Рішення

від 04.02.2014 по справі 911/4220/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа № 911/4220/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Лущин О. О. (довіреність б/н від 10.10.2013 р.);

від відповідача: Грабовський В. А. (довіреність № 2-Д від 03.01.2014 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фам Інжиніринг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого об'єднання Фастівського заводу хімічного машинобудування „Червоний жовтень", м. Фастів

про стягнення 55 499, 38 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Фам Інжиніринг" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ Науково виробничого об'єднання Фастівського заводу хімічного машинобудування „Червоний жовтень" про стягнення 50 548, 00 грн. основної заборгованості, 1 872, 80 грн. пені, 3 078, 58 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. та договору постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2014 р. порушено провадження у справі № 911/4220/13 за позовом ТОВ „Фам Інжиніринг" до ТОВ Науково виробничого об'єднання Фастівського заводу хімічного машинобудування „Червоний жовтень" про стягнення 55 499, 38 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 27.11.2013 р.

27.11.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення № 25/1 від 25.11.2013 р. на позовну заяву, у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю та застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій.

27.11.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 11.12.2013 р.

11.12.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.01.2014 р.

08.01.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 15.01.2014 р.

15.01.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав додаткові письмові пояснення б/н б/д, що долучені судом до матеріалів справи.

15.01.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 22.01.2014 р.

22.01.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р., згідно умов розділу 2 якого у відповідності з цим договором постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, одиниця виміру загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, асортимент, сортамент, номенклатура, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору.

Згідно розділу 6 договору постачання № 01/18-05Ф покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару в специфікації.

Відповідно до розділу 7 договору постачання № 01/18-05Ф порядок розрахунків узгоджується сторонами в специфікаціях на кожну партію товару.

Розділом 11. договору постачання № 01/18-05Ф визначено строк його дії, згідно якого даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2010 року.

01.03.2010 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 1 до договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. щодо товару загальною вартістю 227 664, 00 грн., згідно умов якої покупець зобов'язується внести передоплату в розмірі 50 % вартості товару, інші 50 % перерахуються покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 днів після відвантаження товару.

На виконання умов договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. позивачем у травні 2010 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 227 664, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000094 від 03.03.2010 р. на суму 227 664, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000139 від 19.05.2010 р. на суму 227 664, 00 грн. та відповідною довіреністю № 140 від 06.05.2010 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_3 на отримання товару, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 210 562, 00 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 р., наявними у матеріалах справи.

17.06.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № 28-ФАМ, згідно умов розділу 2 якого у відповідності з цим договором постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, одиниця виміру загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, асортимент, сортамент, номенклатура, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору.

Згідно розділу 6 договору постачання № 28-ФАМ покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару в специфікації.

Відповідно до розділу 7 договору постачання № 28-ФАМ порядок розрахунків узгоджується сторонами в специфікаціях на кожну партію товару.

Розділом 11. договору постачання № 28-ФАМ визначено строк його дії, згідно якого даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 17 червня 2012 року.

17.06.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 1 до договору постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р. щодо товару загальною вартістю 30 780, 00 грн., згідно умов якої покупець зобов'язується внести передоплату в розмірі 50 % вартості товару, інші 50 % перерахуються покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 днів після відвантаження товару.

На виконання умов договору постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р. позивачем у вересні 2011 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 30 780, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000369 від 17.06.2011 р. на суму 30 780, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000430 від 15.09.2011 р. на суму 30 780, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р. та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 16 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 01.06.2012 р. на суму 6 000, 00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 29.06.2011 р. на суму 10 000, 00 грн., актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 р., наявними у матеріалах справи.

15.09.2011 р. позивачем, поза межами дії вищевказаних договорів, оскільки відсутня узгоджена сторонами відповідна специфікація щодо товару до відповідних договорів, було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 11 880, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000535 від 26.08.2011 р. на суму 11 880, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 11 880, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

06.10.2011 р. позивачем, поза межами дії вищевказаних договорів, оскільки відсутня узгоджена сторонами відповідна специфікація щодо товару до відповідних договорів, було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 9 786, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000607 від 21.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн. та відповідною довіреністю № 584 від 06.10.2011 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_3 на отримання товару, наявними у матеріалах справи.

За період існування між сторонами господарських відносин відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 3 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 28.04.2012 р. на суму 3 000, 00 грн., актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 р., наявними у матеріалах справи.

10.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензією б/н від 07.08.2013 р., у якому просив відповідача погасити основну заборгованість за отриманий товар у розмірі 278 493, 00 грн. Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 9664 від 07.08.2013 р. про відправлення рекомендованого листа та повідомленням про вручення поштового відправлення - рекомендованого листа.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу товару в частині поставок за видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 11 880, 00 грн. та видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн. у письмовій формі між сторонами не підписувався.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати товару за вказаними видатковими накладними виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 18.08.2013 р.

У встановлені договорами та законом строки і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 50 548, 00 грн., що підтверджується договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р., специфікацією № 1 до договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р., рахунком-фактурою № СФ-0000094 від 03.03.2010 р. на суму 227 664, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000139 від 19.05.2010 р. на суму 227 664, 00 грн. та відповідною довіреністю № 140 від 06.05.2010 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_3 на отримання товару, відповідними виписками з банківського рахунку позивача, актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 р., договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., специфікацією № 1 до договору постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., рахунком-фактурою № СФ-0000369 від 17.06.2011 р. на суму 30 780, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000430 від 15.09.2011 р. на суму 30 780, 00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 01.06.2012 р. на суму 6 000, 00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 29.06.2011 р. на суму 10 000, 00 грн., рахунком-фактурою № СФ-0000535 від 26.08.2011 р. на суму 11 880, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 11 880, 00 грн., рахунком-фактурою № СФ-0000607 від 21.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн. та відповідною довіреністю № 584 від 06.10.2011 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_3 на отримання товару, випискою з банківського рахунку позивача за 28.04.2012 р. на суму 3 000, 00 грн., претензією б/н від 07.08.2013 р., фіскальним чеком № 9664 від 07.08.2013 р. про відправлення рекомендованого листа та повідомленням про вручення поштового відправлення - рекомендованого листа, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, відповідач у своїх запереченнях № 25/1 від 25.11.2013 р. на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю та застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. 264 цього ж кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, за період дії договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 210 562, 00 грн., з яких останній платіж був здійснений 20.07.2011 р., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 20.07.2011 р. на суму 10 000, 00 грн., що також підтверджує про вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним обов'язку щодо своєчасного розрахунку за товар за договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р., а тому суд дійшов висновку, що позовна давність по основній заборгованості по оплаті товару за видатковою накладною № РН-0000139 від 19.05.2010 р. на суму 227 664, 00 грн. згідно договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. у загальному розмірі 17 102, 00 грн. перервалась та розпочала свій перебіг заново, і тому позивач в межах строків позовної давності звернувся до господарського суду за захистом своїх прав і інтересів.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 50 548, 00 грн. за договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р., договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 11 880, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. та договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 06.10.2011 р. по 16.10.2013 р. всього на загальну суму 1 872, 80 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

По видатковій накладній № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 11 880, 00 грн. та видатковій накладній № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн.:

Оскільки, при виникненні господарських відносин щодо поставки товару за видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 11 880, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн. договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався і відповідно позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а саме оплати товару, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо оплати товару за вказаними видатковими накладними у заявлений період, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені від суми основної заборгованості за видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 11 880, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн., є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

По видатковій накладній № РН-0000139 від 19.05.2010 р. на суму 227 664, 00 грн. за договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р.:

Розділом 12. договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. передбачено, що у разі прострочення платежу, покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0, 5 % від суми прострочення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі положень щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за період більш тривалий, ніж як встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що останній день виконання відповідачем обов'язку по оплаті товару за договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. по видатковій накладній № РН-0000139 від 19.05.2010 р. на суму 227 664, 00 грн. був 24.05.2010 р. (оплата - 5 днів після відвантаження товару), і відповідно з 25.05.2010 р. почалось прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару по вказаній видатковій накладній. За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування пені, передбаченої договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р., від суми основної заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару по видатковій накладній № РН-0000139 від 19.05.2010 р. на суму 227 664, 00 грн. відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме 25.11.2010 р.

Отже, враховуючи вищевикладене, розрахунок пені від суми основної заборгованості по видатковій накладній № РН-0000139 від 19.05.2010 р. на суму 227 664, 00 грн. за договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р., виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки безпідставним є нарахування позивачем пені від суми основної заборгованості після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме у заявлений позивачем період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 06.10.2011 р. по 16.10.2013 р., і відповідно позовна вимога позивача до відповідача про стягнення пені від суми основної заборгованості за видатковою накладною № РН-0000139 від 19.05.2010 р. на суму 227 664, 00 грн. за договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

По видатковій накладній № РН-0000430 від 15.09.2011 р. на суму 30 780, 00 грн. за договором постачання договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р.:

Розділом 12. договору постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р. передбачено, що у разі прострочення платежу, покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0, 5 % від суми прострочення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні договору постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі положень щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за період більш тривалий, ніж як встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний (з урахуванням заявленого позивачем періоду):

- період заборгованості - з 06.10.2011 р. - по 21.03.2012 р., сума основної заборгованості - 30 780, 00 грн., кількість днів заборгованості - 168 днів, розмір облікової ставки НБУ - 7, 75 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30780.00 06.10.2011 - 21.03.2012 168 7.7500 % 0.042 %* 2195.92 30 780, 00 грн. х 7, 75 % х 2 х 168/365 = 2 195, 92 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р. у вищевказані періоди становить 2 195, 92 грн.

Як було зазначено вище, відповідач у своїх запереченнях № 25/1 від 25.11.2013 р. на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю та застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 цього ж кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. 264 цього ж кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як було зазначено вище, нарахування пені, передбаченої договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., від суми основної заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару за договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р. по видатковій накладній № РН-0000430 від 15.09.2011 р. на суму 30 780, 00 грн. відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме 21.03.2012 р.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що позовна давність для позивача для звернення в суд до відповідача із вимогою про захист свого права на оплату пені від суми основної заборгованості по видатковій накладній № РН-0000430 від 15.09.2011 р. на суму 30 780, 00 грн. за договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р. по заявленим періодам, нарахованим із дотриманням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, - з 06.10.2011 р. по 21.03.2012 р., остаточно спливла у березні 2013 р.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою б/н від 24.10.2013 р. до відповідача про стягнення 50 548, 00 грн. основної заборгованості, 1 872, 80 грн. пені, 3 078, 58 грн. 3 % річних, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р. та договору постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., лише 11.11.2013 p., тобто із спливом строків позовної давності в частині стягнення пені від суми основної заборгованості по видатковій накладній № РН-0000430 від 15.09.2011 р. на суму 30 780, 00 грн. за договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували переривання або зупинення перебігу позовної давності щодо вказаної його вимоги до відповідача.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивач звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою б/н від 24.10.2013 р. до відповідача про стягнення 55 499, 38 грн., у тому числі 1 872, 80 грн. пені від суми основної заборгованості за договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., - в частині періодів прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 06.10.2011 р. по 21.03.2012 р. із спливом строку позовної давності без поважних причин його пропущення, і розрахунок пені від суми основної заборгованості по видатковій накладній № РН-0000430 від 15.09.2011 р. на суму 30 780, 00 грн. за договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки безпідставним є нарахування позивачем пені від суми основної заборгованості після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, - в частині періодів прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 22.03.2012 р. по 16.10.2013 р., то позовна вимога позивача до відповідача про стягнення пені від суми основної заборгованості за видатковою накладною № РН-0000430 від 15.09.2011 р. на суму 30 780, 00 грн. за договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 06.10.2011 р. по 16.10.2013 р. всього на загальну суму 3 078, 58 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 06.10.2011 р.- по 17.08.2013 р., сума основної заборгованості - 31 882, 00 грн., кількість днів заборгованості - 682 днів, розмір річних - 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 31882.00 06.10.2011 - 17.08.2013 682 3 % 1787.14 31 882, 00 грн. х 0, 03 % х 682/365 = 1 787, 14 грн.

- період заборгованості - з 18.08.2013 р.- по 16.10.2013 р., сума основної заборгованості - 50 548, 00 грн., кількість днів заборгованості - 60 днів, розмір річних - 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 50548.00 18.08.2013 - 16.10.2013 60 3 % 249.28 50 548, 00 грн. х 0, 03 % х 60/365 = 249, 28 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором постачання № 01/18-05Ф від 18.02.2010 р., договором постачання № 28-ФАМ від 17.06.2011 р., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 11 880, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000431 від 15.09.2011 р. на суму 9 786, 00 грн. у вищевказані періоди становить 2 036, 42 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договорами у вищевказані періоди у розмірі 2 036, 42 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого об'єднання Фастівського заводу хімічного машинобудування „Червоний жовтень" (ідентифікаційний код 33438379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фам Інжиніринг" (ідентифікаційний код 34840171) 50 548 (п'ятдесят тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 2 036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 42 (сорок дві) коп. 3 % річних та судові витрати 1 630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 13 (тринадцять) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

04 березня 2014 р.