Рішення

від 11.03.2014 по справі 905/541/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.2014 Справа № 905/541/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: громадської організації «Асоціація автолюбителів», м. Маріуполь

про стягнення заборгованості та пені усього у розмірі 3297,75 гривень

Представники сторін:

Прокурор: Овчаренко О. С. за посв. № 009455

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Прокурор Приморського району м. Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до громадської організації «Асоціація автолюбителів» про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2992,50 гривень, за послуги орендодавця у розмірі 208,74 гривень та пені у розмірі 96,51 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №1282-П від 14.05.2012р. за період з червня по листопад 2013р.

Позивачем були надані письмові пояснення, в яких він просив задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без уповноваженого представника.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши пояснення прокурора, суд

ВСТАНОВИВ

14.05.2012р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір №1282-П довгострокової оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду) багатоквартирного будинку літ. А-5, загальною площею 90,60 кв.м., що складає 4/100 частки, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський, 15 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, для використання під громадську приймальню.

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за №1670. В реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано 18.06.2012р.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням здійснюється з моменту підписання акту приймання-передачі зазначеного нежитлового приміщення.

Майно було передано в оренду за актом приймання-передачі від 18.06.2012р.

Розмір орендної плати визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради. За користування вказаним у п.1.1. договору приміщенням встановлений розмір орендної плати за базовий місяць - квітень 2012р. у розмірі 504,19 гривень. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата проводиться щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на сплату у бухгалтерії управління міського майна. Рахунки на сплату видаються орендарю з 11 по 19 число кожного місяця. (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

Розділом 4 договору передбачені обов'язки орендаря.

Так, згідно із п. 4.2 орендар зобов'язаний щомісячно і у повному обсязі вносити не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, орендодавцю плату за послуги з обслуговування орендаря, що складає 27,18 гривень (з ПДВ). Вартість витрат з обслуговування орендаря може змінюватися орендодавцем в односторонньому порядку. Про зміну розрахункової вартості за один кв.м. орендар буде повідомлений.

Наказом позивача №14 від 11.01.2013р. «Про затвердження розрахункової вартості платних послуг» збільшено вартість послуг з обслуговування орендаря до 0,38 гривень ( з ПДВ) за один кв.м. обслуговуваної площі орендаря.

Пунктом 8.1 договору встановлено строк його дії - з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації до 06.02.2022р.

За таких обставин, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №1282-П від 14.05.2012р. за період з червня по листопад 2013р., прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 2992,50 гривень, за послуги орендодавця у розмірі 208,74 гривень та пеню у розмірі 96,51 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати згідно визначених умов договору.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З наданого позивачем розрахунку суми боргу вбачається, що відповідачем за період з червня 2013р. по листопад 2013р. включно не оплачена орендна плата у розмірі 2992,50 гривень та не відшкодовано вартість витрат з обслуговування орендаря у розмірі 208,74 гривень - жодних доказів на спростування чого відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, внаслідок чого суд приходить до висновку, що стягувана заборгованість обґрунтовано заявлена позивачем до примусового стягнення з відповідача, тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 96,51 гривень, суд виходить з наступного.

За змістом статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобов'язання виконані в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 96,48 гривень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з громадської організації «Асоціація автолюбителів» (87547, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, 28, кв. 54, код ЄДРПОУ 33244263) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, 25, код ЄДРПОУ 23599040) заборгованість з орендної плати у розмірі 2992,50 гривень, вартість витрат з обслуговування орендаря у розмірі 208,74 гривень, пеню у розмірі 96,48 гривень.

Стягнути з громадської організації «Асоціація автолюбителів» (87547, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, 28, кв. 54, код ЄДРПОУ 33244263) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1827,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.03.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник