Рішення

від 11.03.2014 по справі 388/1926/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/592/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Бойко П.М.

Доповідач Письменний О. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Єгорової С.М.,

при секретарі - Крисановій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24.12.2013 року в справі за їх позовом до селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» про визнання договору оренди недійсним, -

Встановила:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до Селянського фермерського об'єднання "Володимирівське", за участю третіх осіб - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Відділу Держземагенства у Долинському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди землі недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позивачі зазначили, що 29 грудня 2003 року уклали договори оренди власних земельних ділянок з СФО "Володимирівське" терміном до 5 років. Примірник цих договорів їм не було повернуто керівництвом СФО. Ці договори продовжено до 29 грудня 2013 року за їх згодою.

В 2013 році їм стало відомо, що в договорах оренди існують виправлення строку оренди з 5 на 15 років, що вказує на те, що в момент укладання договорів недотримані вимоги законодавства.

Крім того в договорах відсутні місце розташування земельної ділянки, відповідальність за несплату орендної плати, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, умови збереження стану об'єкта оренди, умови та строки передачі земельної ділянки орендарю, існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, план або схема земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом. На думку позивачів неможливо ідентифікувати ділянку, яку нібито передано в оренду.

Посилаючись на це, позивачі просили визнати зазначені договори оренди від 29.12.2003 року недійсними, заборонити відповідачу користуватися земельними ділянками НОМЕР_1, площею 7,09 га та №3521982500:02:000:0052, площею 7,8901 га, на території Гурівської сільської ради Долинського району, які належать ОСОБА_3, та НОМЕР_2, площею 7.10 га, яка належить ОСОБА_4

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та задоволення вимог позивачів з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційного суду особи, які беруть участь у справі не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 належать земельні ділянки НОМЕР_1, площею 7,09 га та №3521982500:02:000:0052, площею 7,8901 га, а ОСОБА_4 - НОМЕР_2, площею 7,10 га на території Гурівської сільської ради Долинського району, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки (а.с.14-16).

Зазначені земельні ділянки позивачі передали в оренду відповідачу - СФО "Володимирівське" строком на 15 років з 29.12.2003 року по 31.12.2018 року, договори зареєстровано ДП «КР Центр ДЗК» (а.с. 11-13).

Відмовляючи позивачам в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що договори оренди були укладені 29.12.2003 року, а до суду позивачі звернулася лише 08.10.2013 року, після спливу позовної давності.

Однак, суд не звернув уваги на те, що позовна давність не є процесуальним строком, вона може застосовуватися лише у тому разі коли права позивача були порушені, але за захистом свого права позивач звернувся після спливу позовної давності (ст. 256ЦК).

Суд не встановив чи були порушені права позивачів, чи були, зокрема, підстави для визнання договорів оренди від 29.12.2003 року недійсним.

Між тим, з матеріалів справи чітко вбачається, що між сторонами відсутні спори щодо місця розташування земельної ділянки, цільового призначення, її прийому - передачі, використання, проекту відведення, обмежень (обтяжень) та т. п. адже, оспорюваний договір був укладений на підставі відомостей державного акту, що зазначено безпосередньо в договорі. Цей акт містить план та опис зовнішніх меж земельної ділянки, місце розташування ділянки, цільове призначення ділянки(а.с. 14-16). До того ж, земельні ділянки відповідачем використовується майже 10 років і позивачі претензій до відповідача не заявляли.

Пунктом 1.5 Договорів сторонами визначено розмір та форму орендної плати, а згідно п. 3.1. Договорів сторони дійшли згоди про встановлення матеріальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

Таким чином, сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання зобов'язання по сплаті орендної плати, яка передбачена главою 51 ЦК. Отже, посилання позивачів про відсутність в договорах умови про відповідальність є безпідставною.

Відповідно до п.2.1 Договорів оренди орендар зобов'язався протягом дії договору не змінювати цільового призначення земельної ділянки, професійно використовувати землю і не погіршувати її якості, повернути орендодавцю земельну ділянку після закінченні Договорів оренди в належному стані.

До того ж, ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Загальнообов'язкові для власників землі та землекористувачів норми щодо охорони та збереження земель містяться в розділі VI Земельного Кодексу, в розділі VI Закону України «Про охорону земель», ст. 29 ЗУ «Про оренду землі».

Отже, доводи позивачів щодо відсутності у договорі умов використання, цільового призначення та збереження земельної ділянки суперечать змісту договорів та закону.

Згідно ст. 16 ЗУ «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених Договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передач.

Згідно п. 4.5 Договорів у всьому іншому, що не передбачено цим Договорами сторони керуються чинним законодавством України.

Таким чином, відсутність прямої вказівки в договорі на сторону, яка несе ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди не вказує на те, що сторони не дійшли згоди з цієї умови.

Наведене вказує на те, що права позивачів під час укладення договорів не були порушені, до того ж сторони не позбавлені можливості внести необхідні доповнення до договорів.

Підстави для визнання договорів оренди землі недійсними відсутні.

Посилання позивачів на невідповідність договору вимогам ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» є формальними, такими, що не доводять порушення її прав (ст. 3 ЦПК України).

Оскільки суд не дослідив всі обставин справи, порушив норми матеріального та процесуального права, дійшов неправильного висновку про необхідність застосування позовної давності, рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, але з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24.12.2013 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» про визнання договорів оренди недійсними відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: