Рішення

від 06.03.2014 по справі 719/57/13-ц

НОВОДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 719/57/13-ц

Номер провадження 2/719/2/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року

Новодністровський міський суд

Чернівецької області в складі:

головуючої - судді Мороз В.О.,

при секретарі -Марчук Д.П.,

за участю представника позивача Соловя М.М.,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ Чернівецької області цивільну справу за позовною заявою Новодністровської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, фізичної особи підприємця -ОСОБА_3, про визнання договору позички недійсним, -

встановив:

25.10.2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ФОП -ОСОБА_3, про визнання договору позички недійсним, посилаючись на те, що міська рада є заінтересованою особою, якій надано право заперечувати дійсність даного договору. Вказує, що відповідачі без правових підстав користуються земельною ділянкою, чим завдають шкоди і що право власності на майно, яке передано згідно договору, не оформлено.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідачі та представник відповідачів в судовому засіданні заперечили проти позову. Вважають, що він безпідставний, а тому просять суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 03 січня 2011 року між ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 (позичкодавці) з однієї сторони та ФОП ОСОБА_3.(користувач), з другої сторони, укладено договір позички, за умовами якого позичкодавці передали, а користувач прийняв в безоплатне користування комплекс будівель і споруд міського ринку загальною площею 16971,9 кв.м, який розташований за адресою : АДРЕСА_1, до складу якого входять : м'ясний павільйон, павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1», металевий вагончик, металевий вагончик, вагончик лікаря, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», туалет, водоймище, трансформаторна підстанція, сторожка, асфальтний настіл, площа ринку засипана гравієм, огорожа. Про що складено акт прийому передачі основних засобів, що передаються згідно договору (а.с. 11)

Відповідно до рішення загальних зборів засновників ТОВ «Будівельник», яке оформлено протоколом від 19.07.2005 року, у зв'язку із припиненням ТОВ «Будівельник», як юридичної особи, у відповідності до ч. 4 ст. 111 ЦК України, засновники прийняли рішення про передачу нерухомого майна, яке було у власності товариства, а саме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1, у власність засновників по ? частці кожному з них. ( а.с. 12,13) На підставі вказаного рішення засновників, голова ліквідаційної комісії ТОВ «Будівельник» здійснив передачу вище вказаного нерухомого майна в цілому засновникам ТОВ «Будівельник», тобто ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, у спільну часткову власність, по ? частці кожному з них, про що складено акти - приймання передачі від 19.07.2005 року. (а.с. 14).

Дослідженням інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.10.2008 року №207, встановлено, що існує два записи про реєстрацію прав власності на комплекс будівель і споруд міського ринку, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, а саме : запис № 1 від 13.09.2004 року про реєстрацію права власності на 1/1 частку за Новодністровською міською радою (код ЄДРПОУ 05398510) на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 252016 від 08.09.2004 року; та запис № 2 від 25.04.2005 року про реєстрацію права власності на те ж нерухоме майно за ТзОВ «Будівельник» (код ЄДРПОУ 31195356) на підставі ухвал господарського суду Чернівецької області від 27.10.2004 року та 24.12.2004 року по справі № 9/157, акту прийняття передачі АК № 905646 від 22.04.2005 року, складеного Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Чернівецького обласного управління юстиції. (а.с. 33-35)

08 лютого 2013 року рішенням держаного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Новодністровського міського управління юстиції ОСОБА_9, відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у державній реєстрації прав власності на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою : АДРЕСА_1. (а.с. 20).

16 квітня 2013 року постановою Чернівецького окружного адміністративного суду ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні позову щодо визнання протиправної відмови в реєстрації прав власності та зобов'язанні здійснити таку реєстрацію.

Однак, право власності на вищезгадане майно за Новодністровською міською радою також не оформлено.

Дослідженням наданої суду інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.10.2010 року №191, встановлено, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 (міський ринок), є безхазяйним майном.

Відповідно до частини другої статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України» № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено правочином.

Особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину і визнання недійсним договору позички можливе лише за позовом учасника правочину із застосуванням наслідків недійсності правочину відповідно до роз'яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. При цьому, з'ясуванню підлягає, чи було порушено вимоги ст. 203 ЦК України саме в момент вчинення правочину, зокрема на дату укладення договору.

Так матеріалами справи підтверджено, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, та у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України ним не доведено, що укладанням договору позички права позивача порушені, оскільки право власності на спірне майно в установленому законом порядку ним не набуто.

Недійсність правочину позивач обґрунтовує тим, що на момент укладення договору позички ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 не були власниками майна.

Так, згідно із положеннями ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

При цьому, статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до ч.3 ст.3 даного Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 відмовлено у державній реєстрації прав власності на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою : АДРЕСА_1. Разом з тим, право власності на вищезгадане майно за Новодністровською міською радою також не оформлено.

Доводи позивача щодо того, що відповідно до договору позички також передавалась земля є безпідставними, оскільки відповідно до договору в користування було передано комплекс будівель і споруд міського ринку, про що в судовому засіданні підтвердили відповідачі, а щодо того, що відповідачі позбавили міську раду як власника землі, права отримувати дохід в розмірі орендної плати є безпідставними, оскільки це не є підставою для визнання укладеного між відповідачами договору позички недійсним у розумінні положень ст. ст. 203, 215 ЦК України. До того ж договір оренди земельної ділянки з відповідачами не укладався та позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення збитків, що представником позивача в судовому засіданні не оспорюється. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Фактичне користування земельною ділянкою можливе після встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації (ч. 2, ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи зі змісту вищевказаних норм чинного законодавства, міська рада, як суб'єкт права на землі комунальної власності, використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим особам з метою отримання орендної плати.

Таким чином, представником позивача у порушення вимог ст. 10, 60 ЦПК України не доведено, що оскаржуваним договором, строк дії якого закінчився 02 січня 2014 року, порушено права та законні інтереси Новодністровської міської ради.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку правові підстави для визнання правочину недійсним відповідно до положень ст. 215 ЦК України відсутні, а зазначені позивачем підстави недійсності правочину є необґрунтованими та спростовані під час розгляду справи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 203, 215, 216 ЦК України, ст..ст. 10, 11, 57-60, 2080-209, 212- 215, 294 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову Новодністровської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, фізичної особи підприємця - ОСОБА_3, про визнання договору позички недійсним, відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: