Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/15601/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15601/13 24.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Енергоком»

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест»

до відповідача-2: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України»

до відповідача-3: Державної служби геології та надр України

про визнання недійсним договору оренди та спеціального дозволу на користування надрами

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Енергоком»

про визнання права користування майном, визнання права користування надрами

Головуючий суддя Балац С.В.

Суддя Сівакова В.В.

Суддя Мудрий С.М.

Представники:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): Веничук Є.В. - за довіреністю від 01.03.2013 № б/н;

відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом): Зборовський Б.В. - за довіреністю від 24.02.2014 № б/н; Мартинюк А.П. - представник за довіреністю від 24.02.2014 № б/н;

відповідача-2: Філімонова Г.Б. - за довіреністю від 24.02.2014 № б/н;

відповідача-3: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Енергоком» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест», публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» та Державної служби геології та надр України про визнання недійсним договору оренди та спеціального дозволу на користування надрами.

Суть спору за первісним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Енергоком» свої позовні вимоги про визнання договору оренди свердловини від 27.12.2012 № О-700/12, укладеного між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» (як орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» (як орендарем), а також спеціального дозволу на користування надрами від 06.02.2013 № 4319 виданого Державною службою геології та надр України товариству з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» недійсними мотивує таким:

по-перше: позивач зазначає, що під час укладання договору оренди свердловини від 27.12.2012 № О-700/12 його сторонами допущено порушення вимог закону, а саме, як вважає позивач майно відповідача-2 є державним майном, тому, його оренда повинна регламентуватися Законом України «Про оренду державного майна». Крім того, згідно із статтями 1, 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем свердловини, як цілісного майнового комплексу, за договором оренди повинен був виступати Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва і, при цьому, повинна бути дотримані вимоги, які встановлені статтями 9, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;

по-друге: позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що свердловина № 2 Столярівська не була зареєстрована за відповідачем-2, відтак, останній не мав права передавати її в оренду відповідачеві-1;

по-третє: позивач вважає, що при укладенні договору оренди свердловини від 27.12.2012 № О-700/12, питання щодо розпорядження майном відповідача-2 повинно було бути погоджене із Фондом державного майна України;

по-четверте: позивач посилається на обставину, що надана відповідачеві-1 в оренду свердловина не є цілісним майновим комплексом, оскільки відповідачеві-1 не передавалася відповідна земельна ділянка для обслуговування свердловини, тому, відповідач-3 не прав підстав для видачі відповідачеві-1 спеціального дозволу на користування надрами від 06.02.2013 № 4319 без проведення аукціону; водночас позивачем зазначено, що володіння відповідачем-1 цілісним майновим комплексом на правах оренди є обов'язковою передумовою отримання спеціального дозволу на користування надрами;

З урахуванням вищенаведених обставин, позивач вважає, що договір оренди свердловини від 27.12.2012 № О-700/12 підлягає визнанню судом недійсним, оскільки вказаний правочин суперечить чинному законодавству України. Таким чином, наведена обставина тягне за собою наслідок недійсності правочину, а саме визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 06.02.2013 № 4319.

Відповідач-2, скориставшись правом наданим ст. 59 Господарського кодексу України, надав суду відзив на позов, яким позов відхилив повністю, з огляду на таке.

На думку відповідача-2, відповідно до статей 74-75, ст. 85, ч. ст. 141 Господарського кодексу України та ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» майно публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (за виключенням пакетів акцій) не є державним майном, а належить відповідачеві-2 на праві приватної власності, в свою чергу, останній не відноситься до державних підприємств, а є публічним акціонерним товариством.

Відтак, як вказує відповідач-2, положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не поширюються на спірні правовідносини, а тому, орендодавцем свердловини № 2 Столярівська не повинен бути Фонд державного майна України, як вимагається нормами вказаного Закону, також, спірний Договір оренди не повинен укладатися у порядку, встановленому названим Законом, та містити всі визначені цим законом істотні умови.

Надалі, відповідач-2, посилаючись на ст. ст. 181, 182 ЦК України, Порядок ведення обліку нафтових і газових свердловин, вказує, що свердловина не є об'єктом нерухомого майна, відносно якого передбачена обов'язкова державна реєстрація права власності та інших речових прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, відповідач-2 вважає, що передача свердловини № 2 Столярівська з балансу ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» на баланс відповідача-2 не повинна була погоджуватися із Фондом державного майна України, як того вимагає Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам, затвердженого наказом ФДМУ від 08.11.2005 № 2946, оскільки дія вказаного Положення не поширюється на спірні правовідносини у зв'язку з тим, що функції з управління державними корпоративними правами відповідача-2 не належать Фонду державного майна України, а ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» не відноситься до господарських товариств, у статутних капіталах яких державна частка становить більше 50 відсотків, та підприємств, управління якими здійснює Фонд державного майна України, а також дія Положення про порядок здійснення контролю не поширюється на відносини оренди та вилучення власником свого майна з користування.

З урахуванням вказаного вище, твердження про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідач-2 заперечує також твердження позивача про те, що спірна свердловина не відповідає критеріям цілісного майнового комплексу, встановленим у вказаному законі.

Відповідач-3 також своїм відзивом позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Енергоком» відхилив повністю, посилаючись на те, що документи, подані відповідачем-1 повністю відповідали вимогам закону, а відтак, відповідач-3 на їх підставі, у межах повноважень та в порядку, встановлених законом, видав відповідачеві-1 оспорюваний спеціальний дозвіл на користування надрами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2013 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Енергоком» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/15601/13. Розгляд справи призначено на 02.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013, за клопотанням представників позивача та відповідача-2, розгляд справи відкладено на 18.09.2013.

В судовому засіданні 18.09.2013 судом оголошено перерву до 25.09.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» (далі - відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Енергоком» (далі - позивач (відповідач за зустрічним позовом) про визнання права користування свердловиною на підставі укладеного з відповідачем-2 договору оренди та про визнання права користування надрами відповідно до виданого відповідачем-3 спеціального дозволу.

Суть спору за зустрічним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» свої позовні вимоги мотивує тим, що заявлений первісний позов ставить під сумнів як правові підстави, на яких відповідач-1 володіє та користується свердловиною № 2 Столярівська, так і правові підстави, на яких останній користується надрами Столярівського родовища нафти і газу в межах Липоводолинського району Сумської області, тому, із посиланням на приписи ч. 1 ст. 15, п.1 ч. 2 ст. 16, ст. 396 Цивільного кодексу України та ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач-1 звернувся до господарського суду із зустрічним позовом про визнання права на користування свердловиною № 2 Столярівська та відповідною ділянкою надр на підставі оспорюваних договору оренди та спеціального дозволу на користування надрами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 прийнято вказаний вище зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» для спільного його розгляду із первісним у справі № 910/15601/13.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалами від 25.09.2013 та 14.10.2013 відклав розгляд даної справи на 14.10.2013 та 28.10.2013, відповідно.

За клопотанням представників позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.10.2013 продовжив строк розгляду спору в порядку, встановленому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 у зв'язку зі складністю справи № 910/15601/13, судом призначено колегіальний її розгляд у складі трьох суддів.

З метою визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 910/15601/13, суддя Балац С.В. звернувся із відповідною заявою до голови Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 визначено такий склад суду для колегіального розгляду справи № 910/15601/13: головуючий суддя - Балац С.В., суддя Сівакова В.В., суддя Мудрий С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу № 910/15601/13 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя - Балац С.В., суддя Сівакова В.В., суддя Мудрий С.М. Розгляд справи призначено на 02.12.2013.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 02.12.2013 відклав розгляд даної справи на 25.12.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Балац С.В. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 справу № 910/15601/13 передано на розгляд колегії суддів такого складу: головуючий суддя Бондаренко Г.П., суддя Сівакова В.В., суддя Мудрий С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 справу № 910/15601/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Бондаренко Г.П., суддя Сівакова В.В., суддя Мудрий С.М. Розгляд справи призначено на 20.01.2014.

Приймаючи до уваги вихід судді Балац С.В. з відпустки, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 справу № 910/15601/13 передано на розгляд колегії суддів такого складу: головуючий суддя Балац С.В., суддя Сівакова В.В., суддя Мудрий С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 справу № 910/15601/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Балац С.В., суддя Сівакова В.В., суддя Мудрий С.М. Розгляд справи призначено на 20.01.2014.

Господарський суд міста Києва в порядку, передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами від 20.01.2014 та від 10.02.2014 відкладав розгляд даної справи на 10.02.2014 і на 24.02.2014, відповідно.

В судовому засіданні 24.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

У відповідності до акту про закінчення буріння свердловини від 14.12.1987 № 2, буріння свердловини № 2 Столярівська було закінчене 13.12.1987. Буріння здійснювалося Роменською нефтогазорозвідувальною експедицією глибокого буріння виробничим геологічним об'єднанням «Чернігівнафтогазгеологія» Геологічно-виробничого об'єднання «Укргеологія».

Згідно протоколу від 10.03.1988 засідання постійно діючої комісії по ліквідації свердловин, було вирішено пошукову свердловину № 2 Столярівська ліквідувати по І категорії пункту «а». Витрати на спорудження свердловини в сумі 1250,9 тисяч карбованців віднести за рахунок фінансування капітальних вкладень, як витрати, що не збільшують вартості основних засобів.

Як вбачається з акту про проведення ізоляційно-ліквідаційних робіт в свердловині № 2 Столярівської площі від 17.06.1988, ліквідація свердловини полягала у проведенні наступних робіт: заповненні свердловини буровим розчином; встановленні ліквідаційного цементного мосту та випробуванні його на герметичність; здійсненні зрізу кондуктора і проміжної колони; покритті гирла свердловини ґрунтом.

Як вказано у протоколі від 28.12.1987 геолого-технічної наради об'єднання у свердловині № 2 виконано повний комплекс геофізичних досліджень та в процесі буріння повністю випробуваний один об'єкт.

Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991 № 1452-XII встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

На підставі вказаного вище Указу Президії Верховної Ради України, виробниче геологічне об'єднання «Чернігівнафтогазгеологія» реорганізовано у державне геологічне підприємство «Чернігівнафтогазгеологія».

Частиною 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Українській РСР» встановлено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 17 серпня 2000 № 1273 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України» державне геологічне підприємство «Чернігівнафтогазгеологія» було перетворене в дочірнє підприємство НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія». Згідно із статутом дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» в редакції від 18.07.2001, підприємство є правонаступником всіх прав і обов'язків державного геологічного підприємства «Чернігівнафтогазгеологія».

Наказом дочірнього підприємства національної акціонерної компанії «НАДРА УКРАЇНИ» «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗГЕОЛОГІЯ» від 31.10.2012 № 107-а Свердловина № 2 Столярівська відновлена на балансі вказаного підприємства. Державна служба геології та надр України листом від 31.10.2012 № 9773/01/04-12 проти відновлення вказаної свердловини на балансі підприємства не заперечила.

Дочірнє підприємство «НАДРА УКРАЇНИ» «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗГЕОЛОГІЯ» звернулося до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - відповідач-2) із клопотанням (лист від 06.11.2012 № 01/00-478) про можливість передачі на баланс відповідача-2 свердловини № 2 Столярівської площі.

Відповідач-2 розглянув лист-клопотання від 06.11.2012 № 01/00-478 на засіданні правління, яке відбулося 07.12.2012. На зазначеному засіданні прийнято рішення про вилучення свердловини № 2 Столярівська у дочірнього підприємства «НАДРА УКРАЇНИ» «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗГЕОЛОГІЯ» (витяг з протоколу від 07.12.2012 № 33 засідання правління публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України»).

Згідно із актом приймання-передачі від 07.12.2012 свердловина № 2 Столярівська була передана на баланс відповідача-2.

Як видно з довідки відповідача-2 від 24.05.2013 № 485/2/01/11 свердловина № 2 Столярівська не увійшла до переліку майна Державного геологічного підприємства «Чернігівнафтогазгеологія», яке передавалося до статутного фонду відповідача-2 згідно із спільним наказом Мінекоресурсів та ПАТ «НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 176/21 (про передачу ПАТ «НАК «Надра України» майна ДГП «Чернігівнафтогазгеологія») та Актом приймання-передачі майна ДГП «Чернігівнафтогазгеологія» до статутного фонду ПАТ «НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 2.

25 грудня 2012 року на засіданні правління ПАТ «НАК «Надра України» прийнято рішення укласти договір оренди свердловини № 2 Столярівська із товариством з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» (далі - відповідач-1) (витяг з протоколу засідання правління ПАТ «НАК «Надра України» від 25.12.2012 № 36).

27 грудня 2012 між відповідачем-2 та відповідачем-1 укладено договір оренди свердловини № О-700/12 (далі - Договір / оспорюваний правочин). Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 За актом прийому-передачі від 27.12.2012 свердловину № 2 Столярівську передано орендарю - відповідачеві-1.

Відповідач-1 платіжними дорученнями від 28.12.2012 № 56, від 04.01.2013 № 57 та від 09.01.2013 № 58 перерахував на користь відповідача-2 орендну плату в сумі 12.000.000 грн. Таким чином, відповідач-1 у повному обсязі виконав свої грошові зобов'язання щодо оплати вартості користування орендованим майном, передбачені розділом 3 Договору.

На підставі підпункту 8 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, Держгеонадрами видано відповідачеві-1 спеціальний дозвіл від 06.02.2013 № 4319 на дослідно-промислову розробку родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти та газу в межах Липоводолинського району Сумської області та укладено угоду № 4319 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення надр, у тому числі дослідно-промислової розробки, з подальшим видобуванням нафти, газу природного, конденсату, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу (промислова розробка родовищ).

15 лютого 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Енергоком» (далі - позивач (відповідач за зустрічним позовом)) звернулося до Державної служби геології та надр України із листом № 01-05/Е, у якому просила надати інформацію щодо можливості одержання спеціального дозволу на користування ділянкою надр столярівської площі.

Держгеослужба своїм листом від 11.03.2013 № 2136/01/12-13 повідомила позивача (відповідача за зустрічним позовом), що вказана ділянка надр надана у користування відповідачеві-1 відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 06.02.2013 № 4319, та який відповідачеві-1 надано без проведення аукціону відповідно до підпункту 8 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Спір між сторонами судового процесу за первісним позовом виник внаслідок такого.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) вважає, що діями відповідачів порушено його охоронюваний законом інтерес на набуття у користування відповідного родовища корисних копалин, право на яке надано відповідачеві-1.

На думку позивача, при укладенні договору оренди свердловини від 27.12.2012 № 0-700/12 та при видачі спеціального дозволу на користування надрами Столярівської площі від 06.02.2013 № 4319 порушено вимоги закону, що, у свою чергу, тягне за собою наслідки визнання оспорюваного правочину і, як наслідок, вказаного дозволу, недійсними, з урахуванням такого.

У відповідності до припису, встановленого ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 115 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положенням ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Отже, в обґрунтування порушень вимог закону під час укладення договору оренди свердловини, позивач посилається на ту обставину, що в силу Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України», ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України і ст. 63 Господарського кодексу України, майно відповідача-2 є державним майном, тому, його оренда повинна регламентуватися Законом України «Про оренду державного майна».

Згідно із статтями 1, 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем свердловини, як цілісного майнового комплексу, за договором оренди повинен був виступати Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. При цьому повинна бути дотримана процедура, передбачена статтею 9 вказаного Закону та дотримані вимоги, які ставляться до істотних умов договору оренди державного майна, встановлені у ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, позивач вказує на те, що при укладенні оспорюваного правочину порушені приписи ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України та частин 3, 6 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки відповідач-2 не мав права передавати свердловину № 2 Столярівську, з тих підстав, що за останнім не було зареєстровано право власності на це майно, відповідно до вимог названого Закону.

Також позивач посилається на порушення вимог Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам (затверджене наказом Фонду державного майна України від 08.11.2005 № 2946) при укладенні оспорюваного договору, оскільки питання щодо розпорядження майном відповідача-2 не було погоджене із Фондом державного майна України.

Стосовно спеціального дозволу на користування надрами Столярівської площі від 06.02.2013 № 4319, наданого відповідачем-3 відповідачеві-1, позивач вказує на порушення вимог підпункту 8 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, оскільки відповідно до вказаної норми без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, в тому числі, дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію).

Позивач посилається на ту обставину, що надана відповідачеві-1 в оренду свердловина не є цілісним майновим комплексом, у розумінні ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки відповідачеві-1 не передавалася відповідна земельна ділянка для обслуговування свердловини.

Окрім наведеного вище, позивач також посилається на ту обставину, що у зв'язку із недійсністю договору оренди свердловини останній не створював жодних правових наслідків, відтак, відповідач не був її володільцем. Таким чином, у відповідача-3 не було правових підстав видавати спеціальний дозвіл на користування надрами відповідачеві-1 ще й із цих міркувань.

З приводу викладених у первісному позові міркувань позивача суд приходить до таких висновків.

Відповідно до Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1995 № 75) державний облік родовищ, у тому числі техногенних, запасів і проявів корисних копалин здійснює Держгеонадра як по ділянках надр, що використовуються, так і по ділянках надр, не залучених до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Пунктом 19 вказаного Порядку передбачено, що облік параметричних, пошукових, розвідувальних та експлуатаційних нафтових і газових свердловин, що знаходяться на ділянках нафтогазоносних надр, у тому числі тих, що не використовуються, ведеться відповідно до порядку, який розробляється і затверджується Мінприроди за погодженням з Держнаглядохоронпраці.

Згідно п. 1.4 Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин, затвердженого наказом Державного комітету природних ресурсів України від 20.04.2005 № 76, облік нафтових та газових свердловин ведеться на підставі паспортів свердловин, що складаються підприємствами незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, які мають на обліку або орендують нафтогазові свердловини, проводять роботи з буріння, здійснюють спостереження за станом свердловин та видобутком вуглеводнів. Розділом 2 названого Порядку встановлені вимоги, які ставляться до структури паспорта свердловини, і згідно якого паспорт містить розділ під номером 3 - "Відомості про власника свердловини", який заповнюється у разі наявності оформленого права власності на свердловину. У ньому наводиться інформація про власника свердловини: назва підприємства-власника; форма власності (державна, комунальна, колективна, приватна, власність організацій-нерезидентів); та відомості про документ, що підтверджує право власності (номер; дата видачі; форма власності) (п. 2.4 Поряду ведення обліку нафтових і газових свердловин).

Відповідно до паспорту свердловини, який заповнений дочірнім підприємством національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», свердловина № 2 Столярівська є власністю публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України».

Таким чином, право власності відповідача-2 у справі підтверджується даними обліку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, який є єдиним передбаченим законом джерелом інформації такого роду.

Стосовно тверджень позивача про відсутність реєстрації права власності на свердловину № 2 Столярівську за відповідачем-2 у відповідності до вимог, встановлених приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд зазначає, що вказане майно не є нерухомим майном в розумінні Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при цьому керуючись таким.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує, що нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Підпунктом 1.2. п. 1 Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин, затвердженого наказом Державного комітету природних ресурсів України від 20.04.2005 № 76, встановлено, що під нафтовою чи газовою свердловиною розуміється спеціально обладнана гірнича виробка разом з комплексом технологічного обладнання у земній корі круглого січення з великим співвідношенням глибини до діаметра, яка створюється послідовним руйнуванням (бурінням) гірничих порід, видаленням зруйнованої породи і, при необхідності, кріпленням стінок свердловини.

У відповідності до ст. 1 Гірничого закону України свердловина - це циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами, а гірнича виробка, у свою чергу, це порожнина у гірничому масиві після виймання корисних копалин та інших порід.

Статтею 1 Гірничого закону України також передбачено, що гірничий масив - ділянка земної кори, яка характеризується єдиними умовами утворення та подібними властивостями компонентів, що її складають.

Таким чином, оскільки свердловина не знаходиться на земельній ділянці, вона не може вважатися об'єктом нерухомого майна, в розумінні статті 181 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже, не підлягає державній реєстрації як нерухоме майно.

Щодо тверджень позивача (відповідача за зустрічним позовом) про те, що питання щодо розпорядження майном не було погоджене із Фондом державного майна України суд зазначає таке.

Пунктом 5.3 Статуту дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» встановлено, що майно, набуте вказаним дочірнім підприємством в результаті його господарської діяльності, є власністю Засновника, а згідно п. 1.1 Статуту названого підприємства, засновником останнього є відповідач-2.

Відповідач-2 створений на підставі Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» від 14.06.2000 № 802/2000. На виконання зазначеного Указу рішення про створення НАК «Надра України» було прийнято Кабінетом Міністрів України, Постановою від 14.07.2000 № 1128.

Статут НАК «Надра України» було затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 27.09.2000 № 1460 «Про затвердження статуту Національної акціонерної компанії «Надра України». Станом на момент укладення оспорюваного договору діяв статут відповідача-2 в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 912.

Відповідно до п. 2 Статуту НАК «Надра України» в чинній редакції, відповідач-2 є публічним акціонерним товариством. Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Положенням ст. 115 Цивільного кодексу України встановлено, що господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вказана норма закону є аналогічною нормам ст. 85 Господарського кодексу України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства».

Із вказаними нормами законодавства корелюються відповідні положення Статуту відповідача-2, зокрема, п. 21, 22 Статуту. Так, згідно із п. 22 Статуту відповідача-2, здійснюючи право власності, останній володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії.

Приписами ст. 85 Господарського кодексу України, ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» унормовано, що господарське товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками, як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Положенням ч. 1 ст. 141 Господарського кодексу України передбачено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство" (ст. 73 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 83 Цивільного кодексу України встановлено, що установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Згідно із державним класифікатором України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97, організаційно-правовій формі державного підприємства присвоєно код класифікації 3.1.4. До державних підприємств Класифікатор відносить державне унітарне підприємство (код 3.1.4.1) та державне комерційне підприємство (код 3.1.4.2). Також, відповідно до зазначеного класифікатора такій організаційно-правовій формі, як установа присвоєно код класифікації 2.10. Організацію Класифікатор визначає як - організаційну структуру, створену однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Організаціям Класифікатором присвоєно код класифікації 3.4.1.

Отже, виходячи з вищезазначеного, НАК «Надра України» (відповідач-2) є акціонерним товариством. Відповідно до Класифікатору ДК 002:2004 акціонерні товариства - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями, яке, згідно із Класифікатором наділене кодом 3.2.1 та міститься у розділі Класифікатора 3.2 «Господарські товариства».

Таким чином, згідно із чинними нормативно-правовими актами НАК «Надра України» не є ні державним підприємством, ні державною організацією чи установою.

Свердловина № 2 Столярівська не була закріплена за НАК «Надра України» жодним органом державної влади, не передавалася відповідачеві-2 органами державної влади в оперативне управління чи господарське відання, в користування чи володіння.

В силу приписів статей 1, 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» дія названого Закону поширюється на організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності Крім того, об'єктами оренди, згідно із вказаним законом цілісні майнові комплекси відповідних державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць); нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно вказаних вище підприємств; майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

НАК «Надра України» не є державним підприємством, не створене в процесі приватизації чи корпоратизації, майно вказаної компанії не відповідає ознакам державного майна, встановленим чинними в Україні нормативно-правовими актами. Свердловина № 2 Столярівська, крім того, не увійшла до переліку майна Державного геологічного підприємства «Чернігівнафтогазгеологія», яке передавалось до статутного капіталу НАК «Надра України» згідно із спільним наказом Мінекоресурсів та НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 176/21 (про передачу НАК «Надра України» майна ДГП «Чернігівнафтогазгеологія») та Актом приймання-передачі майна ДГП «Чернігівнафтогазгеологія» до статутного фонду НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 2.

Таким чином свердловина № 2 Столярівська належить на праві власності відповідачеві-2 і при цьому не належить до державного майна, відтак, відсутні підстави для застосування до правовідносин оренди, що виникли між відповідачем-1 та відповідачем-2 з приводу вказаної свердловини, положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам (затверджене Наказом ФДМУ від 08.11.2005 № 2946) його дія поширюється на випадки розпорядженням активами, які є власністю господарських товариств, у статутних капіталах яких державна частка становить більше 50 відсотків, в частині продажу, міни, безоплатної передачі, передачі як внесок до статутних капіталів інших юридичних осіб майна господарських товариств.

Крім того, згідно п. 1.3 Положення про порядок здійснення контролю визначено, що дія цього Положення поширюється на господарські товариства, у яких функції управління корпоративними правами держави здійснює Фонд державного майна України, його регіональні відділення або уповноважені органи (далі - суб'єкти управління).

Таким чином, суд приходить до висновку, що функції з управління державними корпоративними правами Національної акціонерної компанії «Надра України» не належать Фонду державного майна, а у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання Національної акціонерної компанії «Надра України» від 31.08.2011 № 912 передані Державній службі геології та надр України. Крім того, дія Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам, не регламентує випадки передачі в оренду майна.

Відносно посилань позивача (відповідача за зустрічним позовом) на те, що передана відповідачем-2 відповідачеві-1 свердловина № 2 Столярівську не є цілісним майновим комплексом, у розмінні ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд зазначає таке.

Норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не поширюються на правовідносини щодо оренди свердловини № 2 Столірявська, тому, поняття цілісного майнового комплексу, що міститься у вказаному законі, не може бути застосоване до правовідносин, які виникли між відповідачем-1 та Держгеослужбою при видачі спеціального дозволу на користування надрами.

Стаття 191 Цивільного кодексу України регламентує правовідносини щодо підприємства, як цілісного майнового комплексу. Аналогічно, ст. 66 Господарського кодексу України регламентує поняття підприємства, цілісного майнового комплексу, відтак, вказані норми права не можуть бути застосовані до правовідносин між відповідачами, які підлягають оцінці суду у даній справі.

Загальне поняття цілісного майнового комплексу міститься у Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, згідно із яким цілісний майновий комплекс - це об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність.

Відповідності до підпункту 1.2 п. 1 Порядку ведення обліку свердловин, затвердженого наказом Державного комітету природних ресурсів України від 20.04.2005 № 76, під нафтовою чи газовою свердловиною розуміється спеціально обладнана гірнича виробка (разом з комплексом технологічного обладнання) у земній корі круглого січення з великим співвідношенням глибини до діаметра, яка створюється послідовним руйнуванням (бурінням) гірничих порід, видаленням зруйнованої породи і, при необхідності, кріпленням стінок свердловини.

Матеріалами справи, зокрема паспортом свердловини № 2 Столярівська та справою вказаної свердловини підтверджується, що свердловина складається із: стовбура, обсадних колон і цементного кільця в просторі за обсадними колонами, кондуктора, проміжної колони, експлуатаційної колони та іншого обладнання.

Cвердловина № 2 Столярівська була споруджена як пошукова. Відповідно до п. 7.3 Галузевого стандарту України «Етапи і стадії геологорозвідувальних робіт на нафту і газ», затвердженого наказом Комітету України з питань геології та використання надр від 31.12.1999 № 238, типовий комплекс робіт на стадії пошуків родовищ (покладів) включає: буріння, випробування пошукових свердловин; геохімічні, гідрогеологічні, гідродинамічні та інші види досліджень перспективних пластів в процесі буріння й випробування свердловин; геофізичні дослідження свердловин; відбір керну, шламу, проб води, нафти, газу і їх лабораторне вивчення; деталізаційну свердловинну та наземну (морську) сейсморозвідку; спеціальні дослідження з прогнозу геологічного розрізу та встановлення положення контурів покладів.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідно до справи свердловини № 2 Столярівська остання була завершена будівництвом, використовувалась для здійснення геологорозвідувальних робіт, споруджувалась з метою здійснення геологічної розвідки, яка включає в себе елементи видобування та переробки корисних копалин, суд приходить до висновку, що свердловина № 2 Столярівська відповідає ознакам цілісного майнового комплексу, який є достатнім для здійснення користування надрами у спосіб передбачений оспорюваним спеціальним дозволом, а саме для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти та газу в межах Липоводолинського району Сумської області.

Водночас наведена вище обставина підтверджується висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.10.2013 № 10197/13-42, копія якого наявна у справі. Відповідно до вказаного висновку Свердловина № 2 Столярівська, яка є предметом оспорюваного правочину, є цілісним майновим комплексом, побудованим (реконструйованим) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Пункт 23 Статуту відповідача-2 вказує, що у період до проведення перших загальних зборів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію пакета акцій Компанії, правочини щодо його майна, переданого до його статутного капіталу засновником, вчиняються за рішенням Держгеонадр.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України» (додаток № 3) до статутного фонду відповідача-2 передано майно Державного геологічного підприємства «Чернігівнафтогазгеологія». Вказане майно було передано до статутного фонду відповідача-2 згідно із спільним наказом Мінекоресурсів та НАК «Надра України» від 15.05.2001 № 176/21 (про передачу НАК «Надра України» майна ДГП «Чернігівнафтогазгеологія») та Актом приймання-передачі майна ДГП «Чернігівнафтогазгеологія» до статутного фонду НАК «Надра України» № 2 від 15.05.2001. Однак при цьому, свердловина № 2 Столярівська за вказаними актами не була передана в статутний фонд відповідача-2. Відтак, правочини щодо Свердловини № 2 Столярівська повинні вчинятися в межах компетенції органів управління НАК «Надра України».

Відповідно до пп.пп. 2, 13 п. 80 Статуту відповідача 2 до компетенції Голови правління належать розпорядження майном, у тому числі коштами, Компанії з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом і законодавством та укладення договорів від імені Компанії. Оспорюваний правочин підписано головою правління відповідача-2. Укладаючи Договір в межах своєї компетенції діяв і керівник відповідача 1, оскільки, згідно із п. 9.17 Статуту відповідача-1 повноваження укладати договори надано директору товариства.

Як встановлено судом вище, згідно протоколу від 25 грудня 2012 № 36 на засіданні правління НАК «Надра України» вирішено укласти оспорюваний договір та зобов'язано голову правління НАК «Надра України» підписати вказаний договір. Крім того, у відповідності до протоколу від 24.12.2012 № 8, загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕОІНВЕСТ» прийняли рішення щодо укладення оспорюваного правочину, на що уповноважено керівника відповідача-1 підписати вказаний договір.

Як видно із наявних у справі доказів, зокрема із змісту оспорюваного договору оренди, додатків до нього, платіжних доручень, сторони погодили усі істотні умови договору оренди свердловини № 2 Столярівська та вчинили безпосередні дії на виконання зазначеного договору, тому, суд вважає, що договір оренди свердловини № 2 Столярівська укладено між відповідачем-2 та відповідачем-1 відповідно до вимог закону, укладаючи зазначений договір сторони діяли в межах наданої їм законом та установчими документами дієздатності, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, відтак, відсутні будь-які законні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Приписом ч. 2 ст. 18 Кодексу України про надра унормовано, що земельні ділянки для користування надрами надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Згідно із ст. 36 Закону України «Про нафту і газ» акти або договори на користування земельними ділянками та акт про надання гірничого відводу для розробки родовища повинні бути укладені лише на етапі введення родовища (покладу) нафти і газу у промислову розробку.

З огляду на вказані нормативно-правові акти, суд дійшов висновку, що надання спеціального дозволу для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти та газу, здійснюється до оформлення права землекористування, яка в такому випадку можливе після завершення стадії геологічного вивчення, і виключно у випадку, якщо таке геологічне вивчення дасть позитивні наслідки щодо можливості подальшої промислової розробки.

Згідно із Положенням про Державну службу геології та надр України (підпункт 12 п. 4 Положення) Держгеонадра України видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти і газу.

Відповідно до п. 2 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, органом з питань надання дозволу, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 8 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами визначено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію).

Зміст спеціального дозволу на користування надрами, наданого відповідачу 1 відповідає умовам договору оренди свердловини та законодавству України, вказаний дозвіл було видано в порядку, встановленому для надання таких дозволів компетентним органом державної влади в межах своїх повноважень. Відтак, вимоги первісного позову щодо визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, наданого ТОВ «Укргеоінвест», не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинних в Україні нормативно - правових актів.

Натомість, вимоги, заявлені відповідачем-1 у зустрічному позові, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. 16 Кодексу України про надра, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про нафту і газ» встановлено, що користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

Відтак, оскільки відповідач-1 (позивач за зустрічним позовом) в передбаченому законом порядку уклав договір на користування свердловиною № 2 Столярівська та отримав відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами, він набув відповідні права щодо користування вказаною свердловиною та зазначеною у відповідному спеціальному дозволі ділянкою надр на умовах, вказаних, відповідно у договорі оренди та спеціальному дозволі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 вказаного Кодексу визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України вказує, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Стаття 396 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 названого Кодексу.

Отже, з огляду на те, що права відповідача-1, як користувача майна за договором оренди та користувача надр, оспорюються позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) за Договором, відповідач-1 має гарантоване законом право на захист свого оспореного права в передбаченому законом порядку та у передбачений законом спосіб.

Таким чином, враховуючи наведене, витрати судового збору, згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, за первісним позовом покладається на позивача, а за зустрічним - на відповідача за вказаним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 60, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати право товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 35; ідентифікаційний код 35386087) користуватись свердловиною № 2 Столярівська на умовах договору оренди свердловини від 27 грудня 2012 року № 0-700/12, укладеного між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест», згідно із яким публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» надало в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» свердловину № 2 Столярівську, розташовану в Липноводолинському районі Сумської області.

4. Визнати право товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 35; ідентифікаційний код 35386087) здійснювати дослідно-промислову розробку родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти та газу в межах Липоводолинського району Сумської області відповідно до умов спеціального дозволу на користування надрами Столярівської площі від 06 лютого 2013 року № 4319 (виданий товариству з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти та газу в межах Липоводолинського району Сумської області) та угоди № 4319 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення надр, у тому числі дослідно-промислової розробки, з подальшим видобуванням нафти, газу природного, конденсату, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу (промислова розробка родовищ) (укладена між Державною службою геології та надр України та товариством з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» 06 лютого 2013 року).

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Енергоком» (61166, м. Харків, проспект Леніна, будинок 22-А; ідентифікаційний код 37877430, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеоінвест» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 35; ідентифікаційний код 35386087, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) витрати по сплаті судового збору в сумі 2.294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 березня 2014 року.

Головуючий суддя С.В. Балац

Суддя В.В. Сівакова

Суддя С.М. Мудрий