Рішення

від 05.03.2014 по справі 927/26/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

05 березня 2014 р. Справа № 927/26/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобода КО",

вул. Заводська, 1, с. Червона Слобода, Макарівський район, Київська область, 08042

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігів Торгопт",

вул. Квітнева, 15, м. Чернігів, 14026

(поштова адреса: Коцюбинське шосе, 1, м. Чернігів, 14000)

Предмет спору: про стягнення 11578,03 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Шикіло Ю.Ю. - представник, дов. № 35 від 27.01.14 р.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобода КО" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігів Торгопт" про стягнення 12138,87 грн., а саме 11406,00 грн. основного боргу, 540,05 грн. пені, 124,39 грн. відсотків річних, 68,43 грн. інфляційних нарахувань, а також 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.01.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/26/14, розгляд справи призначено на 28.01.14 р.

Ухвалами суду від 28.01.14 р. та 18.02.14 р. розгляд справи відкладався на 18.02.14 р. та 05.03.14 р. відповідно.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 492 від 24.12.13 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № ВО-12-07/13 від 12.07.13 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого за договором товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 11406,00 грн.

В судові засідання 28.01.14 р., 18.02.14 р. та 05.03.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 28.01.14 р., 18.02.14 р. та 05.03.14 р. не з'явився.

Копії ухвал суду від 11.01.14 р. про порушення провадження у справі та від 18.02.14 р. про відкладення розгляду справи, які направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві адресу (вул. Квітнева, 15, м. Чернігів, 14026), як співпадає з місцезнаходженням відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 20.01.14 р. повернулись до суду відповідно 14.01.14 р. та 04.02.14 р. неврученими адресату в зв'язку з відсутністю організації за вказаною адресою.

Копії ухвал суду від 11.01.14 р. про порушення провадження у справі та від 18.02.14 р. про відкладення розгляду справи, які направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві поштову адресу відповідача (Коцюбинське шосе, 1, м. Чернігів, 14000) повернулись до суду відповідно 20.01.14 р. та 06.02.14 р. неврученими адресату в зв'язку із закінченням терміну зберігання рекомендованого поштових відправлень на підприємстві поштового зв'язку.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про дату, місце та час проведення судового засідання 05.03.14 р. відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400025077182.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час слухання справи не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 11.01.14 р., 28.01.14 р. та 18.02.14 р. відповідачем суду не надані.

В поданому в судовому засіданні 28.01.14 р. письмовому клопотанні № 36 від 27.01.14р. позивач повідомив суд, що замовлення продукції ТОВ "Чернігів Торгопт" відповідно до п.3.1 Договору поставки № ВО-12-07/13 від 12.07.13 р. було здійснене в усній формі, акт звірки взаєморозрахунків за період з 29.07.13 р. по 24.12.13 р. надсилався відповідачеві простим листом, без повідомлення про вручення та опису вкладення, отже надати письмові докази на підтвердження вказаних обставин позивач не має можливості.

В судовому засіданні 05.03.14 р. представником позивача подане письмове клопотання № 86 від 04.03.14 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволене, документи долучені судом до матеріалів справи.

В даному клопотанні позивач повідомляє суд, що оригінал листа № 73 від 30.09.13 р. у позивача відсутній, тому що даний лист було передано за допомогою електронної пошти. Оскільки ТОВ «Слобода КО» було отримано лист № 73 від 30.09.13 р. від менеджера Сірика Ю.І., то і відповідь - лист № 351 від 07.10.13 р. надсилався на цю ж електронну адресу 09.10.13 р., на підтвердження чого надано прінт-скрін із електронної пошти позивача та прінт-скріни електронної пошти менеджера відповідача Сірика Ю.І.

Крім того, позивач в клопотанні № 86 від 04.03.14 р. просить суд зменшити розмір заявлених позовних вимог відповідно до наданого розрахунку та стягнути з відповідача 11578,03 грн., а саме: 11406,00 грн. основного боргу, 93,44 грн. пені за період з 02.12.13 р. по 24.12.13 р., три відсотки річних за період з 02.12.13 р. по 24.12.13 р. в сумі 21,56 грн. та 57,03 грн. інфляційних нарахувань за грудень 2013 р.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, судом прийнято клопотання про зменшення розміру позовних вимог до розгляду і спір вирішується з його урахуванням.

Представник позивача в судовому засіданні 05.03.14 р. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноваженого представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подане представником позивача письмове клопотання від 28.01.14 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобода КО" (Постачальник за договором, Позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чернігів Торгопт" (Покупець за договором, Відповідач у справі) укладений договір поставки № ВО-12-07/13 (далі - Договір).

Згідно п.п.1.1.-1.3. Договору його предметом є придбання Покупцем у Постачальника на умовах, зазначених далі, безалкогольних напоїв ТМ „Добрава" та води газованої ТМ „Слобідська" (далі - Продукція). Постачальник здійснює поставку, а Покупець приймає і оплачує Продукцію в асортименті, кількості і цінах, зазначених у видаткових та товарно - транспортних накладних. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення Покупця.

Відповідно до 2.1. Договору одиниця виміру, загальна кількість, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю Продукції, асортимент, зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Сума Договору визначається сторонами при підписанні накладних на поставку шляхом її збільшення на суму чергової погодженої сторонами партії Продукції. Партією вважається кількість Продукції, поставлена згідно однієї видаткової накладної.

За умовами п.3.1 Договору узгодження асортименту, кількості і ціни партії Продукції може здійснюватись як в письмовій, так і в усній формі, згідно заявки Покупця.

Відповідно до п.п.3.3., 3.8. Договору поставка партії Продукції здійснюється транспортом Постачальника. Постачальник разом з партією Продукції зобов'язаний передати Покупцю видаткові та товарно - транспортні накладні, податкову накладну та посвідчення якості.

Згідно п.3.9 Договору у випадку неоплати вартості Продукції у відведений Договором строк, Покупець зобов'язаний повернути Постачальнику нереалізовану Продукцію протягом 5 банківських днів з моменту закінчення відведеного строку оплати за отриману продукцію (транспортні витрати, які пов'язані з поверненням продукції, бере на себе Покупець).

У відповідності до 3.10 Договору повернення продукції можливе лише тільки за письмовим проханням Покупця і згодою Постачальника в присутності вповноважених представників Постачальника і Покупця, в термін згідно п.3.9 Договору, на основі накладних на повернення Продукції та при умові, що до закінчення терміну придатності Продукції залишилось не менше місяця (транспортні витрати, які пов'язані з поверненням Продукції, бере на себе покупець).

Відповідно до п.7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.13 р. Однак, якщо жодна зі Сторін за 30 днів до закінчення строку дії Договору не повідомить другу Сторону в письмовій формі про розірвання Договору, то строк дії Договору продовжується на наступний рік на тих же умовах.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

На виконання умов вищевказаного Договору, на підставі замовлень відповідача, здійснених в усній формі у відповідності до п.п. 1.3., 3.1. укладеного між сторонами Договору поставки № ВО-12-07/13 від 12.07.13 року, позивачем було здійснено поставку Покупцю Продукції (безалкогольних напоїв ТМ „Добрава" 1,5 в а/с) на суму 14256,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2768 від 29.07.13 р., товарно - транспортною накладною № Р2768 від 29.07.13 р. та додатку до неї, податковою накладною № 237 від 29.07.13 р. та посвідченням якості № 88 від 23.07.13 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до абз.3 п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 р., при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватись без довіреностей, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

У відповідності до вимог вищезазначеної Інструкції сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору зі зразками печатки (штампу), якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

За умовами п.п.3.4., 3.5. Договору приймання партії Продукції здійснюється в присутності представник постачальника, яким є водій - експедитор, при виявленні нестачі, бою або невідповідності по якості, Покупець зобов'язаний повідомити керівництво Постачальника через засоби зв'язку, для прийняття Сторонами рішення. В кожному такому випадку складається належним чином оформлений акт. Претензії Покупця по кількості і якості партії Продукції після підписання накладних не приймаються.

Судом встановлено, що отримання відповідачем Продукції підтверджується підписом уповноваженого представника останнього на вищевказаних видатковій та товарно - транспортній накладних, засвідченими відбитком печатки товариства, який відповідає зразку печатки, узгодженому в Додатку № 1 до Договору. Заперечень щодо факту поставки Продукції за цими накладними відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості та кількості товару, а також термінів поставки від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ „Слобода КО" умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання по передачі Продукції ТОВ „Чернігів Торгопт" на підставі укладеного між сторонами Договору, факт передачі позивачем Продукції по Договору належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.п. 2.3., 2.4. Договору Покупець зобов'язаний розрахуватись за партію Продукції наступним чином: 20% вартості партії Продукції оплачуються по факту отримання Продукції Покупцем, 80% вартості поставленої партії Продукції - на умовах відстрочення платежу не більше 10 банківських днів від дати отримання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України. Всі розрахунки за цим Договором здійснюються виключно в національній валюті України.

Відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за отриманий товар здійснив частково в сумі 2850,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією прибуткового касового ордеру № 1297 від 31.07.13 р. на вказану суму.

При цьому, як зазначає позивач в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, 30.09.13 р. позивачем зареєстровано за вх. № 73 лист (без вихідних реквізитів) надісланий електронною поштою від ТОВ „Чернігів Торгопт", за підписом директора товариства Солодовник І.Є., з проханням продовжити строк дії Договору в пункті його розрахунків до 1 грудня 2013 р. в зв'язку з низьким попитом на безалкогольні напої ТМ „Добрава" в регіоні та відмовою позивача забрати товар.

07 жовтня 2013 р. за вих. № 351 ТОВ „Слобода КО" на адресу ТОВ „Чернігів Торгопт" електронною поштою було надіслано лист за підписом директора ТОВ «Слобода КО» Присяжнюк Н.В. з наданням згоди на відстрочку платежу за поставлену Продукцію до 01 грудня 2013 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, посилаючись на п.п. 3.9, 3.10 Договору позивач повідомив відповідача про відсутність офіційного звернення, переданого рекомендованим листом, електронною поштою чи за допомогою факсимільного зв'язку від ТОВ „Чернігів Торгопт" про бажання повернути продукцію, внаслідок чого представники ТОВ „Слобода КО" не могли надати відмову щодо повернення продукції.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи та підтверджено позивачем в судовому засіданні, відповідач в узгоджений з позивачем відстрочений термін повний розрахунок за отриману Продукцію не здійснив, заборгованість відповідача за поставлену згідно Договору Продукцію станом на 24.12.13 р. становила 11406,00 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, свої зобов'язання щодо сплати ТОВ" Слобода Ко" грошових коштів в сумі 11046,00 грн. у встановлений термін, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого станом на 24.12.13 р. у ТОВ „Чернігів Торгопт" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просить стягнути в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № ВО-12-07/13 від 12.07.13 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений термін, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11406,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Покупець за несвоєчасну оплату, згідно п.2.3 цього Договору або несвоєчасне повернення Продукції згідно п.3.9, 3.10 цього Договору сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової за кожен день прострочення, яка діє в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за поставлену Продукцію у терміни, визначені умовами Договору з урахуванням наданої позивачем відстрочки платежу до 01 грудня 2013 р., позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 93,44 грн. пені за період з 02.12.13 р. по 24.12.13 р. підставі п. 5.2 Договору, крім того 21,56 грн. відсотків річних за період з 02.12.13р. по 24.12.13 р. та 57,03 грн. інфляційних нарахувань за грудень 2013 р., які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1.9. Постанови № 14 якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

За висновками суду, з урахуванням вказаної правової позиції граничним терміном виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої за Договором згідно накладної № 2768 від 29.07.13 р. Продукції, враховуючи узгоджену відстрочку оплати до 01 грудня 2013р., є 30 листопада 2013 р., тому першим днем прострочення вважається 01 грудня 2013р. При цьому, оскільки нарахований позивачем розмір пені за несвоєчасну оплату поставленої Продукції, перерахований судом у відповідності до вимог законодавства та умов Договору в межах визначеного позивачем періоду часу, тобто з 02.12.13 р. по 24.12.13 р., відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та положенням Договору, а також є арифметично вірним, тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача 93,44 грн. пені підлягає задоволенню.

Розмір відсотків річних за несвоєчасну оплату поставленої Продукції, перерахований судом у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України за визначений позивачем період з 02.12.13 р. по 24.12.13 р., є вірним та відповідає нормам цивільного законодавства, тому позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату поставленої за Договором продукції, підлягають задоволенню в сумі 21,56 грн.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки розмір інфляційних нарахувань за період грудень 2013 р., заявлений позивачем до стягнення, відповідає вимогам зазначених норм законодавства, а також є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 57,03 грн. інфляційних нарахувань підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 217, 218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігів Торгопт" (вул. Квітнева, 15, м. Чернігів, 14026 (поштова адреса: Коцюбинське шосе, 1, м. Чернігів, 14000) р/р 26003000205715 ПУАТ «Фідобанк» в м. Чернігів, МФО 300175, код 38423676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода КО" (вул. Заводська, 1, с.Червона Слобода, Макарівський район, Київська область, 08042, п/р 26000001029244 у ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код 30641031) 11406,00 грн. основного боргу, 93,44 грн. пені, 21,56 грн. відсотків річних, 57,03 грн. інфляційних нарахувань та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 11 березня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон