Ухвала

від 25.02.2014 по справі 826/11911/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11911/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничук В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському району Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському району Київської області про стягнення витрат на виплату пенсії та щомісячної державної адресної допомоги -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення не прийнятих витрат за період з 01.11.2012 р. по 31.06.2013 р. у загальній сумі 120613,92 грн., з яких: 119413,92 грн. - щомісячна державна адресна допомога; 1200,00 грн. - основний розмір пенсії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області (ідентифікаційний код 25959117) 1200,00 грн. (тисячу двісті гривень) суми виплаченої пенсії. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач також подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 01.11.2012 р. по 31.06.2013 р. позивачем виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 120613,92 грн., з яких: 119413,92 грн. - щомісячна державна адресна допомога; 1200,00 грн. - основний розмір пенсії.

Згідно Актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2012 р. - червень 2013 р., а також відповідні таблиці розбіжностей до них, судом встановлено, що відповідачем, зокрема, не прийнято до заліку витрати з виплати щомісячної державної адресної допомоги.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-14, обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Виплата щомісячної державної адресної допомоги передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 р. "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", (далі - Постанова № 265).

Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 встановив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Отже, аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги, не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до положень статті 46 Закону № 1105-XIV, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Підстави відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків видатків Пенсійному Фонду України на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначені у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно пункту 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, мас право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відшкодування здійснюється відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. № 5-4/4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за № 376/7697) (далі - Порядок).

Таким чином, пунктом 4 Порядку встановлено виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків, проте, відшкодування щомісячної адресної державної допомоги зазначеним пунктом не передбачено.

Також, статтею 21 Закону № 1105 встановлено виключний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 р. не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Відносно неприйняття відповідачем до відшкодування витрат позивача в частині основного розміру пенсії ОСОБА_3 в розмірі 1200,00 грн. слід зазначити, що доводи відповідача про поширення на спірні правовідносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994р. між частиною держав колишнього СРСР, викладені у листі від 01.03.2012р. №529-106-110/157, направленому за наслідками розгляду претензії позивача не є обґрунтованими.

Так, статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Крім того, позивачем надано суду Виписку з акту огляду МСЕК ОСОБА_3 №060285 від 04.12.1991 року та Розпорядження УПФУ у Києво-Святошинському районі №158376 від 13.07.2011 року, що підтверджує факт наявності інвалідності та причину інвалідності - трудове каліцтво (профзахворювання).

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському району Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.П. Мельничук

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.