Постанова

від 05.03.2014 по справі 816/480/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/480/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Опошнян І.О.,

представника позивача та третьої особи - Скиби В.В.,

представника відповідача - Трунової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансінспекції у Полтавській області № 001897 від 09.12.2013 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова № 001897 від 09.12.2013 року винесена відповідачем з порушенням вимог законодавства України, оскільки позивач не є автомобільним перевізником, вантажний автомобіль MАN LE 10180, державний номер НОМЕР_1 передано позивачем за договором оренди від 03.01.2013 року у користування ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ". Наголошує, що позивач має право здійснювати такий вид діяльності як надання в оренду вантажних автомобілів, натомість, автоперевезення вантажів як вид діяльності не реєстрував та фактично не здійснював.

18 лютого 2014 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відповідач зазначає, що за результатами проведеної перевірки зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, що є порушенням вимог наказу Мінтранзв'язку від 07.06.2010 року №340. Вказує, що на засідання щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач не з'явився та заперечень не надав. Звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Вважає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець 31.05.2012 року та має право на здійснення такого виду діяльності як 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.02.2014 /а.с. 75-76/.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_3 належить транспортний засіб марки MАN LE 10180, реєстраційний номер НОМЕР_1 /а.с. 11/.

03.01.2013 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" (орендар) укладено договір оренди автомобіля, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування автомобіль вантажний марки MАN LE 10180, державний номер НОМЕР_1 /а.с. 8-9/.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендований автомобіль буде використовуватися орендарем для перевезення вантажів останнього. Строк оренди складає один рік з моменту прийняття об'єкта оренди /п. 3.1 договору/. Орендований автомобіль передається орендатору протягом 3 днів з моменту підписання даного договору. Передача автомобіля в оренду здійснюється по акту приймання-передачі /п.п. 5.1, 5.2 договору/.

03.01.2013 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" складено акт приймання-передачі рухомого майна, згідно якого на підставі договору оренди автомобіля від 03.01.2013 року орендодавець за цим актом передає, а орендар приймає в оренду рухоме майно автомобіль MАN LE 10180, державний номер НОМЕР_1 /а.с. 79/.

05.11.2013 року старшими державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області у ході рейдової перевірки перевірено транспортний засіб MАN LE 10180, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3, за кермом якого згідно посвідчення водія НОМЕР_4 знаходився ОСОБА_4

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2013 року, в якому зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, відсутність індивідуальної контрольної книжки водія /а.с. 60/.

Як вбачається з акту перевірки, перевірка була здійснена на автошляху Стрий-Знам'янка 510 км+346 відповідно до направлення на перевірку № 000620 від 04.11.2013 року /а.с. 57/.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті начальником Управління Укртрансінспекції у Полтавській області винесено постанову № 001897 від 09.12.2013 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.

Дана постанова направлена Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області на адресу позивача та отримана ним 13.12.2013 /а.с. 58/.

Не погодившись з постановою № 001897 від 09.12.2013 року, позивач звернувся із скаргою до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті /а.с. 35-37/, у відповідь на яку 27.01.2014 року отримав факсом лист Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті № 7292/8/15-13 від 26.12.2013 року, за змістом якого постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.12.2013 року № 001897 залишена без змін, а скарга - без задоволення /а.с. 38-40/.

Позивач не погодився з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.12.2013 року № 001897, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно з пунктами 1, 9 частини 1 статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 року № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 цього Положення визначено, що до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Із акту перевірки від 05.11.2013 року вбачається, що автомобілем марки MАN LE 10180, номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого згідно посвідчення водія НОМЕР_4 знаходився ОСОБА_4, здійснювалося перевезення вантажів згідно товарно-транспортної накладної № Ф-00015247 від 04.11.2013 року за відсутності індивідуальної контрольної книжки водія.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідач твердження щодо вини позивача обґрунтовує виключно актом перевірки від 15.11.2013 року, у якому зазначено про належність транспортного засобу ОСОБА_3

Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні пояснив, що позивач передав автомобіль в оренду ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ", яка на час проведення перевірки здійснювала перевезення вантажів для власних потреб.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 03.01.2013 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" (орендар) укладено договір оренди автомобіля, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування автомобіль вантажний марки MАN LE 10180, державний номер НОМЕР_1 /а.с. 8-9/.

03.01.2013 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" складено акт приймання-передачі рухомого майна, згідно якого на підставі договору оренди автомобіля від 03.01.2013 року орендодавець за цим актом передає, а орендар приймає в оренду рухоме майно автомобіль MАN LE 10180, державний номер НОМЕР_1 /а.с. 79/.

Відтак, вантажний марки MАN LE 10180, державний номер НОМЕР_1, власником якого є позивач, переданий останнім у користування за договором оренди ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" 03.01.2013 року.

При цьому, позивач має право на здійснення такого виду діяльності як 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 75-76/.

Водій ОСОБА_4, який 15.11.2013 року згідно акту перевірки від 05.11.2013 року знаходився за кермом автомобіля марки MАN LE 10180, номерний знак НОМЕР_1, перебував у трудових правовідносинах з ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" з 01.11.2013 року, що підтверджується копією наказу ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" № 01-11/к від 01.11.2013 року /а.с. 80/ та копією посвідчення про відрядження № Ф-0000254 від 04.11.2013 року /а.с. 21/.

Згідно записів в акті перевірки від 15.11.2013 року, водієм ОСОБА_4 до перевірки надавалася товарно-транспортна накладна № Ф-00015247 від 04.11.2013 року.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної № Ф-00015247 від 04.11.2013 року, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 32/, автопідприємством, замовником та вантажовідправником у вказаній товарно-транспортній накладній визначено ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ", а вантажоодержувачем - ТОВ "Прушенські-України".

Таким чином, автомобільним перевізником у даному випадку є ТОВ "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ", яке є орендарем автомобіля та яке здійснювало перевезення вантажів вказаним транспортним засобом 15.11.2013 року, що належить позивачу.

Щодо доводів представника відповідача щодо того, що транспортний засіб мав бути перереєстрований, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно пункту 2.2 даних Правил власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Оскільки позивач у даному випадку не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" та 15.11.2013 року не вчиняв правопорушення у сфері господарювання, відповідальність, за яке передбачена частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова № 001897 від 09.12.2013 року, якою до ОСОБА_3 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн. прийнята відповідачем без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відтак, позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позовної заяви, що має майновий характер, в розмірі 182 грн. 70 коп. (10 відсотків розміру ставки судового збору).

У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь ОСОБА_3 стягненню з Державного бюджету України в особі Управління Укртрансінспекції у Полтавській області на користь ОСОБА_3 підлягають витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп.

Разом з тим, позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 1872 грн., що підтверджується квитанцією від 31.01.2014 року №ПН48705К /а.с. 2/, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищевикладене, на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за можливе повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету України надміру сплачений квитанцією від 31.01.2014 року № ПН48705К судовий збір в розмірі 1644 грн. 30 коп. (1827 грн. - 182 грн. 70 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 001897 від 09 грудня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Укртрансінспекції у Полтавській області (ідентифікаційний код 38276876) на користь ОСОБА_3 (ідентифікацій номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Повернути ОСОБА_3 (ідентифікацій номер НОМЕР_2) з Державного бюджету України надміру сплачений квитанцією № ПН48705К від 31 січня 2014 року судовий збір в розмірі 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 березня 2014 року.

Суддя С.С. Сич