Рішення

від 03.03.2014 по справі 910/23346/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" березня 2014 р. Справа № 910/23346/13

за позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі: Бучанської міської ради м.Буча.

до Приватного підприємства "Горлиця" м. Київ

про стягнення 136 788, 00 грн. заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Суддя Щоткін О.В.

за участю:

прокурор -Барановська В.В. посвідчення №009565 від 15.06.12р.;

позивач - Цибульський В.В. предст., дов.№04-09/58 від 21.01.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі: Бучанської міської ради до Приватного підприємства "Горлиця" про стягнення 91 192, 00 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки №115н/2006 від 01.09.2006р., розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2013р. справу №910/23346/13 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.01.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2014р. розгляд справи №910/23346/13 було відкладено на 17.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2014р. у справі було продовжено строк в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2014р. розгляд справи №910/23346/13 було відкладено на 03.03.2014 р.

Через канцелярію суду 03.03.2014р. прокурором була подана заява в порядку статті 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що станом на день розгляду справи сума боргу перед позивачем за послуги, надані відповідно до умов договору становить 136 788,00 грн. Решту позовних вимог залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, а також зважаючи на те, що збільшення позовних вимог зумовлено збільшенням періоду наданих послуг, за які відповідач в повному обсязі не розрахувався, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 136 788,00 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

В судове засідання 03.03.2014р. відповідач в черговий раз не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги суду, викладені в попередніх ухвалах не виконав, витребувані документи, в тому числі, відзив на позов, суду не надав.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача: 04080, м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе, буд. 2-6/32 літ. А, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд, керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 03.03.2014р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

01.09.2006р. між Бучанською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Горлиця» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки та посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 3173.

Даний договір зареєстровано в Ірпінському міському відділі Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 05.10.2006 року № 93.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Буча, яка розташована за адресою м. Буча, провулок Вокзальний, 2-а, площею 2500 кв. м. Кадастровий номер земельної ділянки - 3210945300:01:015:0091. Земельна ділянка передається відповідно до рішення 5 сесії Бучанської селищної (міської) ради «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству «Горлиця» цільове призначення для будівництва торговельно- офісного комплексу в смт. Буча в провулок Вокзальний, 2-а за № 121 -5-У від 22 червня 2006 року.

Відповідно до п.3.1, договір укладено на десять років,(до 22.06.16) та набирає чинності з дати його державної реєстрації.

Приписами п. 5.1., 5.2. договору, орендар вступає у строкове платне користування земельною ділянкою у термін, вказаний у договорі, але не раніше винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Датою передачі земельної ділянки вважається фактична дата закінчення передачі земельної ділянки. Факт передачі земельної ділянки оформляється відповідним актом.

На виконання даних пунктів договору 01.09.2006р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки.

Згідно з п. 4.1., 4.2. договору, базовим рівнем орендної плати є розмір земельного податку. Орендна плата за користування земельною ділянкою по договору оренди земельної ділянки №115н/2006 від 01.09.2006 становить на рік 30898,20 грн. Орендна плата за користування земельною ділянкою на місяць становить 2274,85 грн. Орендна плата сплачується у грошовій формі, в національній валюті - гривні, щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяця, шляхом перерахування на рахунок, зазначений в п. 4.3. договору оренди земельної ділянки.

Розмір орендної плати переглядається щороку при проведенні індексації грошової оцінки земельної ділянки, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення індексації грошової оцінки земель «№ 783 від 12.05.2000 р. та відповідно до рішень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Угоди від 20.06.12р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №115н/2006 від 01.09.06р. орендна плата за користування земельною ділянкою становить 102 591,00 грн. на рік, та відповідно 8549, 25 грн. на місяць.

Згідно п. 4.7. договору, орендна сплата сплачується орендарем наперед повністю протягом одного місяця з дня державної реєстрації договору оренди, Протягом наступних років орендна плата сплачується щомісячно.

Відповідно до п.8.1., орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 та пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором найму (оренди) земельної ділянки.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно статей 1,13 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

Згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 288.7. ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу, а отже орендна плата вноситься користувачем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Проте, за словами прокурора, всупереч викладеним вимогам законодавства та умовам договору оренди земельної ділянки, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на грудень 2013р. за ним утворилась заборгованість у розмірі 136 788,00 грн.

Як зазначено у п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Факт наявності заборгованості підтверджується, наявними у матеріалах справи листом Ірпінської ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів у Київській області № 242/9/103/-/5-03/60 від 21.02.2014р. та довідкою про суму податкової заборгованості станом на 21.02.2014р.

Викладене свідчить про те, що відповідачем систематично не сплачується орендна плата за договором оренди землі від 01.09.2006 р.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 136 788,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).

Таким чином, зазначені приписи Закону України «Про оренду землі» передбачають можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на підставах, у тому числі визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно положень частини першої ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про розірвання договору оренди землі від 01.09.2006 р. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимогами п. 1.ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Пунктом 14.3. договору визначено, що підставою розірвання договору є систематична (на протязі трьох місяців) несплата орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до п. 5.6 договору, земельна ділянка повертається орендодавцеві протягом 5 (п'яти) днів з дня закінчення дії договору або дострокового його припинення (незалежно від причин) у стані, не гіршому, ніж той, що був зафіксований в акті передачі земельної ділянки в оренду. При цьому земельна ділянка повинна бути за рахунок орендаря звільнена і придатна для негайного використання її за цільовим призначенням.

Орендодавцем за договором та особою, управненою законом на розпорядження вказаною земельною ділянкою, є Бучанська селищна рада Київської області.

З огляду на викладене, вимога прокурора про зобов'язання відповідача повернути позивачу орендовану земельну ділянку площею 2500 кв.м. в місті Буча, цільове призначення для будівництва торговельно-офісного комплексу по провулку Вокзальному 2-а в місті Буча, є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідачем обставин, зазначених у позові прокурора та встановлених судом, належним та допустимими доказами не спростовано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір, згідно з пунктом 3 статті 6 Закону «Про судовий збір», підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 2.10 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 32-34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки №115н/2006 від 01.09.2006 року, укладений між Бучанською міською радою та Приватним підприємством «Горлиця».

3. Стягнути з Приватного підприємства «Горлиця» (04080, м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе, буд. 2-6/32 літ. А, код ЄДРПОУ 21626198) на користь Бучанської міської ради (08292, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, 12, код ЄДРПОУ 04360586) 136 788 (сто тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі за земельну ділянку відповідно до договору оренди землі №115н/2006 від 01.09.2006 р.

4. Зобов'язати Приватне підприємство «Горлиця» (04080, м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе, буд. 2-6/32 літ. А, код ЄДРПОУ 21626198) повернути Бучанській міський раді (08292, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, 12, код ЄДРПОУ 04360586) земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки - 3210945300:01:015:0091, площею 2500кв.м. в місті Буча, цільове призначення для будівництва торговельно-офісного комплексу по провулку Вокзальному 2-а в місті Буча.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Горлиця» (04080, м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе, буд. 2-6/32 літ. А, код ЄДРПОУ 21626198) в доход Державного бюджету України 5029 (п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 76 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання та складення повного тексту рішення: 13.03.2014р.

Суддя Щоткін О.В.