Постанова

від 04.03.2014 по справі 121/238/14-а

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 121/238/14-а

2-а/121/198/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради від 11 грудня 2013 року № 418. Вказаною постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради від 11 грудня 2013 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу о розмірі 1000 (одна тисяча) гривень за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Про ухвалення адміністративною комісією при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради вказаної постанови дізнався лише 13 грудня 2013 року, коли отримав її поштою, оскільки не був присутній на засіданні комісії. Крім того, вважає, що провадження по адміністративній справі було здійснено з чисельними та значними порушеннями Закону.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача з позовом не погодився, вважає постанову адміністративної комісії законною, обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до діючого законодавства.

Заслухав сторони, з'ясував письмові докази, які надані суду, встановивши необхідні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.

Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення № 001/151113-03 15 листопада 2013 року був складений заступником начальника інспекції з благоустрою ОСОБА_2, яка є належною посадовою особою, наділеною законними повноваженнями.

Згідно із описовою частиною вказаного вище протоколу: 15 листопада 2013 року о 11 год. 25 хв. за адресою: м. Ялта, вул. Московська, сквер у речового ринку, гр. ОСОБА_1 здійснював будівельні роботи без дозвільної документації, здійснював складування будівельних матеріалів (мішки цемент), складування цементу на зеленій зоні, чим порушив п. п. 2.5.1 та 2.5.4 Правил благоустрою м. Ялта, ст. 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та ст. 152 КУпАП.

Відповідно до наданого суду протоколу, - позивач був ознайомлений з правами відповідно до ст. 268 КУпАП, що підтверджено його підписом, сповіщений про дату, час та місце розгляду справи та отримав копію протоколу, як це передбачено Законом (а.с.28). Тобто при складанні протоколу порушень, про які вказав позивач у позовній заяві, судом не встановлені.

Судом встановлено, що відповідач розглянув вказаний протокол на засіданні адміністративної комісії 11 грудня 2013 року та виніс постанову № ПР-418 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ст. 152 КУпАП у вигляді штрафу 1000 грн..

Суд вважає, що ця постанова підлягає скасуванню з наступних підстав:

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» N 2807-IV від 6 вересня 2005 року (з наступними змінами та доповненнями), порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з виконанням суб'єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об'єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим - четвертим частини першої цієї статті.

Дозвіл на порушення об'єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються:

- особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту;

- у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено з наданих суду протоколу та постанови, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, як фізична особа, який здійснював будівельні роботи без дозвільної документації. На цих обставинах наполягав і представник відповідача.

Але ж судом достовірно встановлено, що 15 листопада 2013 року ТОВ «Хвилинка» проводилися підготовчі роботи з нового будування об'єкту «Торгівельний павільйон» за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, (сквер біля речового ринку). Позивач працює директором вказаного підприємства, про що суду надано копію протоколу загальних зборів ТОВ «Хвилинка» від 30 жовтня 2013 року та наказу № 4 від 31 жовтня 2013 року (а.с.37).

Позивач пояснив суду, що між Ялтинською міською радою та ТОВ «Хвилинка» був укладений договір оренди земельної ділянки 19 жовтня 2010 року, яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Московська (сквер біля речового ринку). (Кадастровий № 0111900000:01:005:0041). Договір зареєстрований в КРФ ДП «ЦГЗК» при Держкомземі України за № 011190004000080 21 листопада 2011 року.

Відповідно пункту 5.1. вказаного договору, земельна ділянка надається в оренду для розміщення та обслуговування торгівельного павільйону.(а.с.12-15).

ТОВ «Хвилинка» була надана до Інспекції ДАБК в АР Крим 03 грудня 2012 року Декларація про початок будівельних робіт з нового будівництва за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, (сквер біля речового ринку).

Декларація зареєстрована Інспекцією ДАБК в АР Крим 07 грудня 2013 року за № КР 08212241718 (а.с.16-17).

Тому, ТОВ «Хвилинка» почало підготовчі роботи по вказаному будівництву. Але ж посадові особи інспекції по благоустрою м. Ялти за участю ОСОБА_2 проводили перевірку дотримання законодавства ТОВ «Хвилинка», склали відповідний акт № 001/151113-09 від 15 листопада 2013 року (а.с.35), а також вказаний вище протокол на позивача, як на фізичну особу.

Таким чином, судом встановлено, що позивач незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки він, як фізична особа не скоював правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, оскільки вказані роботи проводились ТОВ «Хвилинка».

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»,- організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.

Ч. 3 статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Ч. 3 статті 40 встановлено, що самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:

- проведення перевірок території;

- розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;

- участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

- подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Цей перелік є вичерпаним, та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскаржувану постанову необхідно визнати протиправною та скасувати її, оскільки вона винесена відносно особи, яка не скоювала правопорушення по ст. 52 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, ч. 1 ст. 20, ст. 26-1, ч. 3 ст. 34, ч. 3 ст. 40, Закону України «Про благоустрій населених пунктів» N 2807-IV від 6 вересня 2005 року (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 7, 9, 247, 254-256, 268, 284, 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 3, 6, 9, 17, 160-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № пр-418 від 11 грудня 2013 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: