Постанова

від 11.03.2014 по справі 801/324/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2014 року (12:02) Справа №801/324/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Дерюгіної Н.В., керівник, довідка з ЄДРПОУ серії АБ№529573 від 04.09.2012 року; паспорт серії НОМЕР_2 від 29.05.2001 року,

відповідача - Базілевич Н.В., довіреність № 3807/10/10-0 від 11.11.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ЗАО «Крим»

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ЗАО «Крим» до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№0003232202 від 25.12.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2571,00 грн., у тому числі за основним м платежем у сумі 1714,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 857,00 грн.,

№0003242202 від 25.12.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1971,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням норм діючого законодавства. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є висновки акту перевірки відносно неможливості проведення перевірки ТОВ «Агросахінвест-2002», а також щодо відсутності реального характеру операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Але, на думку позивача, вказаний висновок не відповідає дійсним обставинам, оскільки ПрАТ «ЗАО Крим» сплачено вартість отриманих товарів, товар отримано та він використовується у господарській діяльності, операцію проведено у бухгалтерському обліку. Тобто, порушень з боку ПрАТ «ЗАО Крим» не має. Також, позивач вказав на те, що порушення постачальником товару податкового законодавства в частині правил податкової звітності або правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Присутній у судовому засіданні 11.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог податкового законодавства, що виявилось у формуванні витрат та податкового кредиту по господарським операціям, реальність проведення яких не підтверджено. Так, зокрема, відповідач вказав на те, що податковим органом не заперечується використання позивачем ТМЦ у власній господарській діяльності, однак, підприємством не надано достатніх доказів, що ТМЦ отримано від ТОВ «Агросахінвест-2002».

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 25.09.1992 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Закритого акціонерного товариства «ЗАО Крим» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ЗАО Крим»). Ці дані підтверджуються наявною в матеріалах справи копією довідки з ЄДРПОУ серії АБ№529573 від 31.08.2012 року (а.с.72).

Згідно з довідкою № 241 від 05.09.2012 року (а.с.22) позивач з 31.07.1996 року перебуває на податковому обліку за №7-54.

Позивач з 23.07.1997 року зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво НОМЕР_4 від 13.09.2012 року (а.с.23).

Таким чином, Приватне акціонерне товариство «ЗАО Крим» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Посадовими особами Керченської об'єднаної державної податкової інспекції на підставі наказу № 305 від 21.11.2013 року в період з 22.11.2013 року по 26.11.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ЗАО Крим» (ЄДРПОУ 20675473) з питання реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Агросахінвест-2002» (ЄДРПОУ 31870837) у серпні 2011 року та відображення у податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток, також з питання взаємовідносин з ТОВ «Кронос» (ЄДРПОУ 31395365) у серпні 2013 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ПрАТ «ЗАО Крим»:

- п.198.1 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого необґрунтовано завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1714,15 грн. у серпні 2011 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань у серпні 2011 року на суму 1714,15 грн.,

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, по взаємовідносинах з ТОВ «Агросахінвест-2002» на суму 8571,00 грн. за 3 квартали 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1971,00 грн. (8571,00х23%).

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Агросахінвест-2002» та ПрАТ «ЗАО Крим» склалися на підставі договору № 628 від 14.02.2011 року.

До перевірки надані первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку перевіряємого підприємства відображено отримання товарів від ТОВ «Агросахінвест-2002».

Згідно банківської виписки ПрАТ «ЗАО Крим» сплачено 15.09.2011 року за отримані товари ТОВ «Агросахінвест-2002» суму 11000,00 грн.

Вказана операція відображена у бухгалтерському обліку.

Але, до перевірки не надані ані товарно-транспортні накладні, ані подорожні листи. Перевіркою неможливо встановити факти транспортування та постачання ТМЦ від міста Дніпропетровська до міста Керч.

Згідно отриманого від ДПІ у Леніському районі м. Дніпропетровська акта від 06.11.2012 року № 1341/226/31870837 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Агросахінвест-2002» за серпень 2011 року встановлено, що підприємством було подано декларацію з ПДВ за серпень 2011 року з зазначенням суми податкових зобов'язань 1089196,00 грн. та податкового кредиту - 1061784,00 грн.

Згідно додатку 5 до декларації кількість основних покупців ТОВ «Агросахінвест-2002» складає 264 контрагента, серед яких ПрАТ «ЗАО Крим» (сума ПДВ складає 1714,15 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Агросахінвест-2002»).

Проте, фахівцями ДПІ у Ленінському районі за наслідками виходу на юридичну адресу підприємства було встановлено, що ТОВ «Агросахінвест-2002» за юридичною адресою не знаходиться.

Крім того, перевіркою ТОВ «Агросахінвест-2002» не встановлено жодних юридичних документів, що підтверджують здійснення приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, відсутня будь-яка товарно-транспортна документація.

Враховуючи зазначене вище, податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за серпень 2011 року між ТОВ «Агросахінвест-2002» та ПрАТ «ЗАО Крим».

В той час, як наслідки в податковому обліку платника створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною обставин або власного капіталу платника та відповідають змісту відображеному в складених платником податків договорах. Тобто, у разі фіктивності операцій нарахування податкового кредиту варто визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податків доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Отже, оподаткування ПрАТ «ЗАО Крим» господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Агросахінвест-2002» призвело до завищення податкового кредиту на суму 1714,15 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на суму 8571,00 грн.

Висновки перевірки ПрАТ «ЗАО Крим» зафіксовані в акті №391/22.2/20675473 від 03.12.2013 року (а.с.8-13).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем було подано на нього заперечення (а.с.14).

Відповідь на заперечення податковим органом оформлено листом №3143/10/22.2 від 16.10.2013 року (а.с.16). У відповіді на заперечення вказано, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, у зв'язку з чим залишаються без змін.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 25.12.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.18-19):

№0001741502, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 2571,00 грн., у тому числі 1714,00 грн. за основним платежем та 857,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0003242202, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 1971,00 грн. за основним платежем.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок оподаткування прибутку підприємств визначений розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

Пунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами також встановлені розділом V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Агросахінвест-2002».

Також, судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2011 року між ТОВ «Агросахінвест-2002» (постачальник) та ЗАТ «Крим» (покупець) було укладено договір поставки товару № 628 (а.с.25-28).

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку та строки, встановлені договором, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

На виконання умов цього договору контрагентом на адресу позивача було поставлено товар (продукти харчування) загальною вартістю 10284,89 грн., з них ПДВ - 1714,15 грн. Ці дані підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 16.08.2011 року №№35386, 35388, 35389, 35390, 35391, 35392, 35393 та 35394 (а.с.30,32,34,36,38,40,42,44).

Оплата за отриманий товар в сумі 11000,00 грн. проведена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Агросахінвест-2002» у ВАТ «Укрексімбанк», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №1579 від 15.09.2011 року (а.с.88).

Листом від 07.03.2014 року за вих.№8 ТОВ «Агросахінвест-2002» підтверджено отримання грошових коштів від позивача в сумі 11000,00 грн. за товар, відвантажений згідно із переліченими вище видатковими накладними (а.с.89).

За наслідками проведеної господарської операції контрагентом на адресу позивача були виписані податкові накладні (а.с.31,33,35,37,39,41,43,45):

№353861 від 16.08.2011 року на суму 429,54 грн., з них ПДВ - 71,59 грн.,

№35388 від 16.08.2011 року на суму 758,40 грн., з них ПДВ - 758,40 грн.,

№353891 від 16.08.2011 року на суму 911,50 грн., з них ПДВ - 151,92 грн.,

№35390 від 16.08.2011 року на суму 1058,60 грн., з них ПДВ - 178,43 грн.,

№35391 від 16.08.2011 року на суму 792,00 грн., з них ПДВ - 132,00 грн.,

№35392 від 16.08.2011 року на суму 2753,39 грн., з них ПДВ - 458,90 грн.,

№35393 від 16.08.2011 року на суму 2166,58 грн., з них ПДВ - 361,10 грн.,

№35394 від 16.08.2011 року на суму 1414,88 грн., з них ПДВ - 235,81 грн.

Наявними в матеріалах справи документами також підтверджується використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого від ТОВ «Агросахінвест-2002».

Так, згідно із довідкою з ЄДРПОУ серії АБ№529573 від 31.08.2012 року (а.с.72) основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 46.39) та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).

Згідно із інформацією, викладеною КРП «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» у листі вих.№733 від 19.02.2008 року (а.с.92), за організацією орендарів «Крим» зареєстроване, у тому числі, наступне майно у місті Керч:

домоволодіння № 4 по вул. Сморжевського, магазин № 1,

домоволодіння № 103 по вул. Островського, магазин № 23,

домоволодіння № 75 по вул. Кірова, магазин № 32,

домоволодіння № 42 по вул. Гагаріна, магазин № 48,

домоволодіння № 21 по вул. Войкова, магазин № 60,

домоволодіння № 46 по вул. Казакова, магазин № 61,

домоволодіння № 7 по вул. Р.Люксембург, магазин № 62,

домоволодіння № 13 по вул. Войкова, магазин № 64,

домоволодіння № 115 по вул. Островського, магазин № 23,

домоволодіння № 2 по вул. С.Разіна, магазин № 77,

домоволодіння № 3 «е» по вул. Горського, магазин № 87.

Отриманий від ТОВ «Агросахінвест-2002» товар був розподілений між магазинами №№1,23,60,62,64,87 для подальшої реалізації, що підтверджується накладними (а.с.58-66).

Крім того, наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків підтверджується реалізація товару (продуктів харчування) кінцевому споживачу (а.с.96-103). Реалізацію товару здійснено з використанням реєстратору розрахункових операцій ЕРА 201-01 (фіскальний номер 0106003300). Вказаний реєстратор належить ЗАТ «Крим», про що свідчить наявна в матеріалах справи копія книги обліку розрахункових операцій (а.с.95).

В акті перевірки податковим органом зазначено про відсутність у позивача документів, які підтверджують транспортування товару від міста Дніпропетровськ, де зареєстроване ТОВ «Агросахінвест-2002», до міста Керч, де знаходиться ПрАТ «ЗАО Крим».

Однак, відповідачем не було враховано ту обставину, що ТОВ «Агросахінвест-2002» має відокремлений підрозділ (офіс, склад) у місті Керч за адресою: 98300, АР Крим, м. Керч, вул. Мирошниченка, 28/30. Ці дані підтверджуються наявною в матеріалах справи копією повідомлення №161 від 11.06.2012 року (а.с.29).

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується отримання позивачем товару від ТОВ «Агросахінвест-2002», його оплата та використання у власній господарській діяльності.

Висновки суду зроблені за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності ПрАТ «ЗАО Крим».

Досліджені первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі необхідні реквізити та належним чином фіксують факт здійснення господарських операцій.

Податкові накладні також мають всі необхідні реквізити, визначені статтею 201 Податкового кодексу України.

Відтак, виписані контрагентом податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту позивачем.

Щодо встановлених в ході перевірки даних про відсутність ТОВ «Агросахінвест-2002» за юридичною адресою, а також відсутність у контрагента документів на транспортування товару, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Порушення вимог податкового законодавства з боку контрагента чи третьої особи тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та визначено суму витрат на підставі первинних документів, отриманих від ТОВ «Агросахінвест-2002»

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем витрат по взаємовідносинам з вказаним контрагентом на суму 8571,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 1715,14 грн.

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 1971,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 1715,00 грн.

Відносно донарахування позивачу суми штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, із змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу на платника податку є самостійне визначення (донарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Проте, враховуючи, що під час розгляду справи встановлено відсутність підстав для визначення податковим органом суми податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, відсутні й підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 25.12.2013 року №0003232202 та №0003242202 є такими, що прийняті податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

З матеріалів справи вбачається, що за подання даного адміністративного позову до суду позивачем сплачений судовий збір у загальній сумі 182,80 грн., що підтверджується квитанцією №ПН1136 від 08.01.2014 року (а.с.2) та квитанцією №ПН19770 від 21.01.2014 року (а.с.50).

Розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1218,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, розмір судового збору за подання позову немайнового характеру в грошовому еквіваленті становить 73,08 грн. (1218грн.х0,06). Судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру повинен становити 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1827,00 грн. (1218грн.х1,5) та не більше 4872,00 грн. (1218грн.х4).

Разом з тим, в частині 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» зроблено зауваження про те, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем у справі оскаржуються рішення податкового органу про донарахування суми податкових зобов'язань, що свідчить про майновий характер заявлених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, що мав бути сплачений позивачем за подання даного позову становить 182,70 грн. (1827,00 грн.х10%).

На підставі зазначеного, приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає необхідним стягнути на його користь з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.03.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 14.03.2014 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 25.12.2013 року №0003232202 та №0003242202.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ЗАО «Крим» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.