Ухвала

від 12.03.2014 по справі 801/11527/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/11527/13-а

12.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Риженко А. А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Евроекоенерджі"- Куциков Микола Борисович, довіреність № б/н від 01.01.14

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 801/11527/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Суворова С.В. ) від 27.01.2014

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евроекоенерджі" (пр. Перемоги, буд.784, кв.39, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Мати Залки, буд.1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2014 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Сімферополі ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 11.09.2013 №0000692230 щодо нарахування ТОВ «Євроекоенерджі» податку на додану вартість в сумі 27324,00 грн. з застосуванням штрафних санкцій в сумі 6831,00 грн; вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2014 та прийняте нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроекоенерджі" (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692230 від 11.09.2013.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків відповідача, які викладені в акті камеральної перевірки, про відсутність у позивача права на включення суми податку на додану вартість в розмірі 27 324,00 грн. до податкового кредиту червня 2013 року на підставі податкової накладної, яка не зареєстрована у Єдиному реєстр податкових накладних, проте включена до декларації з податку на додану вартість через додаток №8, тобто зі скаргою на постачальника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки відповідача були включені до акту перевірки безпідставно, оскільки позивачем було послідовно виконано встановлені Податковим кодексом України дії, що надають право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною не зареєстрованою постачальником в Єдиному реєстр податкових накладних, подано заяву (додаток №8) до податкової декларації за червень 2013 року. Крім того, враховуючи наявність первинних документів, що підтверджують реальність здійснення поставки вугілля від ТОВ «ДТЕК Трейдинг» до ТОВ «Євроекоенерджі», суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту в розмірі 27 324,00 грн. на підставі податкової накладної від 03.06.2013 №3065, а відповідачем не зазначено будь-яких інших обставин, що свідчать про неправомірність формування позивачем податкового кредиту в сумі 27 324,00 грн.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 11.09.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000692230, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 27324,00 грн., за штрафними санкціями 6831,00 грн.

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт №32/22.3/38173590 від 20.08.2013 камеральної перевірки даних позивача, задекларованих у податковій звітності, податковій декларації за червень 2013 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 27324,00 грн., оскільки позивачем сформований податковий кредит за рахунок включення податкової накладної на суму податку на додану вартість 27324,00 грн., яка станом на час проведення перевірки не була зареєстрована в Єдиному реєстр податкових накладних, через відмову постачальника надати податкову накладну.

Із такими висновками відповідача не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем 20.07.2013 подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року з додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", додатком №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних", у зв'язку із чим сума податкового кредиту податкової накладної №3065 від 03.06.2013 в розмірі 27324,00 грн. включена до складу податкового кредиту позивача за червень 2013 року через додаток №8 до декларації податку на додану вартість за червень 2013 року.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що між ТОВ «ДТЕК Трейдинг» (постачальник) та позивачем» (покупець) укладено договір поставки №12/12/12 від 12.12.2012, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець приймає та оплачує партію вугільної продукції. До договору позивачем та його контрагентом складена Специфікація від 10.04.2013, згідно якої позивачу поставляється вугілля на загальну суму 594 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість складає 99000,00 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що виконання сторонами договору №12/12/12 від 12.12.2012 підтверджується відповідними документами, а саме: реєстром накладних, згідно яких здійснена поставка продукції до зведеної податкової накладної №3065 від 2013 року, залізничними накладними, актом прийому-передачі вугільної продукції, листом ДТЕК Трейдинг №1311/1 від 03.06.2013 про відвантаження товару позивачу. Транспортування товару здійснювалося за допомогою вантажовідправника -ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», згідно листа якого за №1217 від 03.06.2013 вугілля відвантажено у кількості 138 т. Податкова накладна від 03.06.2013 №3065 на суму 163 94400 грн., з яких податок на додану вартість складає 27 324,00 грн. була надана позивачу ТОВ «ДТЕК Трединг» після надання позивачем податкової звітності до відповідача.

Визначена на підставі вищезазначеної податкової накладної сума податкового кредиту у сумі 27 324,00 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2013 року через додаток №8 до декларації з податку на додану вартість за червень2013 року. Вказана звітність прийнята податковим органом 22.07.2013, про що свідчать квитанції №2.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Слід зазначити, що документи створені у ході виконання укладеного між позивачем та контрагентом договору, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, яка є єдиними документом, на підставі якої платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Слід також сказати, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0000692230, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 27324,00 грн., за штрафними санкціями 6831,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0000692230, діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, та взагалі, окрім скопійованого оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ніякого іншого обґрунтування не містить.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи, через що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2014 у справі № 801/11527/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 березня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко