Рішення

від 11.03.2014 по справі 923/200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 р. Справа № 923/200/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом підприємства інвалідів "Гарантія", що засноване на власності Житомирського обласного громадського об'єднання інвалідів - підприємців "Рубікон" м.Житомир

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 222411грн. 66коп. та розірвання договору

за участю представників сторін:

від позивача - представник Щирий В.І.

від відповідача - ФОП ОСОБА_1

Підприємство інвалідів "Гарантія", що засноване на власності Житомирського обласного громадського об'єднання інвалідів - підприємців "Рубікон" (позивач) звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 179000грн. 00коп. за непоставлену продукцію за договором поставки № 454 від 06.11.2013р., 6120грн. 00коп. пені та 37291грн. 66коп. моральних збитків.

Крім того, позивач просить розірвати договір поставки № 454 від 06.11.2013р. та для забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача.

В засідання суду 11.03.2014року позивачем подано заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення 37291грн. 66коп. збитків.

Відповідач письмового відзиву не надала. В засіданні суду відповідач визнає, що отримала від позивача кошти в сумі 179000грн. 00коп., але продукцію не поставила, посилаючись на те, що правоохоронні органи проводять слідчі дії в межах кримінального провадження, порушеного за її заявою.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між підприємством інвалідів «Гарантія», що засноване на власності Житомирського обласного громадського об'єднання інвалідів-підприємців «Рубікон» (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір поставки товару № 454 від 06 листопада 2013 року.

За умовами даного договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар партіями згідно узгодженого переліку кількості, асортименту та ціни товару у відповідності до замовлень позивача, а позивач зобов'язався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору відповідач зобов'язався здійснити поставку товару на протязі 10 банківських днів з моменту отримання підписаного позивачем переліку кількості, асортименту та ціни товару.

Відповідно до умов розділу 2 договору, за попередньою домовленістю, за наданим макетом продукції (додаток №1 до договору №454), відповідачем було надіслано позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000168 від 06.11.2013р.

Позивач здійснив передоплату товару платіжним дорученням № 86 від 13.11.2013р. та перерахував ФОП ОСОБА_1 кошти у сумі 179000,00 грн.

Однак після виконання позивачем зобов'язань в повному обсязі за договором, відповідач свої зобов'язання не виконав та не здійснив поставку товару.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 416 від 20 грудня 2013року щодо виконання зобов'язань або про повернення коштів за непоставлену продукцію.

Відповідач повідомила, що вона не поставила товар у зв'язку із постановою слідчого і продукція буде поставлена після закінчення проведення слідчих дій.

Однак, на день розгляду справи відповідач, ані поставив товар, ані повернув кошти за непоставлену продукцію. Вимоги, заявлені в претензії до відповідача не виконані.

Листами від 19.12.2013 р. №32, від 04.02.2014 р. №4 та №5 відповідач визнала вимоги позивача.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно п.2 ст. 693 України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 179000грн. 00коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 7.1 сторони узгодили, що за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства і даного договору.

Відповідно до п.7.3.1 договору сторони визначили, що за порушення термінів поставки товару, передбачених договором Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення поставки.

Відповідно до п. 7.3.1 договору, посилаючись на порушення відповідачем термінів поставки товару, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки в сумі 6120,00 грн.

Суд відмовляє в цій частині позовних вимог. оскільки сторони не погодили від якої суми має нараховуватися пеня за прострочку поставки товару.

Позивачем подано заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення 37291грн. 66коп. збитків.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява про відмову від позову підписана уповноваженою особою - представником позивача Щирим В.І., якому довіреністю № 3 від 10.03.2014року позивач надав в тому числі право відмовлятися від позовних вимог.

Господарський суд роз'яснив позивачу наслідки відмови від позову.

Заява позивача про відмову від позову є добровільним волевиявленням позивача, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення 37291грн. 66коп. збитків припиняється.

Також позивач просив суд розірвати договір поставки № 454 від 06.11.13, укладеного між сторонами. Відповідно вимог чинного законодавства позивачем не визначені підстави розірвання договору та зазначені вимоги не обгрунтовані нормами чинного законодавства, зокрема ст.651 або ст. 652 Цивільного кодексу України. При таких обставинах, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач при зверненні з позовом просив з метою забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача.

Господарський суд відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, ціні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до п. 4 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

П. 7.1, 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти.

В ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних.

Позивачем не надано документального підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, не надано доказів необхідності вжиття таких заходів, не зазначено ознак майна та відомостей про номера рахунків відповідача та наявність на них коштів, тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення збитків в розмірі 37291грн. 66коп.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, на користь підприємства інвалідів "Гарантія", що засноване на власності Житомирського обласного громадського об'єднання інвалідів - підприємців "Рубікон" м. Житомир вул. Домбровського 38, код ЄДРПОУ 34520799, - суму основного боргу в розмірі 179000грн.00коп.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, в доход Державного бюджету України р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 3580грн.00коп. судового збору.

5. В решті позову відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.03.2014р.

Суддя Л.М. Немченко