Рішення

від 11.03.2014 по справі 901/4130/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.2014 Справа №901/4130/13 за позовом Закладу Федерації професійних спілок України «Учбово - спортивна база «Авангард»

(вул. Бірюкова, 2а, м. Ялта, АР Крим, 98600)

до приватного підприємства «Юліанна Плюс»

(вул. Бірюкова, 2а, м. Ялта, АР Крим, 98604)

(вул. Об'їздна, 6, м. Ялта, АР Крим, 98600)

про стягнення 42 825.57 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Чомак Юлія Олександрівна, представник, довіреність б/н від 09.09.2013, Заклад Федерації професійних спілок України «Учбово - спортивна база «Авангард»;

Від відповідача: не з'явився, ПП «Юліанна Плюс».

Суть спору: Заклад Федерації професійних спілок України «Учбово - спортивна база «Авангард» звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до приватного підприємства «Юліанна Плюс» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 42 825.57 грн..

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 13-13 від 01 січня 2013 року в частині повного та своєчасного внесення орендної плати. Вимоги обґрунтовані посиланнями на статті 525, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 27 лютого 2014 року надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати в розмірі 36 750.44 грн., пеню в розмірі 983.72 грн., 3 % річних в сумі 148.00 грн. та судові витрати, яка ухвалою від 27 лютого 2014 року була прийнята судом до розгляду (а.с. 129).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем було надано в оренду приміщення, яке неможливо було використовувати відповідно до умов договору оренди, у зв'язку з чим орендна плата за використання приміщення не підлягає стягненню, про що зазначив у відзиві на позов (а.с. 159-161).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

Судом з матеріалів справи було встановлено, що починаючи з 2007 року між сторонами по даній справі укладалися договори оренди нерухомого майна - трибун з вбудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м. Ялта, вул. Бірюкова, 2а.

Так, 01 січня 2013 року між Закладом Федерації професійних спілок України «Учбово - спортивна база «Авангард» (орендодавець) та приватним підприємством «Юліанна Плюс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 13-13, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення - трибуні з вбудованими приміщеннями, загальною площею 170 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Ялта, вул. Бірюкова, 2а, для здійснення торгівлі непродовольчими товарами. Вказане майно належить орендодавцю на праві повного господарського відання та знаходиться на балансі орендодавця. Вартість його визначена балансовою вартістю і становить 18 008.12 грн. (а.с. 14-16).

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном вартістю, вказаною в пункті 1.1, у термін, визначений у цьому договорі, але не раніше дати підписання акту приймання - передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.

Передача майна в оренду не дає орендарю права власності на це майно. Орендар користується об'єктом оренди протягом строку оренди без права розпорядження (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі (пункт 2.4 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що орендна плата за орендоване майно становить без ПДВ за перший місяць оренди 7 366.67 грн., у тому числі ПДВ 20% 1 473.33 грн., разом з ПЛДВ 8 840.00 грн..

До орендної плати не входять оплата за комунальні послуги, витрати за користування радіо і телефонним зв'язком, за вивіз сміття (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендодавцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції і доводиться до орендаря шляхом виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 3.5 договору орендар проводить оплату орендних платежів на поточний рахунок орендодавця шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа поточного місяця.

Компенсація витрат орендодавця на комунальні послуги здійснюється орендарем кожен місяць за окремими рахунками на підставі показників приладів обліку до 5 числа наступного місяця за звітним (пункт 3.8 договору).

Відповідно до пункту 3.9 договору орендна плата, а також інші платежі, передбачені пунктом 3.8 договору, внесені несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктами 4.4 та 4.9 договору сторони визначили обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до розділу 3 договору, та повернути орендоване майно в належному стані за актом приймання - передачі з урахуванням його фізичного та морального зносу в семиденний термін після закінчення строку дії договору або в разі його дострокового розірвання.

Згідно з пунктом 6.3 договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар несе відповідальність, передбачену пунктом 3.9 договору. Якщо орендар має заборгованість з орендної плати та інших, передбачених договором, платежів понад одного місяця від встановленого договором терміну їх сплати, орендодавець має право відмовитись від договору, попередивши орендаря за 5 календарних днів.

Строк дії договору визначений пунктом 7.1 та становить один рік з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно. Умови договору зберігають чинність протягом усього строку дії договору, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (пункт 7.2 договору).

При розірванні договору орендар зобов'язаний передати орендоване майно добровільно, при цьому компенсувати завдані збитки та сплатити орендні та інші платежі до моменту передачі майна орендодавцеві за актом (пункт 7.5 договору).

Позивачем було виставлено відповідачу до сплати рахунки на оплату орендної плати та комунальних платежів № 37 від 28 січня 2013 року, № 98 від 27 лютого 2013 року, № 134 від 12 березня 2013 року, № 197 від 28 березня 2013 року, № 231 від 10 квітня 2013 року, № 296 від 29 квітня 2013 року, № 401 від 28 травня 2013 року, № 333 від 30 травня 2013 року, № 338 від 10 травня 2013 року, № 437 від 10 червня 2013 року, № 531 від 30 червня 2013 року, № 551 від 10 липня 2013 року, № 651 від 26 липня 2013 року, № 711 від 12 серпня 2013 року, № 793 від 26 серпня 2013 року, № 833 від 10 вересня 2013 року, № 929 від 30 вересня 2013 року, № 947 від 10 жовтня 2013 року, № 1013 від 28 жовтня 2013 року, № 1054 від 08 листопада 2013 року (а.с. 66-86), які були оплачені відповідачем лише частково, в результаті чого за ним виникла заборгованість в сумі 36 750.44 грн..

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору належним чином позивачем на виконання пункту 6.3 договору було направлено відповідачу претензію № 164 від 02 жовтня 2013 року з вимогою погашення заборгованості або звільнення приміщення у строк до 08 жовтня 2013 року (а.с. 18).

08 жовтня 2013 року позивачем направлено відповідачу лист вих. № 165 з повідомленням приватного підприємства «Юліанна Плюс» про те, що договір оренди нерухомого майна від 01 січня 2013 року № 13-13 є розірваним з 09 жовтня 2013 року, а також позивач вимагав повернути майно та сплатити заборгованість з орендної плати (а.с. 17).

У відповідь на лист позивача, приватне підприємство «Юліанна Плюс» листом вих. № 02-А/10 від 08 жовтня 2013 року просило зарахувати вартість виконаних невід'ємних поліпшень на суму 45 000.00 грн., а також суму передплати по оренді в рахунок заборгованість по оренді та орендних платежів наступних періодів (а.с. 143).

Як зазначає позивач, 26 листопада 2013 року комісією, створеною Закладом Федерації професійних спілок України «Учбово - спортивна база «Авангард», приміщення було звільнено в примусовому порядку.

Також, позивач зазначає, що до даного часу заборгованість відповідачем не оплачена.

Викладене з'явилося підставою для звернення Закладу Федерації професійних спілок України «Учбово - спортивна база «Авангард» із даним позовом до господарського суду АР Крим про стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди, правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з його виконанням та зміною його умов, повинні регулюватися положеннями глави 53 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Господарського кодексу України, що регулюють укладення, виконання та розірвання договорів.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Як вже зазначалося, 01 січня 2013 року між Закладом Федерації професійних спілок України «Учбово - спортивна база «Авангард» (орендодавець) та приватним підприємством «Юліанна Плюс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 13-13, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення - трибуні з вбудованими приміщеннями, загальною площею 170 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Ялта, вул. Бірюкова, 2а, для здійснення торгівлі непродовольчими товарами. Вказане майно належить орендодавцю на праві повного господарського відання та знаходиться на балансі орендодавця. Вартість його визначена балансовою вартістю і становить 18 008.12 грн. (а.с. 14-16).

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що договори оренди аналогічного змісту укладалися між сторонами по даній справі у попередні періоди, у зв'язку з чим, як пояснили представники сторін суду, акти приймання - передачі спірного майна складалися до укладення цього договору, зокрема 01 січня 2011 року (а.с. 141), 15 травня 2007 року (а.с. 144) та інші.

До договору від 01 січня 2013 року окремо акт приймання - передачі майна сторонами не складався, однак представник відповідача підтвердив такі обставини, а також підтвердив факт користування відповідачем спірним орендованим майном протягом 2013 року.

Підставою для звернення Закладу Федерації професійних спілок України «Учбово - спортивна база «Авангард» до господарського суду АР Крим із позовною заявою до приватного підприємства «Юліанна Плюс» з'явилася несплата останнім орендної плати та комунальних платежів в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість в сумі 36 750.44 грн., яка до даного часу не є погашеною.

Оскільки умовами договору було передбачено оплату як за оренду майна, так і відшкодування комунальних платежів, позивачем, як пояснив представник, такі платежі складалися у загальну суму та усі проплати, здійснені відповідачем, відраховувалися від цієї загальної суми, нарахованої позивачем за поточний місяць.

Вказане підтверджується розрахунком, проведеним позивачем (а.с. 125-128).

На виконання пункту 6.3 договору було направлено відповідачу претензію № 164 від 02 жовтня 2013 року з вимогою про погашення заборгованості або звільнення приміщення у строк до 08 жовтня 2013 року (а.с. 18).

08 жовтня 2013 року позивачем направлено відповідачу лист вих. № 165 з повідомленням приватного підприємства «Юліанна Плюс» про те, що договір оренди нерухомого майна від 01 січня 2013 року № 13-13 є розірваним з 09 жовтня 2013 року, а також позивач вимагав повернути майно та сплатити заборгованість з орендної плати (а.с. 17).

У відповідь на лист позивача приватне підприємство «Юліанна Плюс» листом вих. № 02-А/10 від 08 жовтня 2013 року просило зарахувати вартість виконаних невід'ємних поліпшень на суму 45 000.00 грн., а також суму передплати по оренді в рахунок заборгованості по оренді та орендних платежів наступних періодів (а.с. 143).

Так, пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар несе відповідальність, передбачену пунктом 3.9 договору. Якщо орендар має заборгованість з орендної плати та інших, передбачених договором, платежів понад одного місяця від встановленого договором терміну їх сплати, орендодавець має право відмовитись від договору, попередивши орендаря за 5 календарних днів.

Отже, право орендодавця на відмову від договору передбачено його умовами.

Представник відповідача в судовому засіданні 11 березня 2014 року погодився із такими обставинами та підтвердив, що договір оренди припинив свою дію з 09 жовтня 2013 року.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Також, представники сторін підтвердили, що акт повернення майна орендодавцю не складався.

Щодо сплати заборгованості представник відповідача погодився із фактом наявності заборгованості з орендної плати та комунальних витрат перед позивачем, однак пояснив, що оскільки протягом 2013 року орендні послуги надавалися не в належній якості та кількості, а також враховуючи те, що орендоване приміщення було передане відповідачу у непридатному для використання стані, відповідач з огляду на вимоги статті 762 Цивільного кодексу України вважає, що заборгованість з орендної плати не підлягає стягненню з нього.

Однак, суд вважає такі твердження необґрунтованими, а доводи хибними, виходячи з наступного.

Так, представник відповідача, посилаючись на приписи статті 762 Цивільного кодексу України, просить звільнити його від оплати заборгованості з орендної плати.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Однак, доказів звернення приватного підприємства «Юліанна Плюс» до позивача з відповідними вимогами суду надано не було.

Листування, надане представником відповідача, таких вимог також не містить.

Також не можна визнати акти, складені за відсутності представників позивача, та надані відповідачем в обґрунтування вимог про порушення позивачем умов договору оренди належними доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Хибними також є твердження представника відповідача про незадовільний стан приміщення, що, нібито, унеможливило його використання.

Вказане спростовується матеріалами справи, у тому числі актом приймання - передачі від 01 січня 2011 року (а.с. 141) та змістом договору оренди від 01 січня 2013 року.

Таким чином, суд не знайшов підстав для застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, у зв'язку з чим заборгованість з орендної плати та комунальних платежів підлягає відшкодуванню.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів оплати суми боргу відповідачем суду не представлено, при цьому на запит суду представник відповідача в судовому засіданні 11 березня 2014 року підтвердив правильність проведених позивачем розрахунків.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 36 750.44 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за договором № 13-13 від 01 січня 2013 року підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 983.72 грн. та 3% річних в сумі 148.00 грн..

Так, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 983.72 грн., нараховану за період з 11 жовтня 2013 року по 13 січня 2014 року.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.9 договору орендна плата, а також інші платежі, передбачені пунктом 3.8 договору, внесені несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Судом був перевірений розрахунок пені, нарахованої позивачем на суму заборгованості за період з 11 жовтня 2013 року по 13 січня 2014 року, та встановлено, що розмір пені розраховано правильно, складає 983.72 грн., у зв'язку з чим саме у цій сумі підлягає задоволенню (а.с. 128).

Також, позивач просив стягнути з відповідача 148.00 грн. 3% річних за період з 26 листопада 2013 року по 13 січня 2014 року.

Суд вважає, що дані вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був перевірений розрахунок 3 % річних, нарахованих позивачем на суму заборгованості за період з 26 листопада 2013 року по 13 січня 2014 року, та встановлено, що розмір 3% річних розраховано правильно, складає 148.00 грн., у зв'язку з чим саме у цій сумі підлягає задоволенню (а.с. 128).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 14 березня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства «Юліанна Плюс» (вул. Бірюкова, 2а, м. Ялта, АР Крим, 98604; вул. Об'їздна, 6, м. Ялта, АР Крим, 98600, ЄДРПОУ 35353203) на користь Закладу Федерації професійних спілок України «Учбово - спортивна база «Авангард» (вул. Бірюкова, 2а, м. Ялта, Ар Крим, 98600, р/р 2600330164079 ВАТ «КБ Актив-банк», МФО 300852, ЄДРПОУ 04718697) заборгованість в сумі 36 750.44 грн., пеню в сумі 983.72 грн., 3 % річних в сумі 148.00 грн. та 1720.50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська