Рішення

від 11.03.2014 по справі 910/1362/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1362/14 11.03.14

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в

інтересах держави в особі 1) Адміністрації Державної служби спеціального

зв'язку та захисту інформації України; 2) Приватного акціонерного

товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-

комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін-Консалтинг»

Про стягнення 4 407,75 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Пантюхов О.В. - посвідчення № 011863 від 28.10.2012

Від позивача-1 не з'явився

Від позивача-2 Безолюк О.В. - по дов. № 268/03 від 11.03.2014

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1) Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; 2) Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін-Консалтинг» про стягнення 4 407,75 грн., з яких: 3 552,79 грн. основного боргу, 179,04 грн. пені, 205,96 грн. - 15% річних, 318,41 грн. штрафу за порушення договору та 151,55 грн. штрафу за не страхування майна, що виникли внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 959 від 23.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 порушено провадження у справі № 910/1362/14 та призначено справу до розгляду на 27.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1362/14 від 27.02.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників прокуратури, позивача-2 та відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.02.2014, розгляд справи був відкладений на 11.03.2014.

Прокуратура в судовому засіданні 11.03.2014 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач-1 в судовому засідання 11.03.2014 не з'явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.02.2014 та ухвали від 27.02.2014 не виконав.

Позивач-1 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 27.02.2014 свідчить про те, що представник позивача-1 Совівська О.В. згідно довіреності № 18/04-5653 від 22.11.2013 була присутня в цьому засіданні та повідомлена про те, що наступне судове засідання відбудеться 11.03.2014.

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 27.02.2014 представника позивача-1 Совівської О.В. про те, що останній повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/1362/14.

Позивач-2 в судовому засіданні 11.03.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 11.03.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.02.2014 та ухвали від 27.02.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Солом'янська, 3, кім. 8, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.01.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників позивача-1 та відповідача.

В судовому засіданні 11.03.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.05.2013 між Приватним акціонерним товариством «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фін-Консалтинг» (орендар) було укладено договір оренди № 959 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 6 кв. м. (далі - майно), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3.

Згідно з п. 1.2. договору майно передається орендареві для здійснення господарської діяльності, передбаченої його статутними документами.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість послуг оренди за період з травня по жовтень 2013 року в розмірі 3 184,18 грн., вартість комунальних послуг за період з травня по жовтень 2013 року в розмірі 368,61 грн. та за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховані пеня в розмірі 179,04 грн., штраф в розмірі 318,41 грн., 15% річних в сумі 205,96 грн. Крім цього за невиконання договірного зобов'язання щодо страхування орендованого майна нараховано штраф в розмірі 151,55 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 6.1. договору орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендарю в оренду майно, зазначене в п. 1.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вступ орендаря у тимчасове користування майном настає одночасно із підсипанням сторонами акту приймання-передачі майна, вказаного у п. 1.1. цього договору.

Згідно акту приймання-передачі від 23.05.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування майно загальною площею 6 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3 (8-й поверх, праве крило, частина приміщень № 29).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 11.1. договору сторонами встановлено термін його дії з 23.05.2013 до 30.04.2014 включно.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата за майно встановлюється згідно протоколу про встановлення договірної ціни (додаток № 1 до договору) за базовий місяць (травень 2013 року) і складає 600,00 грн., крім того - ПДВ 20 % - 120,00 грн., всього орендна плата становить 720,00 грн. Орендар сплачує орендну плату з урахуванням її індексації.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, крім випадків дефляції (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору орендодавець до 25-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок-фактуру, згідно якого останній здійснює авансовий платіж за оренду майна до 5-го числа наступного місяця.

Пунктом 3.4. договору визначено, що орендар зобов'язаний самостійно забрати рахунок-фактуру, вказаний у п. 3.2. цього договору, в бухгалтерії орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська 3.

Відповідно до п. 3.8. договору сторони дійшли згоди, що відшкодування вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання) та плати за експлуатаційні витрати (охорона, виклик міліції, використання пожежної та охоронної сигналізації, вивіз сміття, прибирання місць загального користування, профдезінфекція (дезінфекція, дезінсекція, дератизація тощо), обслуговування ліфтів та електроустановок в місцях загального користування) буде проводитись на підставі фактичних витрат в пропорційному відношенні загальної площі, що орендує орендар, до загальної площі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська 3.

Згідно з п. 3.9. договору за земельну ділянку, на якій розташована будівля за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська 3, що перебуває у строковому платному користуванні орендаря - в частині орендованого майна, останній сплачує компенсацію земельного податку, яка нараховується орендареві пропорційно до тієї частині площі будівлі, що знаходиться в його користуванні. Орендодавець самостійно обчислює компенсацію суми земельного податку в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 3.5. договору рахунок-фактура на комунальні послуги, експлуатаційні витрати та компенсація земельного податку виставляються орендодавцем, згідно якого орендар перераховує орендодавцю кошти до 15-го числа наступного розрахункового місяця.

При цьому пунктом 3.6. договору визначено, що орендар зобов'язаний самостійно забрати рахунок-фактуру, вказаний у пункті 3.5. цього договору, в бухгалтерії орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська 3.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати та комунальних послуг за період з травня по жовтень 2013 року, в результаті чого виникла заборгованість, що за обґрунтованими розрахунками позивача-2, які неоспорені відповідачем, становить 3 184,18 грн. та відповідно 368,61 грн., що разом складає 3 552,79 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати та комунальних послуг в загальному розмірі 3 552,79 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за оренду майна та комунальні послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з п. 8.2. договору за прострочення перерахування орендодавцю грошових коштів за будь-яким з платежів, обумовлених п.п. 3.1.-3.9. та/або 3.5. договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.4. договору у випадку, якщо на дату сплати чергового щомісячного платежу з орендної плати сума заборгованості за нею становить суму орендної плати за 3 та більше місяця (грубе порушення умов договору), орендар також сплачує орендодавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення платежів зо договором.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів відповідач не виконав своєчасно, він повинен сплатити позивачу, пеню відповідно до п. 8.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками становить 179,04 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 179,04 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати за майно мало місце понад три місяці, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 318,41 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

Умовами договору (п. 4.8.) визначено, що орендар зобов'язаний застрахувати майно (згідно додатку № 3 до договору) на користь орендодавця в 30-ти денний строк після підсипання акту приймання-передачі нежитлових приміщень (додаток № 2 до договору) не менше, ніж на його залишкову вартість згідно з п. 1.3. цього договору, і надати орендодавцю копії страхового полісу та платіжного документу протягом одного тижня після страхування майна. Орендар зобов'язується постійно поновлювати договір страхування таким чином, аби увесь строк оренди майно було застраховано.

Сторонами доказів в підтвердження виконання умов вказаного пункту договору не надано.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що за невиконання орендарем зобов'язання щодо страхування орендованого майна, відповідно до п.п. 4.8.-4.9. цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 0,1% від залишкової вартості майна, вказаної у п. 1.3. договору

Згідно п. 1.3. договору залишкова вартість майна переданого в оренду за цим договором на момент його укладення становить 151 555,44 грн.

Оскільки матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем зобов'язання щодо страхування орендованого майна, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги прокуратури про стягнення штрафу в розмірі 151,55 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 15% річних в розмірі 205,96 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що орендар, який прострочив виконання будь-якого з грошових зобов'язань, обумовлених п.п. 3.1.-3.9. та/або 3.5. цього договору, на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 8.3. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог прокуратури щодо стягнення з відповідача 15% річних в розмірі 205,96 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1) Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; 2) Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін-Консалтинг» (м. Київ, вул. Солом'янська, 3, кім. 8, код ЄДРПОУ 36629554) на користь Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (м. Київ, вул. Солом'янська, 3, код ЄДРПОУ 01168185) 3 552 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 79 коп. основного боргу по орендній платі та комунальні послуги, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 04 коп. пені, 205 (двісті п'ять) грн. 96 коп. - 15% річних, 318 (триста вісімнадцять) грн. 41 коп. штрафу за порушення грошового зобов'язання, 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 55 коп. штрафу за порушення договірного зобов'язання щодо страхування орендованого майна.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін-Консалтинг» (м. Київ, вул. Солом'янська, 3, кім. 8, код ЄДРПОУ 36629554) в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 13.03.2014.

СуддяВ.В.Сівакова