Постанова

від 26.02.2014 по справі 826/768/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2014 року 12:09 № 826/768/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Крицького О.І., відповідача - Мельника А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства «Оллтек-Україна» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 16 січня 2014 року № 0000412203, № 0000422203, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 січня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Оллтек-Україна» (далі - ДП «Оллтек-Україна», позивач) з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 січня 2014 року № 0000412203, № 0000422203, прийнятих Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення та викладені в них висновки, так само як і підстави, на яких вони ґрунтуються (акт та уточнення), не відповідають чинному законодавству України.

Позивач не погоджується з рішеннями суб'єкта владних повноважень та підставами, на яких вони ґрунтуються, вважаючи їх неправомірними та такими, що були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, а визначені суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ (з відповідними сумами штрафів) необґрунтованими та протиправними.

ДП «Оллтек-Україна» просило суд позовні вимоги задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що за результатами проведеної перевірки очевидним є безтоварний характер господарських операцій, як наслідок, на переконання відповідача, позовна заява ДП «Оллтек-Україна» є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Оллтек-Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 32047626) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.06.2002 р. за № 10711050001001291. Вказане підприємство розташоване за адресою: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8 (Витяг з ЄДРПОУ).

ДП «Оллтек-Україна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18.02.2003 р. за № 4670, на час проведення перевірки та складання акту підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 38297841 від 11.03.2005 р. ДП «Оллтек-Україна» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 320476226567).

В період з 02.12.2013 р. по 20.12.2013 р. (термін проведення перевірки подовжувався на 5 робочих днів згідно наказу ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.12.2013 р. № 952) Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Оллтек-Україна» (код за ЄДРПОУ 32047626) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт № 2521/26-56-22-03-09/32047626 від 27.12.2013 р. (далі - Акт № 2521/26-56-22-03-09/32047626).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог, зокрема:

- п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.3, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 866 894 грн., в т.ч.: 1 квартал 2011 року на суму 104 586 грн.; 2 квартал 2011 року на суму 146 984 грн.; 2-3 квартали 2011 року на суму 358 179 грн. (в т.ч. за 3 кв. 2011 року на суму 211 195 грн.); 2-4 квартали 2011 року на суму 558 138 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2011 року на суму 199 959 грн.); 1 квартал 2012 року на суму 162 345 грн.; І півріччя 2012 року на суму 178 094 грн. (в т.ч. за 2 кв. 2012 року на суму 15 749 грн.); 9 місяців 2012 року на суму 188 421 грн. (в т.ч. за 3 кв. 2012 року на суму 10 327 грн..); 2012 рік на суму 204 170 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2012 року на суму 15 749 грн.);

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 04.03.1997 р. із змінами та доповненнями, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 78 460 грн., в т.ч. за: грудень 2010 року на суму 46 966 грн.; квітень 2011 року на суму 3 195 грн.; вересень 2011 року на суму 417 грн.; вересень 2012 року на суму 24 666 грн.; грудень 2012 року на суму 3 216 грн.

03 січня 2014 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 2521/26-56-22-03-09/32047626.

За результатами засідання, комісія прийняла рішення: висновки акту перевірки від 27.12.2013 р. № 2521/26-56-22-03-09/32047626 викласти в наступній редакції:

«...Перевіркою встановлено порушення ДП «Оллтек-Україна» (код ЄДРПОУ 32047626):

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.3, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 332 946 грн., в т.ч.: 2 квартал 2011 року на суму 146 984 грн.; 2-3 квартали 2011 року на суму 160 648 грн. (в т.ч. за 3 кв. 2011 року на суму 13 664 грн.); 2-4 квартали 2011 року на суму 332 946 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2011 року на суму 172 298 грн.);

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 04.03.1997 р. із змінами та доповненнями, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75 265 грн., в т.ч. за: грудень 2010 року на суму 46 966 грн.; вересень 2011 року на суму 417 грн.; вересень 2012 року на суму 24 666 грн.; грудень 2012 року на суму 3 216 грн.».

16 січня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 2521/26-56-22-03-09/32047626 (з урахуванням результатів розгляду заперечення підприємства на висновки акту перевірки), прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000412203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 04.03.1997 р. із змінами та доповненнями, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами і доповненнями, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 94 082 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 75 265 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 817 грн.

16 січня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 2521/26-56-22-03-09/32047626 (з урахуванням результатів розгляду заперечення підприємства на висновки акту перевірки), прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000422203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.3, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 332 946 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 332 946 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.03.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Крім того, приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів (п. 135.3 ст. 135 ПК України).

У відповідності до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Приписами п. 137.1 ст. 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 01 січня 2011 року між ДП «Оллтек-Україна» (далі - Постачальник) та ТОВ «Фрайт» (далі - Покупець) (далі разом - Сторони) був укладений Договір поставки № 01/01-2011 (далі - Договір № 01/01-2011).

По умовам Договору № 01/01-2011, Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору продавати Покупцеві відповідно до замовлень останнього кормові добавки (надалі - «Товар»), зазначені в Специфікації - додатку № 1 до цього Договору. Покупець зобов'язується приймати та оплачувати переданий Покупцю Товар. У разі необхідності Сторони можуть змінювати або розширювати асортимент Товару шляхом внесення змін або доповнень у Специфікацію - додаток № 1 до цього Договору (п. 1 Договору № 01/01-2011).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 01/01-2011 Покупець зобов'язаний отримувати Товар за місцем поставки, визначеним в п. 5.1 цього Договору, протягом 24 годин після отримання повідомлення Постачальника, зробленого відповідно до п. 2.1 цього Договору. Відмова Покупця отримати Товар протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення про здійснення поставки Постачальником вважається грубим порушенням умов цього Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору № 01/01-2011 поставка Товару здійснюється за рахунок Покупця в кількості, зазначеної в замовленні Покупця, на умовах EXW (ІНКОТЕРМС-2000), партіями, не меншими ніж 25 кг., з місця розташування складу Постачальника, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35А за винятком випадків, коли Сторонами усно погоджено інше місце чи умови поставки або джерело відвантаження.

Оскільки власних складських приміщень у позивача не рахувалось, 15 березня 2011 року між ДП «Оллтек-Україна» (Поклажодавець) та ТОВ «Торгова компанія Корса» (Зберігач) був укладений Договір № 21/11 (далі - Договір № 21/11), по умовам якого, Поклажодавець доручає, а Зберігач зобов'язується зберігати та на вимогу Поклажодавця повернути наступне рухоме майно: кормові добавки, рекламний матеріал, упаковку (надалі - Товар), власником яких є ДП «Оллтек-Україна», та виконувати вантажно-розвантажувальні роботи, що включають: організацію групового відправлення вантажів автомобільним транспортом, включаючи збирання та розподілення вантажів; операції з транспортної обробки вантажів: тимчасове пакування з метою збереження, розвантажування, розпакування, зважування та навантажування вантажів (п. 1.1 Договору № 21/11).

У відповідності до п. 2.1 Договору № 21/11 Зберігач надає Поклажодавцю послуги, зазначені в п. 1.1 цього Договору не території складу Зберігача (надалі - Склад). Місцезнаходження складу: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35А.

Разом з тим, на виконання умов Договору № 01/01-2011, Постачальником та Покупцем були виписані та підписані наявні в матеріалах справи видаткові накладні, а саме: № 222 від 28.04.2011 р., № 261 від 16.05.2011 р., № 267 від 18.05.2011 р., № 313 від 07.06.2011 р., № 513 від 27.09.2011 р., № 524 від 06.10.2011 р., № 572 від 08.11.2011 р., № 583 від 09.11.2011 р., № 608 від 23.11.2011 р., № 618 від 01.12.2011 р, № 654 від 20.12.2011 р.

Додатковими документами, що підтверджують факт поставки Товару Покупцеві слугують наявні в матеріалах справи рахунки-фактури та довіреності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТК «Швидка доставка», суд зазначає наступне.

21 вересня 2011 року ТОВ «Фрайт» листом за № 21091 повідомило директора підприємства позивача про повернення Товару (Оптиген) в кількості 8 500 кг.

На виконання вказаного листа, 21.09.2011 р. ТОВ «Фрайт» (Постачальник) та ДП «Оллтек-Україна» (Одержувач) виписали та підписали наявну в матеріалах справи видаткову накладну (повернення) № ВП-0000001 на суму 177 083,33 грн., ПДВ - 35 416,67 грн., всього на суму 212 500,00 грн.

21 вересня 2011 року між ДП «Оллтек-Україна» (Замовник) та ТОВ «ТК «Швидка доставка» (Перевізник) був укладений Договір-заявка № 21/09-ШД на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - Договір-заявка № 21/09-ШД).

Згідно акту надання послуг від 22.09.2011 р. № 436, підписаного Замовником та Перевізником, вартість робіт (послуг) без ПДВ склала 2 083,33 грн., ПДВ - 416,67 грн., що загалом становить 2 500,00 грн.

На виконання умов Договору-заявки № 21/09-ШД, Перевізником була виписана наявна в матеріалах справи податкова накладна № 48 від 22.09.2011 р.

Повернений ТОВ «Фрайт» Товар (Оптиген) в кількості 8 500 кг. за допомогою Перевізника (ТОВ «ТК «Швидка доставка») був доставлений Одержувачу (ТОВ «Українська молочна компанія») в кількості 6 000,00 кг. (видаткова накладна № 497 від 21.09.2011 р., рахунок-фактура № 568 від 21.09.2011 р.) та - Одержувачу (СТОВ «Агрофірма Маяк») в кількості 2 500,00 кг. (видаткова накладна № 498 від 21.09.2011 р., рахунок-фактура № 571 від 21.09.2011 р.).

Підтвердженням отримання Товару вказаними вище Одержувачами слугують наявні в матеріалах справи: акт звіряння розрахунків за період з 01.06.2011 р. по 03.10.2011 р., укладеного між ДП «Оллтек-Україна» та ТОВ «Українська молочна компанія» та листи між ДП «Оллтек-Україна» (№ 1/2014 від 03.01.2014 р.) та СТОВ «Агрофірма Маяк» (№ 1 від 03.01.2014 р.).

Окрім цього, судом встановлено, що 01.02.2010 р. та 01.02.2012 р. між ДП «Оллтек-Україна» (далі - Підприємство) та ТОВ «Аллтех Гангері» (далі - Виконавець) (далі разом - Сторони) були укладені Договори про надання консультаційних послуг.

По умовам вказаних Договорів, Підприємство доручає Виконавцю, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг своїх співробітників чи залучених працівників Підприємству, надалі «Послуги» (пункти 1.1 Договорів).

На виконання умов вказаних Договорів, Сторонами були підписані наявні в матеріалах справи Акти приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг № 1 від 15.11.2010 р., № 2 від 24.11.2010 р., № 2 від 31.08.2012 р., № 2 від 30.11.2012 р.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає, що виконання всіх вищевказаних договорів, їх товарність та облік підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відповідними видатковими, податковими накладними, рахунками-фактури, довіреностями, актом надання послуг, актами приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг та іншими документами.

За вказаних обставин, суд критично ставиться до аргументів контролюючого органу, який в ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Фрайт», встановив, що ТОВ «Фрайт» код за ЄДРПОУ 33808865, згідно даних Акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Фрайт» (код ЄДРПОУ 33808865) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ 24606641) за березень, травень, червень 2012 року; ТОВ «Старт Д» (код ЄДРПОУ 24606641) за березень, травень, червень 2012 року; ТОВ «Феріт Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за березень, червень 2012 року» від 26.02.2013 р. № 873/22-5/33808865, здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, оскільки перевіряємий період, що стосувався неможливості проведення звірки, стосувався 2012 року, натомість перевіряємим періодом, дослідженим в даній адміністративній справі, є період: 2-4 квартали 2011 року.

Також, суд критично ставиться до аргументів відповідача, який в ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «ТК «Швидка доставка», встановив, що по ТОВ «ТК «Швидка доставка» код за ЄДРПОУ 36589449, згідно даних Акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТК «Швидка доставка» код за ЄДРПОУ 36589449 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Дормашавто» код за ЄДРПОУ 36791493 за червень 2010 року - листопад 2011 року» від 15.02.2013 р. № 133/2210/36589449, не підтверджено факту відвантаження (повернення) товарів зі складу підприємства, що відповідно ставить під сумнів факт здійснення фінансово-господарських операцій між ДП «Оллтек-Україна» та ТОВ «Фрайт», оскільки питання фінансово-господарських взаємовідносин позивача та ТОВ «Дормашавто» вказаною перевіркою не досліджувалося.

Інших доказів безтоварності угод позивача з його контрагентами, відповідачем не надано.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та сформовані валові витрати достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагентів не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентами (ТОВ «Фрайт», ТОВ «ТК «Швидка доставка», ТОВ «Аллтех Гангері»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та формувати витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ДП «Оллтек-Україна» з його контрагентами: ТОВ «Фрайт», ТОВ «ТК «Швидка доставка», ТОВ «Аллтех Гангері» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на прибуток та податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 16 січня 2014 року № 0000412203, № 0000422203, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 січня 2014 року № 0000412203, № 0000422203.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.03.2014 р.