Постанова

від 12.03.2014 по справі 901/3101/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 901/3101/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Бакуліної С.В., Полянського А.Г.,

розглянувши

касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація

морських портів України"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського

суду від 15.01.2014 року

у справі № 901/3101/13 господарського суду

Автономної Республіки Крим

за позовом державного підприємства "Адміністрація

морських портів України"

до товариства з обмеженою відповідальністю

"Керч-Агент"

треті особи 1. Кримське республіканське підприємство

"Порт-Термінал"

2. державне підприємство "Керченський морський

рибний порт"

про стягнення 574 721,57 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Сидоренко Д.О дов. від 26.12.13 р.,

відповідача Волков В.Є. - директор,

третіх осіб - Косова О.Я. дов. від 28.01.13 р., Поздєєва Н.М. дов. від 11.10.13 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2013 р. (суддя - Шаратов Ю.А.) задоволено позов частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керч - Агент" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" пеню у розмірі 48,40 грн., штраф - 26,06 грн. У задоволені іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керч - Агент" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" витрати зі сплати судового збору у розмірі 81,02 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 р. (судді - Плут В.М., Балюкова К.Г., Видашенко Т.С.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ДП "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2013 року між ДП "Керченський морський торговельний порт" (Порт) та ТОВ "Керч-Агент" (Агент) було укладено договір № 03-02-087/КО (Договір).

Згідно пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 3.11, 3.11.3, 5.1, 5.2, 5.3 Договору, порт зобов'язався надавати послуги суднам під українським та іноземними прапорами, що заходять в порти та судноремонтні підприємства м. Керчі, проходять транзитом Керч-Єнікальським каналом в/із Азовське море, та знаходяться під агентським обслуговуванням Агента. Агент здійснює свою діяльність згідно із чинними положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, обов'язкових постанов по Порт, Правил плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього, Зведення звичаїв Порту, іншими нормативними документами та умовами договору. При транзитному проході Керч-Єнікальським каналом не пізніше п'ятого робочого дня с дати проходу судном каналу агент зобов'язаний отримати в ТЕК порту рахунок на оплату послуг, портових зборів, який Агент зобов'язаний посвідчити своїм підписом, печаткою, та повернути 2 примірника рахунку.

Вартість послуг порту та портових зборів визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1544, наказу Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року № 214 (в редакції з урахуванням змін та доповнень), вільних тарифів, затверджених начальником порту, з урахуванням Податкового кодексу України.

Наказом Міністерства інфраструктури України "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 19 березня 2013 року № 163 реорганізовано державні підприємства морського транспорту, зокрема, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт", шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них, відповідно до розподільчих балансів, та утворено внаслідок виділу державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Відповідно до пункту другого постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 03 червня 2013 року № 407, яка набула чинності 14 червня 2013 року, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України "Про портові збори" від 12 жовтня 2000 року № 1544.

13 червня 2013 року між ДП "Адміністрація морських портів України", яка є правонаступником Держаного підприємства "Керченський морський торговельний порт", та товариством з обмеженою відповідальністю "Керч-Аген" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 06 червня 2013 року.

Вказаною додатковою угодою було викладено у новій редакції абзац перший пункту 5.1 Договору від 06 червня 2013 року, та встановлено, що порядок справляння, розміри ставок портових зборів, тарифів на спеціалізовані послуги підлягають державному регулюванню та визначаються відповідно до нормативно-правових актів, яким затверджено відповідні збори, плата, тарифи. У разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, плата, тарифи, сторони під час розрахунків, застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями. Розмір зборів, плат, тарифів на послуги, що надаються та які не підлягають державному регулюванню, визначається згідно вільних цін, що діють на момент надання відповідних послуг, встановлених сторонами у договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України, в морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Морський агент, зокрема, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 22 Закону України "Про морські порти України" від 17 травня 2012 року № 4709-VI, який набрав чинності 14 червня 2013 року, у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316 затверджений Порядок справляння та розміри ставок портових зборів.

Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки.

Однак, рахунки відповідачем сплачено частково, а сума несплаченої різниці у розмірі 568 346,28 грн., виникла, як вважає позивач, у зв'язку із несплатою ТОВ "Керч-Агент"суми канального збору у розмірі 500 доларів США, що еквівалентно 3996,50 грн., а також суми корабельного збору у розмірі 564 349,78 грн. (3996,50 + 564349,78 грн. = 568346,28 грн.).

Згідно із частиною четвертою статті 22 Закону України "Про морські порти України" від 17 травня 2012 року № 4709-VI, канальний збір справляється на користь власника каналу, а корабельний збір на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом.

Пунктами другим, п'ятнадцятим частини першої статті 1 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що акваторія морського порту (портова акваторія) це визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден. Судновий хід - водний простір, призначений для транзитного руху суден між портами, позначений на місцевості і на карті та визначений засобами навігаційного обладнання.

Згідно із вказаними нормами сплата корабельного збору пов'язана із використанням операційної акваторії причалу (причалів) та портової акваторії. При цьому до портової акваторії не відноситься судновий хід.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання акваторій морських портів" від 03 червня 2013 року № 406, визначені межі акваторії морського порту Керч, яку надано у користування державному підприємству "Адміністрація морських портів України". Межі акваторії морського порту Керч (система координат WGS-84) включають внутрішню акваторію порту, акваторію Керченського підхідного каналу, акваторію Керч-Єнікальського каналу, акваторію району якірної стоянки № 452 (перевантажувального рейду), акваторію району якірної стоянки № 471А, акваторію району якірної стоянки № 471В, акваторію району якірної стоянки № 471С, акваторію району якірної стоянки № 471Е, суміжну акваторію з державним підприємством "Керченський морський рибний порт" із західної сторони охоронної зони лівої сторони Керченського підхідного каналу, акваторію фарватеру № 28 поромної переправи тощо.

Судами встановлено, що морські судна, які були під агентуванням ТОВ "Керч-Агент", заходили в акваторію Керченського морського рибного порту наступним курсом: захід у фарватер Керч-Єнікальського каналу, далі по Павловському коліну до 11 поворотного буя, далі по Бурунському коліну до 20 поворотного буя, далі поворот в коліно Єні-Кале і прямим курсом до 24 поворотного буя, після чого - поворот у підхідний канал Керченського морського торговельного порту, далі прямим курсом до 10 поворотного буя, після чого - поворот на підхідний канал Керченського морського рибного порту (акваторія Керченського морського рибного порту), вхід у внутрішню акваторію Керченського морського рибного порту, маневрування і швартування до причалів 9, 10 Кримського республіканського підприємства "Порт-Термінал".

Таким чином, попередніми судовими інстанціями зроблено висновок, що морські судна, що знаходились під агентуванням відповідача, не заходили у внутрішню акваторію морського порту Керч, не швартувалися та не стояли біля причалів цього порту, не користувались операційною акваторією причалу (причалів) позивача, а лише проходили у внутрішню акваторію Керченського морського рибного порту Керч-Єнікальським каналом і підхідним каналом Керченського морського торговельного порту.

Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 1 Закону України "Про морські порти України" судноплавний канал це гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів.

Отже, судноплавний канал є видом суднового ходу, оскільки він є водним шляхом (водним простором) призначеним для проходу (руху) суден.

Судами було відзначено, що Керч-Єнікальський канал є єдиним безпечним штучно створеним водним шляхом у Керчинській протоці для суден з осадкою до 8 метрів і ця обставина є загальновідомою, та не заперечувалась й позивачем.

Також, судами правомірно не прийнято до уваги доводи позивача про те, що Керч-Єнікальський канал та підхідні канали до нього входять до акваторії морського порту Керч (портової акваторії) з огляду на те, що пунктом 2 Розділу VI Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти України" від 17.05.2012 № 4709-VI, який набрав чинності 14.06.2013 р., викладено у новій редакції статтю 74 Кодексу торговельного мореплавства України, якою раніше поняття акваторії морського порту визначалось як відведені порту водні простори. У наслідок вказаних змін, визначення поняття акваторія морського порту (портова акваторія), з 14 червня 2013 року, зокрема, й в період, в якому позивачем були виставлені рахунки на сплату корабельного збору, врегульовано виключно у пункті 2 частини першої Закону України "Про морські порти України" від 17 травня 2012 року № 4709-VI.

Оскільки, поняття акваторія морського порту (портова акваторія), визначене у вказаному Законі, на відміну від поняття встановленого у старій редакції статті 74 Кодексу торговельного мореплавства України, містить виключення щодо не охоплення ним судового ходу, водні об'єкти (простір) - Керч-Єнікальський канал та підхідні канали до нього, які є судновим ходом, не дивлячись на включення їх акваторій у межі акваторії морського порту Керч, що не входять у внутрішню акваторію порту, постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406, не є портовою акваторією передбаченою у пункті другому частини першої та частині четвертій статті 22 Закону України "Про морські порти України".

За таких обставин, були відсутні підстави для сплати корабельного збору відповідачем за прохід Керч-Єнікальським каналом та підхідними каналами суден, які знаходяться під його агентуванням. Внаслідок чого, також відсутні й підстави для стягнення сум пені та штрафу за несвоєчасну сплату корабельного збору.

Прострочена заборгованість зі сплати суми канального збору у розмірі 500 доларів США була сплачена ТОВ "Керч-Агент" після порушення провадження у справі платіжним дорученням від 24 вересня 2013 року № 227.

Пунктом 5.3 Договору від 06 червня 2013 року встановлено, що за відсутності оплати у десятиденний строк з дати оформлення рахунку порту, агент сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з одинадцятого банківського дня з дати оформлення відповідного рахунку порту до повного погашення суми заборгованості, а також сім процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

За таких обставин, пеня на суму заборгованості зі сплати канального збору у розмірі 500 доларів США за період з 30 липня 2013 року до 16 вересня 2013 року, визначена позивачем, складає 48,40 грн., а сума штрафу за той самий період - 26,06 грн.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року у справі № 901/3101/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Бакуліна С.В.

Полянський А.Г.