Рішення

від 13.03.2014 по справі 916/300/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2014 р.Справа № 916/300/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „АМАКО Україна"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕХСЕРВІС"

Про: стягнення 9913,18 грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: Дика О.М. - довіреність

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю „АМАКО Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕХСЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення 9913,18 грн. боргу за поставлений товар.

Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно ст. 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

На підставі видаткових накладних, підписаних уповноваженими особами сторін, відповідач прийняв від позивача товар на загальну суму 46913,18 грн.

Проте, відповідач товар оплатив частково - на суму 37000,00 грн.

Тобто, відповідач не здійснив повну оплату за товар. Розмір заборгованості становить 9913,18 грн. Наявність вказаної заборгованості підтверджено, також, селаданим між сторонами Актом звірки від 28.10.2013 року.

На відповідну претензію від 14.11.2013 року, відповіді відповідач не надав, борг не оплатив.

Відповідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, фактично між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини, які ґрунтуються на договорі поставки, а тому правовідносини між сторонами підлягають регулюванню цим кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, у зв'язку з тим, що правочин укладений між позивачем та відповідачем не містить терміну виконання грошового зобов'язання щодо сплати отриманого товару, то у даному випадку мають застосовуватися норми ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який термін. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідач отримав вищезазначену претензію-вимогу 30.11.2013 року, що підтверджує повідомлення про вручення.

На момент розгляду справи, суду не надано доказів оплати товару.

Отже, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕХСЕРВІС" (68723, Одеська обл., Болградський район, с. Калчева, вул. Гагаріна, буд. 34, код - 30665560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АМАКО Україна" (08322, Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, код - 21665011): 9913 гривень 18коп. боргу та 1827 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Демешин О.А.