Рішення

від 13.03.2014 по справі 911/93/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа № 911/93/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», м. Київ до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс», Київська обл., м. Бровари 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі», м. Донецьк про визнання недійсним договору, за участю представників:

позивача:Щиголь Є.В., довіреність № 04-9/06 від 02.01.2014 року; Вареник В.В., довіреність № 04-09/01 від 20.01.2014 року; відповідача 1: відповідача 2:Хамініч Т.І., довіреність б/н від 29.01.2014 року; Кудін О.М., довіреність б/н від 29.01.2014 року; не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору б/н від 09.09.2013 року про відступлення права вимоги (цесії) укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі».

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30.01.2014 року.

Через канцелярію суду 30.01.2014 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2014 року.

Через канцелярію суду 13.02.2014 року позивач подав заяву про зупинення провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 27.02.2014 року.

У судовому засіданні 27.02.2014 року представник позивача відкликав заяву про зупинення провадження по справі. Ухвалою від 27.02.2014 розгляд справи було відкладено на 13.03.2014 року.

Представник відповідача 2 в судове засідання 13.03.2014 року не з'явився, письмових пояснень не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача 2 за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК» (кредитор), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс» (відповідач 1) та Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» (позичальник, позивач) було укладено договір позики № 09-0303 від 04.09.2009 р. (далі - договір позики), згідно з яким кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 5 000 000,00 (п'ять мільйонів гривень), а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів в порядку і на умовах, передбачених договором позики.

09.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс» (цедент, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Індастрі» (цесіонарій, відповідач 2) було укладено договір б/н від 09.09.2013 року про відступлення права вимоги (цесії), (далі - договір цесії), за умовами якого цедент відступає, а цесіонарій набуває право вимоги (належного цеденту) від казенного підприємства «Арсенал» (боржник) належного та реального виконання зобов'язання щодо сплати боржником цеденту інфляційних та процентів від несвоєчасно повернутої суми, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо повернення грошових коштів за договором позики (п. 1 договору цесії).

Пунктом 4 договору цесії, цедент в 10-денний строк з моменту набрання чинності договору цесії повідомити боржника про відступлення права вимоги.

12.09.2013 року на виконання п. 4 договору цесії, цедент направив боржнику повідомлення права вимоги від 12.09.2013 року, що стверджується квитанцією про направлення та описом вкладення у цінний лист, факт отримання підтверджений та не спростований позивачем.

Відповідно до пункту 16 договору, договір вважається укладеним набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 16/191 від 12.04.2010 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року у справі № 910/17780/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі» до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», що набрало законної сили в порядку ст. 85 ГПК України, було визнано недійсним договір позики від 04.09.2009 року № 09-0303 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК» (кредитор), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс» та Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал».

Вказаний факт в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України є преюдиціальним для цієї справи значенням у вирішенні даного спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини« згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року у справі № 910/17780/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі» до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», яке набрало законної сили, було визнано недійсним договір позики від 04.09.2009 року № 09-0303, а тому наведені обставини щодо недійсності договору позики не підлягають доказуванню у даному спорі і є встановленими наведеним судовим рішенням.

Отже, договір позики від 04.09.2009 року № 09-0303 не створив відповідних правових наслідків для сторін, що його підписали, оскільки він є недійсним.

Згідно зі ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні за загальним правилом не впливає на його зміст. Отже права боржника щодо нового кредитора залишаються такими саме, як і його права щодо первісного кредитора. А саме, боржнику надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж самі заперечення, які він мав проти первісного кредитора. Це можуть бути зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов'язанні із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо. Обсяг та зміст заперечень боржника визначається на момент одержання ним письмового повідомлення про заміну кредитора.

Отже, заміна кредитора можлива тільки у зобов'язанні, існуючому на момент укладення договору про уступку права вимоги, і тільки у відношенні прав (вимог), що виникли на момент укладення цього договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Судом встановлено, що сторонами у оспорюваному договорі цесії від 09.09.2013року було погоджено відступлення відповідачем 1 відповідачу 2 право вимоги від позивача щодо сплати інфляційних та процентів на підставі неіснуючого зобов'язання, оскільки договір позики від 04.09.2009 року № 09-0303, яким сторони обумовили наявність у відповідача 1 права вимоги інфляційних та процентів, визнано недійсним в судовому порядку, тобто з недійсного зобов'язання, що суперечить нормам закону, а саме вимогам ст. 514 Цивільного кодексу України, з урахуванням того, що заміна кредитора можлива тільки у зобов'язанні, існуючому на момент укладення угоди про уступку права вимоги, а відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а отже на момент укладення оспорюваного правочину, зобов'язання щодо сплати інфляційних та процентів у позивача перед відповідачем 1 не існувало, а тому і не могло бути передано відповідачем 1 відповідачу 2, а отже і не набуто останнім.

Пунктом 2.5 Постанови № 11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.

За таких обставин, всупереч вимогам закону при укладенні договору б/н від 09.09.2013 року про відступлення права вимоги (цесії) відповідачем 1 було відступлено відповідачу 2 право вимоги, яке виникло з недійсного зобов'язання, а отже такого, що не існувало.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі» про визнання недійсним договору б/н від 09.09.2013 р. про відступлення права вимоги (цесії), що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі» є правомірним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частинах.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір б/н від 09.09.2013 р. про відступлення права вимоги (цесії), що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс» (07400, Київська обл., м. Бровари, Об'їзна дорога, буд. 8, код 34702380) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код 14307357) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі» (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, код 36102952) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код 14307357) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 14.03.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак