариства з додатковою відповідальністю обов'язковим є дотримання 4, 11, 52 - 64 Закону України «Про господарські товариства».

Однак, як вбачається зі спірного рішення від 11.12.2012 року, відповідач вважає обов'язковим дотримання ст.ст. 50, 51 Закону України «Про господарські товариства», що ст. 65 Закону України «Про господарські товариства» не вимагається.

Таким чином, встановлене ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» обмеження максимальної кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю 100 особами не поширюється на товариство з додатковою відповідальністю.

Також, положення ст. 51 Закону України «Про господарські товариства», на яке йдеться посилання в спірному рішенні, не застосовується до товариства з додатковою відповідальністю.

Відповідач безпідставно посилається на норму ч. 5 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», яка визначає порядок та умови переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи, оскільки позивачка є акціонером правопопередника відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» і будь-яких доказів відчуження позивачем як акціонером Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» чи як учасником Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» своїх часток іншим особам, в тому числі товариству відповідача, суду не надано, в поясненнях відповідача не викладено обставин такого відчуження. Тому, відповідачем не доведено суду, як факт відчуження акціонерами своїх часток, так і факт відчуження позивачем як учасником товариства з додатковою відповідальністю своєї частки на користь товариства.

Відповідні обставини спростовують пояснення відповідача щодо позбавлення позивача права участі в спірних загальних зборах товариства.

Згідно з ч. 5 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» у разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Таким чином, посилання відповідача на ч. 5 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» є безпідставним.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо незаконності та безпідставності прийняття відповідачем спірного рішення загальних зборів від 11.12.2012 року (оформлене протоколом № 2/12 від 11.12.2012 року) і таким рішенням фактично протиправно позбавлено позивача права власності на належні йому акції Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод» та подальшої участі в перетвореному Товаристві з додатковою відповідальністю «Санленд», позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо рішення загальних зборів Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» від 12.12.2012 року, судом встановлено, що таке рішення стосується відмови генерального директора ОСОБА_5 виконувати рішення загальних зборів від 02.11.2012 року та 11.12.2012 року, яким відповідальність за виконання рішень покладено на директора ТОВ «Науково-виробнича фірма Текмаш» Федяєва О.Г. та накладено на ОСОБА_5 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Рішенням зборів Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» від 15.01.2013 року розглядалось питання та прийнято рішення про звільнення генерального директора ОСОБА_5 та призначення генеральним директором Харченко І.Г.

В судовому засіданні 04.02.2014 року позивач надав суду копію рішення Апеляційного суду Київської області у справі № 22-ц/780/489/14 від 23.01.2014 року за позовом ОСОБА_5 до Товариства з додатковою відповідальністю «САНЛЕНД» про скасування рішення загальних зборів № 3/12 від 12.12.2012 року в частині накладення дисциплінарного стягнення та від 15.01.2013 року в частині звільнення ОСОБА_5 з посади директора.

Оскільки, під час відповідного судового розгляду не досліджувалось питання участі позивача в управлінні справами товариства, на порушення якого позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, відповідні рішення загальних зборів підлягають дослідженню судом по суті викладених в позові обставин.

Пунктами 11, 19 Постанови Пленум Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи, що рішення загальних зборів № 3/12 від 12.12.2012 року про накладення дисциплінарної відповідальності на директора та № 1/2013 від 15.01.2013 року про звільнення директора з посади не стосується прав позивача як акціонера чи учасника товариства, у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» від 11.12.2012 року (оформлене протоколом № 2/12 від 11.12.2012 року). В частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» № 3/12 від 12.12.2012 року та № 1/2013 від 15.01.2013 року позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі ставки судового збору за одну вимогу немайнового характеру, що складає 1147 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» від 11.12.2012 року (оформлене протоколом № 2/12 від 11.12.2012 року).

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Ватутіна, 62, код 00306093) на користь ОСОБА_1 (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Котовського, 23/15) 1147 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.02.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін