Рішення

від 11.03.2014 по справі 901/135/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2014 Справа № 901/135/14 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 1988,76 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився,

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, у якому просить стягнути з відповідача суму боргу з орендної плати в розмірі 1743,16 грн., 3 % річних в розмірі 13,23 грн., пеню в розмірі 58,05 грн., штраф 10 % в розмірі 174, 32 грн. до державного бюджету

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02.08.2011 № 1209 не сплачує орендну плату, що призвело до утворення заборгованості.

У засідання суду призначені на 28.01.2014, 11.02.2014, 03.02.2014 та 11.03.2014 відповідач не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвали суду надсилалась на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Однак, 23.01.2014, 24.02.2014 та 04.03.2014 поштові відправлення, адресовані відповідачу, були повернуті на адресу суду поштою з довідкою форми № 20 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Представник позивача у засіданні суду 11 березня 2014 року не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність представника позивача та відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір оренди № 1209 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до умов укладеного договору Орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в термінове платне користування об'єкт нерухомого майна: частина мощення загальною площею 84,0 кв. м., а також елемент благоустрою (підпірна стінка), розташована за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Піонер», код ЄДРПОУ 01995806 (балансоутримувачу), вартість об'єкту нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2011 та становить без урахування ПДВ 40000,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення дитячого кінотеатру (інше використання майна) та торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як орендодавцем, так і балансоутримувачем майна (пункт 2.1. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - червень 2011 року 506,00 грн.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним. Платежі орендної плати розподіляються таким способом: 50 % до державного бюджету, 50 % орендної плати на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, що передбачено пунктом 3.7. договору.

Згідно з пунктом 10.1. - договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, і терміном дії з 02 серпня 2011 року до 02 липня 2014 року включно.

Актом приймання-передачі орендованого майна, який складений 02.08.2011 передано нерухоме майно відповідно до договору оренди, який підписаний та скріплений відповідними печатками (а. с. 13).

Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, орендну плату вносив не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що призвело до утворення заборгованості за період 01.05.2013-30.11.2013 в розмірі 1743,16 грн.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності у розмірі 1743,16 грн., отже, дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 58,05 грн. пені.

Пунктом 3.7. договору сторони обумовили, що нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача 13,23 грн. 3 % річних та штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості на у розмірі 174,32 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Згідно частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості у співвідношенні визначеному в пункті 3.6. договору.

Відповідачем не надано доказів сплати позивачу виниклої заборгованості.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача. Також з позивача підлягає стягненню на користь державного бюджету 1827,00 грн. судового збору, оскільки ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2014 року позивачу надано відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

В судовому засіданні 11 березня 2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 14 березня 2014 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; рік народження не відомий, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (площа Повсталих, 6, м. Севастополь, АР Крим, 99008; р/р 31113093700039, МФО 824026, ЄДРПОУ 38027563, банк ГУ ДКСУ в АРК в м. Сімферополь, одержувач - УДКСУ у м. Ялта (м. Ялта), 22080200; інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму боргу з орендної платі в розмірі 1743,16 грн., 3 % річних в розмірі 13,23 грн., пеню в розмірі 58,05 грн., штраф 10 % в розмірі 174,32 грн.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (площа Повсталих, 6, м. Севастополь, АР Крим, 99008; ЄДРПОУ 20677058, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026. Інші реквізити та банківські рахунки не відомі) судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; рік народження не відомий, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (площа Повсталих, 6, м. Севастополь, АР Крим, 99008; ЄДРПОУ 20677058, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 1827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова