Постанова

від 06.03.2014 по справі 805/1941/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 р. Справа №805/1941/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Аржанові К.С.

за участю:

представника позивача Вишинського О.В.,

представників відповідача Булиги В.П., Хорошко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», звернувся до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо оформлення висновків зустрічної звірки викладених в актах №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року, визнання неправомірними дій щодо внесення інформації та змін (коригування) до інформаційних баз контролюючих органів на підставі актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року, визнання неправомірними дій щодо направлення актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року до інших контролюючих органів, зобов'язання вилучити з усіх інформаційних баз контролюючих органів інформацію та коригування, внесені на підставі актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року та поновити дані, самостійно задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт».

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.02.2014 року ним отримано акт №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року та акт №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року.

Позивач вважає неправомірними дії відповідача у вигляді оформлення висновків зустрічної звірки у акті №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року, внесення інформації та змін (коригування) до автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів на підставі висновків, викладених у вказаних актах, направлення вказаних актів до інших контролюючих органів.

Також позивач вказує на те, що складання акту за наслідками проведення саме зустрічної звірки не передбачено податковим законодавством, окрім акту про неможливість її проведення. Результати такої звірки можуть бути оформлені виключно у формі довідки. Однак, за наслідками проведення зустрічної звірки відповідачем складені саме акти про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», а не довідка, а також зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій та у зв'язку з цим висновок з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з контрагентами позивача. На підставі неправомірно складених вищезазначених актів відповідачем здійснено коригування у інформаційних системах податкового органу показників податкової звітності позивача за жовтень, листопад 2013 року та зазначені акти звірок направлені до інших податкових органів.

Таким чином, діями відповідача щодо відображення в інформаційних базах контролюючих органів інформації про результати перевірок, які оформлені актами зустрічної звірки, для позивача створено негативні наслідки, усунути які можливо шляхом вилучення зазначеної інформації та поновлення даних, самостійно задекларованих платником податків.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати неправомірними дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, зобов'язати Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області вчинити певні дії.

До початку розгляду справи по суті позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати неправомірними дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо внесення інформації та змін (коригування) до АІС «Податковий блок» на підставі актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року, зобов'язати Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» інформацію та коригування внесені на підставі актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року та поновити дані, самостійно задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», визнати неправомірними дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо направлення актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надали заперечення згідно яких вказали, що провести зустрічну звірку було неможливо, оскільки на момент вчинення дій позивач не знаходився за юридичною адресою. Оскільки для проведення зустрічної звірки документи не були надані, відповідачем були використані матеріали, які знаходяться у справі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», інформаційної бази даних «система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», що використовується у відповідача, інших джерел інформації. Підставою для проведення зустрічної звірки позивача є встановлення під час перевірки іншого платника податків сумнівів стосовно факту здійснення операцій між цими суб'єктами господарювання. Відповідно до бази даних державної податкової служби, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно - правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою збільшення витрат та податкового кредиту.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 18 липня 2007 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 35285668, перебуває на обліку як платник податків в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 19.07.2007 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АВ №554498.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків.

Судом встановлено, що відповідачем 11 січня 2014 року здійснені відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки позивача, на підставі яких складено акт №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: абз. «а» п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від постачальників на суму 6280401,50 грн. за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року; абз. «б» п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем до складу податкових зобов'язань віднесені суми податку на додану вартість у зв'язку з встановленням нереальності здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання у сумі 6193442,55 грн. за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року.

Також відповідачем 11 січня 2014 року здійснені відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки позивача, на підставі яких складено акт №09/05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: абз. «а» п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від постачальників на суму 5800002,60 грн. за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року; абз. «б» п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем до складу податкових зобов'язань віднесені суми податку на додану вартість у зв'язку з встановленням нереальності здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання у сумі 5800002,60 грн. за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року.

Відповідно до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивачем оскаржуються дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо внесення інформації та змін (коригування) до АІС «Податковий блок» на підставі актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року, щодо направлення актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року до інших контролюючих органів.

З урахуванням того, що коригування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» за жовтень, листопад 2013 року в Аналітичній системі «Податковий блок» відбулося за наслідками висновків, викладених у вищевказаних актах, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Полиспаст-Технология», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», яке є покупцем, укладено договір поставки №10/13д, предметом якого є наступне: постачальник поставляє, а покупець купує на умовах, викладених в цьому Договорі, та/або Додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах, та/або Специфікаціях нафтопродукти, іменовані далі - «товар». Відповідно до п.2.1 вказаного договору загальна сума остаточно визначається сумарною вартістю фактично поставленого товару протягом строку дії даного договору.

01 листопада 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», яке є покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Макнефтьторг», яке є постачальником, укладено договір поставки №01-11у, предметом якого є наступне: постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар - дизельне пальне, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідно до п.2.1 вказаного договору загальна сума договору складається з вартості всіх партій товару, відвантаженого за цим договором.

04 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Доноптсервіс», яке є покупцем, укладено договір поставки №04/10-3, предметом якого є наступне: постачальник поставляє, а покупець купує на умовах, викладених в цьому договорі, та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах, та/або специфікаціях нафтопродукти, іменовані далі - «товар». Відповідно до п.2.1 вказаного договору загальна сума остаточно визначається сумарною вартістю фактично поставленого товару протягом строку дії даного договору.

01 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Доноптсервіс», яке є покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів №01/10-1, предметом якого є наступне: постачальник зобов'язується поставляти нафтопродукти у відповідності до поданої покупцем заявки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Відповідно до п.2.7 вказаного договору загальна сума договору визначається з фактично поставленого товару, відповідно до усіх накладних за цим договором.

04 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна», яке є покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів №04/10-2, предметом якого є наступне: відповідно до цього договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в порядку та на умовах даного договору. Відповідно до п.2.1 вказаного договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару визначається в рахунках-фактурах постачальника або видаткових накладних при поставці кожної партії.

09 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс», яке є покупцем, укладено договір поставки №09/10-1, предметом якого є наступне: постачальник поставляє, а покупець купує на умовах, викладених в цьому договорі, та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах, та/або специфікаціях нафтопродукти, іменовані далі - «товар». Відповідно до п.2.1 вказаного договору загальна сума остаточно визначається сумарною вартістю фактично поставленого товару протягом строку дії даного договору.

28 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», яке є постачальником, та приватним підприємством виробничо - комерційна фірма «Тотус», яка є покупцем, укладено договір поставки №28/10-1. Предметом якого є наступне: постачальник поставляє, а покупець купує на умовах, викладених в цьому договорі, та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах, та/або специфікаціях нафтопродукти, іменовані далі - «товар». Відповідно до п.2.1 вказаного договору загальна сума остаточно визначається сумарною вартістю фактично поставленого товару протягом строку дії даного договору.

10 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», яке є покупцем, укладено договір поставки №10/10-13, предметом якого є наступне: постачальник поставляє, а покупець купує на умовах, викладених в цьому договорі, та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах, та/або специфікаціях нафтопродукти, іменовані далі - «товар». Відповідно до п.2.1 вказаного договору загальна сума остаточно визначається сумарною вартістю фактично поставленого товару протягом строку дії даного договору.

04 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», яке є постачальником, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, який є покупцем, укладено договір поставки №04/10-1, предметом якого є наступне: постачальник поставляє, а покупець купує на умовах, викладених в цьому договорі, та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах, та/або специфікаціях нафтопродукти, іменовані далі - «товар». Відповідно до п.2.1 вказаного договору загальна сума остаточно визначається сумарною вартістю фактично поставленого товару протягом строку дії даного договору.

За вищезазначеними договорами були складені податкові накладні за жовтень - листопад 2013 року, на підставі чого був сформований податковий кредит.

Як вже зазначалось судом раніше, податковий орган здійснив коригування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» за жовтень, листопад 2013 року в Аналітичній системі «Податковий блок» на підставі акту №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, акту №09/05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013року, на підставі висновків зазначених актів перевірки, зокрема того, що у ході проведення перевірки не встановлено факту здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання: ТОВ «Укрпринтпродукт», ТОВ «Полиспаст-Технология», ТОВ «Макнефтьторг», ТОВ «Доноптсервіс», ТОВ «Торговий дім Альпіна», ТОВ «Аверс Плюс», ПП ВКФ «Тотус», ТОВ «Атан-Крим», ФОП ОСОБА_4

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчать наявні в матеріалах справи договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні (т. 1 а.с. 37-250, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-172).

На момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що податковим органом не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам статті 201 Податкового кодексу України. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг). Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних є обґрунтованим.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні, тобто, в період взаємовідносин з позивачем (з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року) контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали право виписувати податкові накладні.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначене спростовує доводи відповідача про безпідставність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки приписами ст. 198 Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт дійсності здійснення господарських операцій з його контрагентами, зокрема з ТОВ «Полиспаст-Технология», ТОВ «Макнефтьторг», ТОВ «Доноптсервіс», ТОВ «Торговий дім Альпіна», ТОВ «Аверс Плюс», ПП ВКФ «Тотус», ТОВ «Атан-Крим», ФОП ОСОБА_4

Судом встановлено, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій в період з жовтня - листопада 2013 року були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом зазначеної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно.

Слід зазначити, що жодним законодавчим актом не передбачено право податкового органу визнавати договори (правочини) недійсними та/або нікчемними. Крім цього, суд зауважує, що податковий орган не може заміняти (підміняти) відповідні державні органи, яким відповідно до закону надані повноваження визнавати угоди нікчемними, зокрема судові органи.

Щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень відповідача, податковим органом на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року до Аналітичної системи «Податковий Блок» були внесені коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Укрпринтпродукт» за жовтень - листопад 2013 року.

Згідно статті 74 Податкового Кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до приписів п. 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При цьому, податкове повідомлення-рішення повинно містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах законодавство не передбачає.

Всупереч цьому, податкове повідомлення - рішення не винесено. Податковим органом до облікової картки платника податків ТОВ «Укрпринтпродукт» зміни не вносились.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця» затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця. Згідно п.п.1.3.1 п.1.3 розділу 1 зазначених Методичних рекомендацій під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи "Податковий блок" - "Реєстрація ПП", "Обробка податкової звітності та платежів", "Податковий аудит", "Аналітична система", "Облік платежів".

Відповідно до вимог податкового законодавства платники податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання, яку декларує в відповідній податковій декларації. Прийняття податкової декларації є прямим обов'язком податкового органу, що в свою чергу кореспондується з обов'язком платника податків подати таку декларацію.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Порушення законного інтересу позивача полягає у необхідності встановлення відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства, а також спростування висновків вищевказаної довідки, яка є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використана для аналогічних коригувань податкової звітності контрагентів позивача, що потягне негативні наслідки для нього у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці.

З огляду на вищевикладене, суд визнає інтерес позивача законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту. Виходячи з цього, суд оцінює дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності порушення такими діями прав та законних інтересів позивача.

З аналізу положень зазначеного Порядку та норм Податкового кодексу України вбачається, що жодним нормативним актом не передбачено такого наслідку проведення перевірок, як коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в базах даних Державної податкової служби на підставі висновків акту перевірки.

Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені саме податковим повідомленням-рішенням, які прийняті на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Оскільки за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно були скореговані показники відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з жовтень - листопад 2013 року, тобто дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Податковий Блок» в частині виключення відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість є протиправними і саме ці дії призвели до порушення прав позивача.

Слід зазначити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Крім того слід зазначити, що самостійна зміна органом ДПС в електронних базах даних показників податкової звітності без зміни цих показників самим платником податків шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує його права та інтереси, оскільки платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним у податкових деклараціях показники відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Також, факт порушення прав платника податків, полягає у тому, що дії контролюючого органу полягають у невчиненні жодної з передбачених законом дій за результатами перевірки, а саме у неприйнятті ані рішення, ані довідки, що ставить суб'єкта господарювання у правову невизначеність. Такі дії контролюючого органу не лише зачіпають законні інтереси платника податку, але й позбавляють його можливості оскаржити акт чи визнати його незаконним. З вчинених дій (невинесення податкового повідомлення-рішення) можна зробити висновок, що контролюючий орган, визначаючи суми податкових зобов'язань платника податків, порушив його право на самостійне їх декларування.

З урахуванням викладеного, відповідачем безпідставно були внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за жовтень - листопад 2013 року, а тому ці показники податкової звітності позивача за вказаний період підлягають відновленню.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідно до листів №142/05-91-15 від 11.01.2014 року та №129/05-18-22-01-13-4 від 11.01.2014 року акти №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року були направлені відповідачем до інших податкових органів, а саме: до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання неправомірними дій Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо внесення інформації та змін (коригування) до АІС «Податковий блок» на підставі актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року, зобов'язання вилучити з АІС «Податковий блок» інформацію та коригування внесені на підставі актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року та поновити дані, самостійно задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт», позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо направлення актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області також підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо внесення інформації та змін (коригування) до АІС «Податковий блок» на підставі актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року.

Зобов'язати Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» інформацію та коригування внесені на підставі актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року та поновити дані, самостійно задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт».

Визнати неправомірними дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо направлення актів №10/05-91-15-01/35285668 від 11.01.2014 року та №09/ 05-18-22-01/35285668 від 11.01.2014 року до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринтпродукт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 06.03.2014 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 11.03.2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.