Рішення

від 04.03.2014 по справі 115/6732/13-ц

САКСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 115/6732/13-ц

Провадження № 2/115/122/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" березня 2014 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Смолія А.М., за участю секретаря Якуніна А.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Технопроект» про визнання недійним договору оренди землі,

Встановив:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Технопроект» про визнання недійсним укладеного між ними 01 листопада 2004 року договору оренди земельної ділянки площею 13,7124 га, посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам закону, оскільки було проведено його державну реєстрацію, цільове призначення земельної ділянки не дозволяло передачу її в оренду юридичній особі. З аналогічних підстав просив визнати недійсними додаткові угоди до вказаного договору оренди землі укладені між сторонами 22 травня 2011 року. Також зазначив, що бажає особисто оброблювати належну земельну ділянку.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов свого довірителя та пояснив, що діюче законодавства не передбачає реєстрацію договорів оренди земельних ділянок цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. У спірному договорі не зазначене точне місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення. У акті приймання-передачі не зазначені місце розташування та розмір земельної ділянки. На момент укладення спірного договору позивач не був власником земельної ділянки. Також зазначив, що відповідно із перехідними положеннями ЗУ «Про оренду землі» після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Порушення права позивача полягає у тому, що він тільки зараз дізнався про наявні порушення діючого законодавства при укладенні спірного договору, що є підставою для визнання його недійсним.

Представник відповідача Шевкопляс В.В. проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що при укладенні спірного договору були дотриманні всі вимоги діючого законодавства, у ньому наявні всі істотні умови, передбачені ЗУ «Про оренду землі». По цей час всі умови договору виконуються у повному обсязі, позивач не заперечував проти продовження строку дії договору, будь-яке право орендодавця не порушено. Позивач без будь-яких обмежень мав право передавати належну йому земельну ділянку, враховуючи її цільове призначення, в оренду юридичній особі. Відповідач використовує передану в оренду земельну ділянку за її цільовим призначенням. Також звернув увагу суду на те, що представник позивача даючи пояснення з приводу заявлених вимог фактично змінив підставу позову, що не передбачено нормами ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01 листопада 2004 року між ОСОБА_1 і ПП «Технопроект» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав орендарю строком на сім років земельну ділянку площею 13,7124 га для ведення сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстровано у Сакському відділі Кримської республіканської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 30 вересня 2005 року за № 0405015000410.

22 травня 2011 року між вказаними вище сторонами було укладеного додаткову угоду до договору оренди землі від 01 листопада 2004 року (земельна ділянка кадастровий номер 0124386800:03:001:0270), на підставі якої збільшено строк оренди до 17 років та збільшений розмір орендної плати до 1082,00 грн. Додаткова угода була зареєстрована у Міськрайонному управлінні Держкомагентства в м. Саки і Сакському районі 23 січня 2012 року за № 012430004001657.

22 травня 2011 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 01 листопада 2004 року (земельна ділянка кадастровий номер 0124386800:04:001:0146), на підставі якої звільнено строк оренди до 17 років та збільшений розмір орендної плати до 1082,00 грн. Додаткова угода була зареєстрована у Міськрайонному управлінні Держкомагентства в м. Саки і Сакському районі 23 січня 2012 року за № 012430004001658.

Твердження про недійсність договору оренди та додаткових угод до нього з підстави проведення їх державної реєстрації безпідставне виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України (в редакції від 11.01.2005) та ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» є укладеним з моменту такої реєстрації .

Таким чином вказані договір та додаткові угоди до нього є укладеними.

За змістом ст. 215 ЦК України недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Відповідно зі ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Зі змісту спірного договору слідує, що у ньому відсутні дві істотні умови, передбачені ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а саме: не зазначено цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; відсутні умови збереження стану об'єкта оренди.

Статтями 125, 126 ЗК України, в редакціях які діяли на час укладення спірного договору, передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Судом встановлено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ № 037943 на підтвердження права ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 13,7124 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Стовпівської сільської ради Сакського району АР Крим був виданий 03 червня 2005 року, у той же день зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010501500124.

З огляду на діюче земельне та цивільне законодавство право власності у ОСОБА_1 на зазначену вище земельну ділянку виникло 03 червня 2005 року.

Відповідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно з ч. 4 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

З огляду на час виникнення у позивача права власності на земельну та часу укладення договору оренди землі він не мав права укладати будь-які угоди щодо земельної ділянки.

Як слідує із висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 6 лютого 2012 р. у справі № 6-104ц11, від 14 березня 2012 р. у справі № 6-7цс12, від 4 квітня 2012 р. у справі № 6-21цс12, відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, у тому числі, умови, що визначені законом як істотні. Істотні умови договору оренди землі встановлені ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі». Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. У разі відсутності в договорі оренди землі хоча б однієї з його істотних умов, зокрема умов збереження стану об'єкта оренди, такий договір визнається недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 зазначеного Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином наявні правові підстави для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди земельної ділянки, то вони є похідними від вимог про визнання договору оренди землі недійсним, без основного договору не можуть існувати, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно зі ст. 638, 792 ЦК України, ст. 78 ЗК України, ст.ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 88, 209, 212 - 215 ЦПК| України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати недійсними договір оренди землі, укладений 01 листопада 2004 року між ОСОБА_1 і Приватним підприємством «Технопроект» та додаткові угоди до вказаного договору від 22 травня 2011 року.

Стягнути із Приватним підприємством «Технопроект» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 229,40 грн., сплачений позивачем при подачі позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Смолій А. М.