Постанова

від 13.02.2014 по справі 804/1210/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. Справа № 804/1210/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Білик Д.А.

представника відповідача Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Асканія Дістріб'юшн Дніпро" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001932201 від 16.08.2013р.,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Дочірнього підприємства "Асканія Дістрібюшн Дніпро" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.08.2013р. № 0001932201.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Асканія Дістріб'юшн Дніпро» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Асканія Фуд Сервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012р., за результатами якої, складено акт від 26.07.2013 року №179/221-08/37258594. На підставі акту перевірки винесено податкове-повідомлення рішення від 16.08.2013 р. № 0001932201, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 92509,50 грн., в тому числі 61673,00 грн. за основним платежем та 30836,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Асканія Дістріб'юшн Дніпро» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Асканія Фуд Сервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 185.1. ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого, ТОВ «АСКАНІЯ ДІСТРІБ'ЮШН ДНІПРО» занижено податок на додану вартість в серпні 2012 року на суму ПДВ 61672,52 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 26.07.2013 року №179/221-08/37258594 на підставі якого, винесено податкове-повідомлення рішення від 16.08.2013 р. №0001932201, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 92509,50 грн., в тому числі 61673,00 грн. за основним платежем та 30836,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Рішенням №3603/10/04-36-10-04-09 від 04.11.2013р. Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишило оскаржуване повідомлення-рішення відповідача без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Підприємство, не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, звернулось із повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням №16813/6/99-99-10-01-15 від 05.12.2013р. Міністерство доходів і зборів України залишило оскаржуване повідомлення-рішення відповідача та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Асканія Дістрібюшн Дніпро" укладено договір № 05-12/2010 від 15.12.10 року з ТОВ «Асканія Фуд Сервіс», згідно якого, ТОВ «Асканія Фуд Сервіс» являється продавцем, а ДП "Асканія Дістрібюшн Дніпро" - покупцем.

Предмет договору - продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити товар, згідно видаткових накладних.

На виконання умов договору виписано наступні документи:

- видаткові накладні: №1482 від 02.08.2012р., №1548 від 06.08.2012р., №1602 від 14.08.2012р., №1662 від 20.08.2012р., №1693 від 27.08.2012р.; податкові накладні: №5 від 02.08.2012р., №43 від 06.08.2012р., №109 від 14.08.2012р., №168 від 20.08.2012р., №201 від 27.08.2012р.; товарно-транспортні накладні №КИ03390556 від 01.08.2012р., №КИ0338001 від 06.08.2012р., №КИ0340856 від 13.08.2012р., №КИ0239818 від 21.08.2012р., №КИ0344799 від 27.08.2012р.

Суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Асканія Фуд Сервіс» включені до податкового кредиту декларації за серпень 2012 року, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року та даним декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

Актом перевірки зазначено, що до перевірки не надано довіреності на отримання товару, сертифікати походження товару та замовлення, що передбачено п.п.2.1 п. 2 Договору, що свідчить про їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є операції платників податку, з: а) постачання товарів, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів, є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" нього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі, якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі, якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого, відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних пін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу, у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі, у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми додатку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Таким чином, довіреності на отримання цінностей не повинні зберігатися у покупця, а передаються постачальнику при прийманні цінностей, тому, твердження відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку із ненаданням до перевірки довіреностей на отримання цінностей, є необгрунтованим.

Стосовно не надання до перевірки сертифікатів походження товару, суд зазначає, що у відповідності до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію», сертифікація здійснюється для того, щоб запобігти реалізації продукції небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян та навколишнього середовища. Згідно ст. 13 Декрету, сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28. Кава не зазначена в Переліку № 28, тобто, згідно вимог чинного законодавства, ця продукція не підлягає обов'язковій сертифікації.

Якість товару, що постачався, згідно Договору поставки № 05-12/2010 від 15.12.2010р. підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.07.2012р. №05.03.02-03/74953, копію якого, постачальник передав ДП «Асканія Дістріб'юшн Дніпро» в момент передачі партії товару.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати які, є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих представником позивача та представником відповідача доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Асканія Дістріб'юшн Дніпро" судовий збір в розмірі 186,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Асканія Дістріб'юшн Дніпро" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001932201 від 16.08.2013р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001932201 від 16.08.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Асканія Дістріб'юшн Дніпро" судовий збір в розмірі 186,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька