Рішення

від 11.03.2014 по справі 922/124/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р.Справа № 922/124/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Економенерго", вул. Кузнечна 40, кв.1, м. Харків, 61003 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Вал-Оіл", вул. 23-го Серпня 55-а, кв. 19, м. Харків, 61103 про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача : Машир В.О. ( дов. б/н від 01.12.2012 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Економенерго" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 48 735 грн. 33 коп. з яких сума основного боргу у розмірі - 48 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі - 512 грн. 87 коп., пеня у розмірі - 2 222 грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі - 1 827 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 12-41 від 01.12.2012 року у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.02.2014 року.

03.02.2014 року представник позивача у судовому засіданні надав клопотання б/н від 03.02.2014 року про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.03.2014 року представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: опис, квитанцію, банківські виписки, акт звіряння та картку рахунку.

11.03.2014 року представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про виправлення описки у періоді нарахування пені та 3 % річних та заяву про наявність заборгованості у сумі 48 000 грн. 00 коп.

Судом задовольно клопотання про описку у періоді нарахування пені та 3 % річних.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України судове засідання відкладалося з 03.02.2014 року на 04.03.2014 року, з 04.03.2014 року на 11.03.2014 року.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, але був належним чином повідомлений про що свідчить поштові повідомлення, які знаходиться у матеріалах справи (а.с. 39,41).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Таким чином, оскільки неможливість присутності у судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.03.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне:

01.12.2012року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Економенерго" (постачальник, далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ» (покупець, далі-відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів (далі-Договір)№ 12-41(а.с.11).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Даного Договору. Предметом постачання є газ скраплений, дизельне пальне, бензин, масло - що іменується Товар(пункт 1.2. договору).

Пунктом 10.1. договору сторни узгодили що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року. Якщо за 20(двадцять) днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на один рік (пункт 10.2. договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що товар , який є предметом поставки за цим Договором, поставляється відповідно до поданої заявки, яка надається Постачальнику по факсу чи за допомогою мережі Інтернет (електронною поштою) та виставленого рахунку-фактури не пізніше трьох робочіх днів з моменту отримання заявки.

Положенням пункту 6.5. сторони дійшли до згоди, що оплата товарів покупцем проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 2 (двох) банківських днів з дня відвантаження товару(а.с.12).

Моментом поставки вважається дата доставки Постачальником товару до пункту призначення згідно умов даного Договору, що підтверджується підписом Покупця на товарно-транспортних/видаткових накладних(пункт 5.1. договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 323 739 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.14-20):

- № РН - 0107 від 01.06.2013 року на суму 13 840 грн. 00 коп.;

- № РН - 0108 від 06.06.2013 року на суму 56 862 грн. 00 коп.;

- № РН-0120 від 25.06.2013 року на суму 31 600 грн. 00 коп.;

- № РН - 0127 від 05.07.2013 року на суму 37 908 грн. 00 коп.;

- № РН - 0134 від 15.07.2013 року на суму 71 232 грн. 00 коп.;

- № РН-0147 від 05.08.2013 року на суму 84 217 грн. 50 коп.;

- № РН-0171 від 29.08.2013 року на суму 28 080 грн. 00 коп.

Та товарно-транспортними накладними(а.с. 14-20):

- № РН - 0107 від 01.06.2013 року;

- № РН - 0108 від 06.06.2013 року ;

- № РН-0120 від 25.06.2013 року ;

- № РН - 0127 від 05.07.2013 року ;

- № РН - 0134 від 15.07.2013 року ;

- № РН-0147 від 05.08.2013 року;

- № РН-0171 від 29.08.2013 року

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію у сумі 233 739 грн. 50 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с.45-51) та обігово-сальдовою відомостю, за підписом директора товариства(а.с.53).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 48 000 грн. 00 коп.

Відповідач суму заборгованості перед позивачем за поставлений товар не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або забов'язується передати товар у власність другій стороні(покупцеві), а покупець приймає або забов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надані докази оплати товару, позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 48 000 грн. 00 коп., судом вважаються обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем з урахуванням клопотання про виправлення описки у періоді були нараховані за період з 03.09.2013 року по 10.01.2014 року: 3% річні у розмірі 512 грн. 87 коп. та пеня у розмірі - 2 222 грн. 46 коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних за період з 03.09.2013 року по 10.01.2014 року у сумі 512 грн. 87 коп., судом розрахунок перевірено та встановлено, що є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, статтею 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Позивачем нараховано пеню за період з 03.09.2013 року по 10.01.2014 року у сумі 2 222 грн. 46 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що сума стягнення пені за період з 03.09.2013 року по 10.01.2014 року, яка підлягає задоволенню складає 2 222 грн. 46 коп.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2014 року становить 1 218 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 827 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Вал-Оіл" (ЄДРПОУ - 38381921, вул. 23-го Серпня 55-а, кв. 19, м. Харків, 61103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Економенерго", ( ЄДРПОУ- 32562879, вул. Кузнечна 40, кв.1, м. Харків, 61003): 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп.- суму основного боргу, 512(п'ятсот дванадцять)грн. 87 коп- 3 % річних, 2 222(дві тисячи двісті двадцять дві) грн. 46 коп. - пеня та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.03.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова