Рішення

від 03.03.2014 по справі 910/22401/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22401/13 03.03.14

за позовом: Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в особі:

1.Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

2.Шевченківської районної у місті Києві ради, м.Київ, ЄДРПОУ 26077632

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок», м.Київ, ЄДРПОУ 01565141

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 26077537

про визнання права власності.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

прокурор: Долгорук С.М.- посв.

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: Друзенко М.П. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Друзенко М.П. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі: позивача 1, Київської міської ради, м.Київ, позивача 2, Шевченківської районної у місті Києві ради, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням заяви №408 від 03.12.2013р.) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок», м.Київ про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - групу нежилих приміщень загальної площею 1015,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем права власності територіальної громади міста Києва на вказаний вище об'єкт нерухомого майна, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом згідно приписів ст.392 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 10.02.2014р. позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. У судове засідання 03.03.2014р. представник Київської міської ради не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. При цьому, за висновками суду, Київська міська рада була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача 1 на теперішній час є: 01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 36.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу про відкладення розгляду справи від 19.02.2014р.

Направлена судом кореспонденція була вручена 26.02.2014р. позивачу 1, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103028524904.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Київської міської ради, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання позивачем 1 судової кориспонденції, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача 1 про дату, час і місце розгляду справи.

Позивач 2 у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві б/н від 19.02.2014р. зазначив, що на момент звернення з позовною заявою до суду право власності позивачів на нерухоме майно площею 1015,7 кв.м, яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» не оспорювалось та не заперечувалось.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи 03.03.2014р. підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103028524920.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, в судових засіданнях позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Наразі, з огляду на неявку позивача 1 та відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що позивач 1 та відповідач в процесі розгляду справи 03.03.2014р. так і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом також враховано відсутність у матеріалах справи клопотань учасників судового процесу про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача 2 та третьої особи, господарський суд встановив:

За змістом ст.151 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або з інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

За договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату (ст.256 Цивільного кодексу Української РСР).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.1997р. між Шевченківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Лук'янівський ринок» (орендар), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок», було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу «Лук'янівський ринок» строком на 5 років.

Відповідно до п.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування цілісний майновий комплекс «Лук'янівський ринок» згідно з розподільчим балансом та актом прийому-передачі (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

З зазначеного акту вбачається, що орендодавцем орендарю було передано в складі цілісного майнового комплексу: холодильний прилавок (1 шт.), електричну плиту (1 шт.), холодильники «Норд» (3 шт.), шафу (1 шт.), мікрохвильову піч (1 шт.), холодильний прилавок (1 шт.), факсимільний апарат (1 шт.), кондиціонер (1 шт.), столи криті (16 шт.), магазин (площею 359 кв.м), приміщення складу (площею 60 кв.м), контору ринку (площею 145 кв.м), туалет (площею 90 кв.м), лар металевий (площею 8 кв.м), м'ясний павільйон (площею 154 кв.м), молочний павільйон (площею 132 кв.м), лабораторію (площею 65 кв.м), павільйон «Ягідка» (площею 36 кв.м.), огорожу (1 шт.), возики (3 шт.), холодильні камери (2 шт.), грошово-лічильну машину «Бонкнота» (1 шт.), павільйони (площею 22 кв.м.), касові апарати (5 шт.), павільйон (1 шт.), ворота (1 шт.), павільйон «Сніжок» (площею 49, 2 кв.м), сокоохолоджувач (1шт.), шафу ШМ-2 металеву (1 шт.), сейф (1 шт.), холодильний прилавок (1 шт.), холодильники (2 шт.), радіотелефон (1 шт.) .

Як свідчать матеріали справи, додатковою угодою №01 від 12.07.2005р. до означеного договору оренди його дію було продовжено до 12.01.2010р.

Як встановлено судом, рішенням від 18.04.2008р. господарського суду м.Києва по справі №5/25 за позовом Шевченківської районної в м.Києві ради до Закритого акціонерного товариства «Лук'янівський ринок», залишеним без змін постановою від 11.09.2008р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 09.12.2008р. Вищого господарського суду України, визнано недійсною додаткову угоду №01 від 12.07.2005р. до договору оренди цілісного майнового комплексу від 28.11.1997р., укладену між Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «Лук'янівський ринок», витребувано з незаконного володіння Закритого акціонерного товариства «Лук'янівський ринок» цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Київ. вул.Мельникова, 1; зобов'язано Закрите акціонерне товариство «Лук'янівський ринок» передати за актом приймання-передачі вказане майно Шевченківській районній раді.

Як вказує позивач, розпорядженням №22 від 12.10.2001р. Шевченківської районної державної адміністрації м.Києва «Про благоустрій території Лук'янівського ринку з оновлення фасадів магазинів по вул.Мельникова, 1», розпорядженням №2752 від 20.12.2001р. Київської міської державної адміністрації «Про відбудову магазину «Гастроном» на Лук'янівському ринку в Шевченківському районі» Закритому акціонерному товариству «Лук'янівський ринок» дозволено провести відбудову магазину «Гастроном».

Рішенням №208/1642 від 27.12.2001р. Київської міської ради «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів м.Києва. Відповідно до додатку №11 до вказаного рішення у власність територіальної громади Шевченківського району, зокрема, передано магазин загальною площею 359 кв.м, склад загальною площею 90 кв.м.

Рішенням №40 від 18.06.2002р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про формування комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва», Шевченківська районна в м.Києві рада прийняла у складі інших об'єктів комунальної власності цілісний майновий комплекс «Лук'янівський ринок» (п.№26 таблиці 5 додатку 1 до рішення).

В подальшому, рішенням №7/4819 від 09.09.2010р. Київської міської ради «Про питання організації управління районами в м.Києві» Шевченківську районну в м.Києві раду припинено шляхом ліквідації.

Рішенням №284/5096 від 02.12.2010р. Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» майно, яке перебувало у комунальній власності, зокрема, територіальної громади Шевченківського району м.Києва, передано до комунальної громади міста Києва.

За таких обставин, враховуючи викладені вище акти органів місцевого самоврядування, а також з огляду на порушення, на думку прокурора, прав та законних інтересів територіальної громади міста Києва на нерухоме майно, що розташоване по вул.Мельникова, 1 у м.Києві, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок», перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Шевченківської районної у місті Києві ради із позовом про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - групу нежилих приміщень загальної площею 1015,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання права. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.32 зазначеного нормативно-правового акту доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, згідно положень ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи викладені вище норми матеріального та процесуального права, при зверненні до суду з розглядуваним позовом прокурором повинен бути належними та допустимими доказами доведений факт порушення відповідачем прав та законних інтересів територіальної громади міста Києва на нерухоме майно, яке розташовано по вул.Мельникова, 1 у м.Києві.

Проте, в поданій до суду позовній заяві прокурором не зазначено, в чому вбачається порушення або невизнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» прав та законних інтересів позивачів.

Наразі, ухвалами від 21.11.2013р., 04.12.2013р., 30.12.2013р., 29.01.2014р. господарського суду м.Києва прокуратуру та позивачів зобов'язано надати докази порушення відповідачем права власності на групу приміщень площею 1015,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1.

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

В судові засідання прокурором та позивачами всупереч вимог ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України витребуваних судом документів не представлено.

У судовому засіданні від 21.11.2013р. прокурором зазначено, що доказом порушення відповідачем права власності територіальної громади міста Києва на спірне майно є картка прийому заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №7064463.

Проте, суд не приймає до уваги вказаний документ в якості доказу порушення або невизнання відповідачем права комунальної власності, виходячи з того, що з даних, які містяться у зазначеній картці неможливо встановити, що заява на державну реєстрацію прав та їх обтяжень була подана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» саме з приводу спірного майна.

Наразі, суд також зазначає, що представлені прокурором документи не відповідають положенням ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

Надані прокурором до матеріалів справи лист №108 від 24.01.2014р. Головного управління Держсанепідслужби у м.Києві, припис про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, акт №987 від 18.11.2013р., складені за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок», не є доказами порушення речового права територіальної громади міста Києва з боку відповідача, оскільки з представлених документів не вбачається, що об'єктом перевірки була саме група нежилих приміщень загальної площею 1015,7 кв.м по вул.Мельникова, 1 у м.Києві.

Будь-яких інших доказів порушення або невизнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» права власності територіальної громади міста Києва на об'єкти нерухомого майна - групу нежилих приміщень загальної площею 1015,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1, прокурором та позивачами до матеріалів справи не представлено. Клопотань про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі не подано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами , і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Під час судового розгляду справи судом також встановлено, що Закрите акціонерне товариства «Лук'янівський ринок» зверталось до суду з позовом про визнання права власності на цілісний майновий комплекс «Лук'янівський ринок», що розташований за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1, в тому числі, на магазин площею 1015,7 кв.м (літера Б).

Проте, рішенням у справі №35/489-2/347 від 19.01.2010р. господарського суду м.Києва, яке залишено без змін постановою від 18.03.2010р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 21.07.2010р. Вищого господарського суду України в задоволенні вказаних вимог відмовлено в повному обсязі.

За висновками суду, факт звернення відповідача у 2010р. до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно свідчить про невизнання або оспорювання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» права власності територіальної громади міста Києва на об'єкт нерухомості на теперішній час з огляду на те, що фактично матеріальні вимоги Закритого акціонерного товариства «Лук'янівський ринок», яке в наступному реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» з приводу магазину площею 1015,7 кв.м (літера Б) були остаточно розглянуті судовими інстанціями ще у 2010р.

Згідно із ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За приписами ч.4 ст.182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідно до ст.2 вказаного нормативно-правового акту державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалами від 21.11.2013р. та 04.12.2013р. суд зобов'язав відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві надати інформаційну довідку щодо нерухомого майна, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1, або письмові мотивовані пояснення з приводу неможливості надання витребуваних судом документів.

На виконання вимог суду відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві представлено до матеріалів справи інформаційні довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, в яких відсутні відомості стосовно реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» права власності на групу приміщень площею 1015,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1, або встановлення відповідачем певних обтяжень стосовно вказаного майна.

Як вказувалось вище, відповідач у відзиві б/н від 19.02.2014р. зазначив, що на момент звернення з позовною заявою до суду право власності позивачів на нерухоме майно площею 1015,7 кв.м, яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» не оспорювалось та не заперечувалось.

Прокурором та позивачами викладених обставин належними та допустимими доказами в процесі розгляду справи не спростовано, вимоги суду, викладені в ухвалах від 21.11.2013р., 04.12.2013р., 30.12.2013р., 29.01.2014р., не виконано.

Таким чином, судом не встановлено факту порушення права власності територіальної громади міста Києва з боку відповідача, що свідчить про безпідставність позовних вимог Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва.

Одночасно, матеріали справи також не містять документів стосовно втрати позивачами правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Крім того, суд також зазначає, що в порушення ст.54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом прокурором в прохальній частині позовної заяви не вказано всіх ідентифікуючих ознак спірного нерухомого майна, зокрема, літери об'єкта нерухомості, номеру групи нежилих приміщень та номерів нежилих приміщень, відносно яких заявлені вимоги про визнання права власності.

Наразі, представлені прокурором та позивачами до матеріалів справи документи в обґрунтування своїх вимог містять суперечливі відомості стосовно найменування нерухомого майна. Зокрема, як вказувалось вище, в прохальній частині позовної заяви прокурором заявлено позовом про визнання права власності на групу нежилих приміщень. В той час як в інших документах, на які прокурор посилається на підтвердження своїх доводів, містяться відомості про магазин та склад (акт прийому-передачі майна в оренду Закритому акціонерному товариству «Лук'янівський ринок»), м'ясний павільйон (лист №108 від 24.01.2014р. Оболонського міжрайонного управління Головного управління державної санітарно - епідеміологічної служби у м.Києві), відбудову магазину «Гастроном» (акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію, розпорядження №588 від 05.04.2005р. Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації).

До того ж, згідно з розпорядженням №588 від 05.04.2005р. Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту: відбудова магазину «Гастроном» на території Лук'янівського ринку, за адресою: вул.Мельникова, 1 в Шевченківському районі м.Києва» означений об'єкт нерухомого майна прийнятий в експлуатацію 05.04.2005р. Однак за даними, вказаними у оцінному акті на будування літери «Б» кварталу 855 за адресою м.Київ, вул.Мельникова, 1 споруди «Магазин» (Форма №3), роком побудування нерухомого об'єкта визначено 2002 рік.

З урахуванням викладених обставин, позов першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Шевченківської районної у місті Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - групу нежилих приміщень площею 1015,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 1, підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

Клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності, викладене у позовній заяві, залишено судом без задоволення відповідно до п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», виходячи з того, що судом не встановлено порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивачів, за захистом яких прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Клопотання прокурора, викладене у позовній заяві, про забезпечення позову шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок» чи його представникам укладати будь-які правочини щодо нежилих приміщень загальною площею 1050, 7 кв.м залишено судом без задоволення з урахуванням наступного:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до пункту 1 Постанови№16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам, третім особам та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання ймовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором у заявленому клопотанні не було зазначено обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді встановлення заборони вчиняти певні дії.

Зокрема, прокурором до матеріалів справи не представлено доказів, з фактом існування яких прокурор пов'язує необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», заява прокурора підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, судовий збір в сумі 1720,50 грн. підлягає стягненню з позивачів в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, Шевченківської районної у місті Києві ради, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук'янівський ринок», м.Київ про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - групу нежилих приміщень загальної площею 1015,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Київ, вул. Мельникова, 1,

Стягнути з Київської міської ради (01001, м.Київ, вул.Хрещатик,36, ЄДРПОУ 22883141) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 860,25 грн.

Стягнути з Шевченківської районної у місті Києві ради (01030 м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 24, ЄДРПОУ 26077632) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 860,25 грн.

У судовому засіданні 03.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.03.2014р.

Суддя М.О.Любченко