Рішення

від 05.03.2014 по справі 122/265/14-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 122/265/14-ц

Провадження по справі 2/122/472/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Корогодіної О.Е.

при секретарі - Григорець В.Д.

за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти, третя особа - Управління Державної казначейської служби України в м. Сімферополі про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку при звільнені, та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти, третя особа - Управління Державної казначейської служби України в м. Сімферополі, та за уточненими позовними вимогами просив суд про стягнення з відповідача Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2010 року по 28.12.2011 року в сумі 6561,43 грн., середньомісячний заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2011 року по 13.02.2014 року в сумі 59893,21 грн, та в відшкодування моральної шкоди - 5000 гривень, з мотивів викладених в позовній заяві.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлений позов та з підстав, викладених у позовні заяві, просили вимоги задовольнити в повному обсязі за уточненим позовом.

Представник відповідача мотивовано заперечував проти позову ОСОБА_2, вважав його необґрунтованим та просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи до суду не з'явився, повідомлений відповідно до вимог законодавства, направив до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

З урахуванням думки сторін по справі, їх представників, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутністю представника третьої особи.

Заслухавши доводи позивача, його представника, заперечення представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

А відповідно до частини 3 вищенаведеної статті Закону, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 26.02.2007 року працював на посаді провідного спеціаліста відділу інформаційних технологій Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти, наказ № 3-К від 26.02.2007р.

Згідно з наказом №52-к від 20.12.2011 року ОСОБА_2 був звільнений з посади провідного спеціаліста відділу інформаційних технологій Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України.

У порушення вищезазначених норм трудового законодавства, відповідач не провів кінцевий розрахунок, не виплатив належну позивачу заробітну плату за період з 01.04.2010 року по 28.12.2011 року в сумі 6561,43 грн.

Частиною 1 статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про оплату праці" оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

На підтвердження зазначеної заборгованості, до матеріалів цивільної справи позивачем були додані звіти про стан його особистих рахунків по заробітній платі, а також індивідуальні відомості ОСОБА_2 і суд їх приймає до уваги при вирішенні по суті позовних вимог та вирішує про стягнення заборгованості.

Згідно зі вказаними документами заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 складає 6561,43 грн., яка й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Зазначена сума без урахування податків та інших обов'язкових платежів повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача, оскільки при ухваленні рішення відповідач не ліквідований, обов'язок розрахунку за належними працівникові платежами покладений законом саме на власника, з яким працівник перебував у трудових відносинах, відповідно до статті 47 КзпП України.

Також, ОСОБА_2, посилаючись на статтю 117 КЗпП України, просив суд стягнути з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 59893,21 грн., що склалася за період з 29.12.2011 року по 13.02.2014 року (в межах заявлених позовних вимог).

Відповідно до положень статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, ОСОБА_2, посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України, просив суд стягнути з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти у відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому затримкою видачі розрахунку, в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак, відповідно статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку при звільнені - 14 січня 2014 року, а про стягнення моральної шкоди питання поставив в заяві про збільшення розміру позовних вимог - 12 лютого 2014 року, таким чином позивач ОСОБА_2 пропустив строк на звернення до суду з даними позовними вимогами, не ставив перед судом питання про поновлення строку на звернення до суду з позовом, та не обґрунтував причини пропуску строку.

З урахуванням наведеного, враховуючи положення статті 116 КЗпП України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти на користь позивача ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в розмірі 6561, 43грн.

Враховуючи положення ст. 233 КЗпП України, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти, третя особа - Управління Державної казначейської служби України в м. Сімферополі про стягнення середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку при звільнені з 29.12.2011 року по 13.02.2014 року в розмірі 59893 гривні 21 копійка, та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень 00 копійок, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Однак, суд не допускає негайне виконання відповідачем судового рішення в межах виплати ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць, оскільки ані позивач особисто, ані його представник не заявляли та не наполягали на негайному виконанню рішення суду.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Також з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 243,60 грн.

На підставі статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти (місцезнаходження: 95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Семашка, 15, код ЄДРПОУ 34459431, МФО 824026, р/р 35214001003300 в ДКСУ у м. Сімферополі) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, і.п.н. НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2010 року по 28.12.2011 року в сумі 6561 (шість тисяч п'ятсот шістдесят одну) гривню 43 копійки (без урахування податків та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти (місцезнаходження: 95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Семашка, 15, код ЄДРПОУ 34459431, МФО 824026, р/р 35214001003300 в ДКСУ у м. Сімферополі) в дохід держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти, третя особа - Управління Державної казначейської служби України в м. Сімферополі про стягнення середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку при звільнені з 29.12.2011 року по 13.02.2014 року в розмірі 59893 гривні 21 копійка, та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень 00 копійок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя