Рішення

від 11.03.2014 по справі 914/394/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2014 р. Справа № 914/394/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР - ПОЛІМЕР",

с. Воля - Ковельська, Ковельський район, Волинська область;

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛИМЕР ИНВЕСТ"

м. Донецьк;

відповідача - 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів;

про стягнення заборгованості в сумі 211 590,69 грн.

Суддя Синчук М.М.

при секретарі Гринчишин О. О.

За участю представників:

від позивача: Скочко Ю. І. - довіреність б/н від 27.01.2014р.

від відповідача 1 : - не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР - ПОЛІМЕР" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛИМЕР ИНВЕСТ" та відповідача - 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 1 - 210 590,69 грн., а саме: 158 331, 25 грн. основного боргу, 12 549,45 грн. пені, 2 818,43 грн. трьох відсотків річних та 37 891, 56 грн. штрафу та солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 - 1 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 1, отримавши від позивача товар (поліетилен, поліпропілен, полістирол) згідно договору купівлі-продажу № 58 від 19.06.2013р., не сплатив їх повної вартості, внаслідок чого виникла основна сума заборгованості в сумі 158 331,25 грн., 12 549,45 грн. - пені, 2 818,43 грн. - трьох відсотків річних та 37 891,56 грн. - штрафу.

Крім того, у відповідності до умов Договору поруки від 19.06.2013 р., позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 - заборгованість в розмірі 1 000,00 грн.

Ухвалою суду від 07.02.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 24.02.2014 р.

В судове засідання 24.02.2014 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали суду від 07.02.2014р. виконав частково, надав витяг державного реєстратора про внесення відповідача 1 та відповідача 2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, докази надсилання відповідачу 1 акту звірки взаємних розрахунків. В судовому засіданні подав клопотання про уточнення позовних вимог, а саме, просить стягнути з відповідача 1 - 210 590,69 грн., з них 158 331, 25 грн. основного боргу, 12 549,45 грн. пені, 2 818,43 грн. трьох відсотків річних та 37 891, 56 грн. штрафу та з відповідача 2 - 1000,0 грн.

В судове засідання 24.02.2014 р. представник відповідача 1 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №08708616 від 14.02.2014 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Вимоги ухвали суду від 07.02.2014р. не виконав.

В судове засідання 24.02.2014 р. представник відповідача 2 не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, суму боргу в частині 1000 грн. (відповідно до умов Договору поруки ) визнає, просить розглядати справу без його участі.

Ухвалою суду від 24.02.2014р. розгляд справи відкладено на 11.03.2014р.

В судове засідання 11.03.2014 р. представник позивача з'явився, подав клопотання про уточнення позовних вимог, а саме, просить суд стягнути з відповідача 1 - 210 590,69 грн., з них 157 331,25 грн. основного боргу, 12 549,45 грн. пені, 2 818,43 грн. трьох відсотків річних та 37 891, 56 грн. штрафу та з відповідача 2 - 1 000,00 грн.

В судове засідання 11.03.2014 р. представник відповідача 1 повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Вимоги ухвали суду від 07.02.2014р. не виконав.

В судове засідання 11.03.2014 р. представник відповідача 2 не з'явився.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останні повідомлені належно, проте не скористалися правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

19 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛИМЕР ИНВЕСТ (далі - відповідач 1, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 58 (далі-Договір). (а.с. 11)

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору. Товаром за цим Договором є поліетилен, поліпропілен, поластирол (п.1.2 договору).

У відповідності до п. 1.3 Договору, ціна товару за цим Договром вказується в накладних на відвантаження товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором.

19.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" (далі - позивач, кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, поручитель) укладено договір поруки (далі - Договір поруки). (а.с. 38)

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛИМЕР ИНВЕСТ зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі наступного Договору, укладеного між кредитором та боржником: Договір №58 купівлі-продажу від 19.06.2013 р., за умовами якого кредитор зобов'язався передати у власність боржника товар, а боржник зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах визначених договором (Основний договір).

Згідно п. 1.2. Договору поруки, у разі порушення боржником основного Договору боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 1 000,00 грн.

У відповідно до умов Основного Договору, Відповідач 1 отримав від позивача, за період з 25.06.2013 року по 30.10.2013 року, товар згідно Договору на загальну суму 757 831,25 грн., про що свідчать видаткові накладні (а.с. 12-35) :

№ 961 від 25.06.2013 року на суму 103 125,00 грн.,

№ 1002 від 02.07.2013 року на суму 68 062,50 грн.,

№ 1047 від 09.07.2013 року на суму 68 887,50 грн.,

№ 1098 від 19.07.2013 року на суму 90 750,00 грн.;

№ 1496 від 12.09.2013 року на суму 164 587,50 грн.,

№ 1653 від 14.10.2013 року на суму 95 425,00 грн.,

№ 1680 від 23.10.2013 року на суму 71 568,75 грн.,

№ 1697 від 30.10.2013 року на суму 95 425,00 грн.

Відповідач 1 здійснив розрахунок за отриманий товар на поточний рахунок позивача на загальну суму 599 500.00 грн., що підтверджується Довідкою №858/2400 від 14.01.2014р. виданою ПАТ «БАНК ФОРУМ». (а.с. 41)

Надходжень платежів на інші поточні рахунки позивача від відповідача 1 не надходило (довідка №12-07/100 від 16.01.2014р.) видана ОПЕРВ Філії - Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк»). (а.с. 42)

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач 18.12.2012р. надіслав відповідачу-1 вимогу №159 від 27.11.2013р. в термін до 08.12.2013р. погасити заборгованість за договором №58 купівлі-продажу в сумі 163 331,25 грн. (а.с. 37)

Однак, відповідач 1 вимоги у повному обсязі не виконав, на момент подання позовної заяви основна сума заборгованості відповідача 1 перед позивачем становить 157 331,25 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.2014 р.). Докази оплати на суму 157 331,25 грн. в матеріалах справи відсутні.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із відповідача 1 - 12 549,45 грн. пені, 2 818,43 грн. трьох відсотків річних та 37 891, 56 грн. штрафу.

У відповідності до умов Договору поруки від 19.06.2013 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 2 - заборгованість в розмірі 1 000,00 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.2014 р.).

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4.3. даного договору сторони визначили 100% передоплату. Докази попередньої оплати відповідачем 1 товару в матеріалах справи відсутні.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р.).

Факт отримання відповідачем 1 товару підтверджується товарно - транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) - це основний документ на вантаж , що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Закон України „Про автомобільний транспорт" (далі -Закон) та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, визначають ТТН є обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, ТТН є основним документом на перевезення вантажів, ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором № 58 від 19.06.2013 р. виконав повністю, а відповідач 1 свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар вчасно не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 157 331,25 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.2014 р.), яка підлягає стягненню з відповідача 1.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних в сумі 2 818,43 грн грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми боргу за кожен день.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відтак, зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованим нарахування пені в розмірі 12 549,45 грн.

Відповідно до ч.1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.3. Договору за прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення та штраф 5% річних від простроченої суми.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 5% штрафу в сумі 37 891,56 грн. підлягають задоволенню.

Крім цього, 19.06.2013 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за договором №58 від 19.06.2013 р. між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки (далі по тексту -Договір поруки).

Згідно п.1.2. договору поруки, у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 1 000, 00 грн.

Відповідач - 2 у своєму відзиві (вх. 6893/14 від 17.02.2014 року) визнав суму боргу перед позивачем в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позовні вимоги належним чином доведені, документально підтверджені, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають повному задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідачів у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак надмірно сплачену суму судового збору слід повернути позивачу.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛИМЕР ИНВЕСТ" ( 83037, м. Донецьк, Кіровський р-н, вул. Кірова, буд. 91, офіс 1017, ідентифікаційний код 38653091 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" ( 45060, Волинська область, Ковельський район, село Воля-Ковельська, вулиця Зарічна, будинок 13, ідентифікаційний код 37986336 ) 157 331,25 основного боргу, 12 549,45 грн. - пені, 2 818,43 грн. - 3% річних, 37 891,56 грн. штрафу та 4 211, 81 грн. судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( 79015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 000,00 грн. - заборгованості та 20,00 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. Повернути позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" ( 45060, Волинська область, Ковельський район, село Воля-Ковельська, вулиця Зарічна, будинок 13, ідентифікаційний код 37986336 ) з державного бюджету 0,19 грн. зайво сплачених на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.