ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 березня 2014 рокусправа № 811/2981/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.
за участю:
представника позивача: Членова В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Братекс»
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №811/2981/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Братекс» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
16.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Братекс» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 27.08.2013 року №0000622210 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25 189грн.) та №0000612210 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20 151грн.). В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.08.2013 року за №0000622210, прийняте Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки від 05.08.2013р. На думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки встановленим перевіркою обставинам, які свідчать про неможливість виконання контрагентом своїх зобов'язань, з огляду на відсутність у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Договори,
укладені між позивачем та контрагентом ТОВ «Авроратрейд», мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків.
ТОВ «Братекс» також подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підприємством було надано всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції за договором поставки нафтопродуктів, укладеного між позивачем та ТОВ «Баярд-К», а саме підтверджено факт придбання нафтопродуктів та сплату їх вартості та факт використання товару у власній господарській діяльності.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача слід задовольнити виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 24.07.2013р. по 30.07.2013р. повноважними особами Олександрійської ОДПІ була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Братекс» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Авроратрейд» за грудень 2010 року з ТОВ «Баярд-К» за березень 2011 року, за результатами якої складено Акт №42/22-10/35116168 від 05.08.2013 року.
В Акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ «Братекс»:
- ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Братекс", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача;
- ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.134 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентом постачальником ТОВ "Авроратрейд" за грудень 2010 року;
- ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентом постачальником ТОВ "Авроратрейд" за грудень 2010 року;
- п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України від 28.12.94 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на прибуток;
- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України підприємством занижено ПДВ за березень 2011 року в сумі 20 150,00 грн. за рахунок завищення податкового кредиту, внаслідок включення до його складу ПДВ з вартості дизпального, отриманого по нікчемному правочину від ТОВ "Баярд-К", факт отримання якого не підтверджено.
На підставі Акту перевірки, Олександрійською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 27.08.2013 р.
№0000612210, яким ТОВ «Братекс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 20 151грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 20 150грн. та штрафні (фінансові) санкції 1грн. (т.1, а.с.28)
№0000622210, яким ТОВ «Братекс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 25 189грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 25 189грн. та штрафні (фінансові) санкції 1грн. (т.1, а.с.27)
Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ "Авроратрейд", за результатами яких позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми вартості товарно-матеріальних
цінностей придбаних у даного контрагента, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000622210. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано сертифікатів якості нафтопродукту, належних доказів його оприбуткування та зберігання, що свідчить про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями по придбанню товару у ТОВ "Баярд-К" та, як наслідок, правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000612210.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000622210 від 27.08.2013р.
Так, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді (грудень 2010 року) ТОВ «Братекс» мало взаємовідносини з ТОВ «Авроратрейд»
З Акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки позивача був використаний акт перевірки Кіровоградської ОДПІ від 08.02.2013 року за №130/1520/37231609 "Про результати проведеної зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Авроратрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень-грудень 2010 року та січень-грудень 2011 року», яким встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Авроратрейд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».
З цих підстав, Олександрійська ОДПІ на стор.15 Акту вказує на те, що оскільки ТОВ «Авроратрейд» фактично не здійснювало операцій з продажу товару, придбання товару позивачем від ТОВ «Авроратрейд» за грудень 2010 року не є можливим, а ТОВ «Братекс» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у постачальника ТОВ «Авроратрейд» та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) вищезазначеному покупцю за грудень 2010 року.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією податкового органу з огляду на наступне.
Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Авроратрейд" (продавець) та ТОВ "Братекс" (покупець) укладено договір поставки №24/12-10 від 24 грудня 2010 року, згідно якого продавець передає у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (металоконструкції) на умовах цього договору та додатків до нього. Кількість та ціна товару відображається у накладних (т.1, а.с.56-58).
Отримання та оплата товару, підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.59, 65, 70, 77, 83, 88, 97, 104, 110, 119) та випискою по рахунку (т.1, а.с.125-130).
Перевезення товару відбувалось орендованими транспортними засобами (т.2, а.с.9-28), що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.61-64, 67-69, 72-76, 79-82, 85-87, 90-96, 99-103, 106-109, 112-118, 121-124).
Судом також було встановлено, що ТОВ "Братекс" (орендар) та ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) уклали договір оренди від 04.01.2010 року (т.2, а.с.1-2), відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 передав у тимчасове користування виробничий майданчик площею 1000 кв. метрів з твердим покриттям за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом прийому - передачі об'єкту оренди від 04.01.2010 року (т.2, а.с.3) на якому ,ТОВ "Братекс" зберігав придбаний у ТОВ "Авроратрейд" товар.
Оплата за оренду майданчика підтверджується банківською випискою (т2, а.с.129-144).
В подальшому, придбаний у ТОВ "Авроратрейд" товар позивач використав у власній господарській діяльності, тобто, продав іншому контрагенту, що підтверджується договором поставки, видатковими накладними, приймально-здавальними актами та податковими накладними (т.1, а.с.161-249).
Отже, матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Братекс» та ТОВ «Авроратрейд», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, оприбуткування товару замовником, оплату їх вартості та використання товару у власній господарській діяльності.
Більш того, на стор. 14 Акту, податковий орган вказує, що розрахунки між ТОВ «Братекс» та ТОВ «Авроратрейд» проведені у безготівковій формі на підставі плат.дор. №78 від 28.12.2010 року на суму 250 000грн. Сума отриманих ТМЦ по зазначених операціях включена до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року у сумі 1 470 833грн. Сума податку на додану вартість в розмірі 294 167грн. за податковими накладними включена до податкового кредиту в грудні 2010 року в сумі 294 167грн. та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за грудень 2010 р. На момент складання акту перевірки заборгованість за отриманий товар відсутня.
Також на стор.15 Акту, податковим органом зазначено про реалізацію позивачем ТМЦ ТОВ ВКФ «Бізнес-Модуль» та зазначено податкові та видаткові накладні, їх номери, дати та суми, якими це підтверджується.
Таким чином, висновки про нікчемність укладеної угоди між ТОВ «Братекс» та ТОВ «Авроратрейд», згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагенту позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000612210 від 27.08.2013р.
Так, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді (березень 2011 року) ТОВ «Братекс» мало взаємовідносини з ТОВ «Баярд-К»
З Акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки позивача був використаний акт перевірки Кіровоградської ОДПІ від 09.10.2012 року за №724/1520/37502856 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Баярд-К» з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий та березень 2011 року», в якому, з посиланням на акт перевірки контрагента ТОВ «Солара», податковий орган дійшов висновку, зокрема про нікчемність укладених ТОВ «Баярд-К» з підприємствами-постачальниками угод та неправомірність формування останніми податкових кредитів за податковими накладними, виписаних ТОВ «Баярд-К».
З цих підстав, Олександрійська ОДПІ на стор.8 Акту вказує на те, що оскільки ТОВ «Баярд-К» фактично не здійснювало операцій з реалізації дизтоплива, придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем від ТОВ «Баярд-К» не є можливим, а ТОВ «Братекс» по даній операції є вигодо набувачем. Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що правочини між ТОВ «Баярд-К» та ТОВ «Братекс» здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.
Суд першої інстанції, аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, зазначив, що позивачем не надано сертифікатів якості нафтопродукту, належних доказів його оприбуткування та зберігання, що свідчить про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями по придбанню товару у ТОВ "Баярд-К" та, як наслідок, правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000612210.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та позицією податкового органу з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Братекс» (покупець) та ТОВ «Баярд-К» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №010311 від 01.03.2011 року, за яким постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) на умовах даного договору та додатками до нього (т.1, а.с.138-142).
Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується Актами прийому-передачі: №3 від 28.03.2011р., №1 від 01.03.2011р., №2 від 14.03.2011р., рахунками-фактурами: №175 від 28.03.2011р., №169 від 01.03.2011р.; №170 від 14.03.2011р.; видатковими накладними: 28.03.2011р. за №175, від 01.03.2011р. за №169, від 14.03.2011р. за №170; податковими накладними: №175 від 28.03.2011р., №169 від 01.03.2011р., №170 від 14.03.2011р., які підтверджують, що TOB «Баярд-К» передав, а TOB «Братекс» прийняв товари (дизтопливо) у повному обсязі (т.1, а.с.143-160).
Оплата товару здійснена у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.
Факт транспортування товару від продавця до покупця підтверджується - товарно-транспортними накладними: від 28.03.2011 року, від 01.03.2011 року, від 14.03.2011 року; подорожніми листами вантажних автомобілів (т.2 а.с.89-241).
З товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажних автомобілів вбачається, що транспортування товару здійснювалось автомобілями, якими позивач користувався на підставі укладених договорів оренди транспортного засобу (т.2 а.с.9-29)
Таким чином, з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій. Наведені вище первинні документи відображені в акті перевірки, при цьому будь-яких зауважень до правильності їх складення податковою службою висловлено не було.
Відносно посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем сертифікатів якості товару, які передбачені Правилами ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки затверджених постановою КМУ від 21.03.2007 року №545 та Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України та Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155 затвердженої Міністерством Юстиції України 02.09.2008 року №281/171/578/155, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначалося, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, лише сукупність вказаних ознак може характеризувати документ як первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції.
Оскільки сертифікат якості не містить таких ознак, які пред'являються до первинних документів, то вказаний документ не може підтверджувати здійснення господарської операції, а відтак і його відсутність не може вказувати на нереальність господарських взаємовідносин між сторонами.
Більш того, у відповідності до умов Договору (п.3.1.2) сторонами обумовлено, що при передачі нафтопродуктів Постачальник на вимогу Покупця надає сертифікати відповідності та/або паспорт якості із зазначенням найменування нафтопродукту (т.1 а.с.139).
В ході судового розгляду, представник позивача пояснив, що сертифікати відповідності у Постачальника не вимагалися, оскільки отримані нафтопродукти були використані у власній господарській діяльності підприємства для перевезення товарно-матеріальних цінностей, тобто без реалізації нафтопродуктів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в повній мірі доведено, що проведені господарські операції мали реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, позивачем факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку контрагенту, є доведеним, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин, суд вважає, що Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги відповідача, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.
В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладеної угоди, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність, на думку ДПІ, у контрагента умов для здійснення господарської діяльності, взаємовідносини постачальника з іншими суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та можливі інші порушення, які ними були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.
Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.
Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено позивачем з ТОВ «Авроратрейд» та ТОВ «Баярд-К», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.
При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України. Отже, зміст вищевказаних правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.
Тобто, відповідачем вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.
Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Доказів того, що вищеперелічені договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з
податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело ддо неправильного вирішення справи в частині та, в силу п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняття нового - про задоволення позову в цій частині.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Братекс» задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №811/2981/13-а в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нову про задоволення позову в цій частині.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013 р. за №0000612210, прийняте Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким ТОВ «Братекс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 20 151грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 20 150грн. та штрафні (фінансові) санкції 1грн.
В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №811/2981/13-а залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
(Постанову у повному обсязі складено 07.03.2014р.)
Головуючий: О.В. Мартиненко
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.03.2014 |
Оприлюднено | 13.03.2014 |
Номер документу | 37598994 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Мартиненко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні